1654 р. – Наказ царя Олексія Михайловича українцям: «разделение с поляками сотвориш, как верою, так и чином, хохлы, которые у вас на головах, пострегите».

Бунтує Січ, гуде сердито Україна
Від того, що московський цар із нею чинить.
Не встиг іще допомогти, побити ляхів,
А вже чогось там вимага, не має страху.
Говорить: - З ляхами якщо вже розділились,
І в православії із нами утвердились.
Не зупиняйтеся уже, щоб все по чину,
Стрижіть негайно з голови свої чуприни.
Хохли свої ті приберіть з голів одразу,
А то сприйматиму я те, немов образу.
Та козакам подібне геть не до вподоби,
Іще такого не було у світі, щоби
Хтось оселедця смів козацького чіпати.
Бо козак може за те в зуби добре дати.
Нехай своїм холопам він стриже, що хоче.
Козак же плюне йому просто межи очі.
Для козака той оселедець – не прикраса.
Відзнака то, що не змогли за стільки часу
А ні татари, а ні ляхи їх зломити,
За те, що можуть свою волю боронити.
І, поки є той оселедець, кожен знає:
Синів укра́їнських ніхто не подолає.