Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.09.08
13:39
Лишився Лишега у синім вогні,
Такий незбагненний, далекий і мудрий.
Тамує марноту і суєтний гнів,
Пізнавши глибини у стиснутих муках.
Лишився на дні споконвічних легед,
У давньому світі Китаю і Гангу.
Повітря епохи торкнулось легень,
Такий незбагненний, далекий і мудрий.
Тамує марноту і суєтний гнів,
Пізнавши глибини у стиснутих муках.
Лишився на дні споконвічних легед,
У давньому світі Китаю і Гангу.
Повітря епохи торкнулось легень,
2026.09.08
12:32
Чи є вона, та чакра повноти?
В асфальтових ланах — дзвінкі сталеві ікри
Яскравих в часі, збурених мостів,
Отих, якими ми тікати звикли
Від емпірею власного вогню
До дивних див пітьми закляття кави.
Стій-стій! — не лізь у звичне, у YouTube,
В асфальтових ланах — дзвінкі сталеві ікри
Яскравих в часі, збурених мостів,
Отих, якими ми тікати звикли
Від емпірею власного вогню
До дивних див пітьми закляття кави.
Стій-стій! — не лізь у звичне, у YouTube,
2026.09.08
07:37
Знов закурений димами
Стогне Київ мій, -
Хлипи й зойкання місцями
В темряві густій.
Знову ворог підло вдарив
У слов'янства суть, -
Всюдисущий запах гару
Не дає дихнуть.
Стогне Київ мій, -
Хлипи й зойкання місцями
В темряві густій.
Знову ворог підло вдарив
У слов'янства суть, -
Всюдисущий запах гару
Не дає дихнуть.
2026.09.08
01:13
Індик - це своєрідна птиця.
Він дуже любе веселиться.
Індик не схожий на ворону
У нього зовсім інші забобони.
Співає гарно, але не дуже,
Суттєво гірше, ніж Каркуша.
І хоча в ворони тільки крик,
Він дуже любе веселиться.
Індик не схожий на ворону
У нього зовсім інші забобони.
Співає гарно, але не дуже,
Суттєво гірше, ніж Каркуша.
І хоча в ворони тільки крик,
2026.09.07
21:14
Немає віроломнішої віри
як віра малоросів і орди.
Не хижі звірі,
а царі-кумири
юрби – причина чорної біди.
***
Неписані закони для совдепії
як віра малоросів і орди.
Не хижі звірі,
а царі-кумири
юрби – причина чорної біди.
***
Неписані закони для совдепії
2026.09.07
20:44
Чому із звідусюд далеких
Ми добиваємось в забуті Богом села
І припадаємо грудьми до споришу,
До груші тулимось щокою?
Невже, коли літам ощадливий наводиш лік,
Так болісно бракує частки,
Що зветься отроцтвом?
Невже і справді життєве коло
Ми добиваємось в забуті Богом села
І припадаємо грудьми до споришу,
До груші тулимось щокою?
Невже, коли літам ощадливий наводиш лік,
Так болісно бракує частки,
Що зветься отроцтвом?
Невже і справді життєве коло
2026.09.07
20:15
ось і надвечіря
дощик покропив
вицвіле ганчіря
звисле з проводів
піднебесні риби
сунуть далі геть
комунальник
сивий
дощик покропив
вицвіле ганчіря
звисле з проводів
піднебесні риби
сунуть далі геть
комунальник
сивий
2026.09.07
18:24
Святе догорає обійстя,
а ти загубилась в тумані.
Не бійся, рідненька, не бійся,
від зостраху серце зів'яне.
Я знаю, що важко втрачати
набуті скарби мозолями —
дитячу колиску, санчата,
а ти загубилась в тумані.
Не бійся, рідненька, не бійся,
від зостраху серце зів'яне.
Я знаю, що важко втрачати
набуті скарби мозолями —
дитячу колиску, санчата,
2026.09.07
17:23
Вересня кроки спекотні, як влітку,
Сонце палає до втоми щодня.
Бабине літо накинуло сітку,
Те павутиння йому, мов броня.
Ягідки чорні смачної ожини
В лісі осіннім, мов очі блищать.
Терен з колючками попід стежину,
Сонце палає до втоми щодня.
Бабине літо накинуло сітку,
Те павутиння йому, мов броня.
Ягідки чорні смачної ожини
В лісі осіннім, мов очі блищать.
Терен з колючками попід стежину,
2026.09.07
16:46
Хильнув — і позбувся болю.
А може, позбувся себе?
І хтось замість тебе долю
скеровує вже: цоб-цабе.
На інше чекати годі.
«В обійми бери, сатано!»
Що зараз буде, що потім
А може, позбувся себе?
І хтось замість тебе долю
скеровує вже: цоб-цабе.
На інше чекати годі.
«В обійми бери, сатано!»
Що зараз буде, що потім
2026.09.07
14:08
Вода розлилася в долини.
Мовчання панує в степах.
І правда тополі й калини
Кричить, як поранений птах.
Чекаємо світлої днини,
Яка відкидатиме страх.
Вода розлилася степами,
Мовчання панує в степах.
І правда тополі й калини
Кричить, як поранений птах.
Чекаємо світлої днини,
Яка відкидатиме страх.
Вода розлилася степами,
2026.09.07
13:38
Холодний бовдур
Скляної печі,
Рукою злидня
Під плач малечі,
Ще теплій миші —
Шпаркій, голодній —
Даруй зернину,
Як преподобний!
Скляної печі,
Рукою злидня
Під плач малечі,
Ще теплій миші —
Шпаркій, голодній —
Даруй зернину,
Як преподобний!
2026.09.07
09:48
Старі бульбульці - публіка нервова,
Вони самі для себе сомельє.
Глитають чикилдиху із полови,
Носи вмочають потім в олів'є.
Сивуха з часником - найліпша страва ,
А шнапс із пивом - це делікатес!
За штоф винця кумасю кум вкривавив,
Вони самі для себе сомельє.
Глитають чикилдиху із полови,
Носи вмочають потім в олів'є.
Сивуха з часником - найліпша страва ,
А шнапс із пивом - це делікатес!
За штоф винця кумасю кум вкривавив,
2026.09.07
07:43
Занадився тхір
У бабусин двір, -
Уночі проник
Знову у курник.
Ухопив курча
І мерщій помчав
Звично до нори,
Де малі тхори
У бабусин двір, -
Уночі проник
Знову у курник.
Ухопив курча
І мерщій помчав
Звично до нори,
Де малі тхори
2026.09.07
07:40
ЦИКЛ V: АНТИЧНИЙ СВІТ (ТРОЯ-ІЛІАДА)
ГЕКТОР І АНДРОМАХА: Захід сонця над Іліоном
(Драматичний ескіз у ритмізованій прозі, у трьох сценах)
ДІЙОВІ ОСОБИ:
Гектор – царевич, вождь троянського війська, надія Іліона, щит і жертовна кров троянського роду
ГЕКТОР І АНДРОМАХА: Захід сонця над Іліоном
(Драматичний ескіз у ритмізованій прозі, у трьох сценах)
ДІЙОВІ ОСОБИ:
Гектор – царевич, вождь троянського війська, надія Іліона, щит і жертовна кров троянського роду
2026.09.07
03:29
я приїду у Львів,
ти зустрінеш мене,
поговорим про все
неземне і земне
оминаючи тему
про найголовніше
ми захочем всамітнитись
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...ти зустрінеш мене,
поговорим про все
неземне і земне
оминаючи тему
про найголовніше
ми захочем всамітнитись
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2025.04.24
2024.11.26
2024.05.17
2023.04.01
2022.03.19
2022.01.12
2021.12.22
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Іван Потьомкін (1937) /
Іншомовна поезія
Козьма Прутков «Облога Памби»
Дев’ять літ дон Педро Гомец,
Знаний ще як Лев Кастільо,
Облягає замок Памбу,
Молоко за харч узявши.
