={ ++[ ЗАСЛУЖЕНЕ СЯЙВО ]++ }=
={ ++[ АБО ]++ }=
={ ++[ РУКА НА РАХІВНИЦІ НІЖНОСТЕЙ ]++ }=

Зверни увагу, мій діяґноз схожий на апендицит. Це не анекдот – це твоє відображення у дзеркалі, радше в люстерку або у воді – з дна до неба. Так краще бачити зорі, здається! Ти маєш ЩОСЬ схоже на слова. Ти хочеш говорити ЦИМ. Обернись, за тобою розквітла пальмою черешня! То не твоє обличчя в люстерку чужих ніжностей – наше! Говори зі мною пальцями. Ти мав чудову можливість помилитися. Молись! Схаменись, відчуй ріжницю між можливістю і того, що можна… Ревуть масні відносини, рахуючись з тертям. Вираховує випадковість свій приступ невиліковности. Гаркає секундна стрілка. Винувата у житті – секунда! Потерпаючі вміють знаходити “стрілку”!.. Мені здається, що ця розмова виховує в нас нове суспільство, із задоволеною формоутворювальною поверховістю щоденного споживання. Мене приваблює ваша поверховість. І раптом у простір: “Чого це у тебе кватирка відкрита?” Ґлюк помножений на ґлюк дорівнює інстинкту мас. У нашу свідомість втовкли суміш нас у натовпі і натовпу із нас. Нам стати виконавцем злих ілюзій та сірих недоречностей утіх? Заходьте в дім заблудшого у блуді м’яких тканин. Я хочу розказати про невпинність жіночих форм шизофренії. Ходи моє до мене диво! Ходи! Я зупиняюся наліво… Я забуваю про можливе веління мас і мого веління. Мовчи! ЩОСЬ схоже на слова… Твоя увага… Рука…
:: ХХІ :: 22.09.02.