Сьогодні випав перший сніг.
Цей день завжди був радісним, веселим.
"Із першим снігом!"- всіх вітали ми.
Вже скоро! Вже близько до зими!
Близько до Святого Миколая,
ялинки, вогників, прикрас,
святкової вечері, хороводів
І так був кожен рік, але СЬОГОДНІ - ІНШИЙ час ...

Сьогодні, вже не так радію снігу.
Бо зранку думка з голови не йде.
Що дочки і сини, моєї України -
у ХОЛОДІ в траншеях, мерзнуть вже.
Вже сонце так не зігріває.
Тепленький літній вітер їх не обійма.
Вже холодно, зима вже повноправно в бій вступає .
Морози, сніг, і заметілі залиша.

Сьогодні я благаю в Бога, як ніколи.
Нехай закінчиться скоріше ця війна!
Щоби не мерзли в ручки голі й ноги.
Всі ті, що люблять Україну,
І віддають своє життя.
Всі ті, що жертвують сім'єю:
матусею, дружиною, дітьми...
Які чекають їх, щоденно, щохвилини.
Вже з ліку збились у ці дні журби.
Всі ті, що жертвують комфортом:
водою, світлом, теплим укриттям.
Та що тут говорити, - це марнота...
Бо жертвують вони СВОЇМ життям...