
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2023.06.09
10:46
Щастя в птиці.
Пташка в небі.
Що ж, полетіли?
* * *
Багато щастя не треба.
Безмежно багато людині не треба.
У зайвому сяйві осліпнеш.
Шукай джерело.
* * *
Щастя – воно од всіх оском.
* * *
Де ти, щастя?!
Золоте причастя?
Молоде ко
2023.06.09
05:28
Знаю, що серце незряче,
Бачу, що доля сліпа, –
Скільки живу – стільки плачу,
Завжди жура проступа.
Холодно й темно повсюди.
Спокій ніде не приживсь.
Краще б осліп від полуди,
Щоб не блудити кудись.
Бачу, що доля сліпа, –
Скільки живу – стільки плачу,
Завжди жура проступа.
Холодно й темно повсюди.
Спокій ніде не приживсь.
Краще б осліп від полуди,
Щоб не блудити кудись.
2023.06.09
04:42
Лелійте день, можливо це останній.
Можливо завтра просто вже нема.
Нехай засяє сонце на світанні,
хіба важливо літо чи зима.
Лелійте день, плекайте кожну думку,
зростіть в собі не руйнача, – творця,
не досягти у жовчі порятунку
і не зійти одесную О
Можливо завтра просто вже нема.
Нехай засяє сонце на світанні,
хіба важливо літо чи зима.
Лелійте день, плекайте кожну думку,
зростіть в собі не руйнача, – творця,
не досягти у жовчі порятунку
і не зійти одесную О
2023.06.09
03:12
– Ой, кума, чи Ви це чули?
В славнім місті Хургада
з’їла мо–ля акула
і тепер вона звізда!
Неї постять в інтернеті,
треба ж так, одна лиш мить…
В президенсткім кабінеті
уже й орден їй лежить.
В славнім місті Хургада
з’їла мо–ля акула
і тепер вона звізда!
Неї постять в інтернеті,
треба ж так, одна лиш мить…
В президенсткім кабінеті
уже й орден їй лежить.
2023.06.08
21:17
«Та невже ж ти, моя любко,
Недовірлива така,
Що ніяк не хочеш вірить
Словам щирим козака?
Ну, стояв я із другою
Аж до пізньої пори.
Не звірявся їй в любові,
А про друга говорив.
Недовірлива така,
Що ніяк не хочеш вірить
Словам щирим козака?
Ну, стояв я із другою
Аж до пізньої пори.
Не звірявся їй в любові,
А про друга говорив.
2023.06.08
19:28
Лежать козаки у снігу посеред чиста поля.
Мороз такий – здається, що аж до кісток пройма.
Хтось гріє руки та кляне свою нещасну долю,
А хтось зневіривсь й голови уже не підніма.
Поки йшов бій і грала кров, мороз не помічали.
Та ляхи стихли і тепер зи
Мороз такий – здається, що аж до кісток пройма.
Хтось гріє руки та кляне свою нещасну долю,
А хтось зневіривсь й голови уже не підніма.
Поки йшов бій і грала кров, мороз не помічали.
Та ляхи стихли і тепер зи
2023.06.08
15:04
Кому ти стелиш гобелени,
і віддаєш частину серця,
що він в очах твоїх зелених,
мов кінь у яблуках пасеться?
Чи збожеволіла від сяйва,
що засліпило випадково,
не відчуваєш що ти зайва
і віддаєш частину серця,
що він в очах твоїх зелених,
мов кінь у яблуках пасеться?
Чи збожеволіла від сяйва,
що засліпило випадково,
не відчуваєш що ти зайва
2023.06.08
14:59
В Галі плани є секретні.
Подрузі відкрилась:
- Я приблизно на дві третіх
Вже сім’ю створила.
Вийти заміж я збираюсь,
Згодні мама й тато.
Лиш одну проблемку маю
Тільки розв’язати.
Подрузі відкрилась:
- Я приблизно на дві третіх
Вже сім’ю створила.
Вийти заміж я збираюсь,
Згодні мама й тато.
Лиш одну проблемку маю
Тільки розв’язати.
2023.06.08
14:42
Ожили герої із казок,
заходилася нечиста сила
обілити те, що наробила –
викладає світові урок,
як йому боятися дебіла.
Класика усе-таки живе.
Це Тарас, а не Макіавелі...
заходилася нечиста сила
обілити те, що наробила –
викладає світові урок,
як йому боятися дебіла.
Класика усе-таки живе.
Це Тарас, а не Макіавелі...
2023.06.08
12:11
Якщо ненависть
породжує силу,
то безсилля
вбиває людину.
Якщо людина
не бачить себе
частиною суспільства,
породжує силу,
то безсилля
вбиває людину.
Якщо людина
не бачить себе
частиною суспільства,
2023.06.08
11:20
Ми — блукальці в шерехатих пралісах жаги,
Так, блукальці, — казав він і озирався на дві тисячі сьомий рік,
на порослий дичиною заводський периметр в Буштино
Оточений горами, пагорбами і спекотнім літом.
Апокаліптична картинка зіржавілого металобрух
Так, блукальці, — казав він і озирався на дві тисячі сьомий рік,
на порослий дичиною заводський периметр в Буштино
Оточений горами, пагорбами і спекотнім літом.
Апокаліптична картинка зіржавілого металобрух
2023.06.08
08:52
Пригнічений, утомлений, побитий
Суворою буденністю життя, –
Продовжую лише по правді жити
Без нарікань, досади і ниття.
Сприймаю все, як напрям перехожий,
Як хід подій, або обставин збіг,
Які здолати безперечно зможу,
Хоч постарів помалу і знемі
Суворою буденністю життя, –
Продовжую лише по правді жити
Без нарікань, досади і ниття.
Сприймаю все, як напрям перехожий,
Як хід подій, або обставин збіг,
Які здолати безперечно зможу,
Хоч постарів помалу і знемі
2023.06.08
06:08
Знімаю перед Музою кашкет,
доземно б’ю чолом їй віншування,
сьогодні кожен другий в нас поет,
як не поет, то майстер віршування.
А мій Пегас комизиться – лошак,
горбаті рими вибива копитом,
що напишу не те йому й не так,
сную серед поетів паразитом
доземно б’ю чолом їй віншування,
сьогодні кожен другий в нас поет,
як не поет, то майстер віршування.
А мій Пегас комизиться – лошак,
горбаті рими вибива копитом,
що напишу не те йому й не так,
сную серед поетів паразитом
2023.06.07
12:13
Лампа сгорела насмерть.
Иссяк источник вольфрама.
Улыбнись в темноте.
Не вижу.
Глупость.
Несколько раз повторяется.
2.
Иссяк источник вольфрама.
Улыбнись в темноте.
Не вижу.
Глупость.
Несколько раз повторяется.
2.
2023.06.07
10:58
Під прямим кутом наші лінії
перетнулися випадково,
ну а може не випадково,
а навмисно – не знаю я.
Я дивився у небо синє,
ти дивилася на вітрини.
Нескладних думок лімузини
перетнулися випадково,
ну а може не випадково,
а навмисно – не знаю я.
Я дивився у небо синє,
ти дивилася на вітрини.
Нескладних думок лімузини
2023.06.07
10:50
По закінченні філфаку Київського університету мою дипломну працю за рекомендацією Лідії Булаховської, доньки славнозвісного мовознавця, взяли в збірник наукових статей і запропонували стати аспірантом Інституту літератури.
Через деякий час завідуючий
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Останні коментарі: сьогодні | 7 днів

2023.05.29
2023.04.06
2023.03.09
2023.03.01
2023.02.18
2023.02.18
2023.02.06
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Автори /
Сергій Губерначук (1969 - 2017) /
Проза
Всесвіт, космос, вічність, світ, Земля (роздуми, цитати)
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Всесвіт, космос, вічність, світ, Земля (роздуми, цитати)
* * *
Космос – безіменний автор нас –
трембітами безсмертності урочить.
* * *
Космос промовляє нотами Баха.
* * *
Космос шаленіє бурями.
Дощами йдуть комети й астероїди.
На Сонці вітер підіймає куряви.
* * *
Краєм ока космос не буває.
* * *
Чумацький Шлях далекий…
Як багато зірок поєднав в одну –
в одну доро́гу той титан стоокий.
* * *
Легкі зірки лишилися на небі,
а важкі – попадали.
* * *
Навіть зірка може перетворитися на камінь.
* * *
«Реальне життя» – воно є мить, обірвана смертю,
аби знову перейти в духовне життя – вічність,
обробити інформацію, яка є родовим і минулим,
що сконцентровано йде в Космос із тієї планети
чи субстанції, де проходить нарощення розуму.
* * *
Небесні стволи та земні розгалуження.
* * *
Великий мозок – Космос живиться завдяки нашим
еволюціонізуючим мізкам, які борються.
Тому легко сказати, що є марними ці земні радощі,
досягнення й кар’єри, що ми робимо тут, на Землі,
переступаючи подекуди через нашу мораль,
яка стримує нас від зайвої витрати часу.
