* * *
На ві́ки вічні слава всім незвичним.

* * *
Вічна слава героям й хрест – щоб кожен воскрес.

* * *
Браво ґеніальним, браво їм.

* * *
Талант і ґеній у одній особі –
це всі світи в єдинім слові: Бог.

* * *
Рідко мудрість шукає книгу,
книга швидше до мудрості схильна.

* * *
Невідомість над усе
життя дратує, а цікавість,
весь шал завівши, нас несе
в непередбачену яскравість.

* * *
Життя – рівняння.
Кількість невідомих дорівнює сукупностям людей.

* * *
Життя – до нестями вражаюче –
цвіте драматичними творами.

* * *
Душа прагне волі, а серце – любові,
мозок – думки, а тіло – нових відчуттів.

* * *
Думкою розбагатівши, можна скорити світи,
розум ніколи не втішить серце, примушене йти.

* * *
Хто розумом вільний – не стане рабом
чужих божевільних і злих ідеалів.

* * *
Невідомо, хто друзі, хоч прощаємо їм.

* * *
За все йде розплата, за добре і зле.

* * *
Веґетація:
Ми стільки років процвітали,
що, врешті, зовсім процвіли…
І мимоволі загнили…
І нас не стало…

* * *
Правда – час, брехня це «хто́ ти».

* * *
Пліснява брехні, як тятива, натягнута безсилою рукою.

* * *
Правда таємницею жива.
Тож, не слід багато говорити.
Бо інакше – лишаться слова,
зовсім протилежні до молитви.

* * *
Полюбилися двоє.
І немає вже сну, і немає вже дня
без молитви.
Помолилися двоє.
І немає вже сну, і немає вже дня
без любові.

* * *
Хай працюють молитви, якими ми встигли півнеба полити.

* * *
Почуття – не ремені тугі, а у майбутнє ностальгічні злети.

Цитати з поетичної збірки Сергія Губурначука «Усім тобі завдячую, Любове...»