ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Паб Лімерик
2026.08.04 17:38
Заблукали хасиди в Путивлі.
Там однакові навіть будівлі.
То й ходили між них,
І нових, і старих,
І проґавили осінь в Путивлі.

Засудили хасида у Мінську
За символіку проукраїнську.

Кока Черкаський
2026.08.04 16:35
коли нема про що писати-
пиши хоч ні про шо,
бо головне то сам процес,
як той казав - війна фігня,
ну а маневри - головне!
та все ж,
не прагни світ змінити,
бо вже відомо всім,

хома дідим
2026.08.04 13:01
вона сидітиме сумна
тарас чубай собі співа
і ти співаєш із чубаєм
у заворушливих тонах
серпневий ранок між атак
і серпокрили ще ганяють
у небі чистім аж до краю
літає тополиний пух

Борис Костиря
2026.08.04 13:00
Здіймусь я на пагорб величний
І хліба з росою вкушу.
Нехай мене тиша покличе
В безодню озер і дощу.

Нехай мене кличе безмовність,
Нехай мене кличе печаль,
Немов недописана повість,

Олена Побийголод
2026.08.04 10:32
Ольга Фадєєва (1906-1986)

Давно вам, друзі, всім відомо,
що днів у тижні рівно сім,
але найкращий, звісно, – сьомий,
він посміхається усім!

    Бо неділя – це вітанки

Вячеслав Руденко
2026.08.04 09:20
А за вітром, ще до снігу,
Перед тінню на світанку,
Яскравіше світла ночі,
Більше снігу довгим ранком,

Вище лісу, там де вечір
У сльоті! Гучніше смерті!-
Як згадаєш розпізнаєш,

Ірина Вовк
2026.08.04 08:59
P.S. Погляд крізь приціл. Свідчення штурмбаннфюрера (не для протоколу) Кабінет начальника поліції безпеки та СД (гестапо) на Короленка. Того ж дня, пізній вечір. У кімнаті панує тиша. На столі горить настільна лампа

Віктор Кучерук
2026.08.04 07:17
З усіх злелеяних доріг
Оця найтяжча,
Бо шлях вибоїстий побіг
Крізь дикі хащі.
Хоча обставини не ті,
І не до свята, -
Метою стало у житті
Важке здолати.

Роксолана Вірлан
2026.08.03 21:23
Який в тім толк - щоб відьмі- хижаку,
товкти про різні кодекси в астралі,
а чи про гріх?...у неї є педалі,
пластична Ява - є сакральний круг
і плуг, аби орати білі далі.

Хай сонячного втемнення поріг -
вона - Творця відтворення і воля -

Ольга Садкова
2026.08.03 21:02
Не треба зустрічі, не треба,
лиш надішли мені листа
звідтіль, що між землею й небом,
що забуттям не зароста.

Нехай спливли роки повз мене,
мов ріки, що забули брід —
цвіт прибережного ромену

Ігор Шоха
2026.08.03 18:06
У тому, що імперія проклята,
немає української вини.
Рятують душі дочки і сини –
у кожного згоріла крайня хата,
немає де ховатись від війни.

ІІ
Дійшло уже й до тричі ухилянта

Володимир Бойко
2026.08.03 14:08
Серед літа гостей Занзібару
Неможливо дістати із бару.
Заїжджай в Занзібар -
І одразу у бар,
А без бару нема Занзібару.

Двох туристів у Гондурасі
Придавило в готелі матрасом.

Борис Костиря
2026.08.03 13:23
Бурульки падають з дахів
Так несподівано, як бомби,
Немов тягар німих гріхів
Чи злитки неземного болю.
Бурульки - посланці світів,
Від нас захованих, далеких.
Вони - уламки тих мостів
До позачасся, мов лелеки.

Володимир Мацуцький
2026.08.03 12:19
Народе, встань!
Лише тобі належить право
убити ворога
і знищити катів.
Ти є – країна, і ти є – держава.
Вставай – і піднімай братів.
Крокуй вперед –
І біль , і страх здолаєм,

Іван Потьомкін
2026.08.03 12:10
Чи ними ще не вистелено світ?
Чи ними світа ще не вславлено?
Невже не ними зір твій пломенить
Несхибно так, примружено, аж райдужно?
Чого ще треба?
Диваки мовчать, чи пак
Стискають руку завтрашньому вбивці.
Чого ще треба?

Пиріжкарня Асорті
2026.08.03 11:25
Протокол 01/08.2026 від третього серпня поточного року. Місце проведення — Інтернет. Онлайн-колегія незалежних експертів нашого sub-порталу розглянула весь текст, зупинившись лише на окремому абзаці всього тексту про героя, наданого ним же на одній зі
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Поезія):

Анастасія Ехо
2026.08.01

Фел Ходак
2026.07.22

Ольга Садкова
2026.07.18

Анна Марчук
2026.07.12

Паб Лімерик
2026.07.12

Тетяна Нєтьосіна
2026.07.04

Інна Момотюк
2026.07.04






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Ярослав Чорногуз (1963) / Вірші

 Реквієм осені
Зволожніли очі небокраю,
Я іду зажурений в гаях,
І мене дорога обіймає,
Золотом встеляючи мій шлях.

Небо молоком загуслим давить,
Де не глянь - вода, вода, вода...
Вже і дуб самотній, величавий
Жовтими сльозинами рида.

Наче дух померлий чийсь голосить,
Я його у небо відпущу,
Реквієм заграє пізня осінь
Тихо флажолетами дощу.

11.11.7517 р. (від Трипілля) (2009)




  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2022-09-04 12:59:57
Переглядів сторінки твору 768
* Творчий вибір автора: Майстер-клас
* Статус від Майстерень: R1
* Народний рейтинг 6.702 / 7  (6.330 / 6.99)
* Рейтинг "Майстерень" 6.702 / 7  (6.337 / 7)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.808
Потреба в критиці толерантній
Потреба в оцінюванні не оцінювати
Конкурси. Теми Поезія Романтизму і Сентименталізму
Автор востаннє на сайті 2026.03.26 07:01
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2022-09-04 13:00:42 ]
ННН ННН (Л.П./Л.П.) [ 2009-11-12 22:20:39 ] - відповісти
Вітаю, пане Ярославе!
Славний реквієм.

Любите осінь, еге ж?

В природі - спокій,
Осінь у журбі
замислилась
і тихо так
зітхнула...
Хотіла би
вернути
журавлів,
що за весною
в ірій
полетіли.
З повагою,
Оксана

Отправить
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2009-11-12 22:32:00 ] - відповісти

Взагалі люблю березень, ранню весну. Але чи не найкращі, найглибші вірші написав саме восени. Дійсно, пора поезії. Дякую за гарні рядки. Друкуйте їх у себе.


Отправить
Світлана Лавренчук (Л.П./Л.П.) [ 2009-11-12 22:34:36 ]

... а я завжди весну вважала сестрицею поезії


Отправить
Світлана Лавренчук (Л.П./Л.П.) [ 2009-11-12 22:25:17 ] - відповісти

гарний вірш; навіть дощ, який вже так набрид, у цій поезії доречний


Отправить
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2009-11-12 22:33:52 ] - відповісти

Радий, що Вам сподобалось, Світлано.


Отправить
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2009-11-12 22:54:08 ] - відповісти

Всі пори року по-своєму прекрасні.
...Бо чи ж забудеш свіжість ранню
І ті невидимі стрибки,
Що зайчик сонячний кохання
В повітрі робить залюбки.

Бо в зрілості не так кохаєш.
Нехай цвітінням все буя,
О березню, ти вже минаєш,
Неначе молодість моя.

Це у мене - про весну.


Отправить
Світлана Луцкова (Л.П./М.К.) [ 2009-11-12 23:11:46 ] - відповісти

І у Вас реквієм, ай-йа... "озерове русло" - чогось засумнівалася у правильності вислову. І спитати немає у кого...


Отправить
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2009-11-13 18:18:56 ] - відповісти

Світланко, світлосте, дякую, виправив.


Отправить
Вітер Ночі (Л.П./М.К.) [ 2009-11-12 23:36:19 ] - відповісти

Привіт, Ярославе, Ви такий як і я.... Тільки я ніч не спав. Усе переживав. Гарний вірш...


Отправить
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2009-11-12 23:43:36 ] - відповісти

Вітаю, Вітре! Помер Ваш земляк, а мій друг, письменник Олексій Дмитренко, от і реквіємно якось на душі. Дякую на добрім слові. Одсипайтеся на здоров"я.


Отправить
Вітер Ночі (Л.П./М.К.) [ 2009-11-12 23:47:08 ] - відповісти

Усі ми... Нехай пухом...


Отправить
Тетяна Левицька (Л.П./М.К.) [ 2009-11-12 23:51:39 ] - відповісти

Ярославе, болісно втрачати друзів.
Вірш Ваш ридає, це відчувається в кожній фразі.
Обіймаю, співчуваю,
Тетяна


Отправить
Олеся Овчар (Л.П./М.К.) [ 2009-11-13 00:23:50 ] - відповісти

Щемливо і душевно... Благородний сум... Дуже гарна поезія!


Отправить
Сонце Місяць (Л.П./М.К.) [ 2009-11-13 08:17:54 ] - відповісти

тихо флажолети мене якось так заманили

впочіпки скрадається за мною
жах як тінь як осінь дощова
реквієм за моцартом у кожнім...


світлішого суму Вам

С*


Отправить
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2009-11-13 18:21:58 ] - відповісти

Всім дякую сердечно за відгуки і співчуття, колеги.


Отправить
Світлана Луцкова (Л.П./М.К.) [ 2009-11-13 22:12:26 ] - відповісти

Сонце-Місяць-Сальєрі закотився за хмару, а я тим часом скажу, що Вам вдалося знайти вдалу заміну "руслові". Перечитую і перечитую :)


Отправить
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2009-11-13 22:24:51 ] - відповісти

Завдяки Вам росту, сонечко. Дякую. Скажіть щось про "Туман", невже він такий невдалий, як написав Костя?


Отправить
Олена Осінь (Л.П./М.К.) [ 2009-11-19 13:49:40 ] - відповісти

Гарно... Про що тільки осінь не переплаче, а нам на душі легше.


Отправить
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2010-02-10 19:27:09 ] - відповісти

Якщо Олені Осінь моя осінь припала до вподоби, тоді це вірші - найвищої проби!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Тетяна Левицька (Л.П./М.К.) [ 2022-09-06 00:22:49 ]
Цікаво, що читала свій відгук на цей вірш, Ярославе, написаний багато років тому і здається, що не зрозуміла змісту!)))) Так смішно зараз від своєї наївності! Що ж, тоді ще не могла оцінити образність, емоційність, глибини, і унікальність фрази:
"Реквієм заграє пізня осінь
Тихо флажолетами дощу." Браво!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2023-09-30 01:39:55 ]
Ну чого ти так, Танечко сама на себе... Тоді помер мій друг і в мене дійсно був стан реквіємний, і ти поспівчувала... Прониклася моїм болем, - нормально! А зараз ти вже на іншому рівні, то змогла і образність вірша оцінити, за що тобі щиро вдячний, натхнення невичерпного хичу!)))