
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2025.09.13
05:21
Оповиває тьмою смуток
Усіх надій моїх вогні, –
У стан байдужості закута,
Хоча б сказала “так”, чи “ні”.
В моїй душі одні страждання,
В моїм єстві – лише любов, –
Яке потрібно лікування,
Щоб не скипала палко кров?
Усіх надій моїх вогні, –
У стан байдужості закута,
Хоча б сказала “так”, чи “ні”.
В моїй душі одні страждання,
В моїм єстві – лише любов, –
Яке потрібно лікування,
Щоб не скипала палко кров?
2025.09.12
22:19
Усюди - лиш пітьма,
Суцільний знак питання.
І дихає зима,
Як гугенот останній.
Безмежна Колима
І птаха трепетання.
Померкло світло враз.
Суцільний знак питання.
І дихає зима,
Як гугенот останній.
Безмежна Колима
І птаха трепетання.
Померкло світло враз.
2025.09.12
21:42
Шукав на зиму дикобраз притулок і натрапив
На печеру, де вже, мешкало подружжя зміїв.
«Дозвольте бодай у закутку перезимувать».
«А чому б і ні! Влаштовуйтесь, будь ласка».
Згорнувсь калачиком щасливий орендар.
Захропів небавом і проспав мало не
На печеру, де вже, мешкало подружжя зміїв.
«Дозвольте бодай у закутку перезимувать».
«А чому б і ні! Влаштовуйтесь, будь ласка».
Згорнувсь калачиком щасливий орендар.
Захропів небавом і проспав мало не
2025.09.12
08:58
Священник із села Терпіння, єдиний капелан «Азовсталі», понад три роки перебував у нелюдських умовах російського полону.
14 червня він повернувся додому в рамках обміну тяжкохворих полонених.
Капелан із Терпіння
не з книжок знає, що таке зло,
відчув
14 червня він повернувся додому в рамках обміну тяжкохворих полонених.
Капелан із Терпіння
не з книжок знає, що таке зло,
відчув
2025.09.12
05:59
Постукала скорбота у вікно.
Торкнувся холодом осінній вечір.
Так сумно... На столі стоїть вино.
Задуха тютюнова. Порожнеча.
І де моє минуле? Ось воно -
Старі альбоми, старомодні речі.
Мені давно вже стало все одно,
Торкнувся холодом осінній вечір.
Так сумно... На столі стоїть вино.
Задуха тютюнова. Порожнеча.
І де моє минуле? Ось воно -
Старі альбоми, старомодні речі.
Мені давно вже стало все одно,
2025.09.12
05:41
Темно і глухо навколо,
Тільки ступні аж гудуть,
Ніби нагадують болем
Ноги про зміряну путь.
Ніби усе, як учора,
Та не приймаю, мов дань,
Час, де не буде повторень
Жару і шуму світань.
Тільки ступні аж гудуть,
Ніби нагадують болем
Ноги про зміряну путь.
Ніби усе, як учора,
Та не приймаю, мов дань,
Час, де не буде повторень
Жару і шуму світань.
2025.09.11
22:58
Кому потрібен світ без тебе -
Ані мені, ані тобі.
Даремно впала зірка з неба
І загубилася в юрбі.
І знову тьмяні виднокраї
А далі - відчай і пітьма.
Холодних днів голодна зграя
Ані мені, ані тобі.
Даремно впала зірка з неба
І загубилася в юрбі.
І знову тьмяні виднокраї
А далі - відчай і пітьма.
Холодних днів голодна зграя
2025.09.11
22:15
дива з вівса суха солома
різка токсин в гаю гриби
плуги чужі що страх узяти
якщо з воріт а вже заслаб
стіна товста панель основа
своя зігрій і на верстак
і квітку щоб на скотч узяти
one day однак
осот не квітка рак не риба
вона це фіш носій ік
2025.09.11
22:14
Спадають останні хвилини
Важкого безумного дня.
Не ляжуть вони у билини
Розлогі, немовби стерня.
Зникають хвилини безслідно.
І крапля спаде в нікуди.
Години згоряють безплідно.
Важкого безумного дня.
Не ляжуть вони у билини
Розлогі, немовби стерня.
Зникають хвилини безслідно.
І крапля спаде в нікуди.
Години згоряють безплідно.
2025.09.11
18:08
Перемога Ігоря Святославовича, князя Новгород-Сіверського над половцями біля річки Хирія в 1183 році
Степ широкий. Вітер степом по траві гуляє.
А трава стоїть висока, де й по круп коневі.
З неба сонце поглядає тепле, вересневе.
По обіді, наче влітку землю зігріває.
По дорозі то діброви, то гаї, лісочки.
Є від спеки де сховатись. Але не до того.
Поп
А трава стоїть висока, де й по круп коневі.
З неба сонце поглядає тепле, вересневе.
По обіді, наче влітку землю зігріває.
По дорозі то діброви, то гаї, лісочки.
Є від спеки де сховатись. Але не до того.
Поп
2025.09.11
17:51
Сонцем калюжі висмоктав
сорок четвертий четвер.
В баню йдемо, щоб чистими
бути усім тепер!
Чорними черевиками
човгаємо асфальт.
Чорт його знає, звідки ми,
сорок четвертий четвер.
В баню йдемо, щоб чистими
бути усім тепер!
Чорними черевиками
човгаємо асфальт.
Чорт його знає, звідки ми,
2025.09.11
17:08
Між нами кілометрів біль, війна,
Криниця сумнівів, життєвий вир.
Ми живемо з надією на мир,
Допоки світом править сатана.
До вічності хвилина лиш одна -
Вимірює життя секундомір.
Між нами кілометрів біль, війна,
Криниця сумнівів, життєвий вир.
Ми живемо з надією на мир,
Допоки світом править сатана.
До вічності хвилина лиш одна -
Вимірює життя секундомір.
Між нами кілометрів біль, війна,
2025.09.11
12:14
ей! ей! ей! ей
колір небес пекельно багряний
чий то дім палає дотла дотла
он отам
друга я спитав ”о звідкіля цей чорний дим?“
він же: кха! – і чуєш каже ”те гадаю мав би сніг
піти“
колір небес пекельно багряний
чий то дім палає дотла дотла
он отам
друга я спитав ”о звідкіля цей чорний дим?“
він же: кха! – і чуєш каже ”те гадаю мав би сніг
піти“
2025.09.11
07:57
Це точно, що ви не побачили,
Від справ відволікшись на мить,
Що сад гілочками тремтячими
Уранці від стужі дрижить?
Це правда, що вам ще не чується,
Як в’є вихиляси нуда, –
Як осінь шурхоче по вулицях,
А літа – притихла хода?
Від справ відволікшись на мить,
Що сад гілочками тремтячими
Уранці від стужі дрижить?
Це правда, що вам ще не чується,
Як в’є вихиляси нуда, –
Як осінь шурхоче по вулицях,
А літа – притихла хода?
2025.09.10
21:41
Гасла стають антигаслами,
а антигасла - гаслами.
Постмодернізм вріс у твою кров,
проліз у ДНК, закріпився
у кістках. І вже постпостмодернізм,
як бутон, виростає з нього.
Розмальовані люмпенами паркани
стають поезією,
а антигасла - гаслами.
Постмодернізм вріс у твою кров,
проліз у ДНК, закріпився
у кістках. І вже постпостмодернізм,
як бутон, виростає з нього.
Розмальовані люмпенами паркани
стають поезією,
2025.09.10
21:09
И если я умру, то кто же
Мои стихи напишет вам,
Кто стать звенящими поможет
Еще не сказанным словам?"
Анна Ахматова
"тим,які виживуть після пожежі мови...
і золотою золою впадуть за рогом...
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Мои стихи напишет вам,
Кто стать звенящими поможет
Еще не сказанным словам?"
Анна Ахматова
"тим,які виживуть після пожежі мови...
і золотою золою впадуть за рогом...
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів

2025.04.24
2024.08.04
2023.12.07
2023.02.18
2022.12.19
2022.11.19
2022.05.10
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Автори /
Анастасія Коноваленко (2007) /
Поеми
Маруся
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Маруся
Ось колись жила дівчина.
Молода і чорнобрива.
Зіроньки в її очах.
Щічки мов червоний мак.
Вона все собі сама.
В хаті з рання до кінця.
Прибере, борщу наварить,
Богу молитися всяк час.
Їй розваги ні до чого.
" Краще вдома попряду."
І на хлопців не дивилась.
Самій краще все одно.
Та, як тільки закохалась
Все пішло враз шкереберть.
Мовчазна і не весела,
Зустрічі шукає з ним.
Тільки стріне... От халепа.
Слово витягти ніяк.
Так було до поки, враз
Їй у всьому він зізнався.
Радості немає меж.
Бач, не довго їм судилось так голубитись.
Хоч раз розлучились не на довго.
Колесо їх знов звело.
Як посвататись прийшли
Не пустив Наум, хоч вбий.
Довелося Василечку в церкві грамоту учить.
В Великодній світлий ранок
Знов Наум стрів Василя.
Тільки той вже був за дяка.
Молитви читав усім.
Далі в квітні, як годиться.
Свататися знов прийшли.
Все йде гладко, всі щасливі.
Та до діла як дійшло.
Наша Мар'я захворіла.
Чахне, що не день сильніш.
На четвертий не прожила.
Богу душу віддала.
Василечко, як приїхав
І собі хотів же так.
Наум, мудрий чоловік.
З ним по все поговорив.
Боявсь, як за рідну дитину.
Наче б то він схаменувсь.
Прийшли дівчата.
Заквітчали Марусеньку,
Жаль, не на весілля.
Полинула до янголів, на Боже угіддя.
Полишила все, чим так дорожила.
Батьків й Василечка свого посивила.
З горя, наш козак проворний
Подався в нікуди.
Не бачили його старі цілий рік від тоді.
Несподівано, як грім.
Відстрочка з Києва прилетіла.
Що Василь в ченцях.
Та звуть його теперечки отець Венедихт.
Поки старі зібрались, поки доїхали.
Вже не на цьому світі.
Помер бідолаха, із раною в серці.
Не зберігся, все з голубкою своєю шукав скорой стрічі.
2022
Молода і чорнобрива.
Зіроньки в її очах.
Щічки мов червоний мак.
Вона все собі сама.
В хаті з рання до кінця.
Прибере, борщу наварить,
Богу молитися всяк час.
Їй розваги ні до чого.
" Краще вдома попряду."
І на хлопців не дивилась.
Самій краще все одно.
Та, як тільки закохалась
Все пішло враз шкереберть.
Мовчазна і не весела,
Зустрічі шукає з ним.
Тільки стріне... От халепа.
Слово витягти ніяк.
Так було до поки, враз
Їй у всьому він зізнався.
Радості немає меж.
Бач, не довго їм судилось так голубитись.
Хоч раз розлучились не на довго.
Колесо їх знов звело.
Як посвататись прийшли
Не пустив Наум, хоч вбий.
Довелося Василечку в церкві грамоту учить.
В Великодній світлий ранок
Знов Наум стрів Василя.
Тільки той вже був за дяка.
Молитви читав усім.
Далі в квітні, як годиться.
Свататися знов прийшли.
Все йде гладко, всі щасливі.
Та до діла як дійшло.
Наша Мар'я захворіла.
Чахне, що не день сильніш.
На четвертий не прожила.
Богу душу віддала.
Василечко, як приїхав
І собі хотів же так.
Наум, мудрий чоловік.
З ним по все поговорив.
Боявсь, як за рідну дитину.
Наче б то він схаменувсь.
Прийшли дівчата.
Заквітчали Марусеньку,
Жаль, не на весілля.
Полинула до янголів, на Боже угіддя.
Полишила все, чим так дорожила.
Батьків й Василечка свого посивила.
З горя, наш козак проворний
Подався в нікуди.
Не бачили його старі цілий рік від тоді.
Несподівано, як грім.
Відстрочка з Києва прилетіла.
Що Василь в ченцях.
Та звуть його теперечки отець Венедихт.
Поки старі зібрались, поки доїхали.
Вже не на цьому світі.
Помер бідолаха, із раною в серці.
Не зберігся, все з голубкою своєю шукав скорой стрічі.
2022
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію