
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2025.09.18
22:26
Краще говорити мовою жестів,
на дні якої - крик, відчай.
Ліпше говорити мовою очей,
на дні якої - пристрасть.
Худий, виснажений ізгой
гримить кайданами
порожніми вулицями.
І його ніхто не чує.
на дні якої - крик, відчай.
Ліпше говорити мовою очей,
на дні якої - пристрасть.
Худий, виснажений ізгой
гримить кайданами
порожніми вулицями.
І його ніхто не чує.
2025.09.18
21:16
Тендітні вії додолу опускаю,
У подумках з тобою я лечу.
Мені до болю тебе не вистачає,
Я, ніби полум'я свічі, тремчу.
Чекаю, що покличеш знову ти мене.
І без вагань я швидко прибіжу
Кохання , мов іскринка, до душі торкне.
У подумках з тобою я лечу.
Мені до болю тебе не вистачає,
Я, ніби полум'я свічі, тремчу.
Чекаю, що покличеш знову ти мене.
І без вагань я швидко прибіжу
Кохання , мов іскринка, до душі торкне.
2025.09.18
19:05
Жив в одного пана старець, ходив, побирався
Доки й помер і до Бога чи в пекло подався.
Залишилась після нього тільки одна свита.
Та погана, що і бідний погидує вдіти.
Двірник свиту, навіть, в руки не схотів узяти,
Тож підняв її на вила й закинув на х
Доки й помер і до Бога чи в пекло подався.
Залишилась після нього тільки одна свита.
Та погана, що і бідний погидує вдіти.
Двірник свиту, навіть, в руки не схотів узяти,
Тож підняв її на вила й закинув на х
2025.09.18
18:13
Байдуже – до пекла чи до раю.
Рішення приймати не мені.
Нині лиш на тебе я чекаю –
Наяву чекаю і у сні.
За плечами сорок вісім років –
І вони злетіли, наче мить.
Я збагнув, наскільки світ широкий,
Рішення приймати не мені.
Нині лиш на тебе я чекаю –
Наяву чекаю і у сні.
За плечами сорок вісім років –
І вони злетіли, наче мить.
Я збагнув, наскільки світ широкий,
2025.09.18
12:14
Чоловіче шо ти як ти
Проспектом оцим-во хиляючи стильно
Дам – ді – дам – ді – да – ділі – ді
Мама зве тебе додому йди
Ситчику-читчику йди розкажи
Cпустошення все ще чатує мовби
Тон рожевий електрична блакить
Проспектом оцим-во хиляючи стильно
Дам – ді – дам – ді – да – ділі – ді
Мама зве тебе додому йди
Ситчику-читчику йди розкажи
Cпустошення все ще чатує мовби
Тон рожевий електрична блакить
2025.09.18
11:46
Осінь починається з цілунків
все ще розпашілих літніх вуст.
Вереснем прокочується лунко
сонячних обіймів перший хруст.
Це прощання буде неквапливим.
Вгорнутим у ніжну теплоту.
Вітер, то бурхливо, то пестливо
все ще розпашілих літніх вуст.
Вереснем прокочується лунко
сонячних обіймів перший хруст.
Це прощання буде неквапливим.
Вгорнутим у ніжну теплоту.
Вітер, то бурхливо, то пестливо
2025.09.18
09:21
СІМ ЧУДЕС ЮВІЛЯРА
Отже, мені виповнилося 70 років!
З огляду на цю поважну цифру хотів би поділитися деяким нагромадженим досвідом. Можливо, він зацікавить когось із тих моїх читачів, хто лише наближається до такого далекого рубежу, який у дитинстві ч
2025.09.18
07:12
В'язень мрій і невільник турбот,
Часто змінюю плани позицій,
Бо упертий у чімсь, як осот,
Піддаюся всьому, мов мокриця.
Одягнувши сталеву броню,
Захистившись од куль і осколків, -
Я надалі боюся вогню
Допомоги чиєїсь без толку.
Часто змінюю плани позицій,
Бо упертий у чімсь, як осот,
Піддаюся всьому, мов мокриця.
Одягнувши сталеву броню,
Захистившись од куль і осколків, -
Я надалі боюся вогню
Допомоги чиєїсь без толку.
