Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2025.12.14
11:48
Туман висів, як молоко густий.
В такому дуже легко заблукати.
І будеш вихід цілий день шукати,
І колами ходити в пастці тій.
Коли він свою гаву упіймав
І не помітив. Мов мара вхопила
В свої обійми. Коли відпустила,
Товаришів уже і слід пропав.
В такому дуже легко заблукати.
І будеш вихід цілий день шукати,
І колами ходити в пастці тій.
Коли він свою гаву упіймав
І не помітив. Мов мара вхопила
В свої обійми. Коли відпустила,
Товаришів уже і слід пропав.
2025.12.14
10:33
Якби усі людей любили,
То, звісно, в думці не було б війни.
Але в сучасників гора вини,
Яка і породила бійню.
Зупинить хто це божевілля,
Що вміщує в собі ненависть,зло.
Горить у полум'ї людина й тло,
То, звісно, в думці не було б війни.
Але в сучасників гора вини,
Яка і породила бійню.
Зупинить хто це божевілля,
Що вміщує в собі ненависть,зло.
Горить у полум'ї людина й тло,
2025.12.14
10:29
Красою приваблював завше,
літав за туманами в брід.
Тонув комашнею у чаші —
п'янким і бентежним був світ.
Із кокона гусені вийшов
метелик у ясну блакить.
Віночком заврунилась вишня —
сніжисто на сонці ярить.
літав за туманами в брід.
Тонув комашнею у чаші —
п'янким і бентежним був світ.
Із кокона гусені вийшов
метелик у ясну блакить.
Віночком заврунилась вишня —
сніжисто на сонці ярить.
2025.12.14
09:23
Перед мною уранці
Натюрморти малі -
Чай видніється в склянці
Та папір на столі.
А ще фрукти і квіти
Кличуть часто в політ
Мрії з настрою звиті,
Думам різним услід.
Натюрморти малі -
Чай видніється в склянці
Та папір на столі.
А ще фрукти і квіти
Кличуть часто в політ
Мрії з настрою звиті,
Думам різним услід.
2025.12.14
06:11
Стіна що із пророцтвами
По швах потріскує
На інструменті смерті ще
Яскраві сонця вилиски
Ще навпіл роздираєшся
І снами і кошмарами
О хто вінка поклав би там
Де тиша крик затьмарить?
По швах потріскує
На інструменті смерті ще
Яскраві сонця вилиски
Ще навпіл роздираєшся
І снами і кошмарами
О хто вінка поклав би там
Де тиша крик затьмарить?
2025.12.14
04:43
Мені приємно у твоєму товаристві.
Я навіть не навиджу тебе.
Можливо, зазнайомимося близько й
колись-то збіг обставин приведе
нам кілька років пережити разом.
Тобі подібну я подеколи шукав
і ти не проти. Звісно, не відразу.
Я навіть не навиджу тебе.
Можливо, зазнайомимося близько й
колись-то збіг обставин приведе
нам кілька років пережити разом.
Тобі подібну я подеколи шукав
і ти не проти. Звісно, не відразу.
2025.12.14
02:46
Повстань!
Страшний бо Суд іде,
почеплений, як материнська плата,
немов дощу тяжка мені заплата,
та батьківський нечуваний
хардрайв.
Прівіт, мала.
Страшний бо Суд іде,
почеплений, як материнська плата,
немов дощу тяжка мені заплата,
та батьківський нечуваний
хардрайв.
Прівіт, мала.
2025.12.14
00:08
Було колись під шістдесят,
А ви ще вештали думками…
Поміж віршованих цитат
Цідили ніжними струмками…
І що ж такого в тих думках?
Думки з думок втечуть у вірші,
А вас пошлють за шістдесят
Й струмки на вигляд стануть інші…
А ви ще вештали думками…
Поміж віршованих цитат
Цідили ніжними струмками…
І що ж такого в тих думках?
Думки з думок втечуть у вірші,
А вас пошлють за шістдесят
Й струмки на вигляд стануть інші…
2025.12.13
23:44
Послання віків скупі, як сніг,
Що грайливо мерехтить в місячному сяйві,
але це не біда*.
Сни ллються, як симфонії з радіо «Люксембург»,
з просторів небес, що хмарами оповиті,
але там ніколи не було симфоній…
Що грайливо мерехтить в місячному сяйві,
але це не біда*.
Сни ллються, як симфонії з радіо «Люксембург»,
з просторів небес, що хмарами оповиті,
але там ніколи не було симфоній…
2025.12.13
21:01
Сніг скупий, як послання віків,
Мерехтить у грайливій сюїті.
І симфонія ллється зі снів
У просторах, що небом сповиті.
Сніг скупий, ніби зниклі рядки
У віршах, що прийшли із нікуди.
Сніг скупий, ніби помах руки.
Мерехтить у грайливій сюїті.
І симфонія ллється зі снів
У просторах, що небом сповиті.
Сніг скупий, ніби зниклі рядки
У віршах, що прийшли із нікуди.
Сніг скупий, ніби помах руки.
2025.12.13
16:56
Дощ крижаний у шибу - музика крапель мерзлих.
Колеться сон у друзки, сиплеться за вікно.
Ближче до ранку дійсність, ніч неохоче кресне.
І на окрайці неба синій цвіте вінок.
Зорі тум утерла сірим своїм подолом -
Виглянули, обмиті, жаль, що всього н
Колеться сон у друзки, сиплеться за вікно.
Ближче до ранку дійсність, ніч неохоче кресне.
І на окрайці неба синій цвіте вінок.
Зорі тум утерла сірим своїм подолом -
Виглянули, обмиті, жаль, що всього н
2025.12.13
12:09
Відтепер і дотетер
Ти у пошуках — стажер…
Тільки з ким й куди іти?
Безліч склепів до мети…
Омбіркуй, не гарячкуй,
Краще знов пофантазуй…
Боже мій… Куди попер?
Краще б ти в собі завмер…
Ти у пошуках — стажер…
Тільки з ким й куди іти?
Безліч склепів до мети…
Омбіркуй, не гарячкуй,
Краще знов пофантазуй…
Боже мій… Куди попер?
Краще б ти в собі завмер…
2025.12.13
08:57
Вірш розглядався на онлайн-колегії робочих змін і керівників профільних департаментів "Асорті Пиріжкарень" з долученням сторонніх експертів.
І от що ми маємо в результаті.
Технічно текст повністю тримається купи на граматичних і словотвірно спорід
2025.12.13
08:13
Ти ще мене не розлюбив,
і я тебе не розлюбила,
та згодом знайдемо мотив,
всадити в душу ніж щосили.
Така природа почуття;
любов і зрада синьоока
шукають істину глибоку
у манускриптах забуття.
і я тебе не розлюбила,
та згодом знайдемо мотив,
всадити в душу ніж щосили.
Така природа почуття;
любов і зрада синьоока
шукають істину глибоку
у манускриптах забуття.
2025.12.13
00:28
Йшла по селах ніч сріблиста,
Добрела начас до міста.
І втомившись, ради сну,
Розповзлася по вікну.
Навздогін їй, в кожну хату,
Де вже чемно сплять малята,
Зі санок тай на трамвай
Добрела начас до міста.
І втомившись, ради сну,
Розповзлася по вікну.
Навздогін їй, в кожну хату,
Де вже чемно сплять малята,
Зі санок тай на трамвай
2025.12.12
22:21
Безсніжна зима, ніби чудо природи,
Живий парадокс чи апорія слів.
Чекаєш забутий апокриф погоди,
Загублених в полі величних снігів.
Коли загубились сніги в дикім полі,
То висохне голос самої пітьми.
Чекаєш, як долі, розкутої волі.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Живий парадокс чи апорія слів.
Чекаєш забутий апокриф погоди,
Загублених в полі величних снігів.
Коли загубились сніги в дикім полі,
То висохне голос самої пітьми.
Чекаєш, як долі, розкутої волі.
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2025.12.02
2025.12.01
2025.11.29
2025.11.26
2025.11.23
2025.11.07
2025.10.29
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Микола Українець (1945) /
Вірші
Біографія кацапського диктатора
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Біографія кацапського диктатора
Ти хочеш бути схожим на царя Петра,
Його портрет тримаєш в кабінеті
У нього зріст був метра два, у тебе, гнидо, тільки півтора,
То ж не зрівняєшся ти з ним до смерті.
А пам'ятаєш Дрезден, першу танкову, де ти служив
Нікому не відомим кагебістом,
За командармом ти портфель носив
Із документами з секретним грифом.
А потім в Пітері за Собчаком ходив,
Ледь не ступаючи йому на п'яти,
Все ті ж портфелі ти носив,
Служив патрону ти завзято.
Фортуна посміхнулась тобі колись,
Ти став відомим всім одним моментом,
Коли п'яненький царь Борис
Тебе призначив президентом.
І в КГБ нічого путнього ти не зробив,
І кличка «сіра моль» тобі дана не зря,
Бо ти її, напевно, заслужив,
Не «сіра моль», ти просто «тля».
Ніхто царя Петра ніколи не забуде,
Розумну голову державну мав
Відсталу, темну він Росію вивів в люди
Коли вікно в Європу прорубав
І для Росії флот побудував.
А що зробив ти для Росії, сучий сину,
Лиш Будапештський меморандум підписав?
Гарантом із безпеки став для України,
На Україну, падло, і напав.
Та ти не схожий на царя Петра, окурок сраний,
На Жукова ти більше схожий, наче його брат
Такий же, як і ти, м'ясник поганий,
Який був маршалом і не жалів своїх солдат
У ту війну Велику Вітчизняну.
Вів суперечки з Рокосовським він,
Сварився з ним завжди завзято,
Хто першим зайде у Берлін,
А тисячами гинули солдати.
Ти по його стопам ідеш,
Кацапський виродок проклятий,
Без жалю ти своїх солдат женеш
На наші кулемети та гармати.
Так я тобі скажу, заразі,
Щоб ти запам'ятав і знав —
Судить вас буде у Гаазі
Міжнародний трибунал.
Не ждіть, пощади вам не буде,
Вас викинуть із бункерів усіх наверх
Судить вас будуть по заслугах люди
Як в Нюрнберзі судили третій рейх!
Якби я був суддя, я б їх судив
Нікого я б не вішав, не стріляв,
А посадив би всіх на палі
Щоб кожен гад за свої злочини на них сконав!
2023
Його портрет тримаєш в кабінеті
У нього зріст був метра два, у тебе, гнидо, тільки півтора,
То ж не зрівняєшся ти з ним до смерті.
А пам'ятаєш Дрезден, першу танкову, де ти служив
Нікому не відомим кагебістом,
За командармом ти портфель носив
Із документами з секретним грифом.
А потім в Пітері за Собчаком ходив,
Ледь не ступаючи йому на п'яти,
Все ті ж портфелі ти носив,
Служив патрону ти завзято.
Фортуна посміхнулась тобі колись,
Ти став відомим всім одним моментом,
Коли п'яненький царь Борис
Тебе призначив президентом.
І в КГБ нічого путнього ти не зробив,
І кличка «сіра моль» тобі дана не зря,
Бо ти її, напевно, заслужив,
Не «сіра моль», ти просто «тля».
Ніхто царя Петра ніколи не забуде,
Розумну голову державну мав
Відсталу, темну він Росію вивів в люди
Коли вікно в Європу прорубав
І для Росії флот побудував.
А що зробив ти для Росії, сучий сину,
Лиш Будапештський меморандум підписав?
Гарантом із безпеки став для України,
На Україну, падло, і напав.
Та ти не схожий на царя Петра, окурок сраний,
На Жукова ти більше схожий, наче його брат
Такий же, як і ти, м'ясник поганий,
Який був маршалом і не жалів своїх солдат
У ту війну Велику Вітчизняну.
Вів суперечки з Рокосовським він,
Сварився з ним завжди завзято,
Хто першим зайде у Берлін,
А тисячами гинули солдати.
Ти по його стопам ідеш,
Кацапський виродок проклятий,
Без жалю ти своїх солдат женеш
На наші кулемети та гармати.
Так я тобі скажу, заразі,
Щоб ти запам'ятав і знав —
Судить вас буде у Гаазі
Міжнародний трибунал.
Не ждіть, пощади вам не буде,
Вас викинуть із бункерів усіх наверх
Судить вас будуть по заслугах люди
Як в Нюрнберзі судили третій рейх!
Якби я був суддя, я б їх судив
Нікого я б не вішав, не стріляв,
А посадив би всіх на палі
Щоб кожен гад за свої злочини на них сконав!
2023
• Текст твору редагувався.
Дивитись першу версію.
Дивитись першу версію.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
