Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.11.20
23:44
Колись, не так давно, в часи не такі уже й давні і навіть не епічні, і не міфічні я написав новелу «Дружина прокурора». Мене тоді звинуватили в упередженості, однобічності, суб’єктивності, надлишковій актуальності (це не література, мовляв), гіперболізова
2026.11.20
22:24
видива осінні
мокнуть під дощем
красоту зацінить
дехто із нікчем
начебто дизайнер
інколи естет
часом копірайтер
може і поет
мокнуть під дощем
красоту зацінить
дехто із нікчем
начебто дизайнер
інколи естет
часом копірайтер
може і поет
2026.11.20
21:23
Догоряє свіча горизонту,
Розповзається напівпітьма.
Вовкулаки незримого фронту
У облогу беруть крадькома.
Поховалися далі чимдалі,
Світ уклався у відстань руки.
Лиш в астралі, мов авта на ралі
Розповзається напівпітьма.
Вовкулаки незримого фронту
У облогу беруть крадькома.
Поховалися далі чимдалі,
Світ уклався у відстань руки.
Лиш в астралі, мов авта на ралі
2026.11.20
21:11
Осіння ніч
примчала на колісниці,
зупинилась…
п'є чашу темряви
до самого дна.
Ловить крізь тишу звуки -
гучно…
гучно…
примчала на колісниці,
зупинилась…
п'є чашу темряви
до самого дна.
Ловить крізь тишу звуки -
гучно…
гучно…
2026.11.20
20:59
Не забуду! І свічка ніколи не згасне!
Я шукаю Її серед суму алей,
Заглядаю в обличчя байдужих людей,
Все навколо здається пустим і невчасним.
О, насніться мені, рідні очі прекрасні!
Вся реальність - поламана. Все шкереберть.
Ніжний погляд юрбою спап
Я шукаю Її серед суму алей,
Заглядаю в обличчя байдужих людей,
Все навколо здається пустим і невчасним.
О, насніться мені, рідні очі прекрасні!
Вся реальність - поламана. Все шкереберть.
Ніжний погляд юрбою спап
2026.11.20
13:05
Чоловік, що прожив небагато
І розтанув у розквіті сил,
Мов згоріле до часу багаття,
Наче птах без польоту і крил.
По собі він залишив надгробок,
Ну а пам'ять розтала в літах,
Почорнілих, як зношена роба,
І розтанув у розквіті сил,
Мов згоріле до часу багаття,
Наче птах без польоту і крил.
По собі він залишив надгробок,
Ну а пам'ять розтала в літах,
Почорнілих, як зношена роба,
2026.11.20
12:46
Настала драма у комедіанта –
розтанули ілюзії і ось
нема кому у вічі заглядати,
прокажене продовжує стріляти,
а західне недочуває, – SOS!!!
***
Малоросійців зомбувати просто
розтанули ілюзії і ось
нема кому у вічі заглядати,
прокажене продовжує стріляти,
а західне недочуває, – SOS!!!
***
Малоросійців зомбувати просто
2026.11.20
10:40
Від ракетного вибуху тремтить земля,
а надворі дитячий голос: «Бабах!»…
Не відає ще нерозумне маля,
що війна - жах…
Воно думає, що це просто гра:
дорослі ж не можуть його вбити
чи завдати важких ран!
а надворі дитячий голос: «Бабах!»…
Не відає ще нерозумне маля,
що війна - жах…
Воно думає, що це просто гра:
дорослі ж не можуть його вбити
чи завдати важких ран!
2026.11.20
05:52
У наших жилах предків міць і сила,
А в пам'яті - звитяги чималі, -
Шукаю гідних, щоби відомстили
За сльози української землі.
Пліч-о-пліч станем проти супостата,
З'єднаємось в єдиний моноліт,
Бо час уже йому борги вертати,
Прийшла пора за все дав
А в пам'яті - звитяги чималі, -
Шукаю гідних, щоби відомстили
За сльози української землі.
Пліч-о-пліч станем проти супостата,
З'єднаємось в єдиний моноліт,
Бо час уже йому борги вертати,
Прийшла пора за все дав
2026.11.19
23:26
Враз, у далекій землі
На диво, долоні мої
Воложіють з очікувань
Квітень, повітряна млість
Ліхтарі, а дитина як снить
На алеї піхоти стрій
Друже, хто із нас неправий
На диво, долоні мої
Воложіють з очікувань
Квітень, повітряна млість
Ліхтарі, а дитина як снить
На алеї піхоти стрій
Друже, хто із нас неправий
2026.11.19
22:57
мла імлиться
ще хтось її не боїться
ані в політичному сенсі
ані в релігійному смислі
хтось не звертає уваги
яка насправді різниця
але бувають інші
завше бувають інші
ще хтось її не боїться
ані в політичному сенсі
ані в релігійному смислі
хтось не звертає уваги
яка насправді різниця
але бувають інші
завше бувають інші
2026.11.19
22:24
Розриває тишу ранню криками
Птаха, ніби воду каламутить —
Так безглуздо.
Куширями сплутані спокути
Майже занімілі та забуті,
Тануть поміж тінями безликими,
В мулі грузнуть.
Птаха, ніби воду каламутить —
Так безглуздо.
Куширями сплутані спокути
Майже занімілі та забуті,
Тануть поміж тінями безликими,
В мулі грузнуть.
2026.11.19
17:18
Лиш, прошу, не розказуй мені про війну,
бо війна — то не гасла, а кров, глина й порох.
Ані те, як з донецьких доріг я прийду,
залишивши в бою половину опори.
Чи як свист небосхил на шматки розтинав,
де вогонь, побратими, окопи і вибух…
Як за кожни
бо війна — то не гасла, а кров, глина й порох.
Ані те, як з донецьких доріг я прийду,
залишивши в бою половину опори.
Чи як свист небосхил на шматки розтинав,
де вогонь, побратими, окопи і вибух…
Як за кожни
2026.11.19
16:18
Давай перепишемо сенси, видалимо з них поверховість.
Потім приберемо шаблонність. Натомість… натомість
додамо у них ніжність – легеньку, наче пір’їну, що лягла на поверхню ставка.
Моя ніжність до тебе саме така.
А ще додамо обережність, щоб вітер, к
Потім приберемо шаблонність. Натомість… натомість
додамо у них ніжність – легеньку, наче пір’їну, що лягла на поверхню ставка.
Моя ніжність до тебе саме така.
А ще додамо обережність, щоб вітер, к
2026.11.19
16:11
Все затихло, замовкло у снах листопада...
Тільки сірі світанки та дні мовчазні
Нагадають, якими були навесні
Почуття та листи. Знову зайва порада
Заглушає тонкі солов'їні рулади...
У дворі вже давно поміняли паркан.
Все за ним тепер видно. Ніяких о
Тільки сірі світанки та дні мовчазні
Нагадають, якими були навесні
Почуття та листи. Знову зайва порада
Заглушає тонкі солов'їні рулади...
У дворі вже давно поміняли паркан.
Все за ним тепер видно. Ніяких о
2026.11.19
13:22
О, як важливо вчасно відійти
Від суєти, марноти, часоплину!
Лиш тільки так ти досягнеш мети
І будеш вільним, мов незламна глина.
Я залишаю сцену у той час,
Коли вручають ордени й медалі,
І йду у ліс, де мій вогонь не згас
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Від суєти, марноти, часоплину!
Лиш тільки так ти досягнеш мети
І будеш вільним, мов незламна глина.
Я залишаю сцену у той час,
Коли вручають ордени й медалі,
І йду у ліс, де мій вогонь не згас
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2026.07.04
2026.04.29
2026.04.23
2026.03.31
2026.03.19
2026.02.11
2026.01.11
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Олександр Сушко (1969) /
Проза
Прошу поради!
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Прошу поради!
Капець
Мій улюблений котко захворів. Як усі нормальні люди - вхопив вусаня під пахву, жінку - під руку і прожогом до ветклініки. Моя берегиня в цьому плані сувора: якщо протягом доби не може впоратися з болячкою - біжить до профільного спеціаліста.
