Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.11.20
22:24
видива осінні
мокнуть під дощем
красоту зацінить
дехто із нікчем
начебто дизайнер
інколи естет
часом копірайтер
може і поет
мокнуть під дощем
красоту зацінить
дехто із нікчем
начебто дизайнер
інколи естет
часом копірайтер
може і поет
2026.11.20
21:23
Догоряє свіча горизонту,
Розповзається напівпітьма.
Вовкулаки незримого фронту
У облогу беруть крадькома.
Поховалися далі чимдалі,
Світ уклався у відстань руки.
Лиш в астралі, мов авта на ралі
Розповзається напівпітьма.
Вовкулаки незримого фронту
У облогу беруть крадькома.
Поховалися далі чимдалі,
Світ уклався у відстань руки.
Лиш в астралі, мов авта на ралі
2026.11.20
21:11
Осіння ніч
примчала на колісниці,
зупинилась…
п'є чашу темряви
до самого дна.
Ловить крізь тишу звуки -
гучно…
гучно…
примчала на колісниці,
зупинилась…
п'є чашу темряви
до самого дна.
Ловить крізь тишу звуки -
гучно…
гучно…
2026.11.20
20:59
Не забуду! І свічка ніколи не згасне!
Я шукаю Її серед суму алей,
Заглядаю в обличчя байдужих людей,
Все навколо здається пустим і невчасним.
О, насніться мені, рідні очі прекрасні!
Вся реальність - поламана. Все шкереберть.
Ніжний погляд юрбою спап
Я шукаю Її серед суму алей,
Заглядаю в обличчя байдужих людей,
Все навколо здається пустим і невчасним.
О, насніться мені, рідні очі прекрасні!
Вся реальність - поламана. Все шкереберть.
Ніжний погляд юрбою спап
2026.11.20
13:05
Чоловік, що прожив небагато
І розтанув у розквіті сил,
Мов згоріле до часу багаття,
Наче птах без польоту і крил.
По собі він залишив надгробок,
Ну а пам'ять розтала в літах,
Почорнілих, як зношена роба,
І розтанув у розквіті сил,
Мов згоріле до часу багаття,
Наче птах без польоту і крил.
По собі він залишив надгробок,
Ну а пам'ять розтала в літах,
Почорнілих, як зношена роба,
2026.11.20
12:46
Настала драма у комедіанта –
розтанули ілюзії і ось
нема кому у вічі заглядати,
прокажене продовжує стріляти,
а західне недочуває, – SOS!!!
***
Малоросійців зомбувати просто
розтанули ілюзії і ось
нема кому у вічі заглядати,
прокажене продовжує стріляти,
а західне недочуває, – SOS!!!
***
Малоросійців зомбувати просто
2026.11.20
10:40
Від ракетного вибуху тремтить земля,
а надворі дитячий голос: «Бабах!»…
Не відає ще нерозумне маля,
що війна - жах…
Воно думає, що це просто гра:
дорослі ж не можуть його вбити
чи завдати важких ран!
а надворі дитячий голос: «Бабах!»…
Не відає ще нерозумне маля,
що війна - жах…
Воно думає, що це просто гра:
дорослі ж не можуть його вбити
чи завдати важких ран!
2026.11.20
05:52
У наших жилах предків міць і сила,
А в пам'яті - звитяги чималі, -
Шукаю гідних, щоби відомстили
За сльози української землі.
Пліч-о-пліч станем проти супостата,
З'єднаємось в єдиний моноліт,
Бо час уже йому борги вертати,
Прийшла пора за все дав
А в пам'яті - звитяги чималі, -
Шукаю гідних, щоби відомстили
За сльози української землі.
Пліч-о-пліч станем проти супостата,
З'єднаємось в єдиний моноліт,
Бо час уже йому борги вертати,
Прийшла пора за все дав
2026.11.19
23:26
Враз, у далекій землі
На диво, долоні мої
Воложіють з очікувань
Квітень, повітряна млість
Ліхтарі, а дитина як снить
На алеї піхоти стрій
Друже, хто із нас неправий
На диво, долоні мої
Воложіють з очікувань
Квітень, повітряна млість
Ліхтарі, а дитина як снить
На алеї піхоти стрій
Друже, хто із нас неправий
2026.11.19
22:57
мла імлиться
ще хтось її не боїться
ані в політичному сенсі
ані в релігійному смислі
хтось не звертає уваги
яка насправді різниця
але бувають інші
завше бувають інші
ще хтось її не боїться
ані в політичному сенсі
ані в релігійному смислі
хтось не звертає уваги
яка насправді різниця
але бувають інші
завше бувають інші
2026.11.19
22:24
Розриває тишу ранню криками
Птаха, ніби воду каламутить —
Так безглуздо.