І все військо дона Педро,
Дев’ть тисяч кастільянців
Не торкаються м’ясного,
Навіть хліба не вживають
По обітниці загальній.
П’ють одне лиш молоко
Зо дня в день вони слабіють,
Сили гублять на ніщо.
Щонедень дон Педро Гомец
Про своє безсилля плаче,
Хова лице в єпанчині.
Настає вже рік десятий.
Злії маври торжествують.
А од війська дона Педра
Всього-на-всього лишилось
Дев’ятнадцять чоловік.
Зібрав їх дон Педро Гомец
І сказав їм: «Дев’ятнадцять!
Розів’єм свої знамена,
В труби голосно заграєм
І, вдаряючи в літаври,
Одійдімо геть од Памби
Без сорому і без страху.
Хоч твердиню не взяли ми,
Поклястись можна сміливо
Перед совістю і честю:
Не порушили ні разу
Нами взятого обіту:
Цілих дев’ять літ нічого
Опріч молока не їли
Цілих десять літ не їли,
Нічого не їли зовсім
Окрім тільки молока!»
Надихнувшись таким словом,
Дев’ятнадцять кастелянців,
Всі, погойдуючись в сідлах,
Слабким криком кричали:
«Sancto Yago Compostello!
Честь і слава дону Педро,
Леву Кастільї честь і слава!»
А каплан його Дієго
Процідив собі крізь зуби:
«Якби я був полководцем,
Я б зазвичай їв би м’ясо,
Запивав би сантуринським».
Як почув про це дон Педро,
То сказав з голосним сміхом:
«Барана даю Дієго!
Гарно він пожартував!»
-----------------------------------------------
Святий Іаков Компостельський(ісп.)
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Козьма Прутков «Облога Памби»
Дев’ять літ дон Педро Гомец,
Знаний ще як Лев Кастільо,
Облягає замок Памбу,
Молоко за харч узявши.
І все військо дона Педро,
Дев’ть тисяч кастільянців
Не торкаються м’ясного,
Навіть хліба не вживають
По обітниці загальній.
П’ють одне лиш молоко
Зо дня в день вони слабіють,
Сили гублять на ніщо.
Щонедень дон Педро Гомец
Про своє безсилля плаче,
Хова лице в єпанчині.
Настає вже рік десятий.
Злії маври торжествують.
А од війська дона Педра
Всього-на-всього лишилось
Дев’ятнадцять чоловік.
Зібрав їх дон Педро Гомец
І сказав їм: «Дев’ятнадцять!
Розів’єм свої знамена,
В труби голосно заграєм
І, вдаряючи в літаври,
Одійдімо геть од Памби
Без сорому і без страху.
Хоч твердиню не взяли ми,
Поклястись можна сміливо
Перед совістю і честю:
Не порушили ні разу
Нами взятого обіту:
Цілих дев’ять літ нічого
Опріч молока не їли
Цілих десять літ не їли,
Нічого не їли зовсім
Окрім тільки молока!»
Надихнувшись таким словом,
Дев’ятнадцять кастелянців,
Всі, погойдуючись в сідлах,
Слабким криком кричали:
«Sancto Yago Compostello!
Честь і слава дону Педро,
Леву Кастільї честь і слава!»
А каплан його Дієго
Процідив собі крізь зуби:
«Якби я був полководцем,
Я б зазвичай їв би м’ясо,
Запивав би сантуринським».
Як почув про це дон Педро,
То сказав з голосним сміхом:
«Барана даю Дієго!
Гарно він пожартував!»
-----------------------------------------------
Святий Іаков Компостельський(ісп.)
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
