Маленька крихітка під серденьком живе.
А ти про неї, мабуть, ще не знаєш.
Звичайнісіньким життям живеш,
Нічого ще не відчуваєш.

Та раптом пізно, уночі,
Заснувши міцно, сон побачиш.
Маленькі ручки в тебе на щоці,
маленькі ніжки у твоїй руці.

Так довго місяці ідуть…
Загроза, токсикоз, нудота.
Втомилась, важко, не засну.
І ще в додаток різна є робота.

Та це все швидко вмить пройде!
Забудуться усі твої турботи.
Бо материнство – щастя неземне.
Потрібно цінувати це, в житті багато є марноти.

Потрібно цінувати рученьки малі,
Тендітні пальчики, рожеві щічки.
Смішний той лепет, бруньканя смішні
Маленькі ніжки, перші черевички.

Перші склади -ба-, -ме-, -бе-
Здивовані маленькі оченята.
Захоплюючий погляд, подив від новизни
Те прагнення усе-усе пізнати.

Все взяти в ротик, перша книжка, перший зуб.
Смачненька кашка, овочевий суп.
Дитячі пісеньки, малюнки, «купці-купці»,
«Хочу мами!», «Хочу тата!», «Хочу руці!».

Ми часто жити спішимо.
Нажаль цього не помічаєм.
Чому в дорослих так бува?
Про найцінніше забуваєм.

Нам Бог дарує немовля.
Маленьку дівчинку, або хлоп’я.
Тож кожна мама має пам’ятати,
Що матір’ю ВЕЛИКЕ ЩАСТЯ стати!