Куширями сплутані спокути
Майже занімілі та забуті,
Тануть поміж тінями безликими,
В мулі грузнуть.
Птаха, ніби воду каламутить —
Так безглуздо.
Куширями сплутані спокути
Майже занімілі та забуті,
Тануть поміж тінями безликими,
В мулі грузнуть.
2026.11.19
17:18
Лиш, прошу, не розказуй мені про війну,
бо війна — то не гасла, а кров, глина й порох.
Ані те, як з донецьких доріг я прийду,
залишивши в бою половину опори.
Чи як свист небосхил на шматки розтинав,
де вогонь, побратими, окопи і вибух…
Як за кожни
бо війна — то не гасла, а кров, глина й порох.
Ані те, як з донецьких доріг я прийду,
залишивши в бою половину опори.
Чи як свист небосхил на шматки розтинав,
де вогонь, побратими, окопи і вибух…
Як за кожни
2026.11.19
16:18
Давай перепишемо сенси, видалимо з них поверховість.
Потім приберемо шаблонність. Натомість… натомість
додамо у них ніжність – легеньку, наче пір’їну, що лягла на поверхню ставка.
Моя ніжність до тебе саме така.
А ще додамо обережність, щоб вітер, к
Потім приберемо шаблонність. Натомість… натомість
додамо у них ніжність – легеньку, наче пір’їну, що лягла на поверхню ставка.
Моя ніжність до тебе саме така.
А ще додамо обережність, щоб вітер, к
2026.11.19
16:11
Все затихло, замовкло у снах листопада...
Тільки сірі світанки та дні мовчазні
Нагадають, якими були навесні
Почуття та листи. Знову зайва порада
Заглушає тонкі солов'їні рулади...
У дворі вже давно поміняли паркан.
Все за ним тепер видно. Ніяких о
Тільки сірі світанки та дні мовчазні
Нагадають, якими були навесні
Почуття та листи. Знову зайва порада
Заглушає тонкі солов'їні рулади...
У дворі вже давно поміняли паркан.
Все за ним тепер видно. Ніяких о
2026.11.19
13:22
О, як важливо вчасно відійти
Від суєти, марноти, часоплину!
Лиш тільки так ти досягнеш мети
І будеш вільним, мов незламна глина.
Я залишаю сцену у той час,
Коли вручають ордени й медалі,
І йду у ліс, де мій вогонь не згас
Від суєти, марноти, часоплину!
Лиш тільки так ти досягнеш мети
І будеш вільним, мов незламна глина.
Я залишаю сцену у той час,
Коли вручають ордени й медалі,
І йду у ліс, де мій вогонь не згас
2026.11.19
08:08
Що сталось, те сталося,
так мало бути.
У Господа: палиця,
ліки, отрута,
і дні пораховані
до воскресіння,
і сльози знедолені
в смутку осіннім.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...так мало бути.
У Господа: палиця,
ліки, отрута,
і дні пораховані
до воскресіння,
і сльози знедолені
в смутку осіннім.
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2026.06.11
2026.04.09
2026.02.11
2025.11.29
2025.04.24
2025.01.25
2024.08.04
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Емі Троян (2005) /
Поеми
Самотність, очима божевілля
- У мене не має імені , але я знаю твоє
Я не пам’ятала нічого, тому спитала :
- А як мене звуть ?
- Ти та хто приємно дурманить , а твоє ім’я Нілана
- А де я знаходжуся ?
Спитавши це я дізналася , що не так давно я стала сиротою через нещасний випадок. І закрившись вдома я не спілкувалася з рідними, через тиждень ігнорування їхніх викликів мій брат спиляв замок на дверях і ввійшов .З початку він не побачив моїх змін , але пізно ввечері почув як я розмовляю з кимось .Ввійшовши до кімнати він нікого не побачив , а я дивилася на стіну де висіла фотографія батьків розмовляла з ними , так ніби вони стоять перед мною . Не розуміючи , що коїться він викликав швидку . Мене відвезли до психіатрії …
Пройшов вже місяць , як я познайомилася з цим голосом. Ми кожен день спілкуємося, я навіть лікарю про нього розповіла. Але він сказав , що це тільки мої уявлення, я так не вважала. Кожного дня мені давали ліки і мій голос все рідше приходив до мене. Через шість місяців голос зовсім зник. І в серці я відчула порожність, ніби щось забрали від мене. Я не знала , що мені робити ця біль пронизала від серця до п’ят .
Вийшовши з лікарні мене повернули додому, де Амін (брат) зробив ремонт все дихало свіжістю. Через два дні я поринула в роботу ,забувши про душевний біль.
Розпочалися новорічні свята всі розійшлися по рідних домівках, де їх чекали батьки і найрідніші люди . Мій брат поїхав зі своєю сім’єю на відпочинок. Залишившись на одинці із собою, мені хотілось кричати. І тоді я зрозуміла, що я самотня. Мені кортіло повернути той голос, який мене супроводжував у лікарні. Через годину – заснула.
Прокинувшись пішла на кухню, де готуючи сніданок, знову відчула тепле ніжне торкання по спині .І я зрозуміла це він , той кого чекала мій голос. Озирнувшись спитала ти повернувся і знову голос, який неначе дзвіночки пронизує мою душу, серце і розум сказав :
- Я так тебе давно не бачив , ти все так як і раніше пахнеш лавандою
- Нарешті ти повернувся мені тебе не вистачало…
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Самотність, очима божевілля
Залишаючись на одинці із собою, ми розуміємо , що таке наш внутрішній голос. Він ледь відчутний у вирії нашого життя, у його русі .
Троян Емі
Прокинувшись від холодного поту на обличчі , я побачила білі оголені стіни, вони кричали на мене з різних сторін. І ось серед цього галасу і скрипу я відчула, щось тепле і ніжне торкається мого обличчя. Озирнувшись я нікого не побачила, через декілька секунд роздався ніжний голос він манив мене. Голоси з стіни надиво вщухали, а цей голос ніби дзвіночки пронизався в мою голову. Спочатку він сказав, щоб я нелякалася, все гаразд .Відчуваючи себе в безпеці я запитала - « хто ти ?», голос тихенько хіхікнув і сказав:- У мене не має імені , але я знаю твоє
Я не пам’ятала нічого, тому спитала :
- А як мене звуть ?
- Ти та хто приємно дурманить , а твоє ім’я Нілана
- А де я знаходжуся ?
Спитавши це я дізналася , що не так давно я стала сиротою через нещасний випадок. І закрившись вдома я не спілкувалася з рідними, через тиждень ігнорування їхніх викликів мій брат спиляв замок на дверях і ввійшов .З початку він не побачив моїх змін , але пізно ввечері почув як я розмовляю з кимось .Ввійшовши до кімнати він нікого не побачив , а я дивилася на стіну де висіла фотографія батьків розмовляла з ними , так ніби вони стоять перед мною . Не розуміючи , що коїться він викликав швидку . Мене відвезли до психіатрії …
Пройшов вже місяць , як я познайомилася з цим голосом. Ми кожен день спілкуємося, я навіть лікарю про нього розповіла. Але він сказав , що це тільки мої уявлення, я так не вважала. Кожного дня мені давали ліки і мій голос все рідше приходив до мене. Через шість місяців голос зовсім зник. І в серці я відчула порожність, ніби щось забрали від мене. Я не знала , що мені робити ця біль пронизала від серця до п’ят .
Вийшовши з лікарні мене повернули додому, де Амін (брат) зробив ремонт все дихало свіжістю. Через два дні я поринула в роботу ,забувши про душевний біль.
Розпочалися новорічні свята всі розійшлися по рідних домівках, де їх чекали батьки і найрідніші люди . Мій брат поїхав зі своєю сім’єю на відпочинок. Залишившись на одинці із собою, мені хотілось кричати. І тоді я зрозуміла, що я самотня. Мені кортіло повернути той голос, який мене супроводжував у лікарні. Через годину – заснула.
Прокинувшись пішла на кухню, де готуючи сніданок, знову відчула тепле ніжне торкання по спині .І я зрозуміла це він , той кого чекала мій голос. Озирнувшись спитала ти повернувся і знову голос, який неначе дзвіночки пронизує мою душу, серце і розум сказав :
- Я так тебе давно не бачив , ти все так як і раніше пахнеш лавандою
- Нарешті ти повернувся мені тебе не вистачало…
Головною думкою цього твору є те , що кожен з нас потребує уваги. І коли ми залишаємося на самоті наші тривоги виходять на поверхню й інколи вони настільки сильні , що ми не можемо впоратися з ними. І починаємо шукати когось хто може допомогти. І зазвичай ми шукаємо тих хто поруч, але не знайшовши нікого ми починаємо шукати в собі і зазвичай знаходимо їх в уявленні яке видає нам те , чого ми потребуємо і що нам потрібно …
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
