Українська хата, яка вона була?
Маленька, затишна, як дівчина привітна.
Уквітчана бо квітами, розписана уся.
Дуже мальовнича, граційна і тендітна.

Довкола неї мальви зацвітуть,
Доріжка в'ється змійкою в садочок .
І діточки щасливі там ростуть.
А матері поважно научають дочок.

Як вишивати хрестиком рушник.
Коханому сорочку із листком дубовим .
І що не можна викидать нитки в смітник.
Бо ними вишиваються щасливі долі.

У тій хатині безліч образів,
Увінчаних молитвою та рушниками.
Бо знали українці, що передусім:
завдячували Богу, всім що мали.

А у куточку кочерга стоїть,
Якою із печі смаколики виймали:
червоний борщ, рум'яні калачі,
вареники та голубці в сметані .

У тій хатині помістилося усе життя:
вкраїнські звичаї, родина, вся сім'я.
Весь славний українській рід.
Козацький подвиг, мамин оберіг.

Свою історію та звичаї ми мусим знати,
щоб помилки минулого не повторяти.
Примножувати спадщину вкраїнського народу.
Якому немає і не було переводу!