Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.10.27
23:18
про що було воно тоді
коли життя світліш одверте
із відчуттями холодів
ставало загадково стерпним
відбитком на віконній шибці
у місті наче іншим ледь
з його скарбами у крамницях
в очах доросліших дітей
коли життя світліш одверте
із відчуттями холодів
ставало загадково стерпним
відбитком на віконній шибці
у місті наче іншим ледь
з його скарбами у крамницях
в очах доросліших дітей
2026.10.27
21:29
Шарудить ще...знеможене листя кленове,
Хоч ввібрало у собі іржавість буття.
Лиш почути б твоє сокровенності слово,
Що дозріє глибинно з саков почуття.
Певно, тихо з дощем над оголеним кленом,
Де розхристана правда бентежних років,
Віднайдеш для св
Хоч ввібрало у собі іржавість буття.
Лиш почути б твоє сокровенності слово,
Що дозріє глибинно з саков почуття.
Певно, тихо з дощем над оголеним кленом,
Де розхристана правда бентежних років,
Віднайдеш для св
2026.10.27
17:19
Сни стрімкі, недавні, полохливі,
Степові, між вогкого піску, —
Баби вапнякові пустотливі,
Коники руді на колоску.
Кураю вирують перші квіти,
Ночви начиняють для добра,
Погляди грайливі, ніби діти,
Степові, між вогкого піску, —
Баби вапнякові пустотливі,
Коники руді на колоску.
Кураю вирують перші квіти,
Ночви начиняють для добра,
Погляди грайливі, ніби діти,
2026.10.27
15:53
Кебеті можна дорікнути
не раз на нашому віку,
що важко ув’язати сутні
причини й наслідки майбутні,
«та ясно, навіть, їжаку» –
організатори кориди
це «їхні воші й наші гниди»
у божевільному краю,
не раз на нашому віку,
що важко ув’язати сутні
причини й наслідки майбутні,
«та ясно, навіть, їжаку» –
організатори кориди
це «їхні воші й наші гниди»
у божевільному краю,
2026.10.27
13:24
Самотня вишня край паркану
Цвіте, та цвіт її новий.
Мов наречену з-за туману,
Її украв неситий змій.
Краса беззахисна, могутня
І пробиває мур тюрми.
Самі криваві, люті гуни
Цвіте, та цвіт її новий.
Мов наречену з-за туману,
Її украв неситий змій.
Краса беззахисна, могутня
І пробиває мур тюрми.
Самі криваві, люті гуни
2026.10.27
06:09
Прибоєм днів утомлені роки
В минулому осіли, наче в мулі
Піску дрібні крупини затонулі
Чи в голові старі якісь думки.
Завжди шліфує грані самоти
Ріка життя, яка не знає спину
І вимиває кожної хвилини
Усе, що зміг чомусь уберегти.
В минулому осіли, наче в мулі
Піску дрібні крупини затонулі
Чи в голові старі якісь думки.
Завжди шліфує грані самоти
Ріка життя, яка не знає спину
І вимиває кожної хвилини
Усе, що зміг чомусь уберегти.
2026.10.26
23:08
Ніщо не намарне.
Я здогадався про це,
Але мовчав,
Бо осінь надто відверта,
Бо бронзовий ніж жовтня
Розтинає хлібину парадоксів,
Шал теплих днів
Холоне скипілим чайником
Я здогадався про це,
Але мовчав,
Бо осінь надто відверта,
Бо бронзовий ніж жовтня
Розтинає хлібину парадоксів,
Шал теплих днів
Холоне скипілим чайником
2026.10.26
19:16
Як плинуть сльози, хустинкою їх витирають,
Як кров тече, з губками поспішають,
Але як дух сочиться під тиском,
Не біжать одразу з рукою щирою,
Допоки Господь сам не витре
Блискавки блиском.
-Тоді лиш допіру.
Як кров тече, з губками поспішають,
Але як дух сочиться під тиском,
Не біжать одразу з рукою щирою,
Допоки Господь сам не витре
Блискавки блиском.
-Тоді лиш допіру.
2026.10.26
19:13
що ви читаєте
мій принце
слова слова слова
а зрештою чому би
не читати
звичайніші
чи зовсім непрості
пригоди слів
мій принце
слова слова слова
а зрештою чому би
не читати
звичайніші
чи зовсім непрості
пригоди слів
2026.10.26
18:21
Коли поїду я із цих країв,
Залишу три сльозини в чистім полі,
Залишу смуток луків і роїв,
Рубці і шрами довгої неволі.
Поїду в невідомість назавжди.
Від спогадів розірвані валізи.
Поїду від руйновища, біди,
Від жесту неповторної маркізи.
Залишу три сльозини в чистім полі,
Залишу смуток луків і роїв,
Рубці і шрами довгої неволі.
Поїду в невідомість назавжди.
Від спогадів розірвані валізи.
Поїду від руйновища, біди,
Від жесту неповторної маркізи.
2026.10.26
16:51
Перетвори мій вірш на попіл чорний,
Розвій рядки над містом кам'яним.
Нехай і далі резонують горни
Зі скрипками тонкими. Псевдонім
Здається недоречним і потворним
У порівнянні з іменем моїм.
Плювати на часи важкі, буремні!
Розвій рядки над містом кам'яним.
Нехай і далі резонують горни
Зі скрипками тонкими. Псевдонім
Здається недоречним і потворним
У порівнянні з іменем моїм.
Плювати на часи важкі, буремні!
2026.10.26
13:45
Лягаючи о третій ночі,
Уже не виспишся ніяк,
Вдивляючись у сни пророчі,
Шукаючи чужий маяк.
Подивишся у лик безсоння,
В його пропечене чоло,
Шукаючи в гаю осоння
Уже не виспишся ніяк,
Вдивляючись у сни пророчі,
Шукаючи чужий маяк.
Подивишся у лик безсоння,
В його пропечене чоло,
Шукаючи в гаю осоння
2026.10.26
08:57
Коли народ очолюють балбеси,
то владі і народу гріш ціна,
не буде ні зростання, ні прогресу
і не питай-те, – а чия вина...
а згадуй-те, що «раяв сатана
на лісапеті» і віщала преса,
яким баригам вигідна війна.
А в кого меркантильні інтерес
то владі і народу гріш ціна,
не буде ні зростання, ні прогресу
і не питай-те, – а чия вина...
а згадуй-те, що «раяв сатана
на лісапеті» і віщала преса,
яким баригам вигідна війна.
А в кого меркантильні інтерес
2026.10.26
06:35
Мете по вулиці безлюдній
Опале листя вітровій,
А те лише шурхоче нудно,
В сумній покірності своїй.
І так від рання до смеркання
Кружляє, шурхає, мигтить, -
Не рветься в сутінках туманних
Осіннього прощання мить.
Опале листя вітровій,
А те лише шурхоче нудно,
В сумній покірності своїй.
І так від рання до смеркання
Кружляє, шурхає, мигтить, -
Не рветься в сутінках туманних
Осіннього прощання мить.
2026.10.25
23:51
У російському місті Коврові
Є фанати сергія лаврова.
Там виводять щодня
В сквер сумного коня
І корову у місті Коврові.
Монумент спорудили в Ростові,
Президенту московському вові.
Є фанати сергія лаврова.
Там виводять щодня
В сквер сумного коня
І корову у місті Коврові.
Монумент спорудили в Ростові,
Президенту московському вові.
2026.10.25
23:05
Хапає знов мене дорога, наче здобич.
Кудись штовхає час - думок сліпий погонич.
Хоч вороння пророчить нині зимну днину,
Ховаю острах, наче спійману рибину.
Ялин зелені дзвони сум хитають в серці,
А шлях, як сильна течія, мов нервів скерцо.
Гойдає не
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Кудись штовхає час - думок сліпий погонич.
Хоч вороння пророчить нині зимну днину,
Ховаю острах, наче спійману рибину.
Ялин зелені дзвони сум хитають в серці,
А шлях, як сильна течія, мов нервів скерцо.
Гойдає не
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2026.10.27
2026.10.19
2026.10.17
2026.10.12
2026.10.08
2026.10.08
2026.09.08
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Микола Українець (1945) /
Вірші
Біографія кацапського диктатора
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Біографія кацапського диктатора
Ти хочеш бути схожим на царя Петра,
Його портрет тримаєш в кабінеті
У нього зріст був метра два, у тебе, гнидо, тільки півтора,
То ж не зрівняєшся ти з ним до смерті.
А пам'ятаєш Дрезден, першу танкову, де ти служив
Нікому не відомим кагебістом,
За командармом ти портфель носив
Із документами з секретним грифом.
