ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Віктор Кучерук
2024.05.28 05:15
Краса приваблює помалу,
Хоча такою вічно є, –
За світлі сни світліша далеч
Сріблом і злотом виграє.
Прозріння сповнює до краю,
Від сну пробуджуючи, зір
І по новому відкриває
Все те, що бачив до цих пір.

Ілахім Поет
2024.05.28 00:28
Так буває, що серце бодай у сміливця
Може раптом дізнатися, що таке жах.
Не фатально, можливо, але помилився.
І все вийшло не так, як хотіла душа…

Вислизає із рук майже втілена мрія.
Взагалі-то стосунки – неначе зірки,
Що привабливо світять, та з

Артур Курдіновський
2024.05.28 00:14
Мене немає в списках сьогодення.
Мої слова - розпливчасте відлуння
Минулих днів. Занедбані бажання
Перетікли у скривджений талан.
Пишу нікому не потрібну книгу,
Де кожне слово - відголосок туги.
Від'ємне все: натхнення і наснага.
Майбутнє - наче п

Ісая Мирянин
2024.05.27 23:44
   Коли п. Гундарєв запропонував мені написати таке есе, то перше, що мені спало на думку, це те, що тема трюїстична, збита, сама собою зрозуміла. Але я швидко згадав сьогоденну ситуацію й змінив думку. Отже мені, як українцю за правом народження, за гром

Хельґі Йогансен
2024.05.27 19:03
На згарищі покинутих надій,
В руїнах марнославства та обману
Сховали честь і совість під завали,
А далі всіх навчаємо: "Не вір!"

Невже забули, хто ми є такі?
На диво швидко вигоїли рани
На згарищі покинутих надій.

Ярослав Чорногуз
2024.05.27 18:31
Ніколи я не знав такого щастя,
З роками усе більш тебе люблю!
Які би не спіткали нас напасті --
Переживу усі, переболю.

Перепливу ці океани горя,
Перелечу лелекою у рай.
Лиш будь зі мною, будь зі мною поряд,

Юрій Гундарєв
2024.05.27 14:40
 Ось читаю щойно опублікований вірш Артура Курдіновського «Бий москаля!»: Якщо нарешті вільним хочеш стати, Щоб вільною була твоя земля, - Безжалісно, жорстоко та завзято Бий москаля! Ти не напав! Це він прийшов до тебе! Ти бачив. Добре знаєш,

Олександр Сушко
2024.05.27 12:57
Є віра. Є закон. А є придурки,
Які на слово вірять в казна-що.
А за вікном війна, тривога, гуркіт,
Країну перетворюють в ніщо.

Із вирію не повернулись мрії,
Христос мовчить, у бісів сабантуй.
А землячки - не люди - чорні змії,

Юрій Гундарєв
2024.05.27 10:56
У Жмеринці через падіння уламків дрона пошкоджено кілька будинків.
Один із них захистило дерево…


Дерево віти розкрило -
уламок приймає на себе…
Рожево-смарагдові крила
на фоні червоного неба.

Леся Горова
2024.05.27 08:17
Коли зневіра обснує порожня,
Безмовністю напружено дзвенить
Із неба-висі, неба-глибини,
Із мли-бажання, сповіді-вини
Уперто- невідступне поверни.
...
Так бачить за картиною художник,
Піднявши очі раптом від мольберту,

Микола Соболь
2024.05.27 05:26
Свароже капище і нині
у небо дивиться з води,
які ж у Бога очі сині,
а тут були села сліди
та нині води Борисфена
все схоронили у собі,
мовчить охрещена Олена
на древнім капищі Богів,

Віктор Кучерук
2024.05.27 05:26
Обрій осяяли сходи світання
І озорив далеч сонця вогонь, –
Серце упоює радість кохання
Та зігрівають надії його.
Вже обірвалась застояна тиша,
Віра у щастя вчувається знов, –
Серце дедалі стукоче гучніше
І закипає від збудження кров.

Артур Курдіновський
2024.05.27 02:38
Якщо нарешті вільним хочеш стати,
Щоб вільною була твоя земля, -
Безжалісно, жорстоко та завзято
Бий москаля!

Ти не напав! Це він прийшов до тебе!
Ти бачив. Добре знаєш, звідкіля!
На бій благословило наше небо!

Ілахім Поет
2024.05.27 00:04
Чи фантомна корона ще стискує скроні,
Чи то просто густішає сіра імла.
Як повірити в те, що тепер ти стороння,
Адже рідною серцю настільки була?

Що ти робиш і що тобі мріється-сниться,
Де блукаю я нині, що кров з мене п’є -
Не обходить вже нас це,

Борис Костиря
2024.05.26 22:51
Я заблукав у пущі
хаотичних і диких думок.
Де мені знайти лісника,
який виведе із манускрипту
заплутаних і загадкових питань?
Я продираюся крізь гілки
буттєвих пасток і капканів,
крізь тенета нерозв’язних апорій.

Ігор Деркач
2024.05.26 22:00
                І
Не конає ірод моровий.
Чубляться парафіяни віри
у Христа, Аллаха... у кумира,
що волає всує, – Боже мій! –
ради себе, а не ради миру.
Невідомо, хто кого пасе
в офісі корупції... здається,
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Поезія):

бу бу бу
2024.05.28

Ісая Мирянин
2024.05.20

Ігор Прозорий
2024.05.17

Іма Квітень
2024.04.30

Ілахім Поет
2024.04.15

Степанчукк Юлія
2024.04.15

Дирижабль Піратський
2024.04.12






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Олена Мос (2018) / Вірші / З архіву

 Споріднені душі

Моя любов лише моя, хай так і буде далі, ми не ділитимемо це на двох

unknown_v

Ні, ми не друзі і ми не родина.
Ти мені не син, я не твоя кузина.
Ми не сім'я, ми навіть не знайомі,
Розмови наші створили дивне коло.

Між нами був весь всесвіт і не було нічого,
Коханцями не бути нам -
ми змарнували подарунки долі.
Споріднені душі — які любов не розділили...
Її лише собі лишили*. Хіба цього хотіли?


08.06.19



Рейтингування для твору не діє ?
  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2023-03-09 14:35:38
Переглядів сторінки твору 230
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: Любитель поезії
* Народний рейтинг -  ( - )
* Рейтинг "Майстерень" -  ( - )
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.866
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Конкурси. Теми Іронічний неореалізм
Автор востаннє на сайті 2024.05.27 22:26
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ілахім Поет (Л.П./М.К.) [ 2024-04-19 00:23:08 ]
Нагадали пісню Лами "Я є не мама тобі")

Ой, дівчатко, не барися:
Загублюсь - не віднайдусь!
Бо ж мені ти не сестриця.
І тобі я не татусь.

Молода ти - скрізь спокуси!
Не такий і я старий.
То твій погляд не матусин.
Залицяюсь не як стрий.

Що ми й досі безпорадні -
То не алібі для нас.
Почуття ці є не братні -
То не будьмо гаять час.

Only you, Confessa, Venus.
Чи у небо серцем б'юсь.
Не родина ще - це мінус.
Пристрасть нас єднає - плюс)

Дякую)
Та


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олена Мос (Л.П./Л.П.) [ 2024-04-19 12:48:38 ]
Вау, вау. Який приємний експромт )))) написаний на одному диханні. Дякую, що знайшли цей вірш.
Справді - споріднені душі - то величезний дарунок долі. Іду в гості навзаєм... цікавооооо ))))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ілахім Поет (Л.П./М.К.) [ 2024-04-19 20:21:21 ]
Це я Вам дякую за поезію, натхнення і добрі слова, чарівна пані Олено!)
Не можу не погодитися) Та навіть щось спільне - це вже в наші часи дуже непогано. А я колись також потрапив на літпортал (хоча до того поезією абсолютно не цікавився)... І от донині щось собі іноді пишу) То Ваше резюме творче - воно наче і про мене також)
І лірика Ваша мені близька, то дуже радий знайомству з Вами!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олена Мос (Л.П./Л.П.) [ 2024-04-20 20:37:18 ]
Боже, скільки коментарів. Я вам дуже дякую за візити і віршовані відповіді. Чесно кажучи ви мене просто шокували. Я стільки уваги за все своє життя ще не бачила.
Вражена вашою любов'ю до поезії.
Навіть не знаю звідки починати коментувати. Вибачайте, якщо не зможу на все відповісти.
Теж рада такому несподіваному знайомству. Я так розумію ваше ім'я зашифроване в ніку - Міхал І.



Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ілахім Поет (Л.П./М.К.) [ 2024-04-20 23:28:23 ]
Так, пані Олено, Ви кмітлива дівчина)
Моє ім'я - Михайло)
А Ілахім - це нік-анаграма) В нього своя історія) До війни я пробував свої сили, як деякі інші тутешні автори, на стихи.ру. Звичайно, як і в багатьох після 2014, потім в мене там через моє кредо виникли труднощі. Але я не хтів ані друзів залишати, ані поле віршобою, так би мовити. Одна моя знайома, рука в неї легка, зі своєї пошти мене там наново зареєструвала саморуч, щоб відразу не відмовили за айпі, а щоб не забанили за іменем, цей нік вигадала. Я і звик до нього. Вона мені і скриньку тую подарувала про всяк випадок - цікаво, що той мейл мені став в пригоді ще раз: коли реєструвався тут, зі свого рідного мейлу чомусь не зміг, а от з Женіного - легко. Легка рука в людини - що й казати)

Тож будьмо знайомі з Вами)

Так, поезію я просто обожнюю, це правда) Хоча є в мене і інші захоплення з благородних мистецтв)

Та це все добре, коли воно в кайф, пані Олено, але не коли "обязаловка". Не може бути творчості з-під палки або в цейтноті; та й нормального спілкування; а творчого - поготів) То не вибачайтесь - я все розумію. Нехай все буде за спроможністю)

Ну таке вже наше життя, що мистецтво і краса, на жаль, не отримують уваги, на яку заслуговують) То потрібно виправляти) А у Вас є талант, йому увага і своя нехай невеличка аудиторія потрібні, як квітці - промені. Він розкриватиметься, Вас чутимуть, то звикайте до уваги до Вашої творчості)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олена Мос (Л.П./Л.П.) [ 2024-04-21 18:41:50 ]
Добре, що сказали про почту, бо мене на початку насторожило, що ваша почта починається з ім'я Євгенія)))))

На стіхі.ру мене немає, бо я українка від вій до п'ят. Була на рожевому сайті, але тут мені затишніше. Один читач в рік - саме те що треба. Ще й пощастило, читач, що коментує цілими повістями.

Щось мені не щастить з текстом, знову довелось переписувати коментар, бо все зникло. ((



Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олена Мос (Л.П./Л.П.) [ 2024-04-21 18:51:04 ]
Автор, якого я процитувала тут над віршем ... його вже немає. Це була єдина людина вірші якої мені відгукувались, як от зараз вам мої. Тому знаю як це класно, коли душа говорить віршами.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ілахім Поет (Л.П./М.К.) [ 2024-04-21 20:32:51 ]
Так, мене також іноді вибиває з сайту. То краще про всяк випадок заздалегідь зберігати написане, щоб потім не губити і не переписувати.

Ну бачите, у всього є своє пояснення)

Я теж цілковито українець. Просто там і наші люде були і є. Звичайно, зараз їх зовсім небагато, то і сайт там радше сховище. З росіянами я і раніше не дуже спілкувався - наддто вже вони примітивні та неотесані. Більшість навіть на своїй говірці з дикими помилками пише - і це на літпорталі, уявіть)

Та і я не люблю юрби в себе) Камерна атмосфера - то моє)

А читач у Вас тепер точно є! І дуже вдячний, пані Олено!)


Співчуваю, що тут ще сказати... Банально, але життя триває. Воно коротке - мистецтво вічне. Хтона, чи надовго ми тут! То будьмо творити!