* * *
Розум, який закодований у дусі, що пливе після смерті
в Космос, є вічним, тим, що розвивається.
* * *
Вічно живим є все, крім то́го, що вмирає.
* * *
Це ніяке не царство. І не загублений острів. А далека –
до глибини багатотриліярдного болю – далечина.
Омріяний здогадами далечезний космос. Ніяка й не планета.
І не зірка. І не чорна діра, яку, напевне, хтось сподівається
натрапити, аби перейти в інший вимір. Це звичайнісінький
космос. Космічний простір, серед якого розкинулася
вибаглива мара, схожа на якесь існування…
А таки забігаючи дещо наперед, я зізнаюся, що це Вічність.
* * *
Вічносте, даних про людство бракує.
* * *
Кожен камінь кричить,
особливо камінь спотикання.
* * *
Істина – в тіні,
а тінь – від стіни суті.
* * *
Не зводь дві істини в одно.
* * *
Бог наш по крихті з хаосу ночі
світло і світ цей створив.
* * *
Створюючи новий світогляд на старій планеті,
слід думати не стільки про майбутнє, як про найглибше
я́кщонайнаймайбутніше і що́якнайнайминуліше.
* * *
Земля в космосі схожа на дитину в колисці часу.
* * *
Мов піліґрими, ста́ріють віки
і йдуть за обрій з вивченими віршами.
* * *
Світ нам цей потрібен.
Людям усієї землі Земля потрібна.
* * *
Земний ковчег на хвилях вічного життя
то піднесеться, то пірне в космічний шторм.
* * *
Розгойдують Землю кліматичні шторми:
і в жилах – дрижання.
* * *
Над кожним днем ще вище небо.
Бо нижчає земля.
* * *
Як добре, що є Земля,
і на Землі тій – ти і я.
* * *
Світ тісний, як квадрат покою.
* * *
Як дивно світ улаштований…
Я думаю – він хворий.
Собою залишитися вільний.
* * *
Світ осягни-обніми від душі.
* * *
Світ – не журнал і не ефір,
а живий величезний світ.
* * *
Гігантський світ,
і вистачить всього нам на весь наш вік.
* * *
Покохайте світ і помилу́йте.
* * *
ХХІ століття промайне між зірок.
ХХІ століття – двадцять перший урок.
* * *
Космічні тенденції:
Прийшов той час, коли усе,
давно пов’язане з Землею,
змінивши сутність, нас несе
у божевільну ґалерею.
* * *
Усе тече і змінюється,
адже обертається Земля.
* * *
Земля летить…
шукає більшого,
шукає виходу.
* * *
Старішає світ.
От-от – і мине неоліт.
* * *
О світе мій, в руках моїх ти!
Хай принадиш одно́го злом,
інший – знатиме, що зробити,
бо помолиться перед сном.
* * *
Світ (я певен) – повний нуль,
що застряг між круглих дуг.
* * *
Неміряно ідей!
Війна – на всі смаки!
Сьогодні світ такий,
яким не був ніколи!
* * *
Наш світ великий – в нім стежок багато.
Одні ведуть до пекла, інші – в рай.
* * *
А світ сидить закутий поточними думками,
ковтаючи секунди роками і віками.
* * *
Людина в цьому світі – гість,
чогось чекає.
* * *
Малюється світ тим, хто весь перед ним.
* * *
Дива на світі відбуваються.
* * *
Цей такий скупий на легковажність світ.
* * *
Світ у віках перевтілений, вийди назустріч мені.
* * *
О, світе мій, ти був моєю тінню,
бо я руками сонце пеленав.
* * *
О світе мій!
Я блукав твоєю тінню.
Дякую тобі за сумніви...
без сумніву.
* * *
Світ сповнений барв, поезій і мелодій.
* * *
Коли в мене будуть власні ключі
від цього сонця, від цього неба,
від цього світу,
коли?
* * *
Між нами і світом – трепетний гіпноз.
* * *
Усе примелькалось, усе горить вогнями
вночі, вранці, ввечері та днями.
* * *
До межі Небес – метушня і маячня земна.
* * *
Світ підводний чи то космос земний?
* * *
Щодня він ходив на край світу і щодня запізнювався.
?
Щодня на 12:00 він поспішав на край світу
і щоразу не встигав.
Учора він вийшов з дому о пів на дванадцяту –
і запізнився! Сьогодні він вийшов без однієї хвилини
дванадцять годин – і встиг!
Просто край світу з кожним днем – наближався.
* * *
Уявіть собі, що весь світ – Любов.
