Проза

Наташа

Обличчя одного разу задницю побачило.
І від побаченого тихо обімліло.
Подібної пухлості та кольору сідниць,
Давно не бачило обличчя в інших облич.
Від враження яскравого вся, будучи в образі,
Запитало лице: «Задниця, скажи,
І будь гранично чесною та правдивою:
Як вдалося тобі такою гарною
Залишитися, проходячи крізь це життя?
Ми віку з тобою одного,
Але ти з роками тільки гладше, тугіше,
А я ось приходжу все частіше в жах
Побачивши віддзеркалення свого!
Мною не сидять на стільцях та лавах
І в унітаз не намагаються засунути,
Але щоразу все нові зморшки
Я бачу у нещадних дзеркалах.
Не допомагає ні бальзам, ні крем,
Ні всякі французькі лосьйони,
Ти ж залишаєшся гладкою та лощеною,
На сором мені, на заздрість усім!"
- Задниця у відповідь.
«Треба знати
Один закон, щоб краще зберігатися:
Поменше перед дзеркалом кривлятися,
гримаса залишається назавжди
та сміятися на сцені.
Та розумієте, вже багато днів і років,
Як я працюю над якістю обличчя.
Масажам, кремам не було ні рахунку, ні кінця.
Підтяжки всякі, компреси, лущення.
Від процедур спокою немає і будь-якого терпіння!
Я жертвувало всім, а в результаті бридкі зморшки
І плями на обличчі ... і колір на зразок тину.
Намагаюся сховати минулі роки.
Все ж таки виглядаю неважливо - як завжди.
А ти себе косметикою не криєш.
Нудиться в задусі. Набагато рідше миєш.
Ховаючись у темряві, не любиш коли стежать.
Не пригощаєш нічим, плюс на тобі сидять!
А ти так виглядаєш, випещений і відмінно.
Зі мною поділися секретом неодмінно!
Ми тіла частина з тобою одного.
Що роблю негаразд? Ти така в кого?
Скажи мені таємниця у чому? У чому краса причина?
Помилка у чому моя? Здоров'я, де вершина?..»
Їй лице у відповідь: «Ти даремно подруга тужиш.
Секрет мій дивно простий - Найчастіше гадь на все і вся
І виглядатимеш як я! Повір, зовсім не гірше!..»