ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Юрій Лазірко
2024.03.01 20:21
я так собі гадаю
що ти є
ця впевненість
у день
таки грядущий
у непохитне
тремоло моє
в якому

Володимир Ляшкевич
2024.03.01 14:48
З циклу "Від минулого до майбутнього", ново-ведичний реалізм Вступ Це четверта книга з цілісного циклу художніх авторських романів, написаних в стилі ведичного ново-реалізму. В ній розповідається про подальші здобутки головних героїв, що стають вс

Юрій Гундарєв
2024.03.01 12:19
Зайвий день нам дає Касіян,
щоб зробити те, що не встигли…
Цілий день для надій і бажань,
молитов про загиблих…

Зайвий день нам дає Касіян,
щоби швидше просохли очі,
на загоєння болісних ран,

Володимир Каразуб
2024.03.01 10:28
По сірому мосту розлуки
Поволі їде катафалк.
Над ним гроза і небо чорне,
І чорний птах.
Ідуть за ним в плащах широких
Суворі постаті війни,
І в кожній краплі зливи туга
Узята від сльози.

Ольга Олеандра
2024.03.01 10:01
Подих стік у груди і в них завмер.
Гулко поміж колон викроковує тиша.
Чи ти щасливий там, де ти є тепер?
Якщо цікаво, я тепер щасливіша.

Я відпустила нарешті свої жалі.
Йти не хотіли, чіплялись за звичне лігво.
Як розкормила їх – велети чималі,

Світлана Пирогова
2024.03.01 09:19
Вслухаюся у журавлину пісню,
Вдивляюся в божественну блакить,
В навколишню весняну живописність, -
Земля прокинулась і вже не спить.

Її заполонили первоцвіти,
У кожній милій квітці сонцеграй.
Як обережно повіває вітер,

Леся Горова
2024.03.01 08:32
Над урвищем стежиною
Веди мене, тримай мене.
Пісок у прірву цідиться
Хвилинами з-під ніг.
Колись в Тобі спочину я
Після дороги дальньої,
Ішла якою світом цим,
А Ти мене беріг.

Віктор Кучерук
2024.03.01 05:15
Твоє лице в моїх долонях
Знайшло затишне укриття, -
Цілую губи, щоки, скроні
І не ховаю почуття.
Щоб ти відчула в кожнім слові,
Що струменять, як джерело, -
Моєї щирої любові
Непогамоване тепло.

Ярослав Чорногуз
2024.02.29 23:19
Світи, місяченьку,
Світи на діброву,
Нехай я перейду,

Іван Потьомкін
2024.02.29 21:57
В хмільному вальсі побажань
Пливуть до загсів молоді...
Дитячий сад, ти паузою стань
На їх зритмованій путі.
Найглибші очі – у дітей.
В них – цноти невичерпная криниця.
Долийте ж в свої кухлі, молоді,
Тепер лиш можете рідниться.

Євген Федчук
2024.02.29 19:17
Ішли Ісус з Петром якось по містах і селах.
В селі однім відпочити сіли над дорогу
На колоду, пожаліли утомлені ноги.
Аж іде повз чоловічок сумний, невеселий.
- Чому сумний? – пита Ісус. Той відповідає:
- Народилася у мене, нарешті дитина.
Треба йти

Олена Побийголод
2024.02.29 13:17
Із Володимира Войновича

Я був у краї, де правда вбита.
Там люди знагла втрачають житла.
Суворий клімат – зима без літа,
не вистачає тепла та світла.

Між днем та ніччю нема різниці,

Володимир Каразуб
2024.02.29 10:00
Дзеркала залишають твої відображення
В своїй пам’яті. Вони перетасовують їх як картяр,
Що ніколи не махлює і не зиркає на перстень сонця,
А твою присутність помічають коли ти
Недовіряєш власному віддзеркаленню,
Бо віра для них категорія віддзер

Світлана Пирогова
2024.02.29 08:47
Обличчя у весни дівоче, юне,
Усмішка загадкова на вустах.
І проростуть хвилясті в полі руни,
Пташиний затріпоче в небі змах.

Верба в сріблястих котиках лисніє,
Їх ніжно пестить радісна весна.
Підсніжники піднялися на ніжки,

Леся Горова
2024.02.29 08:35
Вітер гойдалку весняну розгойдав:
лютий шубу свою березню віддав -
тиснуть плечі й закороткий вже рукав,
сніг карманами розкис, повитікав!

Вгору! - сосен розгойдалося гілля!

