
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2025.09.15
22:21
Осіннє листя падає за комір
і наповнює страхом.
Сніг лягає білим саваном
для всіх дум і сподівань.
Грати в доміно можна
хіба що з пусткою.
Грати в карти - з абсурдом.
Цокатися з дзеркалом,
і наповнює страхом.
Сніг лягає білим саваном
для всіх дум і сподівань.
Грати в доміно можна
хіба що з пусткою.
Грати в карти - з абсурдом.
Цокатися з дзеркалом,
2025.09.15
11:24
Вікно було відчинено не просто в густу теплоту ранку ранньої осені, вікно (доволі прозоре) було відчинено в безодню Всесвіту. І мені здавалось, що варто мені стрибнути з вікна, я не впаду на клумбу з жовтими колючими трояндами, а полечу незачесаною голово
2025.09.15
10:40
А від «охочих» дуже мало толку,
хоча і повечеряли вони...
чотири роки
буцаються вовки
і одинадцять – виють барани.
***
А після європейського фуршету
хоча і повечеряли вони...
чотири роки
буцаються вовки
і одинадцять – виють барани.
***
А після європейського фуршету
2025.09.15
09:33
Коли спецпредставник президента США Кіт Келлог перебуває в Києві, агресор не завдає масованих ударів. Отже, кияни можуть трохи виспатися…
Коли у Києві спецпредставник,
діти у дворі гомонять до ночі,
ніякої управи на них -
додому ніхто не хоче!
Ко
Коли у Києві спецпредставник,
діти у дворі гомонять до ночі,
ніякої управи на них -
додому ніхто не хоче!
Ко
2025.09.15
05:57
Вона приходить на світанні,
Коли іще дрімає двір, –
Коли ледь видимі останні
Вогні холодні зблідлих зір.
Вона замислено світліє
На фоні сірого вікна
І подає щораз надію,
Що стане ніжити півдня.
Коли іще дрімає двір, –
Коли ледь видимі останні
Вогні холодні зблідлих зір.
Вона замислено світліє
На фоні сірого вікна
І подає щораз надію,
Що стане ніжити півдня.
2025.09.15
00:57
Використаний корисний ідіот перестає бути корисним, але не перестає бути ідіотом.
Без корисних ідіотів жодна корисна справа не обходиться.
Всякий корисний ідіот комусь та шкідливий.
Люди борються із шкідниками, але самі шкодять набагато більше.
2025.09.14
21:39
Я хочу поринути в розпад.
Лише в розпаді
я стану неабияк цілісносним.
Я хочу вести аморальний
спосіб життя. І тоді
мені відкриється нова мораль.
Ставши ізгоєм, буду
новим пророком.
Лише в розпаді
я стану неабияк цілісносним.
Я хочу вести аморальний
спосіб життя. І тоді
мені відкриється нова мораль.
Ставши ізгоєм, буду
новим пророком.
2025.09.14
16:19
дівчино що
на самоті
граєш у пасьянс
наглядачкою душі
замкнена у в’язниці
свого набуття
чи повіриш ти
болісно мені
на самоті
граєш у пасьянс
наглядачкою душі
замкнена у в’язниці
свого набуття
чи повіриш ти
болісно мені
2025.09.14
15:59
Іду якось тихцем по вулиці села.
Спекотний полудень, пташки навкруг співають.
Гулящий вітер десь, напевно, спочиває.
Я ледь встигаю піт втирати із чола.
День вихідний, отож і вулиця пуста.
Хто десь на річці, хто в кімнатній прохолоді.
Та я б і сам,
Спекотний полудень, пташки навкруг співають.
Гулящий вітер десь, напевно, спочиває.
Я ледь встигаю піт втирати із чола.
День вихідний, отож і вулиця пуста.
Хто десь на річці, хто в кімнатній прохолоді.
Та я б і сам,
2025.09.14
15:00
Поки зором пещу виднокраї
Та гасаю по шляхах земних, -
Про полеглих завжди пам'ятаю
І щомить молюся за живих.
Бо, що справжнє, - те не затаїти
І несила втримати в собі, -
Тішуся, коли сміються діти
І журюсь, коли хтось у журбі.
Та гасаю по шляхах земних, -
Про полеглих завжди пам'ятаю
І щомить молюся за живих.
Бо, що справжнє, - те не затаїти
І несила втримати в собі, -
Тішуся, коли сміються діти
І журюсь, коли хтось у журбі.
2025.09.13
22:18
Синьоока осінь, охролиста.
Як мені ти мила! Гойда-да:
Сливи лазуритове намисто
Вітру обірвати не шкода.
Він давно вже яблука обшморгав
Із вершків, що підпирають синь,
Груші обірвав, лише угорка,
Як мені ти мила! Гойда-да:
Сливи лазуритове намисто
Вітру обірвати не шкода.
Він давно вже яблука обшморгав
Із вершків, що підпирають синь,
Груші обірвав, лише угорка,
2025.09.13
22:12
Я не хочу, щоб далі зима
Нас заковувала у кайдани.
Я оновлення жду, як права
Неповторні і Господом дані.
Я не хочу, щоб варта льодів
На холодних жорстоких багнетах
Нас тримала в тюрмі холодів,
Нас заковувала у кайдани.
Я оновлення жду, як права
Неповторні і Господом дані.
Я не хочу, щоб варта льодів
На холодних жорстоких багнетах
Нас тримала в тюрмі холодів,
2025.09.13
13:17
Сонячний промінчик
Скочив на камінчик,
Радісно всміхається,
Всюди озирається.
Оглядає видноколо:
"Oй! Яка краса довкола!
Он троянди та жоржини,
Скочив на камінчик,
Радісно всміхається,
Всюди озирається.
Оглядає видноколо:
"Oй! Яка краса довкола!
Он троянди та жоржини,
2025.09.13
05:21
Оповиває тьмою смуток
Усіх надій моїх вогні, –
У стан байдужості закута,
Хоча б сказала “так”, чи “ні”.
В моїй душі одні страждання,
В моїм єстві – лише любов, –
Яке потрібно лікування,
Щоб не скипала палко кров?
Усіх надій моїх вогні, –
У стан байдужості закута,
Хоча б сказала “так”, чи “ні”.
В моїй душі одні страждання,
В моїм єстві – лише любов, –
Яке потрібно лікування,
Щоб не скипала палко кров?
2025.09.12
22:19
Усюди - лиш пітьма,
Суцільний знак питання.
І дихає зима,
Як гугенот останній.
Безмежна Колима
І птаха трепетання.
Померкло світло враз.
Суцільний знак питання.
І дихає зима,
Як гугенот останній.
Безмежна Колима
І птаха трепетання.
Померкло світло враз.
2025.09.12
21:42
Шукав на зиму дикобраз притулок і натрапив
На печеру, де вже, мешкало подружжя зміїв.
«Дозвольте бодай у закутку перезимувать».
«А чому б і ні! Влаштовуйтесь, будь ласка».
Згорнувсь калачиком щасливий орендар.
Захропів небавом і проспав мало не
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...На печеру, де вже, мешкало подружжя зміїв.
«Дозвольте бодай у закутку перезимувать».
«А чому б і ні! Влаштовуйтесь, будь ласка».
Згорнувсь калачиком щасливий орендар.
Захропів небавом і проспав мало не
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів

2025.08.19
2025.04.30
2025.04.24
2025.03.18
2025.03.09
2025.02.12
2024.12.24
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Автори /
Олександр Сушко (1969) /
Проза
Новий закон
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Новий закон
З'їдять мене християни на Різдво. І не подавляться. Разом з кістками. З лапатих вух та рила зварять холодець, обсмаленого хвоста зжують під пиво, з вительбушених кишок нароблять ковбас, а печінку підсмажать. Навіть серцем не погребують: зварять, перекрутять через м'ясорубку і пустять на млинці. І кров святу вицідять на кров'янку. Отака от християнська любов до ближнього і до дальнього. А я ж душа жива, мені теж болить, коли ріжуть. Та люди не зважають, коли ми конаємо під їхніми швайками, коли наші крики тривожать усе село. А перед тим, як зарізати - годують усім, що під руку підвернеться.
У віруючих завжли слова розходяться з ділом. Навіть у дрібницях.
Ми тут, у сарайчику якось гомоніли з моїми братами по нещастю про життя-буття. І дійшли невтішного висновку: люди - це чорні кровожерні демони, які знищують усе живе.
Кріль Єнох питає:
- Савко, от скажи, чому люди протоплюють узимку свої хати щодня, а ми сидимо в холодних клітях та сажах? За що нам такі муки?
- Бо думають тільки про себе,- одказує корівка Лиска.
- Але ж у Святому письмі написано...
- Святе письмо писане для людей,- прогавкав пес Барух.- Якби воно стосувалося усіх живих створінь, то людей би не стало. Занадто вони зажерливі.
- То, давайте бунт піднімемо! - закудкудахтав півень Яків.
- Будемо наполягати, аби нас хоч у лютий мороз пускали до світлиці погрітися,- загелґотала гуска Варвара.
- Цього мало! - ревнула корова Єва.- Поставимо ультиматум: або з нас знімають усі ланцюги та випускають на волю, або розвалимо господарю і хлів, і хату!
- Правильно-о-о! - заволала уся братія. - Годі з нас знущатися!
А під хлівом крутився син господаря, дуже сердешний хлопак, підслухав розмову нещасних створінь, розчулився і...відкрив ворота.
Першою з темряви вистрибнула коза Аглая, за нею индик Лопуцько, і пішло-поїхало!
Баран Гепало з розгону бахнув рогами у хвіртку і та відлетіла аж на протилежний бік вулиці Непорочної , під Степанидин паркан. Кинулася уся живність у пролом і чкурнула вулицею до Божого храму. А там якраз піп Онуфрій святкову літургію вів, читав тропарі.
Курка Хвеська з виводком скочила на аналой і як закудкудахтає:
- Відсьогодні не дамо себе вбивати та їсти супостатам! Ми живі душі, праведні. Самі себе люди, ріжте та жуйте! А нас - зась!
Бичок та баранець настовбурчили роги на попа, гусаки люто зашипіли на богомольців, а коза Аглая штрикнула розгубленого вітця Онуфрія рогами у м'якушки.
- Але ж,- пробелькотів священник,- Бог сказав, щоб ми над вами владарювали!
- Так владарюцте! - ревнув бугай Бацила.- Беріть податки: молоко, яйця, пір'я, вовну. Але дерти нас - ніззя!
Баба Степанида охнула і впала на підлогу, у молодухи Хвеськи почалися передчасні пологи, а сільський голова, затинаючись від страху, засунув чуприну під Онуфрієфу єпітрахіль.
А тим часом, всіма курниками та сажами села пішов поголос про повстання. Домашня худоба селян з диким вереском та криками теж рвонула до церковки...
Не лякайтеся, шановні читачі, все обійшлося, оскільки баран Гепало виявився відповідальним ватажком повстання. Поставив ратиці на шию Онуфрію і бекнув:
- Наші вимоги такі;
1. За десяток яєць - цебро зерна;
2. За мішок вовни - лантух капусти:
3. За мішок пір'я - 20 кілограмів свіжої гички;
4. За десять літрів молока - двісті кілограмів сіна.
- А як не погодитеся, супостати,- ріжками заколю, хвостиком замету! Тут усім і смерть!
Люди довго не комизилися. Трохи побурчали, звісно, поплакали над зміною чинного законодавства і розійшлися працювати.
А у вас, шановні друзі,- ще жують свинячі рила? Чи гепають обухами по лобах молодих бичків? Чи вже цивізізувалися, живуть у мирі зі всією живністю і не зазіхають на життя братів своїх менших?
Якщо зазіхають - кличте мене і барана Гепала, ми швидко наведемо лад і у ваших територіальних громадах, і у бездушних серцях.
А я піду з рибами домовлятися про повстання, аби й у річках та озерах навести лад. Піп Онуфрій обіцяв під час нересту не бемкати у дзвони і не колошкати рибу. А чи дотримає слова - подивимося.
26.12.2022р.
-
У віруючих завжли слова розходяться з ділом. Навіть у дрібницях.
Ми тут, у сарайчику якось гомоніли з моїми братами по нещастю про життя-буття. І дійшли невтішного висновку: люди - це чорні кровожерні демони, які знищують усе живе.
Кріль Єнох питає:
- Савко, от скажи, чому люди протоплюють узимку свої хати щодня, а ми сидимо в холодних клітях та сажах? За що нам такі муки?
- Бо думають тільки про себе,- одказує корівка Лиска.
- Але ж у Святому письмі написано...
- Святе письмо писане для людей,- прогавкав пес Барух.- Якби воно стосувалося усіх живих створінь, то людей би не стало. Занадто вони зажерливі.
- То, давайте бунт піднімемо! - закудкудахтав півень Яків.
- Будемо наполягати, аби нас хоч у лютий мороз пускали до світлиці погрітися,- загелґотала гуска Варвара.
- Цього мало! - ревнула корова Єва.- Поставимо ультиматум: або з нас знімають усі ланцюги та випускають на волю, або розвалимо господарю і хлів, і хату!
- Правильно-о-о! - заволала уся братія. - Годі з нас знущатися!
А під хлівом крутився син господаря, дуже сердешний хлопак, підслухав розмову нещасних створінь, розчулився і...відкрив ворота.
Першою з темряви вистрибнула коза Аглая, за нею индик Лопуцько, і пішло-поїхало!
Баран Гепало з розгону бахнув рогами у хвіртку і та відлетіла аж на протилежний бік вулиці Непорочної , під Степанидин паркан. Кинулася уся живність у пролом і чкурнула вулицею до Божого храму. А там якраз піп Онуфрій святкову літургію вів, читав тропарі.
Курка Хвеська з виводком скочила на аналой і як закудкудахтає:
- Відсьогодні не дамо себе вбивати та їсти супостатам! Ми живі душі, праведні. Самі себе люди, ріжте та жуйте! А нас - зась!
Бичок та баранець настовбурчили роги на попа, гусаки люто зашипіли на богомольців, а коза Аглая штрикнула розгубленого вітця Онуфрія рогами у м'якушки.
- Але ж,- пробелькотів священник,- Бог сказав, щоб ми над вами владарювали!
- Так владарюцте! - ревнув бугай Бацила.- Беріть податки: молоко, яйця, пір'я, вовну. Але дерти нас - ніззя!
Баба Степанида охнула і впала на підлогу, у молодухи Хвеськи почалися передчасні пологи, а сільський голова, затинаючись від страху, засунув чуприну під Онуфрієфу єпітрахіль.
А тим часом, всіма курниками та сажами села пішов поголос про повстання. Домашня худоба селян з диким вереском та криками теж рвонула до церковки...
Не лякайтеся, шановні читачі, все обійшлося, оскільки баран Гепало виявився відповідальним ватажком повстання. Поставив ратиці на шию Онуфрію і бекнув:
- Наші вимоги такі;
1. За десяток яєць - цебро зерна;
2. За мішок вовни - лантух капусти:
3. За мішок пір'я - 20 кілограмів свіжої гички;
4. За десять літрів молока - двісті кілограмів сіна.
- А як не погодитеся, супостати,- ріжками заколю, хвостиком замету! Тут усім і смерть!
Люди довго не комизилися. Трохи побурчали, звісно, поплакали над зміною чинного законодавства і розійшлися працювати.
А у вас, шановні друзі,- ще жують свинячі рила? Чи гепають обухами по лобах молодих бичків? Чи вже цивізізувалися, живуть у мирі зі всією живністю і не зазіхають на життя братів своїх менших?
Якщо зазіхають - кличте мене і барана Гепала, ми швидко наведемо лад і у ваших територіальних громадах, і у бездушних серцях.
А я піду з рибами домовлятися про повстання, аби й у річках та озерах навести лад. Піп Онуфрій обіцяв під час нересту не бемкати у дзвони і не колошкати рибу. А чи дотримає слова - подивимося.
26.12.2022р.
-
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію