ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Проза):
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2024.04.26
07:39
Розхлюпалось тепло бузкових чар,
Так, ніби хоче зцілити медово.
Зелений кущ, одягнений в обнови,
Де променем запалена свіча
Загіркла, оповита у печаль,
Вслухається у тишу вечорову.
У тишу ненадійну, нестійку.
Так, ніби хоче зцілити медово.
Зелений кущ, одягнений в обнови,
Де променем запалена свіча
Загіркла, оповита у печаль,
Вслухається у тишу вечорову.
У тишу ненадійну, нестійку.
2024.04.26
05:23
Радіючи гожій годині
І пишно убраній весні, -
Якась невідома пташина
Невпинно співає пісні.
Сховалася в гущі зірчастій
Пахучого дуже бузку,
Й впивається радісно щастям,
Сипнувши веснянку дзвінку.
І пишно убраній весні, -
Якась невідома пташина
Невпинно співає пісні.
Сховалася в гущі зірчастій
Пахучого дуже бузку,
Й впивається радісно щастям,
Сипнувши веснянку дзвінку.
2024.04.25
19:15
У одному із верховинських сіл мешкав заможний ґазда. Він мав доволі велике господарство, свій магазин. Із тварин тримав переважно корів, із молока яких виготовляв різноманітні сири та інші молокопродукти. Немалу долю прибутку приносила відгодівля поголів’
2024.04.25
17:01
Якось у селі дівчата й парубки гуляли,
Гуртом по селі ходили та пісні співали.
А, як прийшла вже розходитись, урешті, година,
Усі дівки по вулиці подались єдиній,
По своїх хатах. Одна лиш Малашка лишилась,
Бо ж її хата над шляхом битим притулилась.
Гуртом по селі ходили та пісні співали.
А, як прийшла вже розходитись, урешті, година,
Усі дівки по вулиці подались єдиній,
По своїх хатах. Одна лиш Малашка лишилась,
Бо ж її хата над шляхом битим притулилась.
2024.04.25
11:38
На карті світу він такий малий.
Не цятка навіть. Просто крапка.
Але Ізраїль – це Тори сувій,
Де метри розгортаються на милі.
І хто заявиться із наміром «бліц-кріг»,
Аби зробить юдеїв мертвими,
Молочних не побачить рік,
Духмяного не покуштує меду.
Не цятка навіть. Просто крапка.
Але Ізраїль – це Тори сувій,
Де метри розгортаються на милі.
І хто заявиться із наміром «бліц-кріг»,
Аби зробить юдеїв мертвими,
Молочних не побачить рік,
Духмяного не покуштує меду.
2024.04.25
09:40
Дощ, як в Макондо, йде та йде.
А вона - сама під дощем.
Вже не ранок, та ще не день.
Ще не радість, та вже не щем…
Автор: Юрій Гундарєв
2024 рік
А вона - сама під дощем.
Вже не ранок, та ще не день.
Ще не радість, та вже не щем…
Автор: Юрій Гундарєв
2024 рік
2024.04.25
09:16
Просто вітер, якоїсь осені зупинив мене,
Просто сонце якогось липня зійшло, як камінь,
І люди зустрічні записані буквою n,
У моїм, до сих пір не розв’язаному рівнянні.
І у ньому записана ти — у кімнаті зі шкла
На свічадах червоною барвою, як невідом
Просто сонце якогось липня зійшло, як камінь,
І люди зустрічні записані буквою n,
У моїм, до сих пір не розв’язаному рівнянні.
І у ньому записана ти — у кімнаті зі шкла
На свічадах червоною барвою, як невідом
2024.04.25
08:41
А за вікном вже вечоріє,
І мліють світлом ліхтарі.
І де ж ті орігамі-мрії,
Що склались звідкілясь, згори?
Листи перегортаю, фото
Вцілілі від перепетій.
У кожному душевна квота,
І мліють світлом ліхтарі.
І де ж ті орігамі-мрії,
Що склались звідкілясь, згори?
Листи перегортаю, фото
Вцілілі від перепетій.
У кожному душевна квота,
2024.04.25
07:45
В смолистих бурунах лежить рілля.
Вилискує, залита після суші.
І вороннЯ, не видне іздаля,
Серпанку рядна крилами ворушить.
Узбіччя із пожухлої трави -
Невипране дощем чадіння шляху.
Два кроки в поле зробиш, і лови
Вилискує, залита після суші.
І вороннЯ, не видне іздаля,
Серпанку рядна крилами ворушить.
Узбіччя із пожухлої трави -
Невипране дощем чадіння шляху.
Два кроки в поле зробиш, і лови
2024.04.25
06:23
Серце сумно защеміло
І душа зайшлась плачем,
Бо здригнулось враже тіло
Зі скривавленим плечем.
Розтрощив, на жаль, суглоба,
Раз почувсь короткий тріск
І ординець вузьколобий
Звідав кулі форму й зміст.
І душа зайшлась плачем,
Бо здригнулось враже тіло
Зі скривавленим плечем.
Розтрощив, на жаль, суглоба,
Раз почувсь короткий тріск
І ординець вузьколобий
Звідав кулі форму й зміст.
2024.04.25
00:03
Вельмишановна леді… краще пані…
Даруйте – де б слова ті віднайшлись, коли життя – це стрес з недосипанням? І плід такий: нервовий трішки лист. Пишу його повільно – швидше равлик на Фудзіяму врешті заповзе. І навіть сам не знаю: чи відправлю? Чи згине д
Даруйте – де б слова ті віднайшлись, коли життя – це стрес з недосипанням? І плід такий: нервовий трішки лист. Пишу його повільно – швидше равлик на Фудзіяму врешті заповзе. І навіть сам не знаю: чи відправлю? Чи згине д
2024.04.24
21:33
Неначе той омріяний журавлик,
Який відкрив до всіх бажань портал,
У купі понадкушуваних яблук
Урешті-решт знайшовся ідеал!
Тобі хтось зробить витончений кніксен...
Прийми від мене шану та уклін!
Зігріє око кожний мегапіксель,
Який відкрив до всіх бажань портал,
У купі понадкушуваних яблук
Урешті-решт знайшовся ідеал!
Тобі хтось зробить витончений кніксен...
Прийми від мене шану та уклін!
Зігріє око кожний мегапіксель,
2024.04.24
20:00
Шість хвилин, як я прокинувсь.
А тут мені повідомляють,
що я вже шість годин, як зраджую.
Ну так я зараз просто вирву язика,
відіб’ю його молотком,
поперчу його, посолю.
кину на розпечену сковорідку –
і буде мені чим поснідати.
А тут мені повідомляють,
що я вже шість годин, як зраджую.
Ну так я зараз просто вирву язика,
відіб’ю його молотком,
поперчу його, посолю.
кину на розпечену сковорідку –
і буде мені чим поснідати.
2024.04.24
12:21
Кажуть, він жив непомітно десь в закутку.
І пожинав регіт там, де кохання сіяв,
Начебто думав – троянди ростуть с піску.
Вірив в поезію, як інший люд - в Месію.
Кажуть, вигулював душу свою щодня
Серед рядків, повних сутінків і печалі.
Бачили, йшов
І пожинав регіт там, де кохання сіяв,
Начебто думав – троянди ростуть с піску.
Вірив в поезію, як інший люд - в Месію.
Кажуть, вигулював душу свою щодня
Серед рядків, повних сутінків і печалі.
Бачили, йшов
2024.04.24
05:21
Стали іншими забави,
Як утратив снам число, –
Домальовую в уяві
Те, чого в них не було.
Тішусь образом посталим
Вперше в пам’яті моїй, –
Мрійним розквітом фіалок
Між краями довгих вій.
Як утратив снам число, –
Домальовую в уяві
Те, чого в них не було.
Тішусь образом посталим
Вперше в пам’яті моїй, –
Мрійним розквітом фіалок
Між краями довгих вій.
2024.04.23
23:40
Фарбує квітень зеленню паркани
Красиво, мов поезії рядки.
Повсюди квітнуть чарівні каштани,
Суцвіття їхні - весняні свічки.
Сезон палкого, ніжного роману,
Коли кохання бережуть зірки.
І мрія незнайома та незнана
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Красиво, мов поезії рядки.
Повсюди квітнуть чарівні каштани,
Суцвіття їхні - весняні свічки.
Сезон палкого, ніжного роману,
Коли кохання бережуть зірки.
І мрія незнайома та незнана
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Проза):
2024.04.01
2024.02.08
2023.12.19
2023.11.15
2023.10.26
2023.07.27
2023.07.15
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Олександр Сушко (1969) /
Проза
Прошу поради!
