Якщо реальності не існує
Її треба вигадати
Як казку.
В. К. "Із ненаписаного"

В ранньому дитинстві батьки нам розповідають казки,
Тобто, тато і мама розказують своїм дітям різного роду небилиці,
Які вони називають казками і які люблять слухати їхні діти.
Казками, які допомагають дітям швидше заснути,
Казками, які спонукають уважно слідкувати за кожним словом,
Казками, які наповнюють темряву чудернацькими образами,
Казками, які допомагають дітям швидше вирости.
Батьки розповідають казки, щоб утекти від реальності,
Батьки розповідають казки, щоб забути про те,
Що їхнє дитинство минуло і залишилось позаду,
Що ця частина їхнього життя уже ніколи не повернеться.
Батьки розповідають казки, щоб діти запамятали своє дитинство,
Батьки розповідають казки, щоб діти заснули.

Коли діти засинають, вони швидко ростуть,
Коли діти ростуть, вони ідуть до школи,
Коли діти закінчують школу, вони стають дорослими.
Коли діти стають дорослими, вони одружуються,
Коли діти одружуються, вони народжують дітей,
Вони народжують дітей, щоб розповідати їм казки почуті в дитинстві,
Вони народжують дітей, щоб тікати від буденності і тривоги,
Вони народжують дітей, щоб відігнати думки про те,
Що буде час, коли до них прийде старість і вони помруть.
Вони народжують дітей, щоб пригадати своє дитинство,
Вони розказують казки дітям, щоб ті виросли та пішли до школи.
І ці казки стають для дітей реальнішими за підручник із біології,
Казки стають реальнішими за життя.