А ворона себе гордо виставля -

Микола Соболь
2024.02.29 05:34
Ще ненароджене дитя
в утробі материнській вбили.
Спитати хочеться Творця,
чим воно світу завинило?
Ради чого російський кат
в живіт ножем ударив жінку?
І лоно розпоров булат.
А кат лише сміявся дзвінко.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Проза):

Меланія Дереза
2024.02.08

Апостол Відчаю
2023.12.25

Ольга Чернетка
2023.12.19

Галюся Чудак
2023.11.15

Лінь Лінь
2023.10.26

Світлана Луценко
2023.07.27

Гельґа Простотакі
2023.07.15






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Наталія Кравченко (1985) / Проза

 Світ земний та небесний

Притча

Наташа

Посередині широкої річки на острові було село. Якось сталася паводка, річка розлилася і почала затоплювати все довкола. Люди бігли хтось на чому: на човнах, плотах, колодах.
У цьому селі жив самотній старий, який вірив у Бога, дотримувався постів і свят, молився, вів праведне життя. Залишився стоїк на острівці один. А вода все прибувала, вже весь острів покрився шаром води
і раптом вода викинула на берег сироту. Згодом він прокинувся і побачив старого, котрий відмовлявся від допомоги людей. Старий підійшов до сироти і вирішив допомогти, а сирота оговтавшись питає старого:
– Де моя мама? – питав сирота.

– Смерть забрала її, – відповіли люди. Вирішив тоді сирота Смерть знайти.

«Подивлюся, де Смерть маму ховає, і відведу її додому», – думав сирота і йшов без утоми через поля та ліси, долини та гори.

Багато земель виходив сирота і одного разу заблукав у чорному лісі. Довго продирався він крізь гущавину, всі руки поколов, весь одяг вирвав. Раптом скінчився чорний гущавина, і вибрався сирота на луг повний квітів.

Небо осяяло чудовим кольором, а назустріч йому вийшла дівчина невимовної краси. Ласкаво погладила дівчина сироту, і всі його подряпини зажили миттєво.

- Хто ти? Цариця тутешньої землі? – спитав сирота.

- У мене немає землі. Я живу між світами і проводжу людей із тутешнього світу, повного болю та страждань, у світ світла та любові.

- Я хотів би туди потрапити, але спочатку мені потрібно знайти маму. Її забрала зла стара Смерть, – зітхнув сирота.

- Як ти думаєш, я здатна завдавати людям зло? - Запитала прекрасна дівчина і глянула сироті прямо в очі. Від цього погляду потепліло в сироти на серці, і пройшли втома та голод.

- Ні, ти прекрасна, як неземна фея, - відповів сирота.

– Це я проводила твою маму з тутешнього світу у світ Небес, – зізналася дівчина. - Але твій час ще не настав.

Сирота заплакав, а дівчина лагідно сказала: - Запам'ятай: "Смерті немає, є тільки зміна світів". Твоя мама бачить тебе з висоти і посилає тобі своє кохання, - з цими словами дівчина вклала в руку сироті нев'янучу квітку. Потім вона дмухнула на його очі, і сирота солодко заснув на лузі.

Коли він прокинувся, дівчини вже не було, а в його руці лежала нев'януча квітка кохання.
Сирота запитав,
чому старий весь час відмовляється від допомоги людей
і старий відповів,
що його Бог врятує! Так і потонув.
Потрапив старий на небеса і постав перед Богом.
Його перше запитання:
— Господи, я так у тебе вірив, так тобі молився!
Чому ж ти мене не врятував?
А Господь відповів:
— А хто ж тобі, дурню, пліт, шлюпку та гелікоптер посилав?!

Використання літератури:

Дюма А. Людина, що не могла плакати / Александр Дюма; пер. з фр. С. Бірюльова; іл. А. Музичишин. Львів : Апріорі, 2020. 36 с.


Текст твору редагувався.
Дивитись першу версію.



      Можлива допомога "Майстерням"


Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання     Зв'язок із адміністрацією     Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Без фото
Дата публікації 2022-12-15 13:09:31
Переглядів сторінки твору 267
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: Любитель поезії
* Народний рейтинг 4.466 / 5.5  (4.182 / 5.5)
* Рейтинг "Майстерень" 4.466 / 5.5  (4.182 / 5.5)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.778
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Автор востаннє на сайті 2024.02.28 14:08
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Шон Маклех (Л.П./М.К.) [ 2022-12-15 22:20:42 ]
Дуже цікавий текст!