2025.09.18
01:11
Щастя любить тишу,
тож плекаєш в домі;
у душі колишеш
почуття знайомі.
Затуляєш вікна,
запіркою двері —
квіточка тендітна
в пишнім інтер'єрі.
тож плекаєш в домі;
у душі колишеш
почуття знайомі.
Затуляєш вікна,
запіркою двері —
квіточка тендітна
в пишнім інтер'єрі.
2025.09.17
22:28
Руїни зруйнованого міста.
Від міста нічого не лишилося.
Надгризені скелети будинків.
Бита цегла, щелепи дверей,
вищир безуства.
Що нам хочуть сказати
ці руїни? Вони не стануть
руїнами Херсонеса,
Від міста нічого не лишилося.
Надгризені скелети будинків.
Бита цегла, щелепи дверей,
вищир безуства.
Що нам хочуть сказати
ці руїни? Вони не стануть
руїнами Херсонеса,
2025.09.17
18:46
Я обійму тебе…
У дотиках моїх
Забудь свої печалі і тривоги,
Забудь напругу буднів гомінких,
Знайди спочинок на складних дорогах.
…..
…..
Нехай в моїх обіймах плине час
У дотиках моїх
Забудь свої печалі і тривоги,
Забудь напругу буднів гомінких,
Знайди спочинок на складних дорогах.
…..
…..
Нехай в моїх обіймах плине час
2025.09.17
18:18
Знаючи, надходить ніч і сонце палить кораблі
Я чекатиму оркестру, пограти на трубі
Став на берег би праворуч, а ліворуч на пісок
І вінка плів би з волошок, і рояль би грав ото
Капричіо ріжком виймає павутини з вух моїх
Я цей раз одверто голий. Не с
Я чекатиму оркестру, пограти на трубі
Став на берег би праворуч, а ліворуч на пісок
І вінка плів би з волошок, і рояль би грав ото
Капричіо ріжком виймає павутини з вух моїх
Я цей раз одверто голий. Не с
2025.09.17
17:57
Ходу вповільнив і спинивсь
Раптово чоловік,
Схопивсь за груди та униз
Зваливсь на лівий бік.
Ногами сіпавсь і хрипів
До піни на устах,
Немов пояснював без слів,
Чому ця хрипота
Раптово чоловік,
Схопивсь за груди та униз
Зваливсь на лівий бік.
Ногами сіпавсь і хрипів
До піни на устах,
Немов пояснював без слів,
Чому ця хрипота
2025.09.17
16:58
Заливався світанок пташино,
Зачекався бджоли липи цвіт.
Я сьогодні вдихав Батьківщину,
Видихаючи прожитість літ.
Приспів:
Від обійм Чужина – мати-мачуха,
Світла крайці і крихти тепла.
Зачекався бджоли липи цвіт.
Я сьогодні вдихав Батьківщину,
Видихаючи прожитість літ.
Приспів:
Від обійм Чужина – мати-мачуха,
Світла крайці і крихти тепла.
2025.09.17
11:14
Нетрадиційність нині в моді,
Ярмо традицій – на смітник!
Здоровий глузд шукати годі,
Бо навіть слід по ньому зник.
Коли розкручують амбіції,
Передусім цькують традиції.
Ярмо традицій – на смітник!
Здоровий глузд шукати годі,
Бо навіть слід по ньому зник.
Коли розкручують амбіції,
Передусім цькують традиції.
2025.09.17
08:56
вересня - День народження видатного українського письменника
Його називали соняшником, адже найбільше він любив сонце…
Шляхетний, стрункий, красивий,
по сходах життя пілігрим,
він ніколи не буде сивим,
він ніколи не буде старим.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Його називали соняшником, адже найбільше він любив сонце…
Шляхетний, стрункий, красивий,
по сходах життя пілігрим,
він ніколи не буде сивим,
він ніколи не буде старим.
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів

2025.04.24
2024.08.04
2023.12.07
2023.02.18
2022.12.19
2022.11.19
2022.05.10
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Автори /
Анастасія Коноваленко (2007) /
Поеми
Маруся
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Маруся
Ось колись жила дівчина.
Молода і чорнобрива.
Зіроньки в її очах.
Щічки мов червоний мак.
Вона все собі сама.
В хаті з рання до кінця.
Прибере, борщу наварить,
Богу молитися всяк час.
Їй розваги ні до чого.
" Краще вдома попряду."
І на хлопців не дивилась.
Самій краще все одно.
Та, як тільки закохалась
Все пішло враз шкереберть.
Мовчазна і не весела,
Зустрічі шукає з ним.
Тільки стріне... От халепа.
Слово витягти ніяк.
Так було до поки, враз
Їй у всьому він зізнався.
Радості немає меж.
Бач, не довго їм судилось так голубитись.
Хоч раз розлучились не на довго.
Колесо їх знов звело.
Як посвататись прийшли
Не пустив Наум, хоч вбий.
Довелося Василечку в церкві грамоту учить.
В Великодній світлий ранок
Знов Наум стрів Василя.
Тільки той вже був за дяка.
Молитви читав усім.
Далі в квітні, як годиться.
Свататися знов прийшли.
Все йде гладко, всі щасливі.
Та до діла як дійшло.
Наша Мар'я захворіла.
Чахне, що не день сильніш.
На четвертий не прожила.
Богу душу віддала.
Василечко, як приїхав
І собі хотів же так.
Наум, мудрий чоловік.
З ним по все поговорив.
Боявсь, як за рідну дитину.
Наче б то він схаменувсь.
Прийшли дівчата.
Заквітчали Марусеньку,
Жаль, не на весілля.
Полинула до янголів, на Боже угіддя.
Полишила все, чим так дорожила.
Батьків й Василечка свого посивила.
З горя, наш козак проворний
Подався в нікуди.
Не бачили його старі цілий рік від тоді.
Несподівано, як грім.
Відстрочка з Києва прилетіла.
Що Василь в ченцях.
Та звуть його теперечки отець Венедихт.
Поки старі зібрались, поки доїхали.
Вже не на цьому світі.
Помер бідолаха, із раною в серці.
Не зберігся, все з голубкою своєю шукав скорой стрічі.
2022
Молода і чорнобрива.
Зіроньки в її очах.
Щічки мов червоний мак.
Вона все собі сама.
В хаті з рання до кінця.
Прибере, борщу наварить,
Богу молитися всяк час.
Їй розваги ні до чого.
" Краще вдома попряду."
І на хлопців не дивилась.
Самій краще все одно.
Та, як тільки закохалась
Все пішло враз шкереберть.
Мовчазна і не весела,
Зустрічі шукає з ним.
Тільки стріне... От халепа.
Слово витягти ніяк.
Так було до поки, враз
Їй у всьому він зізнався.
Радості немає меж.
Бач, не довго їм судилось так голубитись.
Хоч раз розлучились не на довго.
Колесо їх знов звело.
Як посвататись прийшли
Не пустив Наум, хоч вбий.
Довелося Василечку в церкві грамоту учить.
В Великодній світлий ранок
Знов Наум стрів Василя.
Тільки той вже був за дяка.
Молитви читав усім.
Далі в квітні, як годиться.
Свататися знов прийшли.
Все йде гладко, всі щасливі.
Та до діла як дійшло.
Наша Мар'я захворіла.
Чахне, що не день сильніш.
На четвертий не прожила.
Богу душу віддала.
Василечко, як приїхав
І собі хотів же так.
Наум, мудрий чоловік.
З ним по все поговорив.
Боявсь, як за рідну дитину.
Наче б то він схаменувсь.
Прийшли дівчата.
Заквітчали Марусеньку,
Жаль, не на весілля.
Полинула до янголів, на Боже угіддя.
Полишила все, чим так дорожила.
Батьків й Василечка свого посивила.
З горя, наш козак проворний
Подався в нікуди.
Не бачили його старі цілий рік від тоді.
Несподівано, як грім.
Відстрочка з Києва прилетіла.
Що Василь в ченцях.
Та звуть його теперечки отець Венедихт.
Поки старі зібрались, поки доїхали.
Вже не на цьому світі.
Помер бідолаха, із раною в серці.
Не зберігся, все з голубкою своєю шукав скорой стрічі.
2022
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію