Над Елладою смертельна небезпека:
Перський цар веде безчислену орду.
І, хоч військо його, поки що далеко
Та вже Дельфи передбачують біду.
Чорні вісники містами розбрелися
І на північ вже відправились посли.
Ще не бившись, уже деякі здалися
Та слова покори Ксерксу понесли.
По Елладі всій розносилися чу́тки,
Що у Ксеркса війська, наче тих зірок.
І прийшли часи непевності і смутку,
Коли кожен мав обрати вірний крок.
А на північ у далекі Фермопіли,
Щоби шлях спинити перської орди,
Триста воїнів спартанці відрядили
І сам цар їх Леонід веде туди.
Сумно Спарта своє військо проводжала,
У старійшин, навіть, стиснуло серця.
Тих трьохсот супроти персів ой, як мало,
Як же спинить хвилю ту краплина ця?
«Хоч би тисячу візьми!»- царю сказали.
Леонід же відповів, як спартіот:
«Для перемоги – навіть тисячі замало,
А померти – то достатньо і трьохсот».