Дев’ять літ дон Педро Гомец,
Знаний ще як Лев Кастільо,
Облягає замок Памбу,
Молоко за харч узявши.
І все військо дона Педро,
Дев’ть тисяч кастільянців
Не торкаються м’ясного,
Навіть хліба не вживають
По обітниці загальній.
П’ють одне лиш молоко
Зо дня в день вони слабіють,
Сили гублять на ніщо.
Щонедень дон Педро Гомец
Про своє безсилля плаче,
Хова лице в єпанчині.
Настає вже рік десятий.
Злії маври торжествують.
А од війська дона Педра
Всього-на-всього лишилось
Дев’ятнадцять чоловік.
Зібрав їх дон Педро Гомец
І сказав їм: «Дев’ятнадцять!
Розів’єм свої знамена,
В труби голосно заграєм
І, вдаряючи в літаври,
Одійдімо геть од Памби
Без сорому і без страху.
Хоч твердиню не взяли ми,
Поклястись можна сміливо
Перед совістю і честю:
Не порушили ні разу
Нами взятого обіту:
Цілих дев’ять літ нічого
Опріч молока не їли
Цілих десять літ не їли,
Нічого не їли зовсім
Окрім тільки молока!»
Надихнувшись таким словом,
Дев’ятнадцять кастелянців,
Всі, погойдуючись в сідлах,
Слабким криком кричали:
«Sancto Yago Compostello!
Честь і слава дону Педро,
Леву Кастільї честь і слава!»
А каплан його Дієго
Процідив собі крізь зуби:
«Якби я був полководцем,
Я б зазвичай їв би м’ясо,
Запивав би сантуринським».
Як почув про це дон Педро,
То сказав з голосним сміхом:
«Барана даю Дієго!
Гарно він пожартував!»
-----------------------------------------------
Святий Іаков Компостельський(ісп.)