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Прошу поради!
Капець
Мій улюблений котко захворів. Як усі нормальні люди - вхопив вусаня під пахву, жінку - під руку і прожогом до ветклініки. Моя берегиня в цьому плані сувора: якщо протягом доби не може впоратися з болячкою - біжить до профільного спеціаліста.
Вона теж чаклунка. Відьма ще та. Та її вся столиця знає, бо керівник відділу ветеринарії Київського зоопарку - посада неабияка. Тут відповідальність за здоров'я тварин зашкалює. Це вам не міністерська посада чи чи крісло депутата, тут голова потрібна.
Можете на око сказати чим хворіє слон Бамбук, якого подарували пігмеї з Центральної Аіфики? Або чому перестав вичісуватися тигр Беня?
А Елеонора Пилипівна - може!
Глипнула на слона і як закричить: - Скотиняки! У слона перитоніт! Як можна було транспортувати хвору тварину у такому стані? Це не подарунок зоопарку, а підлість! Негайно готуймо операцію! Якщо почався сепсис - я усім цим "благодійникам" кишки вузлом позав'язую!
Я людина вельми чутлива, нервуюся страшенно, коли бачу цятку крові, а як уявив, що буде далі - аж губу прокусив. Власну, звісно.
- Діано, будеш допомагати, свого кота залиш біля тигренят, вони за ним доглянуть,- кинула ветеринарка моїй жінці та чкунула за хірургічними інструментами.
Стою в слоновнику, підвиваю тихо від жаху, а втекти не наважуюся, бо жінка сердитиметься.
Увійшло п'ятеро тваринячих ескулапів у медичних халатах.
- Одягай і ти!- гарикнув на мене якийсь здоровило і кинув на руки комплект одягу.
- Розстеляймо простирадла прямо на сін,і- каже санітар-ортопед.
Слоненятко злякано тупцювало в куточку, не розуміючи, що відбувається. Анестезіолог вставив у рушницю ампулу зі снодійним і клацнув затвором.
- Чого стоїш, як дівка на виданні? Ось, я зараз знерухомлю тварину, а ти хапай слона за хобота і міцно тримай, аби не крутив ним як сорока хвостом. Зрозумів?
- Ага.
Тварина заснула. Хобот був занадто важким, тому я поклав його собі на плечі і трохи почухав. А потім заспівав колискової, подумки.
Аж тут в стійло вбігла Елеонора Пилипівна зі скальпелем наперевіс, двометрової довжини. Лезо пожадливо зблиснуло.
- Давайте різати! - ревонула пані Елеонора.
Я...благополучно втратив свідомість від жаху.
Що там ця бригада зарізяк витворяла зі слоном - не знаю, але очуняв на сіні, в далекому куточку. Моя берегиня шепотілв якісь замовляння над черевом прооперованої тварини, а Елеонора Пилипівна мазала йодом шов на пузі слоника.
- А тепер ходімо, оглянемо вашого кота Жоржика,- мовила пані Елеонора, на ходу знімаючи закривавленого медхалата.
Заходимо в кімнату, де його залишили, а там тигренята догризають кісточки нещасної тваринки.
- Йой! - вигукнула жінка. - Немає Жоржика! З'їли упиряки молоді!
Я від смутку та розпачу знову втратив свідомість.
А коли очуняв, то кіт Жоржик сидів на моїх грудях та вилизував хвоста. А Елеонора Пилипівна з моєю берегинею про щось гомоніли за столом, чукикаючи тигренятко.
Виявляється, що наш кіт втомився, заліз у цебро в кутку кімнати і благополучно заснув. А я подумав, що його з'їли оці хврцизяки.
А в Жоржика все гаразд, просто занадто багато квашеної капусти на ніч заглитнув, тож його почало надимати.
Нині капусту з раціону виключили, залишивши тільки малосольні огірки, дині та мариновані гриби. Сподіваюся, що кіт хворіти більше не буде і ми в цю клініку більше ніколи не потрапимо.
Хоча, чесно признаюся: якщо надвечір погамаю грибів, то уночі сниться усяка юринда, та й пузо туге, як барабан.
А ви, друзі, на ніч їсте гриби? Чи, може, смажену картоплю? Розкажіть, будь-ласка, свої рецепти вечері, буду вельми вдячний.
З повагою, вуйко Сашко
17.11.2022р.
Мій улюблений котко захворів. Як усі нормальні люди - вхопив вусаня під пахву, жінку - під руку і прожогом до ветклініки. Моя берегиня в цьому плані сувора: якщо протягом доби не може впоратися з болячкою - біжить до профільного спеціаліста.
Вона теж чаклунка. Відьма ще та. Та її вся столиця знає, бо керівник відділу ветеринарії Київського зоопарку - посада неабияка. Тут відповідальність за здоров'я тварин зашкалює. Це вам не міністерська посада чи чи крісло депутата, тут голова потрібна.
Можете на око сказати чим хворіє слон Бамбук, якого подарували пігмеї з Центральної Аіфики? Або чому перестав вичісуватися тигр Беня?
А Елеонора Пилипівна - може!
Глипнула на слона і як закричить: - Скотиняки! У слона перитоніт! Як можна було транспортувати хвору тварину у такому стані? Це не подарунок зоопарку, а підлість! Негайно готуймо операцію! Якщо почався сепсис - я усім цим "благодійникам" кишки вузлом позав'язую!
Я людина вельми чутлива, нервуюся страшенно, коли бачу цятку крові, а як уявив, що буде далі - аж губу прокусив. Власну, звісно.
- Діано, будеш допомагати, свого кота залиш біля тигренят, вони за ним доглянуть,- кинула ветеринарка моїй жінці та чкунула за хірургічними інструментами.
Стою в слоновнику, підвиваю тихо від жаху, а втекти не наважуюся, бо жінка сердитиметься.
Увійшло п'ятеро тваринячих ескулапів у медичних халатах.
- Одягай і ти!- гарикнув на мене якийсь здоровило і кинув на руки комплект одягу.
- Розстеляймо простирадла прямо на сін,і- каже санітар-ортопед.
Слоненятко злякано тупцювало в куточку, не розуміючи, що відбувається. Анестезіолог вставив у рушницю ампулу зі снодійним і клацнув затвором.
- Чого стоїш, як дівка на виданні? Ось, я зараз знерухомлю тварину, а ти хапай слона за хобота і міцно тримай, аби не крутив ним як сорока хвостом. Зрозумів?
- Ага.
Тварина заснула. Хобот був занадто важким, тому я поклав його собі на плечі і трохи почухав. А потім заспівав колискової, подумки.
Аж тут в стійло вбігла Елеонора Пилипівна зі скальпелем наперевіс, двометрової довжини. Лезо пожадливо зблиснуло.
- Давайте різати! - ревонула пані Елеонора.
Я...благополучно втратив свідомість від жаху.
Що там ця бригада зарізяк витворяла зі слоном - не знаю, але очуняв на сіні, в далекому куточку. Моя берегиня шепотілв якісь замовляння над черевом прооперованої тварини, а Елеонора Пилипівна мазала йодом шов на пузі слоника.
- А тепер ходімо, оглянемо вашого кота Жоржика,- мовила пані Елеонора, на ходу знімаючи закривавленого медхалата.
Заходимо в кімнату, де його залишили, а там тигренята догризають кісточки нещасної тваринки.
- Йой! - вигукнула жінка. - Немає Жоржика! З'їли упиряки молоді!
Я від смутку та розпачу знову втратив свідомість.
А коли очуняв, то кіт Жоржик сидів на моїх грудях та вилизував хвоста. А Елеонора Пилипівна з моєю берегинею про щось гомоніли за столом, чукикаючи тигренятко.
Виявляється, що наш кіт втомився, заліз у цебро в кутку кімнати і благополучно заснув. А я подумав, що його з'їли оці хврцизяки.
А в Жоржика все гаразд, просто занадто багато квашеної капусти на ніч заглитнув, тож його почало надимати.
Нині капусту з раціону виключили, залишивши тільки малосольні огірки, дині та мариновані гриби. Сподіваюся, що кіт хворіти більше не буде і ми в цю клініку більше ніколи не потрапимо.
Хоча, чесно признаюся: якщо надвечір погамаю грибів, то уночі сниться усяка юринда, та й пузо туге, як барабан.
А ви, друзі, на ніч їсте гриби? Чи, може, смажену картоплю? Розкажіть, будь-ласка, свої рецепти вечері, буду вельми вдячний.
З повагою, вуйко Сашко
17.11.2022р.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію