Пані Юліє,
на жаль, багато людей в цьому світі мають схожі стані і почуття, але мало хто з них може так яскраво і художньо довершено так все те виразити.
Дякую Вам щиро-уклінно!

Ну Ти, Славцю, психолог і більше знайомий із ситуацією стану.
Я (окрім Зеня) спілкуюся із звичайними людьми.
Мені просто не хотілося б, щоби на редакторському рівні любительські
твори прирівнювались до творів рівня Шевченка, Стуса, Липи чи навіть Тарковського...
А так ніц немаю проти твору! (за винятком зауваг)

... забракло слів і повітря, бо ніколи ще ніхто так уважно мене не препарував:)) повернуся згодом, щоб сказати щось путнє, наразі - вдячна всім, приголомшена і взагалі:))

PS: щодо пісень, Редакціє, Ви просто передбачаєте події...якраз у суботу, певне, буду працювати у студії над записами, тож як тільки файли з’являться в інтернеті - вони ваші:)

Люба Любо і Святославе, я ж не зачіпаю ваших геніальних творів, то чому ж ви так обурюєтеся? Я теж маю право на свою думку. Якщо ви маєте інші роздуми з цього приводу, то спробуйте мені заперечити, а не застосовуєте певну різкість щодо моїх слів і оцінок. Якщо мої зауваження пусті, то автор нехай на них просто не зважає, як і ви.
Святославе, і ще, якщо Вам цікавим є мої такі дії, то ні перше, ні друге твердження не є вірними. Сильний автор завжди має отримувати сильну критику, до дрібниць. І Ви абсолютно не уважні. Чомусь схвальні відгуки і оцінки не помічаєте, а як тільки щось не по маслу, так шукаєте підводних течій.
Я абсолютно справедливо можу написати і інший, більш лояльний, коментар, де погрішності просто опускаються, або взагалі змовчати, але користі Юлі з такого коментаря буде мало.
Насправді все дуже просто - не цікавить - не читайте. Мені вірш Юлі видався цікавим, тому читала і зауважувала.

Щасти усім!

Мирославо,
подивіться правді у вічі. Ваші соцреалістичні коменти схожі на великі іржаву бочку, в яку вкинуто пригоршню таких же іржавих цвяхів. І ніякої втіхи нікому той торохкіт не приносить, крім Вам, звичайно. Ви створили собі понадцінний образ-Я і носитесь з ним як із флюсом. Ви ще молода дівчина, поверніться в реальність! Світ - прекрасний :))) нащо його наповнювати привидами та ілюзіями, цього мотлоху в ньому вже достатньо.

Колеги, це все емоції, істиною не володіє ніхто.
Проблема у дослідженнях Живих речей, якими є і поетичні твори, не тільки в тому, що кожен читач має свою світоглядну систему (які хоча й групуються, але десяток другий різних набереться), але і в суттєвих розбіжностях (на сьогоднішній день ще актуально) між чоловічим і жіночим читанням-написанням. Жіноча творчість стрімко, як на мене, розвивається, тому і деякі внутрішні жіночі конфлікти? - думаю, що у випадку твору "Sorry..." ( в якому, напевно таки є деякі формальні моменти, які можна поліпшити?) підсвідомою причиною напруженого відношення Мирослави є і можливе її сприйняття стилю написання "Sorry..." суто як чоловічого?
Та це все живий процес обговорення, і тому пропоную надмірно не хвилюватись - від нас все одно мало що залежить :)

Володимире, емоції емоціями, та не варто, певно, вдаватися до образ.

