ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Поезія):
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2024.11.22
09:04
Нещодавно йшли дощі
Славно, строєм, жваві
І зайшли чомусь в кущі,
Кажуть, що по справі
Що за справа? хто довів? —
Я вже не дізнаюсь…
Краще бігти від дощів —
А про це подбаю…
Славно, строєм, жваві
І зайшли чомусь в кущі,
Кажуть, що по справі
Що за справа? хто довів? —
Я вже не дізнаюсь…
Краще бігти від дощів —
А про це подбаю…
2024.11.22
08:12
Аби вернути зір сліпим,
горбатим випрямити спини,
з омани змити правди грим
і зняти з підлості личини.
Ще – оминути влади бруд,
не лицемірити без міри,
у чесність повернути віру,
не красти і багатим буть!
горбатим випрямити спини,
з омани змити правди грим
і зняти з підлості личини.
Ще – оминути влади бруд,
не лицемірити без міри,
у чесність повернути віру,
не красти і багатим буть!
2024.11.22
05:55
І тільки камінь на душі
та роздуми про неминучість,
така вона – людини сутність –
нашкодив і біжи в кущі.
Ця неміч кожному із нас,
немов хробак, нутро з’їдає.
Куди летять пташині зграї,
коли пробив летіти час?
та роздуми про неминучість,
така вона – людини сутність –
нашкодив і біжи в кущі.
Ця неміч кожному із нас,
немов хробак, нутро з’їдає.
Куди летять пташині зграї,
коли пробив летіти час?
2024.11.22
04:59
Одною міркою не міряй
І не порівнюй голос ліри
Своєї з блиском та красою
Гучною творчості чужої.
Як неоднакове звучання
Смеркання, темені, світання, –
Отак і лір несхожі співи,
Сюжети, образи, мотиви.
І не порівнюй голос ліри
Своєї з блиском та красою
Гучною творчості чужої.
Як неоднакове звучання
Смеркання, темені, світання, –
Отак і лір несхожі співи,
Сюжети, образи, мотиви.
2024.11.21
23:09
Замість післямови до книги «Холодне Сонце»)
Мої тексти осінні – я цього не приховую. Приховувати щось від читача непростимий гріх. Я цього ніколи не робив і борони мене Будда таке колись вчинити. Поганої мені тоді карми і злої реінкарнації. Сторінки мо
2024.11.21
22:17
Мов скуштував солодкий плід,
Так око смакувало зримо --
Я їхав з заходу на схід,
Ну просто з осені у зиму.
Здалося - світла пелена
Траву зелену геть укрила.
Видіння з потягу вікна,
Так око смакувало зримо --
Я їхав з заходу на схід,
Ну просто з осені у зиму.
Здалося - світла пелена
Траву зелену геть укрила.
Видіння з потягу вікна,
2024.11.21
20:17
Минуле не багате на сонети.
У пам’яті – далекі вояжі
і нинішні осінні вітражі
задля антивоєнного сюжету.
Немає очевидної межі
між істиною й міфами адепта
поезії, іронії, вендети,
У пам’яті – далекі вояжі
і нинішні осінні вітражі
задля антивоєнного сюжету.
Немає очевидної межі
між істиною й міфами адепта
поезії, іронії, вендети,
2024.11.21
19:59
Сидять діди на колоді в Миська попід тином.
Сидять, смалять самокрутки, про щось розмовляють.
Либонь, все обговорили, на шлях поглядають.
Сонечко вже повернулось, вигріва їм спини.
Хто пройде чи то проїде, вітається чемно,
Хоч голосно, а то раптом як
Сидять, смалять самокрутки, про щось розмовляють.
Либонь, все обговорили, на шлях поглядають.
Сонечко вже повернулось, вигріва їм спини.
Хто пройде чи то проїде, вітається чемно,
Хоч голосно, а то раптом як
2024.11.21
18:25
І
До автора немає інтересу,
якщо не інтригує читача
як то, буває, заголовки преси
про деякого горе-діяча.
ІІ
На поприщі поезії немало
До автора немає інтересу,
якщо не інтригує читача
як то, буває, заголовки преси
про деякого горе-діяча.
ІІ
На поприщі поезії немало
2024.11.21
18:18
Ми розучились цінувати слово,
Що знищує нещирість і брехню,
Правдиве, чисте, вільне від полови,
Потужніше за струмені вогню.
Сьогодні зовсім все не так, як вчора!
Всі почуття приховує музей.
Знецінене освідчення прозоре,
Що знищує нещирість і брехню,
Правдиве, чисте, вільне від полови,
Потужніше за струмені вогню.
Сьогодні зовсім все не так, як вчора!
Всі почуття приховує музей.
Знецінене освідчення прозоре,
2024.11.21
17:53
Якщо не в пекло Господь мене спровадить,
а дасть (бозна за віщо) право обирати,
як маю жити в потойбічнім світі,
не спокушуся ні на рай, змальований Кораном ,
ні на таке принадне для смертних воскресіння
(на подив родині й товариству).
