Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.03.07
10:12
Вуж, який поселився в обійсті,
Як чаклунський неназваний дух,
Що гуляє в розтерзанім місті
У симфоніях злих завірюх.
Вуж крадеться, як пізнє прозріння,
Ніби правда забута, жорстка.
І постане, як ніжне творіння,
Як чаклунський неназваний дух,
Що гуляє в розтерзанім місті
У симфоніях злих завірюх.
Вуж крадеться, як пізнє прозріння,
Ніби правда забута, жорстка.
І постане, як ніжне творіння,
2026.03.07
00:36
Народний голос і народна пісня
У душу проникає до глибин,
Твоє предивним щемом серце тисне,
Мов коси розвіває у верби.
І млоїть так у грудях, тихо млоїть,
І скотиться сльоза несамохіть,
І навіть загрубілий в битвах воїн
У душу проникає до глибин,
Твоє предивним щемом серце тисне,
Мов коси розвіває у верби.
І млоїть так у грудях, тихо млоїть,
І скотиться сльоза несамохіть,
І навіть загрубілий в битвах воїн
2026.03.06
21:15
Світлини в підгаєцькому підземеллі
Фірма
З комірки з переляку через лаз
гайнули так, що заблукали враз.
Фірма
З комірки з переляку через лаз
гайнули так, що заблукали враз.
2026.03.06
18:18
Нарешті я збагнув,
хоч це так очевидно -
Нема мені без тебе
наснаги до життя.
За нетривалий час
ти стала мені рідною -
В минуле,
де відсутня ти,
хоч це так очевидно -
Нема мені без тебе
наснаги до життя.
За нетривалий час
ти стала мені рідною -
В минуле,
де відсутня ти,
2026.03.06
17:20
На подвір’ї кляштору містики
Завесніло, наче то переддень,
Коли брили й цеглини
Стають жовтими квітами.
Вчитель, що пізнав виноград,
Що прийшов з глинища снів,
Сказав-напророчив, що вода на столі
Перетвориться в шкаралущу Істини,
Завесніло, наче то переддень,
Коли брили й цеглини
Стають жовтими квітами.
Вчитель, що пізнав виноград,
Що прийшов з глинища снів,
Сказав-напророчив, що вода на столі
Перетвориться в шкаралущу Істини,
2026.03.06
16:15
Зле дівча, повне вроди
Порятунок людського роду
Личко горде
Вільне дівча, лихе дівча
Не батьків твоїх оце дитинча бо
Хай, дівча, гайда кричати
Порятунок людського роду
Личко горде
Вільне дівча, лихе дівча
Не батьків твоїх оце дитинча бо
Хай, дівча, гайда кричати
2026.03.06
16:03
у кожної дороги є поріг...
у квітки -
мати душу кольорову...
є чорна шаль
для кутання зорі...
солодкі сни -
на ніжну колискову
у квітки -
мати душу кольорову...
є чорна шаль
для кутання зорі...
солодкі сни -
на ніжну колискову
2026.03.06
15:55
Життя - безодня,
Безбарвна мить.
Усе сьогодні
Гниє, смердить.
Читати мушу
Я до кінця
Фальшиві душі,
Безбарвна мить.
Усе сьогодні
Гниє, смердить.
Читати мушу
Я до кінця
Фальшиві душі,
2026.03.06
11:48
Анатолій Д’Актиль (1890-1942)
А ми – червоні кінники,
і це про нас
поповнюють билинники
пісень запас –
про те, як днями млистими
й ночами багрянистими
А ми – червоні кінники,
і це про нас
поповнюють билинники
пісень запас –
про те, як днями млистими
й ночами багрянистими
2026.03.06
11:12
Як дні летять! Їх годі зупинити.
І аркуші злітають стрімголов
З календаря, мов невідчутні миті,
Та крізь папери проступає кров.
Зима, весна і літо пронесуться,
Як марення, як навіжений сон.
Крізь них прогляне невмолима сутність,
І аркуші злітають стрімголов
З календаря, мов невідчутні миті,
Та крізь папери проступає кров.
Зима, весна і літо пронесуться,
Як марення, як навіжений сон.
Крізь них прогляне невмолима сутність,
2026.03.06
09:54
березня 1980 року завершив свій земний шлях неповторний майстер новели, письменник трагічної долі, який завжди був «Собою, Особою, себто особливим»…
У нього є пронизлива новела «Дивак». Головний її герой хлопчик Олесь - НЕ такий, як інші. Він полюбляє ма
У нього є пронизлива новела «Дивак». Головний її герой хлопчик Олесь - НЕ такий, як інші. Він полюбляє ма
2026.03.06
07:58
продовження)
Ярослав Саландяк
Наїв! Наїв! Продовжу про наїв —
мистецький напрям, ворог формалізму.
Мене він часто ранив і гоїв
мою з дитинства логіку залізну,
Ярослав Саландяк
Наїв! Наїв! Продовжу про наїв —
мистецький напрям, ворог формалізму.
Мене він часто ранив і гоїв
мою з дитинства логіку залізну,
2026.03.06
06:05
Ранкове затишшя... Півсонні тумани
На луках вологих незрушно лежать, -
Порушує явно світання бажане
Затверджений часом короткий формат.
Подовжує лінощі сяйне проміння
І птиці не пробують ритми й лади, -
Сповиті ще з ночі важким безгомінням,
У моро
На луках вологих незрушно лежать, -
Порушує явно світання бажане
Затверджений часом короткий формат.
Подовжує лінощі сяйне проміння
І птиці не пробують ритми й лади, -
Сповиті ще з ночі важким безгомінням,
У моро
2026.03.06
00:43
Дарую щедро крижані октави
І білосніжні радісні свята.
Вдягну, мов для красивої вистави,
У білі шуби села та міста.
Різдвяна зірка сяє вам ласкаво,
А хуртовина смуток заміта.
Неначе режисер, почую "браво",
І білосніжні радісні свята.
Вдягну, мов для красивої вистави,
У білі шуби села та міста.
Різдвяна зірка сяє вам ласкаво,
А хуртовина смуток заміта.
Неначе режисер, почую "браво",
2026.03.06
00:21
Мовою ворога шукають друзів серед ворогів.
Між політиками і повіями існують взаємоповага і взаємозамінність.
Вічний диктатор – «вічний двигун» московської влади.
Той, хто голосніше кричить, створює ефект чисельної переваги.
Злочинам сприяють б
2026.03.05
19:21
Підгаєцький міф у правдивих живих світлинах
Дійові особи
Голос поза світлинами
Ярослав Саландяк
Іван Банах
Степан Колодницький
Володимир Федорчук
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Дійові особи
Голос поза світлинами
Ярослав Саландяк
Іван Банах
Степан Колодницький
Володимир Федорчук
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2025.11.29
2024.11.26
2024.05.17
2023.04.01
2022.03.19
2022.01.12
2021.12.22
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Іван Потьомкін (1937) /
Іншомовна поезія
Козьма Прутков «Облога Памби»
Дев’ять літ дон Педро Гомец,
Знаний ще як Лев Кастільо,
Облягає замок Памбу,
Молоко за харч узявши.
І все військо дона Педро,
Дев’ть тисяч кастільянців
Не торкаються м’ясного,
Навіть хліба не вживають
По обітниці загальній.
П’ють одне лиш молоко
Зо дня в день вони слабіють,
Сили гублять на ніщо.
Щонедень дон Педро Гомец
Про своє безсилля плаче,
Хова лице в єпанчині.
Настає вже рік десятий.
Злії маври торжествують.
А од війська дона Педра
Всього-на-всього лишилось
Дев’ятнадцять чоловік.
Зібрав їх дон Педро Гомец
І сказав їм: «Дев’ятнадцять!
Розів’єм свої знамена,
В труби голосно заграєм
І, вдаряючи в літаври,
Одійдімо геть од Памби
Без сорому і без страху.
Хоч твердиню не взяли ми,
Поклястись можна сміливо
Перед совістю і честю:
Не порушили ні разу
Нами взятого обіту:
Цілих дев’ять літ нічого
Опріч молока не їли
Цілих десять літ не їли,
Нічого не їли зовсім
Окрім тільки молока!»
Надихнувшись таким словом,
Дев’ятнадцять кастелянців,
Всі, погойдуючись в сідлах,
Слабким криком кричали:
«Sancto Yago Compostello!
Честь і слава дону Педро,
Леву Кастільї честь і слава!»
А каплан його Дієго
Процідив собі крізь зуби:
«Якби я був полководцем,
Я б зазвичай їв би м’ясо,
Запивав би сантуринським».
Як почув про це дон Педро,
То сказав з голосним сміхом:
«Барана даю Дієго!
Гарно він пожартував!»
-----------------------------------------------
Святий Іаков Компостельський(ісп.)
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Козьма Прутков «Облога Памби»
Дев’ять літ дон Педро Гомец,
Знаний ще як Лев Кастільо,
Облягає замок Памбу,
Молоко за харч узявши.
І все військо дона Педро,
Дев’ть тисяч кастільянців
Не торкаються м’ясного,
Навіть хліба не вживають
По обітниці загальній.
П’ють одне лиш молоко
Зо дня в день вони слабіють,
Сили гублять на ніщо.
Щонедень дон Педро Гомец
Про своє безсилля плаче,
Хова лице в єпанчині.
Настає вже рік десятий.
Злії маври торжествують.
А од війська дона Педра
Всього-на-всього лишилось
Дев’ятнадцять чоловік.
Зібрав їх дон Педро Гомец
І сказав їм: «Дев’ятнадцять!
Розів’єм свої знамена,
В труби голосно заграєм
І, вдаряючи в літаври,
Одійдімо геть од Памби
Без сорому і без страху.
Хоч твердиню не взяли ми,
Поклястись можна сміливо
Перед совістю і честю:
Не порушили ні разу
Нами взятого обіту:
Цілих дев’ять літ нічого
Опріч молока не їли
Цілих десять літ не їли,
Нічого не їли зовсім
Окрім тільки молока!»
Надихнувшись таким словом,
Дев’ятнадцять кастелянців,
Всі, погойдуючись в сідлах,
Слабким криком кричали:
«Sancto Yago Compostello!
Честь і слава дону Педро,
Леву Кастільї честь і слава!»
А каплан його Дієго
Процідив собі крізь зуби:
«Якби я був полководцем,
Я б зазвичай їв би м’ясо,
Запивав би сантуринським».
Як почув про це дон Педро,
То сказав з голосним сміхом:
«Барана даю Дієго!
Гарно він пожартував!»
-----------------------------------------------
Святий Іаков Компостельський(ісп.)
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