Мирославо, зрозумійте, ніхто Вас не позбавляє права висловлювати свою думку. Але якщо людина вдається до критики творчості іншої людини, вона має хоча б утруднюти себе намаганням зрозуміти: а що саме хотів сказати автор? І аргументи: я не розумію, значить, це погано - не роблять таку критику "сильною".
Тим паче, ті моменти, які Ви намагалися критикувати, лежать просто на поверхні.
1) люди – тварини непарні,
Мов шовкопряд.
"Множина вимагає множини"? - "Люди - тварини".
А "непарність" людей порівнюється з непарністю шовкопрядів.
"Непарный шелкопряд (Ocneria или Liparis dispar L.) — бабочка из семейства Liparidae, составляющего часть группы Bombyces — шелкопрядов (фиг. см. статью Бабочки). Самец и самка очень резко различаются, как формой, так и окраской — отсюда и название" (подробнее см.http://www.spravedlivorussia.ru/text/104.htm)
2) щодо сітківки і жорсткого диску, а також чому в такому порядку (кнайпі, в піску, в кав'ярні), тут Вам нічим не можу допомогти. Бо таке треба просто відчувати.

Привіт, Юлечко, вражена вашими римами давно, а цими "Фрейд, гормональна осінь, оси у банці з джемом...
Бачиш, і справді самотність личить усім навіженим.
" - особливо...
Щоб осінь не затягувала у самотність, кличу у гості :)

Жінко Чорнява, я намагаюся зрозуміти, якщо пишу коментарі. І це значить, що мені цікаві саме ті моменти, про які я висловилася нерозумінням.
А стосовно "множина вимагає множини", то Ви не в тому напрямі рухалися здогадками. Мала на увазі "тварини - шовкопряд". І взагалі цей рядок надто обтяжений через те, що несе у собі суперечності. Ви самі написали, що шовкопряд - метелик, тобто, комаха, але не тварина. Я розумію, що Юля мала на увазі лише одинокість шовкопряда, але вийшло досить суперечливо, погодьтеся.
І я жодного разу не говорила, що те, чого я не розумію - погане. Зовсім не так. Мені подобається поезія Юлі, чого Ви не помітили, але даний вірш в порівнянні з її іншими мені сприйнявся слабшим, але ніяк не поганим.
Рада за Вас, що Ви розумієте все без зайвих запитань, а мені цікаві подробиці, оскільки хід думки я вловила не зовсім чітко. Було би добре, якби Юля все прояснила, та я не можу від неї цього вимагати.

Привіт, Юлечко! Поки дочитав усі ті коменти - ледь епілептичний припадок не хапанув! Як на мене, доволі гарний настроєвий вірш. Далеко не ідеальний, проте насичений добрими "знахідками", про що вже казала Гануся Осадко, що і заставляє на ньому зупинитись.
Молодчина, посміхайся!

Мирославо, хто я такий? Дуже проста выдповідь. Я -читач, якого верне від соцреалістичної критики, мене нею перегодували в школі. Тому такий от блювотний рефлекс на Ваше критиканство і спонукав мене на не варту виїденого яйця словесну прю.
Але обіцяю Вам привселюдно жодним чином більше не реагувати на будь-які тексти Мирослави Меленчук, де б вони не з'явилися. :)

Глибокий зміст і глибокий вірш - пояснень не потребую ніяких. Авторка так детально розписала плин життя, як по нотах...
Єдине пораджу. У цій строфі забрати крапку, вона зайва:
Згодом зітруть тебе, любий. З сітчатки, з жорсткого диску
І, звичайно, як відмітила Чорнявка, "з сітківки" - так буде без русизмів.
Розумію собі цю строфу "Згодом зітруть тебе, любий з сітківки, з жорсткого диску" так. Десь у якомусь приладі, окрім ока, є сітківка, як оптичний носій інформації...
Що ж до логічного ряду люди - тварини - шовкопряд, то авторка ставила акцент на "люди - тварини", а далі за змістом уже іде пояснення, непарні мов шовкопряд...
Відчуваю дотик біофізики :)
Натхнення авторці, порозуміння читачам :)

О, русизм "Сітчатка" першою помітила Оля Анноун, перепрошую Олю :)

Зрозуміла (перепрошую за щедрість коментарів - пізня ніч чи ранній ранок?!), після любий мала бути кома, то недотиснута клавіша і віндовз автоматично зробив наступну букву великою:
Згодом зітруть тебе, любий, з сітківки, з жорсткого диску

Святославе, а мене не нудить від Ваших слів. Читайте, ніхто не забороняє. Але всьому сказаному є не один суддя. Чоловік, що опускається до словесного приниження жінки - не вартий того, щоб на нього зважати, а тим більше через нього почуватися зле. Мені абсолютно однакові Ваші ставлення до мене чи моїх текстів.
Щасти!

Ганно, для мене Ваша думка дійсно важлива, якою б вона не була (здається, я встигла з цього приводу висловитись ще до схвального коментаря?:)

Аню, в житті буває по різному, я б сказала...наразі саме так як у вірші.

Зеню, хто не захоче, хай перший жбурне княжну за борт:)

Юрію, надзвичайно вдячна, що спровокували Ганну на аналіз, бо, потворюся, ніхто зі мною ще такого не вчиняв:))) Щодо оцінок... сподіваюсь, що здатна реагувати адекватно на будь-які оцінки. І на їхню відсутність також:)На відміну від шкільних оцінок, оцінки на сайті виразно демонструють суб’єктивні точки зору авторів ресурсу - чи не так? І ні в якому разі мені здається не можна порівнювати оціночні рейтинги сучасників і класиків... Ну, це імхо, звичайно.:) Особисто Вам, наприклад, я вдячна за те, що знаходите час і читати, і вислювлюватись, а не за оцінки, даруйте...:)

Мирославо, дякую. Все доречно і справедливо - якщо читач не розуміє написаного і має можливість запитати, чому б нею і не скористатись? Не бачу в цьому нічого ганебного:)) "В кнайпі, в піску, в кав’ярні".. мабуть, це дуже суб’єктивне відчуття... Ну, вдамося до фантазій. Уявіть собі, що події розгортаються на морському курорті. Пляж...безліч генделиків... ліричні герої інколи перепиваються до втрати пульсу... і вранці знаходять себе в кнайпі...перше відчуття - то відчуття піску, що його намело за ніч брізом на столики та під ноги:).. коли людина "наводить різкість" то ідентифікує заклад як кав’ярню. Ну, десь так. І це була лише одна з версій. Підходить?:) З пунктуацією і справді є певні ускладнення... Я потім повернуся до цього тексту із розділовими знаками... Ще раз, дякую, Мирославо, ні в якому разі не потрібно кривити душею, коментуючи - я з Вами згодна. Користі від цього нікому не буде.

Тетяно, якби я претендувала на довершеність, то займала б місце у пантеоні, а тут я навчаюсь і роблю помилки, що взагалі властиво будь-якій людині. в першу чергу навчання продуктивне завдяки увазі авторів ресурсу, що дуже ціную. насправді. дякую.

Варю, а тебе я вже просто люблю. Щоправда віртуально - нічого?:)

Оксано, "не компетентна"? Що за самоприниження?:) Цінність будь-якої точки зору в її унікальності. До чого тут компетентність?

Чорнявко, а може пояснення подтекстів буде новою знахідкою? як гра у "крокодила"? Все одно кожен бачить свій підтекст і до авторського задуму це часто не має аж ніякого відношення:)))))

Святославе, радію з того, що мої римоспроби Вас чіпляють за живе:) Мабуть, це і є найвища оцінка...

Оксано, на форум завітала, читала, багато думала(с):)))) Як тільки буду мати можливість стабільного доступу до Інтернету - обов’язково складу компанію:)

Олю, за "сітківку" - дякую, гадки не мала, що маю такі пробіли у знанні анатомічних подробиць:)))

Ярославе, добре що Ви - дохтур і вмієте тримати себе в руках:))) будемо посміхатися разом - так вдвічі забавніше.