
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2025.07.19
02:25
Сумний полон смарагдової тиші
Читає гордовито свій вердикт.
Підходжу до судді свого все ближче,
Бо слухати про себе правду звик.
Він повністю правий. Йому видніше,
Для кого хто – безцінний рятівник.
Минуле стало чорним попелищем,
Читає гордовито свій вердикт.
Підходжу до судді свого все ближче,
Бо слухати про себе правду звик.
Він повністю правий. Йому видніше,
Для кого хто – безцінний рятівник.
Минуле стало чорним попелищем,
2025.07.18
22:16
Ця жінка погубить мене.
В подвір'я забуте й сумне
Прилине листок випадковий,
Зірвавши природи закови.
Ця жінка загрозу таїть.
У Богом призначену мить
В подвір'я забуте й сумне
Прилине листок випадковий,
Зірвавши природи закови.
Ця жінка загрозу таїть.
У Богом призначену мить
2025.07.18
21:34
Встала думка українця
натерпівся вже по вінця:
скільки питиму цю чашу –
топче ж ворог землю нашу.
Нести смерть йому не вперше,
ще при цьому світу бреше –
всіх в оману ввести хоче,
натерпівся вже по вінця:
скільки питиму цю чашу –
топче ж ворог землю нашу.
Нести смерть йому не вперше,
ще при цьому світу бреше –
всіх в оману ввести хоче,
2025.07.18
17:00
Рештки волосся випадуть геть
Старість, все оце
Далі слатимеш мені валентинки
Ще вітання і грампластинки?
Як загуляю, прийду вночі
Ти мені одчиниш?
Будеш зі мною разом і поруч у
Шістдесят чотири?
Старість, все оце
Далі слатимеш мені валентинки
Ще вітання і грампластинки?
Як загуляю, прийду вночі
Ти мені одчиниш?
Будеш зі мною разом і поруч у
Шістдесят чотири?
2025.07.18
16:08
Таїна дерев і повітря
Відома схимнику Сонце –
Відлюднику лісу Галактика,
Що вдягнув діряву свиту Ніщо,
Може він був кульгавим грішником?
А тепер світить у цій темряві,
Наче він запалив воскову свічку
Молитви першопочатку –
Відома схимнику Сонце –
Відлюднику лісу Галактика,
Що вдягнув діряву свиту Ніщо,
Може він був кульгавим грішником?
А тепер світить у цій темряві,
Наче він запалив воскову свічку
Молитви першопочатку –
2025.07.18
13:17
Київ – не Сузи. Доки Майдан зализував невиліковні рани, Гаман-Янукович шибениці уник. Зібравши награбоване, вдосвіта із Межигір’я зник.
Тепер він у гостиннім краї, куди злітаються злочинці звідусіль. Сказати б, у царстві Амалека. Міняються там претендент
2025.07.18
10:02
А наші предки мали на Русі
все, що нащадки захищають нині
в усій красі,
бо живемо усі
не на московії, а в Україні.
***
А косолапе рижого не чує.
все, що нащадки захищають нині
в усій красі,
бо живемо усі
не на московії, а в Україні.
***
А косолапе рижого не чує.
2025.07.18
05:15
Треба вірити в краще,
Бути мужнім і сильним, –
Не здаватись нізащо,
Щоби дихати вільно.
Бо не раз вже ставалось,
Що соромились вчинків,
Як шукали і жалість,
І просили підтримки.
Бути мужнім і сильним, –
Не здаватись нізащо,
Щоби дихати вільно.
Бо не раз вже ставалось,
Що соромились вчинків,
Як шукали і жалість,
І просили підтримки.
2025.07.17
22:21
Моя спокуса і мої вериги.
Холодна лава і гаряча крига.
Яскравий місяць і пожухле сонце.
У світ ворота. Із душі віконце.
З тобою просто, а без тебе складно.
Ні відстані, ні часу не підвладна,
Ти владарюєш на землі й на небі,
Холодна лава і гаряча крига.
Яскравий місяць і пожухле сонце.
У світ ворота. Із душі віконце.
З тобою просто, а без тебе складно.
Ні відстані, ні часу не підвладна,
Ти владарюєш на землі й на небі,
2025.07.17
21:35
Місто-привид, в якому втонули серця,
Місто-привид, в якому втонули надії.
Місто-привид, в якому збагнеш до кінця
Смисл нездійсненності, втраченість мрії.
Місто-привид здіймається, ніби скелет,
І гуркоче в падінні у цеглу і глину.
І даремно шу
Місто-привид, в якому втонули надії.
