Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.04.03
11:58
Не віриться, що листя жовте
Говорить у тяжкім гріху
І в те, що невблаганні жорна
Все перетворять на труху.
Не віриться, що найдорожче
Впаде мінливості листом.
Побита, зношена дорога
Говорить у тяжкім гріху
І в те, що невблаганні жорна
Все перетворять на труху.
Не віриться, що найдорожче
Впаде мінливості листом.
Побита, зношена дорога
2026.04.03
05:54
Туман розвіявся, мов дим,
Поміж вербових віт
І плеск озерної води
Збудив півсонний світ.
Пахучих лілій аромат
Доносився, - просив
Вдихати зблизька благодать
Квітучої краси.
Поміж вербових віт
І плеск озерної води
Збудив півсонний світ.
Пахучих лілій аромат
Доносився, - просив
Вдихати зблизька благодать
Квітучої краси.
2026.04.02
19:59
Такі уже «трудяги» москалі,
Що ще таких по світу пошукати.
Хотілось би історію згадати.
Колись в однім москальському селі
(Це все тоді, ще за царя було)
Селяни лиш один прибуток мали –
Косили сіно та і продавали.
Нічого ж на городі не росло.
Що ще таких по світу пошукати.
Хотілось би історію згадати.
Колись в однім москальському селі
(Це все тоді, ще за царя було)
Селяни лиш один прибуток мали –
Косили сіно та і продавали.
Нічого ж на городі не росло.
2026.04.02
16:17
Коли квітень тільки почався і дні неочікувано стали холодними і дощавими мене запросив у свою самотню хижку старий хайдзін, що підписує свої прозорі хоку іменем Ейєн-но Котокутобіто () і вирощує в своєму саду ожину. Ми пили чай, заварюючи заміть традиційн
2026.04.02
13:27
Відтисками, схожими на зліпки,
Сходяться й розходяться сліди.
Тягнуться вони і вийшли звідки
Кроками нестримної ходи,
Де майбутні храми та осідки,
І про те, хто як веде й куди,
Знає тільки Він, Отець Верховний,
З вершниками гиблої біди.
Сходяться й розходяться сліди.
Тягнуться вони і вийшли звідки
Кроками нестримної ходи,
Де майбутні храми та осідки,
І про те, хто як веде й куди,
Знає тільки Він, Отець Верховний,
З вершниками гиблої біди.
2026.04.02
13:10
Пожовкле листя опадає,
Як невблаганності потік.
Пожовклий смуток небокраю.
Схилився ніжний базилік.
Пожовкле листя промовляє
До совісті і глибини.
На місце радості розмаю
Як невблаганності потік.
Пожовклий смуток небокраю.
Схилився ніжний базилік.
Пожовкле листя промовляє
До совісті і глибини.
На місце радості розмаю
2026.04.02
09:43
У Житомирі незабаром з’явиться вулиця братів Шевчуків – Валерія та Анатолія, видатних письменників і видатних патріотів. Коли старший брат Анатолій був засуджений до п’яти років мордовських таборів, молодший брат Валерій не побоявся його провідати…
Бра
Бра
2026.04.02
05:50
До психолога звернулась
Скромна молодичка:
Подивіться на ці гулі
На померхлім личці.
Ці опухлості з'явились
Від неспання й страху,
Що потрапити в немилість
Можу, бідолаха.
Скромна молодичка:
Подивіться на ці гулі
На померхлім личці.
Ці опухлості з'явились
Від неспання й страху,
Що потрапити в немилість
Можу, бідолаха.
2026.04.02
05:34
Не можу я ніяк запам'ятати
Мелодію, що снилась навесні.
А загадкові звуки голосні
Лунають вокалізом від сонати.
Оновлень час, жаги пора строката
Дарує наяву свої пісні.
Не можу я ніяк запам'ятати
Мелодію, що снилась навесні.
А загадкові звуки голосні
Лунають вокалізом від сонати.
Оновлень час, жаги пора строката
Дарує наяву свої пісні.
Не можу я ніяк запам'ятати
2026.04.01
21:50
Думав про поїздки наші, в мустангу
Мабуть, завіз тебе я далеко занадто
І я думав про любов, що поклали на мій стіл
Казав тобі, в пітьмі не ходити без пари
Про лебедів іще, котрі жили у парку
І про нашого сина, з Мейбел він одружився
Мабуть, завіз тебе я далеко занадто
І я думав про любов, що поклали на мій стіл
Казав тобі, в пітьмі не ходити без пари
Про лебедів іще, котрі жили у парку
І про нашого сина, з Мейбел він одружився
2026.04.01
20:47
Не шкодуй для радості
Ні часу, ні коштів.
Не відкладай радість
На завтра, на потім,
Бо, як сонце взимку
Визирне і щезне,
Так і радість нинішня
Завтра вже не верне.
Ні часу, ні коштів.
Не відкладай радість
На завтра, на потім,
Бо, як сонце взимку
Визирне і щезне,
Так і радість нинішня
Завтра вже не верне.
2026.04.01
19:54
мені радісно терпко
отже побудьте зі мною
не треба про сумніви
про все підозріле
говорімо про спокій
про світло що завжди
поруч
не про рейтинги
отже побудьте зі мною
не треба про сумніви
про все підозріле
говорімо про спокій
про світло що завжди
поруч
не про рейтинги
2026.04.01
13:53
Емігранту в далекій країні
Сняться в цвіті тендентні гаї,
Сняться сни йому тополині,
Неповторні і рідні краї.
Так війна усіх розштовхала.
Не зібрати розбите село.
Цей рубіж, ніби плинна Каяла,
Сняться в цвіті тендентні гаї,
Сняться сни йому тополині,
Неповторні і рідні краї.
Так війна усіх розштовхала.
Не зібрати розбите село.
Цей рубіж, ніби плинна Каяла,
2026.04.01
13:52
Над тим хто суд чинити буде,
котрий в молитві за народ,
кому життя простого люду
як лебедям простори вод?
Молитва хоч на грецькій мові* –
на часі ж Київський ізвод,
тож маєм бути вже готові
котрий в молитві за народ,
кому життя простого люду
як лебедям простори вод?
Молитва хоч на грецькій мові* –
на часі ж Київський ізвод,
тож маєм бути вже готові
2026.04.01
11:32
Схоже на те, що Ви спробували піднести читача одразу до "небесних шкіл", де пророки викладають щось середнє між метафізикою й профілактикою паніки. Вірш відкривається настільки урочисто, що хочеться зняти взуття і говорити пошепки. Але вже у другій ст
2026.03.31
21:55
Триноги поставили серед пустки*:
Порожнечі весняного саду,
Де лише неспокій –
Тривога передчуття:
Триноги принесли для офіри
Чотири зеленооких філософи**:
Зрозуміли, що душі людей
Епохи білих колібрі***,
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Порожнечі весняного саду,
Де лише неспокій –
Тривога передчуття:
Триноги принесли для офіри
Чотири зеленооких філософи**:
Зрозуміли, що душі людей
Епохи білих колібрі***,
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2026.03.31
2026.02.11
2025.11.29
2025.09.04
2025.08.19
2025.05.15
2025.04.30
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Олександр Сушко (1969) /
Проза
Новий закон
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Новий закон
З'їдять мене християни на Різдво. І не подавляться. Разом з кістками. З лапатих вух та рила зварять холодець, обсмаленого хвоста зжують під пиво, з вительбушених кишок нароблять ковбас, а печінку підсмажать. Навіть серцем не погребують: зварять, перекрутять через м'ясорубку і пустять на млинці. І кров святу вицідять на кров'янку. Отака от християнська любов до ближнього і до дальнього. А я ж душа жива, мені теж болить, коли ріжуть. Та люди не зважають, коли ми конаємо під їхніми швайками, коли наші крики тривожать усе село. А перед тим, як зарізати - годують усім, що під руку підвернеться.
У віруючих завжли слова розходяться з ділом. Навіть у дрібницях.
Ми тут, у сарайчику якось гомоніли з моїми братами по нещастю про життя-буття. І дійшли невтішного висновку: люди - це чорні кровожерні демони, які знищують усе живе.
Кріль Єнох питає:
- Савко, от скажи, чому люди протоплюють узимку свої хати щодня, а ми сидимо в холодних клітях та сажах? За що нам такі муки?
- Бо думають тільки про себе,- одказує корівка Лиска.
- Але ж у Святому письмі написано...
- Святе письмо писане для людей,- прогавкав пес Барух.- Якби воно стосувалося усіх живих створінь, то людей би не стало. Занадто вони зажерливі.
- То, давайте бунт піднімемо! - закудкудахтав півень Яків.
- Будемо наполягати, аби нас хоч у лютий мороз пускали до світлиці погрітися,- загелґотала гуска Варвара.
- Цього мало! - ревнула корова Єва.- Поставимо ультиматум: або з нас знімають усі ланцюги та випускають на волю, або розвалимо господарю і хлів, і хату!
- Правильно-о-о! - заволала уся братія. - Годі з нас знущатися!
А під хлівом крутився син господаря, дуже сердешний хлопак, підслухав розмову нещасних створінь, розчулився і...відкрив ворота.
Першою з темряви вистрибнула коза Аглая, за нею индик Лопуцько, і пішло-поїхало!
Баран Гепало з розгону бахнув рогами у хвіртку і та відлетіла аж на протилежний бік вулиці Непорочної , під Степанидин паркан. Кинулася уся живність у пролом і чкурнула вулицею до Божого храму. А там якраз піп Онуфрій святкову літургію вів, читав тропарі.
Курка Хвеська з виводком скочила на аналой і як закудкудахтає:
- Відсьогодні не дамо себе вбивати та їсти супостатам! Ми живі душі, праведні. Самі себе люди, ріжте та жуйте! А нас - зась!
Бичок та баранець настовбурчили роги на попа, гусаки люто зашипіли на богомольців, а коза Аглая штрикнула розгубленого вітця Онуфрія рогами у м'якушки.
- Але ж,- пробелькотів священник,- Бог сказав, щоб ми над вами владарювали!
- Так владарюцте! - ревнув бугай Бацила.- Беріть податки: молоко, яйця, пір'я, вовну. Але дерти нас - ніззя!
Баба Степанида охнула і впала на підлогу, у молодухи Хвеськи почалися передчасні пологи, а сільський голова, затинаючись від страху, засунув чуприну під Онуфрієфу єпітрахіль.
А тим часом, всіма курниками та сажами села пішов поголос про повстання. Домашня худоба селян з диким вереском та криками теж рвонула до церковки...
Не лякайтеся, шановні читачі, все обійшлося, оскільки баран Гепало виявився відповідальним ватажком повстання. Поставив ратиці на шию Онуфрію і бекнув:
- Наші вимоги такі;
1. За десяток яєць - цебро зерна;
2. За мішок вовни - лантух капусти:
3. За мішок пір'я - 20 кілограмів свіжої гички;
4. За десять літрів молока - двісті кілограмів сіна.
- А як не погодитеся, супостати,- ріжками заколю, хвостиком замету! Тут усім і смерть!
Люди довго не комизилися. Трохи побурчали, звісно, поплакали над зміною чинного законодавства і розійшлися працювати.
А у вас, шановні друзі,- ще жують свинячі рила? Чи гепають обухами по лобах молодих бичків? Чи вже цивізізувалися, живуть у мирі зі всією живністю і не зазіхають на життя братів своїх менших?
Якщо зазіхають - кличте мене і барана Гепала, ми швидко наведемо лад і у ваших територіальних громадах, і у бездушних серцях.
А я піду з рибами домовлятися про повстання, аби й у річках та озерах навести лад. Піп Онуфрій обіцяв під час нересту не бемкати у дзвони і не колошкати рибу. А чи дотримає слова - подивимося.
26.12.2022р.
-
У віруючих завжли слова розходяться з ділом. Навіть у дрібницях.
Ми тут, у сарайчику якось гомоніли з моїми братами по нещастю про життя-буття. І дійшли невтішного висновку: люди - це чорні кровожерні демони, які знищують усе живе.
Кріль Єнох питає:
- Савко, от скажи, чому люди протоплюють узимку свої хати щодня, а ми сидимо в холодних клітях та сажах? За що нам такі муки?
- Бо думають тільки про себе,- одказує корівка Лиска.
- Але ж у Святому письмі написано...
- Святе письмо писане для людей,- прогавкав пес Барух.- Якби воно стосувалося усіх живих створінь, то людей би не стало. Занадто вони зажерливі.
- То, давайте бунт піднімемо! - закудкудахтав півень Яків.
- Будемо наполягати, аби нас хоч у лютий мороз пускали до світлиці погрітися,- загелґотала гуска Варвара.
- Цього мало! - ревнула корова Єва.- Поставимо ультиматум: або з нас знімають усі ланцюги та випускають на волю, або розвалимо господарю і хлів, і хату!
- Правильно-о-о! - заволала уся братія. - Годі з нас знущатися!
А під хлівом крутився син господаря, дуже сердешний хлопак, підслухав розмову нещасних створінь, розчулився і...відкрив ворота.
Першою з темряви вистрибнула коза Аглая, за нею индик Лопуцько, і пішло-поїхало!
Баран Гепало з розгону бахнув рогами у хвіртку і та відлетіла аж на протилежний бік вулиці Непорочної , під Степанидин паркан. Кинулася уся живність у пролом і чкурнула вулицею до Божого храму. А там якраз піп Онуфрій святкову літургію вів, читав тропарі.
Курка Хвеська з виводком скочила на аналой і як закудкудахтає:
- Відсьогодні не дамо себе вбивати та їсти супостатам! Ми живі душі, праведні. Самі себе люди, ріжте та жуйте! А нас - зась!
Бичок та баранець настовбурчили роги на попа, гусаки люто зашипіли на богомольців, а коза Аглая штрикнула розгубленого вітця Онуфрія рогами у м'якушки.
- Але ж,- пробелькотів священник,- Бог сказав, щоб ми над вами владарювали!
- Так владарюцте! - ревнув бугай Бацила.- Беріть податки: молоко, яйця, пір'я, вовну. Але дерти нас - ніззя!
Баба Степанида охнула і впала на підлогу, у молодухи Хвеськи почалися передчасні пологи, а сільський голова, затинаючись від страху, засунув чуприну під Онуфрієфу єпітрахіль.
А тим часом, всіма курниками та сажами села пішов поголос про повстання. Домашня худоба селян з диким вереском та криками теж рвонула до церковки...
Не лякайтеся, шановні читачі, все обійшлося, оскільки баран Гепало виявився відповідальним ватажком повстання. Поставив ратиці на шию Онуфрію і бекнув:
- Наші вимоги такі;
1. За десяток яєць - цебро зерна;
2. За мішок вовни - лантух капусти:
3. За мішок пір'я - 20 кілограмів свіжої гички;
4. За десять літрів молока - двісті кілограмів сіна.
- А як не погодитеся, супостати,- ріжками заколю, хвостиком замету! Тут усім і смерть!
Люди довго не комизилися. Трохи побурчали, звісно, поплакали над зміною чинного законодавства і розійшлися працювати.
А у вас, шановні друзі,- ще жують свинячі рила? Чи гепають обухами по лобах молодих бичків? Чи вже цивізізувалися, живуть у мирі зі всією живністю і не зазіхають на життя братів своїх менших?
Якщо зазіхають - кличте мене і барана Гепала, ми швидко наведемо лад і у ваших територіальних громадах, і у бездушних серцях.
А я піду з рибами домовлятися про повстання, аби й у річках та озерах навести лад. Піп Онуфрій обіцяв під час нересту не бемкати у дзвони і не колошкати рибу. А чи дотримає слова - подивимося.
26.12.2022р.
-
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
