ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

хома дідим
2026.11.18 22:50
відомо
виживає сильний
перемагає найсильніший
а дружба не перемагає
бо це лукавство й евфемізм
пригадуючи друзів навіть
атож були і в мене друзі
всі розійшлись кудись із часом

Артур Курдіновський
2026.11.18 19:48
Слова, слова... Яка ж у них ціна?
Вони - лише слабка анестезія.
Підробний світ чекає на месію,
Ми поодинці бачимо з вікна
Фантазії свої, в яких весна
Перемагає осінь, світлій Музі
Дарує сукню на казковім лузі
З тендітних синіх пролісків своїх...

Олена Побийголод
2026.11.18 17:06
Ану, нам пісню проспівай, веселий вітре,
веселий вітре, веселий вітре!
Моря і гори облетів ти всі на світі,
і всі на світі вислухав пісні.

    Заспівай нам про гори й пустині,
    про таємні глибини морів,
    про небокраї сині,

Борис Костиря
2026.11.18 16:24
Я шукаю в бездонному морі
Той важливий непізнаний знак,
Ніби спогади сиві, прозорі,
Що впіймає сумний неборак.
Я шукаю у пеленах ночі
Тіні натяку, впізнаний жест.
Я забуть наполегливо хочу
Те видіння, що прагнуло жертв.

Вячеслав Руденко
2026.11.18 14:49
Під шерех листя верб мені співало в гливах
Одне, мов з лісу, довге і густе,
А інше — ніби у раптових зливах,
Як згадка про минуле і пусте…

Лунало гучно, як стара бандура,
В потоках звуків між пожовклих крон,
Чи чумака забутого натура

Віктор Кучерук
2026.11.18 07:16
Хоч завтра вітер хмари розведе
І зацвіте колись побите поле -
Від горя не сховатися ніде
І болю не позбутися ніколи.
На серці будуть видимі рубці,
Повік душа чорнітиме від туги, -
Це мрію не утримати в руці,
Коли їй тісно в межах виднокругу.

М Менянин
2026.11.18 02:21
Прокинулась в цей час застава –
до зброї кожен богатир,
палає обрію заграва,
а потім бою страшний вир.

Повільно повстають до справи
дружини цих чоловіків,
бо захист краю – їхнє право

Світлана Пирогова
2026.11.17 20:44
Огорни мене скоріш любов'ю,
Бо без тебе сіро все і мрячно.
Лілії цвіли - торкалось слово.
Озеро кохання вже у рясці.

Тихе-тихе, мовчазне уранці.
Квіти-поцілунки - спогад помарнілий.
Не загоїть серпня вечір рани.

хома дідим
2026.11.17 19:59
розчулення найзначущіші
чому би і не омани
ґатунки найзолотіші
така собі маячня
коли огортає холод
болить порожніючий шлунок
у сутіні цій безпутній
полуді наступного дня

Борис Костиря
2026.11.17 18:58
Я ніколи туди не вернусь,
У простори довіри і болю.
Я могилам святим не вклонюсь,
Не ввійду у величні собори.

Я ніколи уже не піду
Сизим степом у ніжнім смерканні.
Я упав на слизькому льоду

В Горова Леся
2026.11.17 11:10
Свіжа рілля запахтіла корінням і дизелем.
Сита ворона з бенкету злетіла нарешті.
Сонце латунне до обрію хмара притиснула.
З крони високої дня доливаються рештки.

Ще до зими кілька кроків, ще трохи осіннього
Полудня в затишку листям сухим зарудіє.

Ірина Вовк
2026.11.17 07:34
«МІКЕЛАНДЖЕЛО: СЕРЦЕ БІЛОГО КАМЕНЮ»
(Драматичний есей-містерія на три дії з прологом)

Дійові особи:
Мікеланджело Буонарроті – 26-річний скульптор, одержимий красою, закоханий у досконалість людського духу.
Голос Каррарської Брили (Гіганта) – поран

Віктор Кучерук
2026.11.17 05:47
Синє небо й жовте поле
Маю споконвік -
Не хитнути силу волі
Ані в жоден бік.
Бо тепер громи сердиті
Падають згори
І щодня несамовито
Гримає: "Умри!.."

С М
2026.11.16 23:58
дідусь був мореходом
поплавав між льодів
у цього китобоя
на колінах я сидів
чувши «синку я на березі
вмираю із нудьги
мені би із друзяками
зайти в чужі піски»

Ігор Терен
2026.11.16 17:21
А влада пшеків дещо пойняла
стосовно українського ґаранта,
бо довела –
від білого орла
не більше толку як від номінанта.

***
А бомонд богемі помагає

Борис Костиря
2026.11.16 16:53
Не хочу квітку я зривати,
Бо я порушу у житті
Якусь важливу рівновагу
У космосі й серцебитті.

