Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.04.30
09:39
Вітер увірвавсь на ганок,
ходором вся хата.
Не буди мене так рано,
я ще хочу спати.
Додивитись сни рожеві,
дочекатись зливи
і плекати світ у мреві
срібної оливи.
ходором вся хата.
Не буди мене так рано,
я ще хочу спати.
Додивитись сни рожеві,
дочекатись зливи
і плекати світ у мреві
срібної оливи.
2026.04.30
05:47
Зоряниці марніють тоді,
Коли жаром займається обрій,
А розбуджений звуками дім
Переповнюють світло і добрість.
Погасають, як іскри, рої
Зоряниць на блідім небосхилі,
Коли родяться вірші мої
І показують крила та силу.
Коли жаром займається обрій,
А розбуджений звуками дім
Переповнюють світло і добрість.
Погасають, як іскри, рої
Зоряниць на блідім небосхилі,
Коли родяться вірші мої
І показують крила та силу.
2026.04.29
23:51
Небесна синь така безмежна.
Не можу погляд зупинить.
Бо неповторна зникне мить.
А ми від Всесвіту залежні.
Думки бувають протилежні
тому, що коїться навколо.
Навколо скільки горя, зла.
Ось так і я в собі несла,
Не можу погляд зупинить.
Бо неповторна зникне мить.
А ми від Всесвіту залежні.
Думки бувають протилежні
тому, що коїться навколо.
Навколо скільки горя, зла.
Ось так і я в собі несла,
2026.04.29
22:02
ми переважно сумні
віриш у це чи ні
нас переважно не пре
ні депардьйо ні маре
і гороскопи не суть
хай вони інших несуть
рифами сірих діб
де заробляють на хліб
віриш у це чи ні
нас переважно не пре
ні депардьйо ні маре
і гороскопи не суть
хай вони інших несуть
рифами сірих діб
де заробляють на хліб
2026.04.29
21:39
О, шматяр колує справно
По вулиці вниз і вгору
Я спитав би, у чому справа
Але знаю, він не говорить
І пані до мене лагідні
І пов’яжуть бантики
Але глибоко у серці
Я знаю, не втекти
По вулиці вниз і вгору
Я спитав би, у чому справа
Але знаю, він не говорить
І пані до мене лагідні
І пов’яжуть бантики
Але глибоко у серці
Я знаю, не втекти
2026.04.29
20:34
Земля здригалась доокіл,
палало місто у кварталах.
В повітрі – дим з вогнем навпіл,
і люд нажаханий в підвалах.
За залпом залп в імлу цупку
гатили «Гради» неупинно,
а біля церкви нашвидку
палало місто у кварталах.
В повітрі – дим з вогнем навпіл,
і люд нажаханий в підвалах.
За залпом залп в імлу цупку
гатили «Гради» неупинно,
а біля церкви нашвидку
2026.04.29
20:28
«Ти плачеш, Йоно? І за чим?
За цим кущем, який ти не садив?»
«Ні, не за цим, мій Боже».
«А за чим же?»
«Плачу, а варто б скорше вмерти, аніж далі жити...
Іще тоді, коли в китовім череві
Три дні й три безсонні ночі
Я пристрасно моливсь, щоб Ти мене
За цим кущем, який ти не садив?»
«Ні, не за цим, мій Боже».
«А за чим же?»
«Плачу, а варто б скорше вмерти, аніж далі жити...
Іще тоді, коли в китовім череві
Три дні й три безсонні ночі
Я пристрасно моливсь, щоб Ти мене
2026.04.29
19:31
Випльовує новатор гасло
сонети ж до яких не звик
на нього діють мов на чорта
часник
***
Дивлюсь у вибране, зітхаю...
сонети ж до яких не звик
на нього діють мов на чорта
часник
***
Дивлюсь у вибране, зітхаю...
