
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2025.10.16
20:33
Її хода здавалася легкою.
Під стукіт крапель, наче каблучків,
Між скелями стежиною вузькою
Свою руду коханку жовтень вів.
Від чар її немає порятнку.
Смарагди-очі, серце-діамант,
А на вустах мелодія цілунку
Під стукіт крапель, наче каблучків,
Між скелями стежиною вузькою
Свою руду коханку жовтень вів.
Від чар її немає порятнку.
Смарагди-очі, серце-діамант,
А на вустах мелодія цілунку
2025.10.16
20:04
Які лиш не проживали з тих часів далеких
У Криму народи: таври, скіфи, поряд греки,
І сармати, й печеніги, половці, хозари,
Візантійці, готи й турки, накінець, татари.
Генуезці і вірмени торгували крамом.
Москалі, якщо і були, то лише рабами.
Та і
У Криму народи: таври, скіфи, поряд греки,
І сармати, й печеніги, половці, хозари,
Візантійці, готи й турки, накінець, татари.
Генуезці і вірмени торгували крамом.
Москалі, якщо і були, то лише рабами.
Та і
2025.10.16
16:30
На відліку дванадцять час спинився —
прочитана сторінка ще одного дня.
Осіння мла, порожня годівниця
не нагодує з рук замерзле цуценя.
Хтось викинув дружка... Іди до мене,
зігрію серцем, хоч сама тепер, як ти
тремчу від холоду листком червленим
прочитана сторінка ще одного дня.
Осіння мла, порожня годівниця
не нагодує з рук замерзле цуценя.
Хтось викинув дружка... Іди до мене,
зігрію серцем, хоч сама тепер, як ти
тремчу від холоду листком червленим
2025.10.16
10:43
Шпак з довгим хвостом,
За який зачепилась веселка,
Лишивши на ньому фіолетову пляму,
Прилетів до міста кам’яних провулків
В якому нічого не відбувається.
По радіо так і сказали:
«У цьому місті нічого не відбувається…»
А Бог дивиться
За який зачепилась веселка,
Лишивши на ньому фіолетову пляму,
Прилетів до міста кам’яних провулків
В якому нічого не відбувається.
По радіо так і сказали:
«У цьому місті нічого не відбувається…»
А Бог дивиться
2025.10.16
10:30
Дівчинко,
пірнай в мої обійми!
Притулись міцніше і пливи
у любов мою,
як в інший вимір,
молитовним шепотом трави…
Я тобі в цій вічності побуду
пірнай в мої обійми!
Притулись міцніше і пливи
у любов мою,
як в інший вимір,
молитовним шепотом трави…
Я тобі в цій вічності побуду
2025.10.16
06:41
Чому вслухаюся уважно
У співи птиць і шум комах, -
Чому стає гуляти страшно
Уздовж річок та по гаях?
Чому бажаного спокою
В душі утомленій нема, -
Чому за світлістю тонкою
Надій лежить зневіри тьма?
У співи птиць і шум комах, -
Чому стає гуляти страшно
Уздовж річок та по гаях?
Чому бажаного спокою
В душі утомленій нема, -
Чому за світлістю тонкою
Надій лежить зневіри тьма?
2025.10.15
23:15
Не знають що творять потвори,
несуть хоч на шиях хрести,
цікавлять їх наші комори
та з наших країв нас знести.
Ми діти еліти,
настав вже наш час.
Нам жити й радіти,
несуть хоч на шиях хрести,
цікавлять їх наші комори
та з наших країв нас знести.
Ми діти еліти,
настав вже наш час.
Нам жити й радіти,
2025.10.15
22:39
Почесний директор прийшов
до свого колишнього кабінету,
але його ніхто не помічає.
Паркет скрипить,
мов клавіатура рояля.
У кабінетах віє
вітер минулого,
ледь колишучи штори
до свого колишнього кабінету,
але його ніхто не помічає.
Паркет скрипить,
мов клавіатура рояля.
У кабінетах віє
вітер минулого,
ледь колишучи штори
2025.10.15
21:57
Міріади доріг на землі пролягло.
Вже у космос лаштуються діти.
А мене тільки й тягне, що в рідне село.
Кажуть – так починають старіти...
Боже ж, як тут змаліло все.
Навіть шлях до Дніпра скоротився.
Я прибульцем стою і тамую щем.
Щем гіркий, що під
Вже у космос лаштуються діти.
А мене тільки й тягне, що в рідне село.
Кажуть – так починають старіти...
Боже ж, як тут змаліло все.
Навіть шлях до Дніпра скоротився.
Я прибульцем стою і тамую щем.
Щем гіркий, що під
2025.10.15
15:10
висить ябко, висить -
Єву жаба дусить.
ходь но ту Адаме, ходь но ту Адаме
змій ті не укусить.
Єво ж, моя Єво,
най Господь бороне -
казов не чіпати, казов не чіпати
Єву жаба дусить.
ходь но ту Адаме, ходь но ту Адаме
змій ті не укусить.
Єво ж, моя Єво,
най Господь бороне -
казов не чіпати, казов не чіпати
2025.10.15
14:44
Вона пройшла через паркан
Казала: ‘Ось тобі дурман
Коштовна поміч аби міг
Звільнитися страждань усіх’
На відповідь: ‘Тобі це зась’
Вона пійма мої зап’ястя
Мене жбурляє навзнаки
Забити щоб у колодки
Казала: ‘Ось тобі дурман
Коштовна поміч аби міг
Звільнитися страждань усіх’
На відповідь: ‘Тобі це зась’
Вона пійма мої зап’ястя
Мене жбурляє навзнаки
Забити щоб у колодки
2025.10.15
12:16
Поки що не жовтий.
Поки що зелене
пишне листя кленів.
Накрапає дощик
умиває площі,
укриває блиском
трав’яне намисто.
Поки що зелене
пишне листя кленів.
Накрапає дощик
умиває площі,
укриває блиском
трав’яне намисто.
2025.10.14
22:07
Мертва сторінка
у соціальній мережі,
із якої випарувалося життя.
Вона похована під брилами
гігабайтів інформації,
під мотлохом, шумом,
фейками, мемами,
хейтами, хештегами.
у соціальній мережі,
із якої випарувалося життя.
Вона похована під брилами
гігабайтів інформації,
під мотлохом, шумом,
фейками, мемами,
хейтами, хештегами.
2025.10.14
21:34
В час ранковий зникли зорі
І розтанула імла, -
І від сну звільнилась скоро
Сонцем збуджена земля.
І промінням обігріті,
Вмиті росами усі, -
Перед зором стали квіти
Дивовижної краси.
І розтанула імла, -
І від сну звільнилась скоро
Сонцем збуджена земля.
І промінням обігріті,
Вмиті росами усі, -
Перед зором стали квіти
Дивовижної краси.
2025.10.14
20:47
«Хто Ви такий?», – спитає «Берліоз» –
І, ніби Майстер, я зніяковію,
Бо іноді сам думаю всерйоз,
Що визнання – у повній безнадії...
У «Массолітах» захопили все
«Лавровичі», «Латунські», «Оремани»...
Тож не протиснутись моїм «есе»
І, ніби Майстер, я зніяковію,
Бо іноді сам думаю всерйоз,
Що визнання – у повній безнадії...
У «Массолітах» захопили все
«Лавровичі», «Латунські», «Оремани»...
Тож не протиснутись моїм «есе»
2025.10.14
19:51
Слова, слова, слова —
пустелі слів…
Душа німує вгкими пісками.
Ти сам їй оніміти повелів,
кидаючи у сад квітучий —
камінь.
Небажані
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...пустелі слів…
Душа німує вгкими пісками.
Ти сам їй оніміти повелів,
кидаючи у сад квітучий —
камінь.
Небажані
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів

2025.04.24
2024.08.04
2023.12.07
2023.02.18
2022.12.19
2022.11.19
2022.05.10
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Автори /
Анастасія Коноваленко (2007) /
Поеми
Маруся
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Маруся
Ось колись жила дівчина.
Молода і чорнобрива.
Зіроньки в її очах.
Щічки мов червоний мак.
Вона все собі сама.
В хаті з рання до кінця.
Прибере, борщу наварить,
Богу молитися всяк час.
Їй розваги ні до чого.
" Краще вдома попряду."
І на хлопців не дивилась.
Самій краще все одно.
Та, як тільки закохалась
Все пішло враз шкереберть.
Мовчазна і не весела,
Зустрічі шукає з ним.
Тільки стріне... От халепа.
Слово витягти ніяк.
Так було до поки, враз
Їй у всьому він зізнався.
Радості немає меж.
Бач, не довго їм судилось так голубитись.
Хоч раз розлучились не на довго.
Колесо їх знов звело.
Як посвататись прийшли
Не пустив Наум, хоч вбий.
Довелося Василечку в церкві грамоту учить.
В Великодній світлий ранок
Знов Наум стрів Василя.
Тільки той вже був за дяка.
Молитви читав усім.
Далі в квітні, як годиться.
Свататися знов прийшли.
Все йде гладко, всі щасливі.
Та до діла як дійшло.
Наша Мар'я захворіла.
Чахне, що не день сильніш.
На четвертий не прожила.
Богу душу віддала.
Василечко, як приїхав
І собі хотів же так.
Наум, мудрий чоловік.
З ним по все поговорив.
Боявсь, як за рідну дитину.
Наче б то він схаменувсь.
Прийшли дівчата.
Заквітчали Марусеньку,
Жаль, не на весілля.
Полинула до янголів, на Боже угіддя.
Полишила все, чим так дорожила.
Батьків й Василечка свого посивила.
З горя, наш козак проворний
Подався в нікуди.
Не бачили його старі цілий рік від тоді.
Несподівано, як грім.
Відстрочка з Києва прилетіла.
Що Василь в ченцях.
Та звуть його теперечки отець Венедихт.
Поки старі зібрались, поки доїхали.
Вже не на цьому світі.
Помер бідолаха, із раною в серці.
Не зберігся, все з голубкою своєю шукав скорой стрічі.
2022
Молода і чорнобрива.
Зіроньки в її очах.
Щічки мов червоний мак.
Вона все собі сама.
В хаті з рання до кінця.
Прибере, борщу наварить,
Богу молитися всяк час.
Їй розваги ні до чого.
" Краще вдома попряду."
І на хлопців не дивилась.
Самій краще все одно.
Та, як тільки закохалась
Все пішло враз шкереберть.
Мовчазна і не весела,
Зустрічі шукає з ним.
Тільки стріне... От халепа.
Слово витягти ніяк.
Так було до поки, враз
Їй у всьому він зізнався.
Радості немає меж.
Бач, не довго їм судилось так голубитись.
Хоч раз розлучились не на довго.
Колесо їх знов звело.
Як посвататись прийшли
Не пустив Наум, хоч вбий.
Довелося Василечку в церкві грамоту учить.
В Великодній світлий ранок
Знов Наум стрів Василя.
Тільки той вже був за дяка.
Молитви читав усім.
Далі в квітні, як годиться.
Свататися знов прийшли.
Все йде гладко, всі щасливі.
Та до діла як дійшло.
Наша Мар'я захворіла.
Чахне, що не день сильніш.
На четвертий не прожила.
Богу душу віддала.
Василечко, як приїхав
І собі хотів же так.
Наум, мудрий чоловік.
З ним по все поговорив.
Боявсь, як за рідну дитину.
Наче б то він схаменувсь.
Прийшли дівчата.
Заквітчали Марусеньку,
Жаль, не на весілля.
Полинула до янголів, на Боже угіддя.
Полишила все, чим так дорожила.
Батьків й Василечка свого посивила.
З горя, наш козак проворний
Подався в нікуди.
Не бачили його старі цілий рік від тоді.
Несподівано, як грім.
Відстрочка з Києва прилетіла.
Що Василь в ченцях.
Та звуть його теперечки отець Венедихт.
Поки старі зібрались, поки доїхали.
Вже не на цьому світі.
Помер бідолаха, із раною в серці.
Не зберігся, все з голубкою своєю шукав скорой стрічі.
2022
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію