Тетяна Левицька (М.К./М.К.) [ 2022-05-15 08:05:46 ] - відповісти

Неймовірна поема, дорогий Ярославе! Сильно написав! Шедеврально, зворушливо, емоційно, молодець!


Отправить
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2022-05-15 18:14:21 ] - відповісти

Сердечно дякую, дорога Таню! Завдяки твоїм щирим словам визнання я бачу, що трудився не марно! спасибі за високі оцінки! Натхнення і усіх благ!)))


Отправить
Ігор Деркач (Л.П./Л.П.) [ 2022-05-15 15:32:48 ] - відповісти

Просто цікаво, хто виставляє ці шалені бали за пафосний піар.
Що є унікального в цьому творі: може, українська мова з бездоганною орфографією, або з грамотною пунктуацією, або прозорістю тексту? Ні. Може, це переспів усього патріотичного на адресу України? Може й так, але не у найкращому варіанті ремінісценцій, якщо не плагіату. Що ще?
Якщо я помиляюсь, то це напевне проект наступної участі України в Євробаченні.


Отправить
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2022-05-15 17:58:09 ] - відповісти

Як прикро, що заздрість і хамство, навіть у часи війни є присутніми на "Майстернях".
Цей відгук написав Ігор Шоха під клоном Ігор Деркач. Інші його клони: Олена Музичук та Нічия Муза. Може і не всі, які я знаю.

З цим твором мене привітав мій батько, Олег Чорногуз, який завжди мені каже правду в очі, не зважаючи на вік, час і регалії мої, бо їх у нього набагато більше. І просто тому, що він правдива людина, яка не заздрить і не лукавить.
Твір припав до смаку Михайлу Сидоржевському, Павлу Мовчану, Ігорю павлюку. Багатьом іншим читачам ФБ. Наведу деякі цитати:

Надія Іванівна Шевченко
Ця поема має увійти в підручники української літератури для наступних поколінь. Молодь повинна вивчати цей просякнутий болем твір, знати і пам'ятати!, Дякую за творчість, дорогий Ярославе.

Anna Pohasij
Чудова поема -- наше " буття " сьогодні. Сльози ...так і полились. Біль вашої душі ,Ярославе , передається і нам , читачам із першого рядка до останнього.
Разом із тим ,читаючи поему ,--- захоплююсь красою України і мужністю нашого народу.
Ну звичайно ,що ця поема увійде в історію і буде передаватись із покоління до покоління , як і ті страшні події ,що відбуваються.
Дякую вам , Ярославе! Успіхів !! Мирного неба!!

Антон Степняк
Вітаю, друже Ярославе, і дякую за таку пронизливу громадянську поезію. Вона гідна хрестоматії періоду оборони України від московських фашистів.
Підписуюсь під кожним словом твоєї поеми.

Олег Томашевский
Дорогий друже Ярославе! Ти ніби САМА ДУША УКРАЇНИ, зранена,але непереборна !!! Серце щемить від болю,але як ІІСУС ХРТСТОС ВОСКРЕС, так і наша ненька Україна ВОСКРЕСНЕ і стане ВІЛЬНОЮ, НЕЗАЛЕЖНОЮ,ЗАМОЖНОЮ, однією з кращих ЄВРОПЕЙСЬКОЮ КРАЇНОЮ!!! ДОБРО Н Е О Д М І Н Н О ПЕРЕМОЖЕ ЗЛО !!! Коли читаєш рядки твоєї поеми, переконуєшся в цьому повністю...

Marina Korobko
Ярославе! Сказати,що вірш гарний, ніц не сказати! Я вважаю, це поєднання видення та болі, й ненависть на навалу нелюда.
Відкриття Духу й Свободолюбної нашої України, об'єднання всього добра. Але чесно читати дуже важко. Усі жахи стоять перед очима, плачу від початку до фіналу. Це віршований особистий щоденник, або Лист до друга. Написано спокійно, без грубості, перелічення жахів та злиднів, а так бентежує все...
Ярославе - Ви майстер слова і серця! Слів немає тільки туга та сльози.

З усіх перелічених знаю особисто тільки Олега Томашевського, артиста Національної хорової капели "Думка".

Скільки ж це хохляцтво триватиме? Коли ми перестанемо пожирати одне одного, як павуки в банці?! Навіть спільна загроза війни не зупиняє нас від цього.
Прикро і боляче за свій народ і за ДЕЯКИХ його представників пишучої братії.
Пан Шоха і його псевдо Деркач заблокували мене на своїх сторінках, щоб я не міг в очі правду сказати. Хай люди прочитають бодай цей коментар, може, комусь очі відкриються...





Отправить
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2022-05-15 21:05:03 ] - відповісти

Павлюку


Отправить
Ігор Деркач (Л.П./Л.П.) [ 2022-05-16 13:46:40 ] - відповісти

Мені відкрились і цього було б достатньо, але маю не тільки право, а й обов'язок називати речі своїми іменами.
Дякую великому майстру, що на цей раз обійшлось без матюків, а його однодумцям – за щиру самокритику.
Поважаю думку О. Чорногуза, але мій батько мене теж хвалив, наприклад: «Теши, теши, синку, я сокирою поправлю». Також гумористом був.
Якщо в когось війна лікується медовим місяцем, то в більшості адекватних людей – ненавистю до ворога. Я не проти патріотичних версифікацій, але оцінюю літературну якість... прости, Господи... поеми, враження від якої в цілому таке ж туманне, як і від заключної строфи, де сконцентрована вся її «шедевральність».
Не посягаю на рейтинг славолюбця, який не впав ні на йоту, хоча це не робить мені честі. Не хочеться бути в числі улесливих підлабузників.
PS: любителям копирсатись у чужих простирадлах нагадую, що правилами «Майстерень» не заборонено публікувати свої твори під будь-яким псевдонімом, а от клони – це щось із байки про Півня і Зозулю.


Отправить
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2022-05-16 17:34:42 ]

Просто слів нема від обурення. Мені теж відкрилося, хто Ви... Безглуздий графоман, який дуже довго перебував поза критикою, і як кажуть кацапи "возомнив" про себе, що він тут, на "Майстернях" місцевий авторитет, якого поза межами - ні в спілці письменників, ні в літературних інших колах ніхто не знає. Ми заповнимо цю прогалину.
Кожен, звісно, має право, висловлювати свою думку. Тут не заперечиш, рота не заткнеш, та й кожному корисно, врешті-решт, побути під прицілом критики. Адже і Шевченка критикували сучасники, і Ліну Костенко зараз є такі, які критикують. А про Дмитра Павличка, його найновіші вірші, взагалі кажуть, що він списався, йому 93-й рік іде, дід вижив з розуму, і взагалі не варто йому братися за перо. То що казати про себе грішного.
Але обурює найбільше те, що Ваша критика, мало того, що несправедлива, вибіркова, огульна і брехлива.
Як можна слово "любов" трактувати отак вузьколобо, і зволити все до медового місяця, до примітивного сексу, коли є вселюдська любов, любов до матері, дитини, людства врешті-решт, всього прекрасного на землі? Любові до творення, якою охоплений наш народ, і тому не любить війни, а прагне займатися творчою працею?! Це, даруйте, треба бути дебілом, щоб такі речі не розуміти. Або, просто, тупо закривати на це очі. Це раз. По-друге, Ви порівнюєте наших батьків. Хто Ваш батько в літературі, і хто мій? Ви усвідомлюєте, що Ви порівнюєте небо із землею чи ні? Ви - в літературі ніхто, а Ваш батько і подавно. Завдяки батька мого справедливій і об'єктивній критиці, на відміну від Вашої, я чогось досяг у літературі. А чого досягли Ви? Стали лідером поетичного фіглярства на окремо взятому поетичному сайті, бо зуміли зіграти на тремтливій струні любові керівництва сайту до коефіцієнта прозорості? На славослов'ї в честь Адміністрації "Майстерень", зокрема Акровіршів, чого я ніколи не робив, хоч люблю цей сайт не менше Вас і визнаю, що він чи не найкращий серед інших. І може, не в останню чергу тому, що тут є велика демократичність і навіть ліберальне ставлення до кожного автора? Але ж саме цю ізюминку -- коефіцієнт прозорості -- Ви довели до абсурду. "Майстерні" дали еталон - 0.750 - золоту середину, розумне співвідношення голосних і приголосних, на яке потрібно орієнтуватися кожному автору. Що, до речі, всі автори і роблять! Всі, крім Вас! А Ви довели, що краще натикати у вірш чим побільше голосних, незалежно від того, чи розумний чи цікавий чи образний вірш, головне голосних побільше, тоді і рейтинг зростатиме? Який рейтинг? Рейтинг глупства? Очевидно так.
Але знову повернемось до поеми. Ви не вловили чи не хотіли вловили головну суть поеми - сіяти добро, красу, любов між людьми. А Ви закликаєте сіяти ненависть, руйнування, і пишете, що так вважає більшість адекватних людей, тільки неадекватний Чорногуз та іже з ним так не вважає. Так, не вважає в силу рівня свого розвитку. Ненависть корисна тільки на певному етапі руйнування старого, віджилого, яке, можливо, зараз і руйнується, щоб на його місці виросло нове і більш досконале, більше прекрасне, виплекане любов'ю.
Чому ж Ви нахабно брешете, що не зазіхаєте на рейтинг славолюбця? Коли Чорногузу підвищили ранг, а відповідно і рейтинг, чи не Вам першому це в одному місці засвербіло, як це так? У мене, тобто у Вас, он який коефіцієнт прозорості, я пишу стільки громадянської поезії, що вище, ніж тема природи і кохання, як у Чорногуза, то чому мені не підвищують ранг і рейтинг? І на Ваші заклики зважили, Вам підвищили, хоч я вважаю, несправедливо. Тому що справа не у рівні коефіцієнту, де зашкалюють голосні, а В ЗАГАЛЬНОМУ РІВНІ МАЙСТЕРНОСТІ, який у Вас значно нижчий. про це свідчать читацькі відгуки. На сотнях Ваших творів - жодного відгуку, а в мене - іноді по 5 сторінок коментарів небайдужих читачів.
Ви просто бавитеся словесами в угоду своїм амбіціям, а вже потім вболіваєте за Україну, а я це роблю одразу, вболіваю, і КРОВ’Ю на відміну від Вас, пишу кожен рядок. А читачі самі розберуться, хто з нас правий, а хто ні!


Отправить
Тетяна Левицька (М.К./М.К.) [ 2022-05-15 19:22:45 ] - відповісти

Так, як я поставила сімки за цю поему, "Ліки від війни", — Ярослава Чорногуза, то ж хочу пояснити, обґрунтувати чому так оцінила.
Поема мене дійсно сильно вразила високою художньою майстерністю і змістом. Автор пропустив через себе весь біль українського народу.
Зворушує, коли читаєш з якою любов'ю він описує красу нашої природи.
"За степи оці, сонцем залиті,
За чорнозем, і гори й ліси,
За жінок — найчарівніших в світі,
За творців геніальних краси?!!!"

Поет перевтілився в образи тих людей, що взяли на свої плечі жахіття війни, а це і: знаменитий "Привид", і та вагітна жінка, яку дістають з бомбосховища з-під завалів, розстріляні в Бучі.
"Мені снилось, що фосфор ядучий
В Запоріжжі труїв мої дні.
І лежав я розстріляний в Бучі,
І що руки зв’язали мені.
Дуже сильний оригінальний образ. Додуматися до такого не кожному під силу.
Автор закликає Європу і весь світ допомогти нашій країні знищити геноцид і рашизм.
"Україна, немов Берегиня,
Закрива від Москви цілий світ." — глибокі, щемні слова!
А коли дочитала останню строфу
"на лоно вкраїнського раю
Благодать Божа зійде ізнов?
Від війни інших ліків не знаю --
Лиш любов, лиш любов, лиш ЛЮБОВ!!!" — полилися сльози, плакала, повірте мені, бо любов дійсно рятує світ і ліки від горя, біди та війни це — почуття неосяжної любові. Сильний, зворушливий, оригінальний вірш, який заслуговує на найкращі слова і оцінки. Не боюся повторитити це тисячі разів, бо цей вірш увійде в історію, як один з найкращих творів створений під час війни, що написаний серцем. Останнім часом ставлю високі оцінки тим поетам, чию творчість люблю, які мене вражають красою слова. Чому ми стали скупими на похвалу, високі бали? Ніби з власної душі боїмося витягти добро? Я ставлю сімки і помітила, що вони вже не відіграють ніякої ролі для рейтингу Ярослава Чорногуза, але я ставила їх і буду ставити, бо вважаю його одним із самих сильних поетів на ПМ. Він задовольняє мій смак на всі сто відсотків. Це поет, який відчуває природу і життя усіма фібрами своєї ліричної душі. Кожен вірш неповторний, кожен образ падає з неба. Поважаю, люблю і захоплююся і маю на це право, як шанувальниця і знавець поезії.
А деякі майстри і любителі поезії підіймаю собі штучно рейтинги високим коефіцієнтом прозорості втрачаючи при цьому художню цінність твору. Занижують бали сильним поетам ставлячи за майстерний, сильний вірш низькі оцінки. Хіба це шляхетно? І як до цього ставитися?



Отправить
Ігор Деркач (Л.П./Л.П.) [ 2022-05-16 13:49:24 ] - відповісти

Дорога Таню, писати прозоро означає писати якісно, грамотно і вдумливо, а не строкато і як- небудь.


Отправить
Тетяна Левицька (М.К./М.К.) [ 2022-05-16 16:31:32 ]

Коефіцієнт прозорості рекомендований ПМ має золоту середину. Що занадто теж не дуже добре, на мій погляд.


Отправить
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2022-05-15 23:58:06 ] - відповісти

У нас коефіцієнт прозорості на "Майстернях" став своєрідною ізюминкою сайту. Але деякі автори почали ним настільки зловживати, що довели цю річ до абсурду. Як профі- музикант скажу, що коефіцієнт цей дуже добре надається до музичних текстів, і чим більше в ньому голосних, тим легше він сприймається, тим легше він співається. Коли ж вірш насичений глибоким змістом, то тут навпаки - саме приголосні звуки відіграють АРХІважливу роль, і їх варто вжити більше. Звісно, в розумних межах, як і в пісенних творах.
А якщо автор дозволяє собі постійно вживати рими на _аю, -ею, -єю, скрізь натикує, як голки сполучники і, а, але, де самі голосні або домінують голосні, це вже стає схоже не на ВИСОКУ ПОЕЗІЮ, а на штукарство, свого роду жонглювання словами, подібно до фокусника в цирку. І читач вже не замислюється над прочитаним, він уже типу кайфує зі словесної еквілібристики - он як класно наваяв, уже коефіцієнт - одиниця з гаком! Оце так, так! Майстер! А те, що у того майстра глибини змісту - з макову мачинку - то це ПОВЕРХОВОГО читача не хвилює, або хвилює дуже мало. Якщо він не хоче, щоб у його душу сіялося розумне, добре, вічне, то захоплюватиметься таким-от штукарством. Я пробував цим зайнятися, і у вірші "О де ти, мріє", навіть обігнав нашого лідера словесної еквілібристики Ігоря Шоху, бо ні для кого не секрет, що саме він займається найбільше подібними справами. Але мені при цьому вдалося зберегти сенс вірша, донести до читача якийсь образ. Але я весь час ловив себе на думці, (бо доводилося штучно підбирати слова, де домінують голосні над приголосними), кому потрібне таке штукарство? Я ж пишу не для поверхово мислячих людей, а для вдумливих, розумних, глибинних... А для кого працює Ігор Шоха, для якого це стало своєрідною ідеєю фікс, ледь не паранойєю, якою одержимий і він, і всі його клони, зверніть увагу на коефіцієнт прозорості їхніх віршів, вони всі, як не одиниця з лишком, то мінімум 0.900 чи коло того!
Для чого, питається в задачі? Поезія - це не штукарство, це високе мистецтво з могутніми класичними традиціями...
Але ж... Хтось любить попа, хтось - попадю, а третій попадеву дочку. Кожному - своє, як мовиться. Має бути своя ніша і для такого - фіглярства. І є ті, кому це подобається, припало до смаку. Є взагалі прихильники андегранду, неримованої поезії для ледарів, котрі не хочуть завдавати собі труду римувати, а особливий кайф вбачають у використанні матюків, або інші, які римують, але прозаїзують поезію, використовуючи натуралістичну лексику чи то міських підворітень, чи то загумінкову сільську... І все має право на життя! Не сперечаюсь! Побільше поетів, цікавих і різних. Але тоді не треба втручатись у сферу високої поезії класичної, римованої, до якої ти не доріс, і брудними руками там слідити, гидити, і ще й повчати при тому тих, хто від тебе вищий і рівнем володіння словом, і образністю, і майстерністю і може показати при нагоді, як можна досягти супервисокого коефіцієнта прозорості, і при цьому не втратити головного - думки, образу вірша, без набору трафаретних рим, де домінують голосні над приголосними.
Ось такі думки виникли до вже давно назрілої суперечки. А ви, шановні колеги, висловлюйтесь з цього приводу, будь ласка!


Отправить
Наталія Кравченко (Л.П./Л.П.) [ 2022-05-16 10:39:12 ] - відповісти
Неймовірна поема слава Україні героям слава

Отправить
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2022-05-16 14:16:37 ] - відповісти

Дуже дякую, дорога Наталю! Дякую, що Ви - на боці правди і справедливості! Хай Вам щастить в усьому!))))


Отправить
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2022-05-16 18:29:58 ] - відповісти

Подальше коментування на цьому припиняється. Прошу висловлюватися під новою публікацією цієї полеміки!

Неймовірна поема, дорогий Ярославе! Сильно написав! Шедеврально, зворушливо, емоційно, молодець!

Спасибі величезне, дорога Таню, хай щастить тобі в усьому!)))