2026.04.29
12:33
Знову снилися мертві. Снилося, що я мушу бути на якійсь конференції по кубофутуризму. Заходжу в якийсь бароковий будинок: анфілади, мармурові сходи, скульптури Геракла в левовій шкурі, Гекати, Діани Вічноцнотливої, двері, що більш нагадують врата, потім з
2026.04.29
11:27
Не хочу в дзеркало дивитись,
Бо я себе не впізнаю.
Лиш хмара зяє, ніби витязь,
Мов усміх янгола в раю.
Я пізнаю свої глибини
У морі в штормах громових,
Коли торкається людини
Бо я себе не впізнаю.
Лиш хмара зяє, ніби витязь,
Мов усміх янгола в раю.
Я пізнаю свої глибини
У морі в штормах громових,
Коли торкається людини
2026.04.29
10:34
Апельсинний Кратін*
Долучи до життя богомаза -
Фосфоричний коктейль,
Ніби збитий тертям цвіркунів,
В мармурових шпаринах
Достатньо мистецького сказу,
Апельсинний Кратін -
Драматург, що часу заяснів.
Долучи до життя богомаза -
Фосфоричний коктейль,
Ніби збитий тертям цвіркунів,
В мармурових шпаринах
Достатньо мистецького сказу,
Апельсинний Кратін -
Драматург, що часу заяснів.
2026.04.29
10:08
Не дозволяй мені себе винити,
Я більше за життя його люблю!
Як небеса — отави соковиті,
І чуйну пісню з присмаком жалю.
Я так його кохаю, Боже! Нащо
Ти дав мені жагу земного щастя,
Аби міняла волю на кайдани?
Його любити я не перестану.
Я більше за життя його люблю!
Як небеса — отави соковиті,
І чуйну пісню з присмаком жалю.
Я так його кохаю, Боже! Нащо
Ти дав мені жагу земного щастя,
Аби міняла волю на кайдани?
Його любити я не перестану.
2026.04.29
07:10
Мов сонця промінь із туману,
З'явився спогад про кохану,
Яку з глибокої могили
Я повертати вже знесилів,
Адже, немов жіноча рима,
В моїх думках щомить незримо
Тремтить, колишеться, тріпоче
Вона й забутися не хоче...
З'явився спогад про кохану,
Яку з глибокої могили
Я повертати вже знесилів,
Адже, немов жіноча рима,
В моїх думках щомить незримо
Тремтить, колишеться, тріпоче
Вона й забутися не хоче...
2026.04.28
21:06
о так до ітаки
у напрямку линуть
одіссеї чи амфори
руни і тіні
безпілотні літаючі
пилососи усякі
бо там є ставки
є синки телемахи
у напрямку линуть
одіссеї чи амфори
руни і тіні
безпілотні літаючі
пилососи усякі
бо там є ставки
є синки телемахи
2026.04.28
19:57
Дорогий Артуре, сердечно тебе вітаю зі вступом в Національну спілку письменників України! Дуже пишаюся тобою і тим, що Ярослав Чорногуз і я дали тобі рекомендації, бо ти вартий того, щоб бути членом спільчанської родини. Твоя поезія викликає трепет в душі
2026.04.28
19:00
Далеко-далеко, де всюди вирують густі аромати сандалу,
Де сонце липким амарилісом ніжно цвіте у блакитній безодні,
Рожеві фламінго неспішно здіймаються прямо у зграю загальну,
Над горами рваними довго кружляють в повітрі легкі й невгамовні.
Далеко-
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Де сонце липким амарилісом ніжно цвіте у блакитній безодні,
Рожеві фламінго неспішно здіймаються прямо у зграю загальну,
Над горами рваними довго кружляють в повітрі легкі й невгамовні.
Далеко-
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2026.04.29
2026.04.29
2026.04.23
2026.04.22
2026.04.18
2026.04.14
2026.04.02
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Юлія Івченко (1978) /
Вірші
Дорога. (РЕДАКЦІЯ)
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Дорога. (РЕДАКЦІЯ)
у дитинстві—зав'язувались банти, як у ляльки Мальвіни,
училились уроки, до школи носились квіти, збивались коліна,
купалося в річці, пахло згущеним молоком, шкодувася чорне вухо Біма,
кожен день— безтурботнісь, люди ніколи не здавалися злими,
у дитинстві, взагалі, не става сумним Новий рік і сніжні зими…
у дитинстві—принц і принцеса, казковий замок на волоссі—корона,
у дитинстві ще у тобі не оселились вогняні дракони.
