Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.08.06
12:01
Суд історії на балконі палацу
Клеопатра увірвалася на відкриту терасу палацу, де Цезар спостерігав за пожежею. Її сукня з найтоншого китайського шовку тріпотіла на вітрі, а важке золоте намисто-пектораль із зображенням крилатої Ісіди тремтіло від част
2026.08.06
11:52
для чого епатаж
зарафаель собі
життєве щось
знайоме всім тутешнє
із музикою
хай комусь верлібр
ще інший видить
ярлики аптечні
зарафаель собі
життєве щось
знайоме всім тутешнє
із музикою
хай комусь верлібр
ще інший видить
ярлики аптечні
2026.08.06
07:59
Коли ми розумом своїм
Досягнемо зразків
І кобзи наші кам’яні
Зігріють світ батьків,
Де телепати-ковалі
Лежать в основах рун,
І плем’я юних гендлярів
Досягнемо зразків
І кобзи наші кам’яні
Зігріють світ батьків,
Де телепати-ковалі
Лежать в основах рун,
І плем’я юних гендлярів
2026.08.06
07:21
Вітер розвіяв туман над покосами,
Небо безкрає укрила блакить, -
Серпень старанно вмивається росами,
Запахом яблук приємно п'янить.
Ранок серпневий свіжить прохолодою
Та звеселяє піснями птахів, -
Тішуся знову ясною погодою
І позолотою щедрих полі
Небо безкрає укрила блакить, -
Серпень старанно вмивається росами,
Запахом яблук приємно п'янить.
Ранок серпневий свіжить прохолодою
Та звеселяє піснями птахів, -
Тішуся знову ясною погодою
І позолотою щедрих полі
2026.08.05
23:07
І був народ близьким до краху –
від рабства «несолона сіль»,
не стало в нім до Бога страху –
так корабель сіда на міль.
Серед Своїх народів в світі
Господь обрав послами їх,
в своїй землі були щоб ситі –
від рабства «несолона сіль»,
не стало в нім до Бога страху –
так корабель сіда на міль.
Серед Своїх народів в світі
Господь обрав послами їх,
в своїй землі були щоб ситі –
2026.08.05
22:02
Сіре місто це
Залізних рук сплеск
І вечірка для клоунів, хай
Падає дощ недалеко
Прошу ласки, лимонадна бейбі
Як увечері сонце сідає
І земля розливається, вранці
Залізних рук сплеск
І вечірка для клоунів, хай
Падає дощ недалеко
Прошу ласки, лимонадна бейбі
Як увечері сонце сідає
І земля розливається, вранці
2026.08.05
21:37
Ешелон довжелезний. «Телячі» вагони.
По півсотні у кожнім невинних людей.
Чи із розуму це, чи з якихось агоній,
чи від вбивчих якихось примарних ідей?!
Виселенцями стали вкраїнські селяни,
що одвіку трудились на рідній землі.
А тепер конвоїри зухв
По півсотні у кожнім невинних людей.
Чи із розуму це, чи з якихось агоній,
чи від вбивчих якихось примарних ідей?!
Виселенцями стали вкраїнські селяни,
що одвіку трудились на рідній землі.
А тепер конвоїри зухв
2026.08.05
16:32
Притулюся тобі до плеча, у смиренні притихну,
І бажання незмінності впреться кутом у висок.
Загустілим повітрям ухватиться порція вдиху,
Та у шелесті ранку відчується часу пісок.
Дай не знати коли і куди розійдуться дороги.
І не відати де і кому об
І бажання незмінності впреться кутом у висок.
Загустілим повітрям ухватиться порція вдиху,
Та у шелесті ранку відчується часу пісок.
Дай не знати коли і куди розійдуться дороги.
І не відати де і кому об
2026.08.05
13:59
Так цілий світ для тебе замалий.
Нікуди не подінешся від себе.
Проб'ється вірш крізь серце запальний,
Тікаючи від ницого вертепу.
Усі маршрути поведуть не в Рим,
А в точку відбуття, у точку пустки.
Втомився без надії херувим.
Немає в болю жодної в
Нікуди не подінешся від себе.
Проб'ється вірш крізь серце запальний,
Тікаючи від ницого вертепу.
Усі маршрути поведуть не в Рим,
А в точку відбуття, у точку пустки.
Втомився без надії херувим.
Немає в болю жодної в
2026.08.05
12:51
Ця оповідь – спроба зазирнути за завісу сухої історичної хроніки. Мені хотілося показати стародавню Александрію 48 року до н.е. періоду цариці Клеопатри та римського імператора Юлія Цезаря як живий організм: з її шумом порту, запахами нільського мулу, роз
2026.08.05
11:36
Тобі написала б я, милий, листа,
та знаю, що він до Едему не дійде.
Від кірки до кірки мене прочитав,
а я нашвидку пролистала деінде.
Залишив на спомин багато чого,
ще більше забрав у мутне потойбіччя —
пів світу і ластівку серця мого,
та знаю, що він до Едему не дійде.
Від кірки до кірки мене прочитав,
а я нашвидку пролистала деінде.
Залишив на спомин багато чого,
ще більше забрав у мутне потойбіччя —
пів світу і ластівку серця мого,
2026.08.05
09:49
мене тримали і тримають
наївні ревнощі твої
мов декадентські ледь
міщанські втім
тендітні фрукти
ледь зіпсовані із краю
не зовсім навіть
мазохізм чи фемінізм
наївні ревнощі твої
мов декадентські ледь
міщанські втім
тендітні фрукти
ледь зіпсовані із краю
не зовсім навіть
мазохізм чи фемінізм
2026.08.05
05:58
З часів обтесаних чепіг
Цей край благословен, -
Стоїть на пагорбах своїх
Мій Вишгород здавен.
З глибин століть і дотепер
Нічому не скоривсь, -
Не обвалився він униз,
А в товщу хмар встромивсь.
Цей край благословен, -
Стоїть на пагорбах своїх
Мій Вишгород здавен.
З глибин століть і дотепер
Нічому не скоривсь, -
Не обвалився він униз,
А в товщу хмар встромивсь.
2026.08.05
00:56
Змикає туго в коло Уробороса -
безвісний Архітектор снів і проявів -
і того, хто пророчить певно й голосно,
і того, хто частується напоями,
і того, хто для шляху ще не збуджений -
а збудиться колись - це точно станеться -
і, хай він мислить нині
безвісний Архітектор снів і проявів -
і того, хто пророчить певно й голосно,
і того, хто частується напоями,
і того, хто для шляху ще не збуджений -
а збудиться колись - це точно станеться -
і, хай він мислить нині
2026.08.04
21:35
Ні доказів, ні печатки —
струна впізнає струну.
Почнімо усе спочатку —
від магії чи від сну.
Від кроку, що був назустріч,
від подиху, що, як шовк.
Хай часоплину всупереч
струна впізнає струну.
Почнімо усе спочатку —
від магії чи від сну.
Від кроку, що був назустріч,
від подиху, що, як шовк.
Хай часоплину всупереч
2026.08.04
20:06
У саду медово пахне втома,
Яблука налиті до країв.
Лампами червоними удома
Запалають у полоні снів.
Йде по стиглій ниві з блиском серпик,
Хилить вправно до землі стебло.
Як остання нота літа, серпень
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Яблука налиті до країв.
Лампами червоними удома
Запалають у полоні снів.
Йде по стиглій ниві з блиском серпик,
Хилить вправно до землі стебло.
Як остання нота літа, серпень
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2025.04.24
2024.11.26
2024.05.17
2023.04.01
2022.03.19
2022.01.12
2021.12.22
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Іван Потьомкін (1937) /
Іншомовна поезія
Козьма Прутков «Облога Памби»
Дев’ять літ дон Педро Гомец,
Знаний ще як Лев Кастільо,
Облягає замок Памбу,
Молоко за харч узявши.
І все військо дона Педро,
Дев’ть тисяч кастільянців
Не торкаються м’ясного,
Навіть хліба не вживають
По обітниці загальній.
П’ють одне лиш молоко
Зо дня в день вони слабіють,
Сили гублять на ніщо.
Щонедень дон Педро Гомец
Про своє безсилля плаче,
Хова лице в єпанчині.
Настає вже рік десятий.
Злії маври торжествують.
А од війська дона Педра
Всього-на-всього лишилось
Дев’ятнадцять чоловік.
Зібрав їх дон Педро Гомец
І сказав їм: «Дев’ятнадцять!
Розів’єм свої знамена,
В труби голосно заграєм
І, вдаряючи в літаври,
Одійдімо геть од Памби
Без сорому і без страху.
Хоч твердиню не взяли ми,
Поклястись можна сміливо
Перед совістю і честю:
Не порушили ні разу
Нами взятого обіту:
Цілих дев’ять літ нічого
Опріч молока не їли
Цілих десять літ не їли,
Нічого не їли зовсім
Окрім тільки молока!»
Надихнувшись таким словом,
Дев’ятнадцять кастелянців,
Всі, погойдуючись в сідлах,
Слабким криком кричали:
«Sancto Yago Compostello!
Честь і слава дону Педро,
Леву Кастільї честь і слава!»
А каплан його Дієго
Процідив собі крізь зуби:
«Якби я був полководцем,
Я б зазвичай їв би м’ясо,
Запивав би сантуринським».
Як почув про це дон Педро,
То сказав з голосним сміхом:
«Барана даю Дієго!
Гарно він пожартував!»
-----------------------------------------------
Святий Іаков Компостельський(ісп.)
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Козьма Прутков «Облога Памби»
Дев’ять літ дон Педро Гомец,
Знаний ще як Лев Кастільо,
Облягає замок Памбу,
Молоко за харч узявши.
І все військо дона Педро,
Дев’ть тисяч кастільянців
Не торкаються м’ясного,
Навіть хліба не вживають
По обітниці загальній.
П’ють одне лиш молоко
Зо дня в день вони слабіють,
Сили гублять на ніщо.
Щонедень дон Педро Гомец
Про своє безсилля плаче,
Хова лице в єпанчині.
Настає вже рік десятий.
Злії маври торжествують.
А од війська дона Педра
Всього-на-всього лишилось
Дев’ятнадцять чоловік.
Зібрав їх дон Педро Гомец
І сказав їм: «Дев’ятнадцять!
Розів’єм свої знамена,
В труби голосно заграєм
І, вдаряючи в літаври,
Одійдімо геть од Памби
Без сорому і без страху.
Хоч твердиню не взяли ми,
Поклястись можна сміливо
Перед совістю і честю:
Не порушили ні разу
Нами взятого обіту:
Цілих дев’ять літ нічого
Опріч молока не їли
Цілих десять літ не їли,
Нічого не їли зовсім
Окрім тільки молока!»
Надихнувшись таким словом,
Дев’ятнадцять кастелянців,
Всі, погойдуючись в сідлах,
Слабким криком кричали:
«Sancto Yago Compostello!
Честь і слава дону Педро,
Леву Кастільї честь і слава!»
А каплан його Дієго
Процідив собі крізь зуби:
«Якби я був полководцем,
Я б зазвичай їв би м’ясо,
Запивав би сантуринським».
Як почув про це дон Педро,
То сказав з голосним сміхом:
«Барана даю Дієго!
Гарно він пожартував!»
-----------------------------------------------
Святий Іаков Компостельський(ісп.)
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