Місто-привид, в якому збагнеш до кінця
Смисл нездійсненності, втраченість мрії.
Місто-привид здіймається, ніби скелет,
І гуркоче в падінні у цеглу і глину.
І даремно шу
2025.07.17
20:44
Вже сонечко до заходу хилилось.
Позаду залишавсь буремний Понт.
Легенька хвиля билася у борт.
А люди із надією дивились
На Таврики високі береги,
Куди вони вже кілька тижнів прагли.
Губами, пересохлими від спраги,
Подяку шепотіли, бо ж боги
Позаду залишавсь буремний Понт.
Легенька хвиля билася у борт.
А люди із надією дивились
На Таврики високі береги,
Куди вони вже кілька тижнів прагли.
Губами, пересохлими від спраги,
Подяку шепотіли, бо ж боги
2025.07.17
18:25
Ні порічки, ні Марічки
спілі ягідки – не милі.
На плечі, на спині річки
чоловік долає милі.
Макрометри. Невеличкий,
та ні краплю не безумний.
На плечі, на спині річки
спілі ягідки – не милі.
На плечі, на спині річки
чоловік долає милі.
Макрометри. Невеличкий,
та ні краплю не безумний.
На плечі, на спині річки
2025.07.17
11:43
Серед стерні, що вицвіла в борні
Під час метафізичної атаки
В межах часу війни за білі маки
Рятують поле роси осяйні,
Де зла Солоха з лантухом в кутку,
На випадок нічної ескапади
Не мотивованого края зорепаду,
Усім готує схованку хитку,
Під час метафізичної атаки
В межах часу війни за білі маки
Рятують поле роси осяйні,
Де зла Солоха з лантухом в кутку,
На випадок нічної ескапади
Не мотивованого края зорепаду,
Усім готує схованку хитку,
2025.07.17
06:25
Перегріте сонцем літо
Пахне п’янко в’ялим цвітом
І пахтить, немов кадило,
З боку в бік гарячим пилом.
Душним робиться повітря
По обіді на безвітрі
І легені обпікає
Спекота оця безкрая.
Пахне п’янко в’ялим цвітом
І пахтить, немов кадило,
З боку в бік гарячим пилом.
Душним робиться повітря
По обіді на безвітрі
І легені обпікає
Спекота оця безкрая.
2025.07.16
23:14
Ледь прозора нитка з поділкою між -
На багатих і може...
Може і не варто за ломаний гріш
Поклонятись вельможам.
Хто усе шукає де подіти час,
Хто за крихти роботу.
Та осиротіло дивляться на нас
На багатих і може...
Може і не варто за ломаний гріш
Поклонятись вельможам.
Хто усе шукає де подіти час,
Хто за крихти роботу.
Та осиротіло дивляться на нас
2025.07.16
23:11
Згубило небо слід амеби в краплі
і дурняка мікроби лОвлять за язик.
По кінескОпі скаче Чарлі Чаплін -
в котлі готовиться трапезний черевик.
Приспів:
А там, у кума -
Стигне бараболя.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...і дурняка мікроби лОвлять за язик.
По кінескОпі скаче Чарлі Чаплін -
в котлі готовиться трапезний черевик.
Приспів:
А там, у кума -
Стигне бараболя.
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів

2025.04.24
2024.08.04
2023.12.07
2023.02.18
2022.12.19
2022.11.19
2022.05.10
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Автори /
Емі Троян (2005) /
Поеми
Самотність, очима божевілля
- У мене не має імені , але я знаю твоє
Я не пам’ятала нічого, тому спитала :
- А як мене звуть ?
- Ти та хто приємно дурманить , а твоє ім’я Нілана
- А де я знаходжуся ?
Спитавши це я дізналася , що не так давно я стала сиротою через нещасний випадок. І закрившись вдома я не спілкувалася з рідними, через тиждень ігнорування їхніх викликів мій брат спиляв замок на дверях і ввійшов .З початку він не побачив моїх змін , але пізно ввечері почув як я розмовляю з кимось .Ввійшовши до кімнати він нікого не побачив , а я дивилася на стіну де висіла фотографія батьків розмовляла з ними , так ніби вони стоять перед мною . Не розуміючи , що коїться він викликав швидку . Мене відвезли до психіатрії …
Пройшов вже місяць , як я познайомилася з цим голосом. Ми кожен день спілкуємося, я навіть лікарю про нього розповіла. Але він сказав , що це тільки мої уявлення, я так не вважала. Кожного дня мені давали ліки і мій голос все рідше приходив до мене. Через шість місяців голос зовсім зник. І в серці я відчула порожність, ніби щось забрали від мене. Я не знала , що мені робити ця біль пронизала від серця до п’ят .
