Пасу очи у верхах, поки у Бескидах.
Так мі мило чути тут лемківську бесіду!
Мию душу в потічку, слухаю ялиці.
На землі батьків моїх легко так молиться.

У Команчі у церквах українська служба.
Милий Боже, бачиш все, бачиш наші душі.
Скільки радості у них і благоговіння!
Це ж бо тут, у цій землі, і моє коріння.

На вкраїнських цвинтарях в Польщі помолились,
По землі батьків своїх з трепетом ходили.
Як же тяжко їм було землю покидати,
Де на світ їх привели лемки – няньо й мати.

Он смереки у верхах, певно, пам`ятають,
Як ішли вони тоді із рідного краю.
І не знали – де, куди доля їх закине.
Хто сьогодні ще живе завтра, може, згине.

Але брали зі собою, попри заборони,
Із церков щонайцінніше – книги та ікони.
Бо без віри, без Христа не вміли прожити.
І в далеких тих світах учили молитви.

О Ісусе! Ти пильнуй нашу Лемківщину.
А від смерті вбережи сім`ю та родину.
Дай нам, Боже, хоч на днесь, той кавальчик хліба,
І про нашу тяжку долю на весь світ повідай.

Команча – Реп`ядь – Ослава – Зиндранова – Боско

05.11.17