Ні, попрошу
а дасть (бозна за віщо) право обирати,
як маю жити в потойбічнім світі,
не спокушуся ні на рай, змальований Кораном ,
ні на таке принадне для смертних воскресіння
(на подив родині й товариству).
Ні, попрошу
2024.11.21
13:44
Цей дивний присмак гіркоти,
Розчинений у спогляданні
Того, що прагнуло цвісти.
Та чи було воно коханням?
Бо сталося одвічне НЕ.
Не там, не з тими, і не поряд.
Тому і туга огорне
Розчинений у спогляданні
Того, що прагнуло цвісти.
Та чи було воно коханням?
Бо сталося одвічне НЕ.
Не там, не з тими, і не поряд.
Тому і туга огорне
2024.11.21
09:49
Ти вся зі світла, цифрового коду, газетних літер, вицвілих ночей,
У хтивому сплетінні повноводних мінливих рік і дивних геометрій.
Земля паломників в тугих меридіанах, блакитних ліній плетиво стрімке.
Що стугонить в лілейних картах стегон
В м'яких, п
У хтивому сплетінні повноводних мінливих рік і дивних геометрій.
Земля паломників в тугих меридіанах, блакитних ліній плетиво стрімке.
Що стугонить в лілейних картах стегон
В м'яких, п
2024.11.21
06:40
Сім разів по сім підряд
Сповідався грішник…
( Є такий в житті обряд,
Коли туго з грішми )
І те ж саме повторив
Знову й знов гучніше.
( Щоби хто не говорив —
Краще бути грішним… )
Сповідався грішник…
( Є такий в житті обряд,
Коли туго з грішми )
І те ж саме повторив
Знову й знов гучніше.
( Щоби хто не говорив —
Краще бути грішним… )
2024.11.21
06:38
Димиться некошене поле.
В озерці скипає вода.
Вогнями вилизує доли.
Повсюди скажена біда.
Огидні очам краєвиди –
Плоди непомірного зла.
Навіщо нас доля в обиду
Жорстоким злочинцям дала?
В озерці скипає вода.
Вогнями вилизує доли.
Повсюди скажена біда.
Огидні очам краєвиди –
Плоди непомірного зла.
Навіщо нас доля в обиду
Жорстоким злочинцям дала?
2024.11.21
04:27
Черешнею бабуся ласувала –
червоний плід, як сонце на зорі.
У сірих стінах сховища-підвалу
чомусь таке згадалося мені.
Вона немов вдивлялась у колишнє
і якось тихо-тихо, без вини,
прошепотіла: «Господи Всевишній,
не допусти онукові війни».
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...червоний плід, як сонце на зорі.
У сірих стінах сховища-підвалу
чомусь таке згадалося мені.
Вона немов вдивлялась у колишнє
і якось тихо-тихо, без вини,
прошепотіла: «Господи Всевишній,
не допусти онукові війни».
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Поезія):
2024.11.19
2024.11.16
2024.11.11
2024.11.02
2024.11.01
2024.10.30
2024.10.17
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Славко Кара (2021) /
Вірші
Троянський віслюк
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Троянський віслюк
Колись давно древнії греки
Узяли Трою у облогу,
І впертого царя Пріама
Клялись схилить до діалогу.
Їх армія на штурм ходила,
Каміння і списи жбурляла,
Десяток літ пройшло з тих пір -
А клята Троя ще не впала.
Був серед греків Одіссей,
Володар острова Ітака,
Любитель мандрів і пригод,
Славетний воїн і рубака.
Він наказав своїм дружкам
Коня із дерева зробити,
А решті сісти в кораблі
Від берега подалі плити.
А сам із жменькою солдат
Всередині коня сховався,
Сиділи тихо, наче миші,
Аби ніхто не здогадався.
Дурні троянці всі зраділи,
Що ніби греки попливли,
Того коня у дар Афіні
Собі у місто притягли.
Як не пророчила Кассандра,
На хитрість цю вони купились,
І святкувавши цілий день,
На радощах усі напились.
Тут греки вилізли з коня,
Тихенько браму відчинили,
І грецьку армію у Трою
Посеред ночі запустили.
Так зникла Троя в забутті,
А час пливе, роки минають,
Та про троянського коня
Усі нащадки пам'ятають.
Тепер війна прийшла в наш дім,
Підступний ворог біля брами,
Не зміг здолати нас в бою -
То він тепер прийшов з дарами.
Коня знайти в цей раз не зміг,
Бо кінь - тварина благородна,
Тому підсунув віслюка -
А він худоба є безродна.
Дурна, уперта і тупа,
Де не ступне - там напартачить,
Кричить - і чує лиш себе,
А далі носа ніц не бачить.
Тому негарне слово це
У суперечках ще вилазить,
Так обзивають вороги
Коли бажають вас образить.
І от потроху віслюка
Народу стали продавати,
Його ж хазяїн, ляльковод,
Себе боявся показати.
Віслюк сміявся, блазнював,
Давав порожні обіцяння,
Комусь хамив, когось глумив -
Любили люди ті кривляння.
Від тих солодких слів народ
Неначе зовсім втратив пильність,
Він посадив брехло на трон,
І тут віслюк відчув всесильність.
Так, скуштувавши влади смак,
Віслюк по-повній розвернувся,
Такого він тут наробив -
Хто був тверезий - той жахнувся.
Своїх дружків, таку ж худобу,
Привів зі стайні в людську хату,
І посадив їх всіх за стіл,
Роздав усім значну зарплату.
Брудним копитом все потовк,
І спорожнив усю комору,
Що не спаскудив - те пожер,
Отак пусти у дім потвору.
Сумлінно виконав віслюк
Свого хазяїна завдання,
Удар у спину в певний час -
Оце вороже є бажання.
І от, коли настав той час,
Віслюк наш браму відчинив,
І як в часи старої Трої
За мури ворога впустив.
Тепер стікаєш кров'ю ти,
Нещасна Троя-Україна,
А на чолі тебе стоїть
Зрадлива і тупа скотина.
Ти жертвуєш своїх дітей
Кращих синів свого народу.
Така ціна за безтурботність,
І за таку тяжку свободу.
Ти, мій народ, був наче в сні,
Колиханий брехні словами,
Тепер вмиваєшся щодня
Війни кривавими сльозами.
Тебе продали ворогам
Пани, бандити, багачі.
Ти веселився і співав
І не хотів кувать мечі.
Солодкі брехні випив ти,
Немов п'янке вино із чаші,
І геть забув ти хто є хто,
Де вороги, а де є наші.
Ти правило просте забув:
Що після кожного застілля
Як добре б не було тобі -
На ранок настає похмілля.
7.11.2022
Узяли Трою у облогу,
І впертого царя Пріама
Клялись схилить до діалогу.
Їх армія на штурм ходила,
Каміння і списи жбурляла,
Десяток літ пройшло з тих пір -
А клята Троя ще не впала.
Був серед греків Одіссей,
Володар острова Ітака,
Любитель мандрів і пригод,
Славетний воїн і рубака.
Він наказав своїм дружкам
Коня із дерева зробити,
А решті сісти в кораблі
Від берега подалі плити.
А сам із жменькою солдат
Всередині коня сховався,
Сиділи тихо, наче миші,
Аби ніхто не здогадався.
Дурні троянці всі зраділи,
Що ніби греки попливли,
Того коня у дар Афіні
Собі у місто притягли.
Як не пророчила Кассандра,
На хитрість цю вони купились,
І святкувавши цілий день,
На радощах усі напились.
Тут греки вилізли з коня,
Тихенько браму відчинили,
І грецьку армію у Трою
Посеред ночі запустили.
Так зникла Троя в забутті,
А час пливе, роки минають,
Та про троянського коня
Усі нащадки пам'ятають.
Тепер війна прийшла в наш дім,
Підступний ворог біля брами,
Не зміг здолати нас в бою -
То він тепер прийшов з дарами.
Коня знайти в цей раз не зміг,
Бо кінь - тварина благородна,
Тому підсунув віслюка -
А він худоба є безродна.
Дурна, уперта і тупа,
Де не ступне - там напартачить,
Кричить - і чує лиш себе,
А далі носа ніц не бачить.
Тому негарне слово це
У суперечках ще вилазить,
Так обзивають вороги
Коли бажають вас образить.
І от потроху віслюка
Народу стали продавати,
Його ж хазяїн, ляльковод,
Себе боявся показати.
Віслюк сміявся, блазнював,
Давав порожні обіцяння,
Комусь хамив, когось глумив -
Любили люди ті кривляння.
Від тих солодких слів народ
Неначе зовсім втратив пильність,
Він посадив брехло на трон,
І тут віслюк відчув всесильність.
Так, скуштувавши влади смак,
Віслюк по-повній розвернувся,
Такого він тут наробив -
Хто був тверезий - той жахнувся.
Своїх дружків, таку ж худобу,
Привів зі стайні в людську хату,
І посадив їх всіх за стіл,
Роздав усім значну зарплату.
Брудним копитом все потовк,
І спорожнив усю комору,
Що не спаскудив - те пожер,
Отак пусти у дім потвору.
Сумлінно виконав віслюк
Свого хазяїна завдання,
Удар у спину в певний час -
Оце вороже є бажання.
І от, коли настав той час,
Віслюк наш браму відчинив,
І як в часи старої Трої
За мури ворога впустив.
Тепер стікаєш кров'ю ти,
Нещасна Троя-Україна,
А на чолі тебе стоїть
Зрадлива і тупа скотина.
Ти жертвуєш своїх дітей
Кращих синів свого народу.
Така ціна за безтурботність,
І за таку тяжку свободу.
Ти, мій народ, був наче в сні,
Колиханий брехні словами,
Тепер вмиваєшся щодня
Війни кривавими сльозами.
Тебе продали ворогам
Пани, бандити, багачі.
Ти веселився і співав
І не хотів кувать мечі.
Солодкі брехні випив ти,
Немов п'янке вино із чаші,
І геть забув ти хто є хто,
Де вороги, а де є наші.
Ти правило просте забув:
Що після кожного застілля
Як добре б не було тобі -
На ранок настає похмілля.
7.11.2022
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію