Цвєтаєва переклад
І скільки їх вже впало в цю безодню,
Розверсту вдалині.
Настане день: колись і я так зникну
Навіки з цій землі.
Застиге, що співало і боролось,
Сіяло і рвалося;
І зелень із очей,
І ніжний голос мій,
І золоте волосся.
Все буде як було:
Життя з насущним хлібом
і з працею. Але
Все буде так, немов під небом
І не було мене.
Мінливої, до речі, як всі діти,
І так недовго злою.
Яка любила, коли дрова
В каміні робляться золою.
Віолончель і кавалькальди в хащі,
І колокол в селі.
Мене, такої справжньої, живої
На лагідній землі.
Звертаюся до вас,
Чужі й свої по крові.
Я вимогаю віри,
Прошу вас о любові.
Вночі і вдень. Уголос та письмово.
За правду так та ні,
За те, що сумно знову.
За те, що мало літ мені.
За те, що ось пряма невідворотність –
Пробачення образ.
За мою ніжність та за гордість –
Звертаюся до вас.
За швидкість у стрімких подіях,
За правду та за гру.
Послухайте, ви все ж мене любіть
За те, що я помру.