Вона теж чаклунка. Відьма ще та. Та її вся столиця знає, бо керівник відділу ветеринарії Київського зоопарку - посада неабияка. Тут відповідальність за здоров'я тварин зашкалює. Це вам не міністерська посада чи чи крісло депутата, тут голова потрібна.
Можете на око сказати чим хворіє слон Бамбук, якого подарували пігмеї з Центральної Аіфики? Або чому перестав вичісуватися тигр Беня?
А Елеонора Пилипівна - може!
Глипнула на слона і як закричить: - Скотиняки! У слона перитоніт! Як можна було транспортувати хвору тварину у такому стані? Це не подарунок зоопарку, а підлість! Негайно готуймо операцію! Якщо почався сепсис - я усім цим "благодійникам" кишки вузлом позав'язую!
Я людина вельми чутлива, нервуюся страшенно, коли бачу цятку крові, а як уявив, що буде далі - аж губу прокусив. Власну, звісно.
- Діано, будеш допомагати, свого кота залиш біля тигренят, вони за ним доглянуть,- кинула ветеринарка моїй жінці та чкунула за хірургічними інструментами.
Стою в слоновнику, підвиваю тихо від жаху, а втекти не наважуюся, бо жінка сердитиметься.
Увійшло п'ятеро тваринячих ескулапів у медичних халатах.
- Одягай і ти!- гарикнув на мене якийсь здоровило і кинув на руки комплект одягу.
- Розстеляймо простирадла прямо на сін,і- каже санітар-ортопед.
Слоненятко злякано тупцювало в куточку, не розуміючи, що відбувається. Анестезіолог вставив у рушницю ампулу зі снодійним і клацнув затвором.
- Чого стоїш, як дівка на виданні? Ось, я зараз знерухомлю тварину, а ти хапай слона за хобота і міцно тримай, аби не крутив ним як сорока хвостом. Зрозумів?
- Ага.
Тварина заснула. Хобот був занадто важким, тому я поклав його собі на плечі і трохи почухав. А потім заспівав колискової, подумки.
Аж тут в стійло вбігла Елеонора Пилипівна зі скальпелем наперевіс, двометрової довжини. Лезо пожадливо зблиснуло.
- Давайте різати! - ревонула пані Елеонора.
Я...благополучно втратив свідомість від жаху.
Що там ця бригада зарізяк витворяла зі слоном - не знаю, але очуняв на сіні, в далекому куточку. Моя берегиня шепотілв якісь замовляння над черевом прооперованої тварини, а Елеонора Пилипівна мазала йодом шов на пузі слоника.
- А тепер ходімо, оглянемо вашого кота Жоржика,- мовила пані Елеонора, на ходу знімаючи закривавленого медхалата.
Заходимо в кімнату, де його залишили, а там тигренята догризають кісточки нещасної тваринки.
- Йой! - вигукнула жінка. - Немає Жоржика! З'їли упиряки молоді!
Я від смутку та розпачу знову втратив свідомість.
А коли очуняв, то кіт Жоржик сидів на моїх грудях та вилизував хвоста. А Елеонора Пилипівна з моєю берегинею про щось гомоніли за столом, чукикаючи тигренятко.
Виявляється, що наш кіт втомився, заліз у цебро в кутку кімнати і благополучно заснув. А я подумав, що його з'їли оці хврцизяки.
А в Жоржика все гаразд, просто занадто багато квашеної капусти на ніч заглитнув, тож його почало надимати.
Нині капусту з раціону виключили, залишивши тільки малосольні огірки, дині та мариновані гриби. Сподіваюся, що кіт хворіти більше не буде і ми в цю клініку більше ніколи не потрапимо.
Хоча, чесно признаюся: якщо надвечір погамаю грибів, то уночі сниться усяка юринда, та й пузо туге, як барабан.
А ви, друзі, на ніч їсте гриби? Чи, може, смажену картоплю? Розкажіть, будь-ласка, свої рецепти вечері, буду вельми вдячний.
З повагою, вуйко Сашко
17.11.2022р.
Мій улюблений котко захворів. Як усі нормальні люди - вхопив вусаня під пахву, жінку - під руку і прожогом до ветклініки. Моя берегиня в цьому плані сувора: якщо протягом доби не може впоратися з болячкою - біжить до профільного спеціаліста.
Вона теж чаклунка. Відьма ще та. Та її вся столиця знає, бо керівник відділу ветеринарії Київського зоопарку - посада неабияка. Тут відповідальність за здоров'я тварин зашкалює. Це вам не міністерська посада чи чи крісло депутата, тут голова потрібна.
Можете на око сказати чим хворіє слон Бамбук, якого подарували пігмеї з Центральної Аіфики? Або чому перестав вичісуватися тигр Беня?
А Елеонора Пилипівна - може!
Глипнула на слона і як закричить: - Скотиняки! У слона перитоніт! Як можна було транспортувати хвору тварину у такому стані? Це не подарунок зоопарку, а підлість! Негайно готуймо операцію! Якщо почався сепсис - я усім цим "благодійникам" кишки вузлом позав'язую!
Я людина вельми чутлива, нервуюся страшенно, коли бачу цятку крові, а як уявив, що буде далі - аж губу прокусив. Власну, звісно.
- Діано, будеш допомагати, свого кота залиш біля тигренят, вони за ним доглянуть,- кинула ветеринарка моїй жінці та чкунула за хірургічними інструментами.
Стою в слоновнику, підвиваю тихо від жаху, а втекти не наважуюся, бо жінка сердитиметься.
Увійшло п'ятеро тваринячих ескулапів у медичних халатах.
- Одягай і ти!- гарикнув на мене якийсь здоровило і кинув на руки комплект одягу.
- Розстеляймо простирадла прямо на сін,і- каже санітар-ортопед.
Слоненятко злякано тупцювало в куточку, не розуміючи, що відбувається. Анестезіолог вставив у рушницю ампулу зі снодійним і клацнув затвором.
- Чого стоїш, як дівка на виданні? Ось, я зараз знерухомлю тварину, а ти хапай слона за хобота і міцно тримай, аби не крутив ним як сорока хвостом. Зрозумів?
- Ага.
Тварина заснула. Хобот був занадто важким, тому я поклав його собі на плечі і трохи почухав. А потім заспівав колискової, подумки.
Аж тут в стійло вбігла Елеонора Пилипівна зі скальпелем наперевіс, двометрової довжини. Лезо пожадливо зблиснуло.
- Давайте різати! - ревонула пані Елеонора.
Я...благополучно втратив свідомість від жаху.
Що там ця бригада зарізяк витворяла зі слоном - не знаю, але очуняв на сіні, в далекому куточку. Моя берегиня шепотілв якісь замовляння над черевом прооперованої тварини, а Елеонора Пилипівна мазала йодом шов на пузі слоника.
- А тепер ходімо, оглянемо вашого кота Жоржика,- мовила пані Елеонора, на ходу знімаючи закривавленого медхалата.
Заходимо в кімнату, де його залишили, а там тигренята догризають кісточки нещасної тваринки.
- Йой! - вигукнула жінка. - Немає Жоржика! З'їли упиряки молоді!
Я від смутку та розпачу знову втратив свідомість.
А коли очуняв, то кіт Жоржик сидів на моїх грудях та вилизував хвоста. А Елеонора Пилипівна з моєю берегинею про щось гомоніли за столом, чукикаючи тигренятко.
Виявляється, що наш кіт втомився, заліз у цебро в кутку кімнати і благополучно заснув. А я подумав, що його з'їли оці хврцизяки.
А в Жоржика все гаразд, просто занадто багато квашеної капусти на ніч заглитнув, тож його почало надимати.
Нині капусту з раціону виключили, залишивши тільки малосольні огірки, дині та мариновані гриби. Сподіваюся, що кіт хворіти більше не буде і ми в цю клініку більше ніколи не потрапимо.
Хоча, чесно признаюся: якщо надвечір погамаю грибів, то уночі сниться усяка юринда, та й пузо туге, як барабан.
А ви, друзі, на ніч їсте гриби? Чи, може, смажену картоплю? Розкажіть, будь-ласка, свої рецепти вечері, буду вельми вдячний.
З повагою, вуйко Сашко
17.11.2022р.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