А потім в Пітері за Собчаком ходив,
Ледь не ступаючи йому на п'яти,
Все ті ж портфелі ти носив,
Служив патрону ти завзято.
Фортуна посміхнулась тобі колись,
Ти став відомим всім одним моментом,
Коли п'яненький царь Борис
Тебе призначив президентом.
І в КГБ нічого путнього ти не зробив,
І кличка «сіра моль» тобі дана не зря,
Бо ти її, напевно, заслужив,
Не «сіра моль», ти просто «тля».
Ніхто царя Петра ніколи не забуде,
Розумну голову державну мав
Відсталу, темну він Росію вивів в люди
Коли вікно в Європу прорубав
І для Росії флот побудував.
А що зробив ти для Росії, сучий сину,
Лиш Будапештський меморандум підписав?
Гарантом із безпеки став для України,
На Україну, падло, і напав.
Та ти не схожий на царя Петра, окурок сраний,
На Жукова ти більше схожий, наче його брат
Такий же, як і ти, м'ясник поганий,
Який був маршалом і не жалів своїх солдат
У ту війну Велику Вітчизняну.
Вів суперечки з Рокосовським він,
Сварився з ним завжди завзято,
Хто першим зайде у Берлін,
А тисячами гинули солдати.
Ти по його стопам ідеш,
Кацапський виродок проклятий,
Без жалю ти своїх солдат женеш
На наші кулемети та гармати.
Так я тобі скажу, заразі,
Щоб ти запам'ятав і знав —
Судить вас буде у Гаазі
Міжнародний трибунал.
Не ждіть, пощади вам не буде,
Вас викинуть із бункерів усіх наверх
Судить вас будуть по заслугах люди
Як в Нюрнберзі судили третій рейх!
Якби я був суддя, я б їх судив
Нікого я б не вішав, не стріляв,
А посадив би всіх на палі
Щоб кожен гад за свої злочини на них сконав!
2023
Його портрет тримаєш в кабінеті
У нього зріст був метра два, у тебе, гнидо, тільки півтора,
То ж не зрівняєшся ти з ним до смерті.
А пам'ятаєш Дрезден, першу танкову, де ти служив
Нікому не відомим кагебістом,
За командармом ти портфель носив
Із документами з секретним грифом.
А потім в Пітері за Собчаком ходив,
Ледь не ступаючи йому на п'яти,
Все ті ж портфелі ти носив,
Служив патрону ти завзято.
Фортуна посміхнулась тобі колись,
Ти став відомим всім одним моментом,
Коли п'яненький царь Борис
Тебе призначив президентом.
І в КГБ нічого путнього ти не зробив,
І кличка «сіра моль» тобі дана не зря,
Бо ти її, напевно, заслужив,
Не «сіра моль», ти просто «тля».
Ніхто царя Петра ніколи не забуде,
Розумну голову державну мав
Відсталу, темну він Росію вивів в люди
Коли вікно в Європу прорубав
І для Росії флот побудував.
А що зробив ти для Росії, сучий сину,
Лиш Будапештський меморандум підписав?
Гарантом із безпеки став для України,
На Україну, падло, і напав.
Та ти не схожий на царя Петра, окурок сраний,
На Жукова ти більше схожий, наче його брат
Такий же, як і ти, м'ясник поганий,
Який був маршалом і не жалів своїх солдат
У ту війну Велику Вітчизняну.
Вів суперечки з Рокосовським він,
Сварився з ним завжди завзято,
Хто першим зайде у Берлін,
А тисячами гинули солдати.
Ти по його стопам ідеш,
Кацапський виродок проклятий,
Без жалю ти своїх солдат женеш
На наші кулемети та гармати.
Так я тобі скажу, заразі,
Щоб ти запам'ятав і знав —
Судить вас буде у Гаазі
Міжнародний трибунал.
Не ждіть, пощади вам не буде,
Вас викинуть із бункерів усіх наверх
Судить вас будуть по заслугах люди
Як в Нюрнберзі судили третій рейх!
Якби я був суддя, я б їх судив
Нікого я б не вішав, не стріляв,
А посадив би всіх на палі
Щоб кожен гад за свої злочини на них сконав!
2023
• Текст твору редагувався.
Дивитись першу версію.
Дивитись першу версію.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