Вийшовши з лікарні мене повернули додому, де Амін (брат) зробив ремонт все дихало свіжістю. Через два дні я поринула в роботу ,забувши про душевний біль.
Розпочалися новорічні свята всі розійшлися по рідних домівках, де їх чекали батьки і найрідніші люди . Мій брат поїхав зі своєю сім’єю на відпочинок. Залишившись на одинці із собою, мені хотілось кричати. І тоді я зрозуміла, що я самотня. Мені кортіло повернути той голос, який мене супроводжував у лікарні. Через годину – заснула.
Прокинувшись пішла на кухню, де готуючи сніданок, знову відчула тепле ніжне торкання по спині .І я зрозуміла це він , той кого чекала мій голос. Озирнувшись спитала ти повернувся і знову голос, який неначе дзвіночки пронизує мою душу, серце і розум сказав :
- Я так тебе давно не бачив , ти все так як і раніше пахнеш лавандою
- Нарешті ти повернувся мені тебе не вистачало…
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Самотність, очима божевілля
Залишаючись на одинці із собою, ми розуміємо , що таке наш внутрішній голос. Він ледь відчутний у вирії нашого життя, у його русі .
Троян Емі
Прокинувшись від холодного поту на обличчі , я побачила білі оголені стіни, вони кричали на мене з різних сторін. І ось серед цього галасу і скрипу я відчула, щось тепле і ніжне торкається мого обличчя. Озирнувшись я нікого не побачила, через декілька секунд роздався ніжний голос він манив мене. Голоси з стіни надиво вщухали, а цей голос ніби дзвіночки пронизався в мою голову. Спочатку він сказав, щоб я нелякалася, все гаразд .Відчуваючи себе в безпеці я запитала - « хто ти ?», голос тихенько хіхікнув і сказав:- У мене не має імені , але я знаю твоє
Я не пам’ятала нічого, тому спитала :
- А як мене звуть ?
- Ти та хто приємно дурманить , а твоє ім’я Нілана
- А де я знаходжуся ?
Спитавши це я дізналася , що не так давно я стала сиротою через нещасний випадок. І закрившись вдома я не спілкувалася з рідними, через тиждень ігнорування їхніх викликів мій брат спиляв замок на дверях і ввійшов .З початку він не побачив моїх змін , але пізно ввечері почув як я розмовляю з кимось .Ввійшовши до кімнати він нікого не побачив , а я дивилася на стіну де висіла фотографія батьків розмовляла з ними , так ніби вони стоять перед мною . Не розуміючи , що коїться він викликав швидку . Мене відвезли до психіатрії …
Пройшов вже місяць , як я познайомилася з цим голосом. Ми кожен день спілкуємося, я навіть лікарю про нього розповіла. Але він сказав , що це тільки мої уявлення, я так не вважала. Кожного дня мені давали ліки і мій голос все рідше приходив до мене. Через шість місяців голос зовсім зник. І в серці я відчула порожність, ніби щось забрали від мене. Я не знала , що мені робити ця біль пронизала від серця до п’ят .
Вийшовши з лікарні мене повернули додому, де Амін (брат) зробив ремонт все дихало свіжістю. Через два дні я поринула в роботу ,забувши про душевний біль.
Розпочалися новорічні свята всі розійшлися по рідних домівках, де їх чекали батьки і найрідніші люди . Мій брат поїхав зі своєю сім’єю на відпочинок. Залишившись на одинці із собою, мені хотілось кричати. І тоді я зрозуміла, що я самотня. Мені кортіло повернути той голос, який мене супроводжував у лікарні. Через годину – заснула.
Прокинувшись пішла на кухню, де готуючи сніданок, знову відчула тепле ніжне торкання по спині .І я зрозуміла це він , той кого чекала мій голос. Озирнувшись спитала ти повернувся і знову голос, який неначе дзвіночки пронизує мою душу, серце і розум сказав :
- Я так тебе давно не бачив , ти все так як і раніше пахнеш лавандою
- Нарешті ти повернувся мені тебе не вистачало…
Головною думкою цього твору є те , що кожен з нас потребує уваги. І коли ми залишаємося на самоті наші тривоги виходять на поверхню й інколи вони настільки сильні , що ми не можемо впоратися з ними. І починаємо шукати когось хто може допомогти. І зазвичай ми шукаємо тих хто поруч, але не знайшовши нікого ми починаємо шукати в собі і зазвичай знаходимо їх в уявленні яке видає нам те , чого ми потребуємо і що нам потрібно …
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію