Святенна помсто - чиста, мов кришталь,
розпруго гніву, блискавко поцільна,
зберись в ядро - в набухлий болем шал -
і хай не чорно, а столезо й сильно
одвідповіч тванистому жерлу,
одвідповіч валькірієвим криком
щоб аж світанок зранений оглух
злодійникам, безлюдникам безликим.

Премудра помсто, в тулумбаси бий
до божевілля, до оскаженіння
І тих, хто кров дитяти перелив,
і скривдив жінку - берегиню вірну -
тих здожени стрілою чорних мук,
пітьми відлунням і кинджалом карним-
хай їх сто літ клює кервавий крук -
щоби чужі на собі чули рани.

Зворотня хвиле, з надр усіх страждань
всерозганяй свій плин на вражі долі:
хай обпече їх ізнебесна длань-
крізь уселенське дотягнувшись поле.
Висока помсто, чесна, як гроза,
гостріння честі, виточена правдо,
здійсни, що маєш...висохне сльоза
і ніч розтане - розсвітання ради.