Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.04.28
21:06
о так до ітаки
у напрямку линуть
одіссеї чи амфори
руни і тіні
безпілотні літаючі
пилососи усякі
бо там є ставки
є синки телемахи
у напрямку линуть
одіссеї чи амфори
руни і тіні
безпілотні літаючі
пилососи усякі
бо там є ставки
є синки телемахи
2026.04.28
19:57
Дорогий Артуре, сердечно тебе вітаю зі вступом в Національну спілку письменників України! Дуже пишаюся тобою і тим, що Ярослав Чорногуз і я дали тобі рекомендації, бо ти вартий того, щоб бути членом спільчанської родини. Твоя поезія викликає трепет в душі
2026.04.28
19:00
Далеко-далеко, де всюди вирують густі аромати сандалу,
Де сонце липким амарилісом ніжно цвіте у блакитній безодні,
Рожеві фламінго неспішно здіймаються прямо у зграю загальну,
Над горами рваними довго кружляють в повітрі легкі й невгамовні.
Далеко-
Де сонце липким амарилісом ніжно цвіте у блакитній безодні,
Рожеві фламінго неспішно здіймаються прямо у зграю загальну,
Над горами рваними довго кружляють в повітрі легкі й невгамовні.
Далеко-
2026.04.28
16:09
Незатійливо сонце пливе
Зорянистого неба дугою,
І розкішшя своє світлове
Зігріваючи перед собою.
До зенітів щоденних висот,
У сліпучому образі диска -
Це життя зоресвітній оплот
Зорянистого неба дугою,
І розкішшя своє світлове
Зігріваючи перед собою.
До зенітів щоденних висот,
У сліпучому образі диска -
Це життя зоресвітній оплот
2026.04.28
15:25
Вічний сум на образах.
Гріб дитячий на ослоні.
Мати стомлена в сльозах
над застиглим тілом доні:
«Вибач, пташечко, мені,
не зростила тебе мати...
Дні скінчилися земні,
Гріб дитячий на ослоні.
Мати стомлена в сльозах
над застиглим тілом доні:
«Вибач, пташечко, мені,
не зростила тебе мати...
Дні скінчилися земні,
2026.04.28
11:33
Човни з очерету! Волхви на човнах! -
Рятуйте світи від наруги -
В сльоті палітурні ворони летять
І дві паперові папуги!
Волхви безупинно вітають сльоту,
Хто ж їм заборонить вітаться*,
В крисанях із хутра в добу золоту,
Рятуйте світи від наруги -
В сльоті палітурні ворони летять
І дві паперові папуги!
Волхви безупинно вітають сльоту,
Хто ж їм заборонить вітаться*,
В крисанях із хутра в добу золоту,
2026.04.28
10:59
Небесна твердінь безмежна,
а хмари, мов гріб, важкі.
Цей всесвіт мені належить,
як хмарочоси міські.
Будинок пече зіниці,
фундамент — ножем в землі,
у пам'яті на правиці
а хмари, мов гріб, важкі.
Цей всесвіт мені належить,
як хмарочоси міські.
Будинок пече зіниці,
фундамент — ножем в землі,
у пам'яті на правиці
2026.04.28
10:56
Я люблю важливий час затишшя
Перед вибухом в полях сумних,
Як заходить сонце на узвишшя
В променях яскраво-золотих.
Так натхнення у часи утоми
Причаїлось птахом у лісах.
У тенетах суму і ризоми
Перед вибухом в полях сумних,
Як заходить сонце на узвишшя
В променях яскраво-золотих.
Так натхнення у часи утоми
Причаїлось птахом у лісах.
У тенетах суму і ризоми
2026.04.28
08:42
Весна. На вістрях пер пташини
понад серцями плавко лине,
не віддаляючись від них.
Гойдають крила піднебесся,
пильнуючи у гніздах дещо
дорогоцінне і крихке.
понад серцями плавко лине,
не віддаляючись від них.
Гойдають крила піднебесся,
пильнуючи у гніздах дещо
дорогоцінне і крихке.
2026.04.28
06:36
Мигочуть дні, мелькають тижні,
Потік років змілів до дна, -
Нечасто нині бачу ближніх,
Забув знайомих імена.
Все більш зітхань і менше сміху,
Хоч хліб чужий іще не їм, -
Живу неначе на потіху
Всіляким недругам своїм.
Потік років змілів до дна, -
Нечасто нині бачу ближніх,
Забув знайомих імена.
Все більш зітхань і менше сміху,
Хоч хліб чужий іще не їм, -
Живу неначе на потіху
Всіляким недругам своїм.
2026.04.28
00:31
Візьми мене, мов поїзд, на ходу,
Аби хотілось так, щоб не здавалось.
Нехай в чужі обійми упаду,
Аби-но лиш паскудним не дісталось.
Минуть усі, і я колись мину –
Історія нікого не жаліла.
Лишень шкода змарновану весну
Аби хотілось так, щоб не здавалось.
Нехай в чужі обійми упаду,
Аби-но лиш паскудним не дісталось.
Минуть усі, і я колись мину –
Історія нікого не жаліла.
Лишень шкода змарновану весну
2026.04.27
22:02
Чом такі трагічні лики,
Чом мудреці такі сумні,
Такі печальні всі святі?
В очах страждань живі в них бліки,
Їх сумніви такі прості,
Живі вони і без покриву,
Істини дивляться такі сумні.
На печальній оцій тризні
Чом мудреці такі сумні,
Такі печальні всі святі?
В очах страждань живі в них бліки,
Їх сумніви такі прості,
Живі вони і без покриву,
Істини дивляться такі сумні.
На печальній оцій тризні
2026.04.27
21:12
Пора вечірня тулиться до вікон,
Немов вуаллю покриває ззовні.
Утомлений весняний лікоть
Впирається, насолодившись вповні.
За день не знали руки відпочинку.
Весна барвінок з рястом розстеляла
І підбирала кольори й відтінки.
Немов вуаллю покриває ззовні.
Утомлений весняний лікоть
Впирається, насолодившись вповні.
За день не знали руки відпочинку.
Весна барвінок з рястом розстеляла
І підбирала кольори й відтінки.
2026.04.27
20:50
Як голова завертиться, на землю дивись, якщо вийде
Мої пильні очі упустили її, в тому бігові
Чутливий мій розуме, старий для сліз
Не ладний жити, умирати не згідний
Зупини свої сумніви, подвигаючи світ
Самостійно
Немає часу любити, і себе розкрити
Мої пильні очі упустили її, в тому бігові
Чутливий мій розуме, старий для сліз
Не ладний жити, умирати не згідний
Зупини свої сумніви, подвигаючи світ
Самостійно
Немає часу любити, і себе розкрити
2026.04.27
19:44
Тишина в місцині хирій.
Бойовища відгули.
Лиш ключі летять у вирій,
звідусіль: «Курли, курли!..»
Небосхил горить пурпурно,
блякне хмар линка фланель.
А над цямрою зажурно
Бойовища відгули.
Лиш ключі летять у вирій,
звідусіль: «Курли, курли!..»
Небосхил горить пурпурно,
блякне хмар линка фланель.
А над цямрою зажурно
2026.04.27
16:08
Кораблі нашого жеребу
не покидають річищ,
йдучи за лоціями
Старших Арканів,
до затоки
вікової недуги
колись молодої води.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...не покидають річищ,
йдучи за лоціями
Старших Арканів,
до затоки
вікової недуги
колись молодої води.
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2026.04.23
2026.04.22
2026.04.18
2026.04.14
2026.04.02
2026.03.31
2026.03.29
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Матвій Смірнов (1974) /
Вірші
Гудбай
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Гудбай
Гудбай, немытая Россия
К тебе я больше ни ногой
Прощай, прощай - I'll never see you
Ни в этой жизни, ни в другой
Пусть не увижу никогда я
Колокола и купола
Твою грозу в начале мая
Мороз и солнце, blah blah blah.
Прощай, соседняя с Россией
Монголия - уж никогда
Не увидать под небом синим
Твои шатры, твои стада.
Прощай Китай. Какая жалость
Что был Китай в моей судьбе
Все, что искрило и ломалось
Все было сделано в тебе.
Прощай Корея! Покидаю
Я и твои пределы - но
Все, что не сделано в Китае
В Корее произведено.
Прощайте, братья таиландцы
Камбоджа, и малыш Лаос
Ну что ты лезешь обниматься -
Не доводи меня до слез!
И вы прощайте, Филиппины
Хоть я прощаться не хочу
Я долечу до Украины
Но и её перелечу.
Перелечу через Европу
Карпаты, Альпы и Кавказ
Равнины и лесные тропы
Мне не увидеть больше вас!
Ни берег славного Дуная
Ни над Балканами рассвет -
Ведь всякий евроскептик знает
Что никакой Европы нет,
Что наступил закат Европы
Кругом насилье и разбой
Снуют арабы, эфиопы,
А каждый белый - голубой.
Гудбай, Америка! - хоть это
По-моему сказал не я
К Америке претензий нету
Мы расстаёмся как друзья.
Я за Америку спокоен
Она поднимется с колен
И встанет над Гудзон-рекою
И снова будет Грейт эген
Прощайте прочие народы
Что населяют шар земной
Эвенки, чукчи, антиподы
Что ходят прямо подо мной
Прощайте древние евреи
Атланты, скифы и мордва
Прощай и ты, Гиперборея,
Лапута, ДНР, Москва,
Утопия, Цветочный Город
Помпеи, Рим и Китеж-град
И Геркуланум, и Гоморра
И город-рай, и город-сад
Прощайте все. Мне места нету
Отныне ни в одной стране
Прощай, немытая планета
Ты больше не подходишь мне.
К тебе я больше ни ногой
Прощай, прощай - I'll never see you
Ни в этой жизни, ни в другой
Пусть не увижу никогда я
Колокола и купола
Твою грозу в начале мая
Мороз и солнце, blah blah blah.
Прощай, соседняя с Россией
Монголия - уж никогда
Не увидать под небом синим
Твои шатры, твои стада.
Прощай Китай. Какая жалость
Что был Китай в моей судьбе
Все, что искрило и ломалось
Все было сделано в тебе.
Прощай Корея! Покидаю
Я и твои пределы - но
Все, что не сделано в Китае
В Корее произведено.
Прощайте, братья таиландцы
Камбоджа, и малыш Лаос
Ну что ты лезешь обниматься -
Не доводи меня до слез!
И вы прощайте, Филиппины
Хоть я прощаться не хочу
Я долечу до Украины
Но и её перелечу.
Перелечу через Европу
Карпаты, Альпы и Кавказ
Равнины и лесные тропы
Мне не увидеть больше вас!
Ни берег славного Дуная
Ни над Балканами рассвет -
Ведь всякий евроскептик знает
Что никакой Европы нет,
Что наступил закат Европы
Кругом насилье и разбой
Снуют арабы, эфиопы,
А каждый белый - голубой.
Гудбай, Америка! - хоть это
По-моему сказал не я
К Америке претензий нету
Мы расстаёмся как друзья.
Я за Америку спокоен
Она поднимется с колен
И встанет над Гудзон-рекою
И снова будет Грейт эген
Прощайте прочие народы
Что населяют шар земной
Эвенки, чукчи, антиподы
Что ходят прямо подо мной
Прощайте древние евреи
Атланты, скифы и мордва
Прощай и ты, Гиперборея,
Лапута, ДНР, Москва,
Утопия, Цветочный Город
Помпеи, Рим и Китеж-град
И Геркуланум, и Гоморра
И город-рай, и город-сад
Прощайте все. Мне места нету
Отныне ни в одной стране
Прощай, немытая планета
Ты больше не подходишь мне.
Червень 2017
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