Краса проб'ється через вінця,
Крізь огорожі і мейнстрим.
Краса проб'ється через віно,
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Проза):

Тетяна Нєтьосіна
2026.07.04

Дитячої Творчості Центр
2026.04.29

Ян Вікторія А Вікторія
2026.04.23

Іванна Сріблицька
2026.03.31

Охмуд Песецький
2026.03.19

хома дідим
2026.02.11

Немодна Монада
2026.01.11






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Олександр Сушко (1969) / Проза

 Новий закон
З'їдять мене християни на Різдво. І не подавляться. Разом з кістками. З лапатих вух та рила зварять холодець, обсмаленого хвоста зжують під пиво, з вительбушених кишок нароблять ковбас, а печінку підсмажать. Навіть серцем не погребують: зварять, перекрутять через м'ясорубку і пустять на млинці. І кров святу вицідять на кров'янку. Отака от християнська любов до ближнього і до дальнього. А я ж душа жива, мені теж болить, коли ріжуть. Та люди не зважають, коли ми конаємо під їхніми швайками, коли наші крики тривожать усе село. А перед тим, як зарізати - годують усім, що під руку підвернеться.
У віруючих завжли слова розходяться з ділом. Навіть у дрібницях.
Ми тут, у сарайчику якось гомоніли з моїми братами по нещастю про життя-буття. І дійшли невтішного висновку: люди - це чорні кровожерні демони, які знищують усе живе.
Кріль Єнох питає:
- Савко, от скажи, чому люди протоплюють узимку свої хати щодня, а ми сидимо в холодних клітях та сажах? За що нам такі муки?
- Бо думають тільки про себе,- одказує корівка Лиска.
- Але ж у Святому письмі написано...
- Святе письмо писане для людей,- прогавкав пес Барух.- Якби воно стосувалося усіх живих створінь, то людей би не стало. Занадто вони зажерливі.
- То, давайте бунт піднімемо! - закудкудахтав півень Яків.
- Будемо наполягати, аби нас хоч у лютий мороз пускали до світлиці погрітися,- загелґотала гуска Варвара.
- Цього мало! - ревнула корова Єва.- Поставимо ультиматум: або з нас знімають усі ланцюги та випускають на волю, або розвалимо господарю і хлів, і хату!
- Правильно-о-о! - заволала уся братія. - Годі з нас знущатися!
А під хлівом крутився син господаря, дуже сердешний хлопак, підслухав розмову нещасних створінь, розчулився і...відкрив ворота.
Першою з темряви вистрибнула коза Аглая, за нею индик Лопуцько, і пішло-поїхало!
Баран Гепало з розгону бахнув рогами у хвіртку і та відлетіла аж на протилежний бік вулиці Непорочної , під Степанидин паркан. Кинулася уся живність у пролом і чкурнула вулицею до Божого храму. А там якраз піп Онуфрій святкову літургію вів, читав тропарі.
Курка Хвеська з виводком скочила на аналой і як закудкудахтає:
- Відсьогодні не дамо себе вбивати та їсти супостатам! Ми живі душі, праведні. Самі себе люди, ріжте та жуйте! А нас - зась!
Бичок та баранець настовбурчили роги на попа, гусаки люто зашипіли на богомольців, а коза Аглая штрикнула розгубленого вітця Онуфрія рогами у м'якушки.
- Але ж,- пробелькотів священник,- Бог сказав, щоб ми над вами владарювали!
- Так владарюцте! - ревнув бугай Бацила.- Беріть податки: молоко, яйця, пір'я, вовну. Але дерти нас - ніззя!
Баба Степанида охнула і впала на підлогу, у молодухи Хвеськи почалися передчасні пологи, а сільський голова, затинаючись від страху, засунув чуприну під Онуфрієфу єпітрахіль.
А тим часом, всіма курниками та сажами села пішов поголос про повстання. Домашня худоба селян з диким вереском та криками теж рвонула до церковки...
Не лякайтеся, шановні читачі, все обійшлося, оскільки баран Гепало виявився відповідальним ватажком повстання. Поставив ратиці на шию Онуфрію і бекнув:
- Наші вимоги такі;
1. За десяток яєць - цебро зерна;
2. За мішок вовни - лантух капусти:
3. За мішок пір'я - 20 кілограмів свіжої гички;
4. За десять літрів молока - двісті кілограмів сіна.
- А як не погодитеся, супостати,- ріжками заколю, хвостиком замету! Тут усім і смерть!
Люди довго не комизилися. Трохи побурчали, звісно, поплакали над зміною чинного законодавства і розійшлися працювати.
А у вас, шановні друзі,- ще жують свинячі рила? Чи гепають обухами по лобах молодих бичків? Чи вже цивізізувалися, живуть у мирі зі всією живністю і не зазіхають на життя братів своїх менших?
Якщо зазіхають - кличте мене і барана Гепала, ми швидко наведемо лад і у ваших територіальних громадах, і у бездушних серцях.
А я піду з рибами домовлятися про повстання, аби й у річках та озерах навести лад. Піп Онуфрій обіцяв під час нересту не бемкати у дзвони і не колошкати рибу. А чи дотримає слова - подивимося.

26.12.2022р.
-




    •   Можлива допомога "Майстерням"


• Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

• Про оцінювання     • Зв'язок із адміністрацією     • Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2022-12-26 09:36:46
Переглядів сторінки твору 1555
* Творчий вибір автора: Майстер-клас
* Статус від Майстерень: R1
* Народний рейтинг 6.508 / 7  (4.942 / 5.44)
* Рейтинг "Майстерень" 6.481 / 7  (5.283 / 5.84)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.782
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Автор востаннє на сайті 2026.11.11 17:14
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Іван Потьомкін (Л.П./М.К.) [ 2022-12-26 18:08:26 ]
Страшенно цікаво й повчально!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олександр Сушко (М.К./М.К.) [ 2022-12-28 07:18:31 ]
Дякую, брате.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Тетяна Левицька (Л.П./М.К.) [ 2022-12-28 16:33:01 ]
Повчально, чмтається на одному диханні! Молодець!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олександр Сушко (М.К./М.К.) [ 2022-12-29 04:51:43 ]
Дякую, Таню.