в юності цілувалось солодко, рослось солодкою, вірилося у дива,
мріялось легко, мірялись сукні, казались найкращі дієслівні слова,
завивались кучері на бігуді, на хлопців смолиста кривилась брова,
із дискотеки падалось на канапу— сон міцнющий качав права.
в юності—бал випусний, універ, зітхання, незагрубіла кора ,
побачення, степ, мотоцикл, мода, море та погляд-кинджал,
якби до всього того іще, хоч трохи була із розумом голова!
в зрілості—чоловік, діти, робота, поспіх, на кухні смачні борщі,
гості на свято, прибирання, фестивалі, кіно, вникнення в суть віршів,
сварка примирення, розлучення, проблеми, як зливи літніх дощів,
самодостатність, впливовість, знову заміжжя, діти ( та Боже!), знову борщі!
час, що спливає помітно—ось тобі тільки літо, а вже-- набридла зима…
врешті, якась стабільність, сміливість, автомобільні права…
знову—до того усього, якби, хоч трохи із розумом була голова!
що буде в старості? страшно, не хочеться... та дідька з два!
внуків любов безмежна, ностальгія, дача, докучливість, настанов слова,
кросворди, консервація, корвалол, пасьянси, мудрості натягнута тятива,
біс у ребро, витівки плюшкіна, у думках заварена кропива… ти моя кропива…
мабуть, на той вже час і буде, хоч якась із розумом голова?
видаси книжку, розставиш у строгім порядку: втрати, здобутки, дати...
можливо, її навіть, цікаво буду комусь читати?
училились уроки, до школи носились квіти, збивались коліна,
купалося в річці, пахло згущеним молоком, шкодувася чорне вухо Біма,
кожен день— безтурботнісь, люди ніколи не здавалися злими,
у дитинстві, взагалі, не става сумним Новий рік і сніжні зими…
у дитинстві—принц і принцеса, казковий замок на волоссі—корона,
у дитинстві ще у тобі не оселились вогняні дракони.
в юності цілувалось солодко, рослось солодкою, вірилося у дива,
мріялось легко, мірялись сукні, казались найкращі дієслівні слова,
завивались кучері на бігуді, на хлопців смолиста кривилась брова,
із дискотеки падалось на канапу— сон міцнющий качав права.
в юності—бал випусний, універ, зітхання, незагрубіла кора ,
побачення, степ, мотоцикл, мода, море та погляд-кинджал,
якби до всього того іще, хоч трохи була із розумом голова!
в зрілості—чоловік, діти, робота, поспіх, на кухні смачні борщі,
гості на свято, прибирання, фестивалі, кіно, вникнення в суть віршів,
сварка примирення, розлучення, проблеми, як зливи літніх дощів,
самодостатність, впливовість, знову заміжжя, діти ( та Боже!), знову борщі!
час, що спливає помітно—ось тобі тільки літо, а вже-- набридла зима…
врешті, якась стабільність, сміливість, автомобільні права…
знову—до того усього, якби, хоч трохи із розумом була голова!
що буде в старості? страшно, не хочеться... та дідька з два!
внуків любов безмежна, ностальгія, дача, докучливість, настанов слова,
кросворди, консервація, корвалол, пасьянси, мудрості натягнута тятива,
біс у ребро, витівки плюшкіна, у думках заварена кропива… ти моя кропива…
мабуть, на той вже час і буде, хоч якась із розумом голова?
видаси книжку, розставиш у строгім порядку: втрати, здобутки, дати...
можливо, її навіть, цікаво буду комусь читати?
• Текст твору редагувався.
Дивитись першу версію.
Дивитись першу версію.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