* * *
Мабуть, те, що належить перу,
та любов, що складає літопис,
залишивши печеру стару,
спише Землю, покинувши глобус.
* * *
Цей світ майне коротким манівцем,
затисненим скарба́ми між галактик.
* * *
Подаруй світу енергію любові.
* * *
Скоро засяє Земля з Божої милості.
Космос – безіменний автор нас –
трембітами безсмертності урочить.
* * *
Космос промовляє нотами Баха.
* * *
Космос шаленіє бурями.
Дощами йдуть комети й астероїди.
На Сонці вітер підіймає куряви.
* * *
Краєм ока космос не буває.
* * *
Чумацький Шлях далекий…
Як багато зірок поєднав в одну –
в одну доро́гу той титан стоокий.
* * *
Легкі зірки лишилися на небі,
а важкі – попадали.
* * *
Навіть зірка може перетворитися на камінь.
* * *
«Реальне життя» – воно є мить, обірвана смертю,
аби знову перейти в духовне життя – вічність,
обробити інформацію, яка є родовим і минулим,
що сконцентровано йде в Космос із тієї планети
чи субстанції, де проходить нарощення розуму.
* * *
Небесні стволи та земні розгалуження.
* * *
Великий мозок – Космос живиться завдяки нашим
еволюціонізуючим мізкам, які борються.
Тому легко сказати, що є марними ці земні радощі,
досягнення й кар’єри, що ми робимо тут, на Землі,
переступаючи подекуди через нашу мораль,
яка стримує нас від зайвої витрати часу.
* * *
Розум, який закодований у дусі, що пливе після смерті
в Космос, є вічним, тим, що розвивається.
* * *
Вічно живим є все, крім то́го, що вмирає.
* * *
Це ніяке не царство. І не загублений острів. А далека –
до глибини багатотриліярдного болю – далечина.
Омріяний здогадами далечезний космос. Ніяка й не планета.
І не зірка. І не чорна діра, яку, напевне, хтось сподівається
натрапити, аби перейти в інший вимір. Це звичайнісінький
космос. Космічний простір, серед якого розкинулася
вибаглива мара, схожа на якесь існування…
А таки забігаючи дещо наперед, я зізнаюся, що це Вічність.
* * *
Вічносте, даних про людство бракує.
* * *
Кожен камінь кричить,
особливо камінь спотикання.
* * *
Істина – в тіні,
а тінь – від стіни суті.
* * *
Не зводь дві істини в одно.
* * *
Бог наш по крихті з хаосу ночі
світло і світ цей створив.
* * *
Створюючи новий світогляд на старій планеті,
слід думати не стільки про майбутнє, як про найглибше
я́кщонайнаймайбутніше і що́якнайнайминуліше.
* * *
Земля в космосі схожа на дитину в колисці часу.
* * *
Мов піліґрими, ста́ріють віки
і йдуть за обрій з вивченими віршами.
* * *
Світ нам цей потрібен.
Людям усієї землі Земля потрібна.
* * *
Земний ковчег на хвилях вічного життя
то піднесеться, то пірне в космічний шторм.
* * *
Розгойдують Землю кліматичні шторми:
і в жилах – дрижання.
* * *
Над кожним днем ще вище небо.
Бо нижчає земля.
* * *
Як добре, що є Земля,
і на Землі тій – ти і я.
* * *
Світ тісний, як квадрат покою.
* * *
Як дивно світ улаштований…
Я думаю – він хворий.
Собою залишитися вільний.
* * *
Світ осягни-обніми від душі.
* * *
Світ – не журнал і не ефір,
а живий величезний світ.
* * *
Гігантський світ,
і вистачить всього нам на весь наш вік.
* * *
Покохайте світ і помилу́йте.
* * *
ХХІ століття промайне між зірок.
ХХІ століття – двадцять перший урок.
* * *
Космічні тенденції:
Прийшов той час, коли усе,
давно пов’язане з Землею,
змінивши сутність, нас несе
у божевільну ґалерею.
* * *
Усе тече і змінюється,
адже обертається Земля.
* * *
Земля летить…
шукає більшого,
шукає виходу.
* * *
Старішає світ.
От-от – і мине неоліт.
* * *
О світе мій, в руках моїх ти!
Хай принадиш одно́го злом,
інший – знатиме, що зробити,
бо помолиться перед сном.
* * *
Світ (я певен) – повний нуль,
що застряг між круглих дуг.
* * *
Неміряно ідей!
Війна – на всі смаки!
Сьогодні світ такий,
яким не був ніколи!
* * *
Наш світ великий – в нім стежок багато.
Одні ведуть до пекла, інші – в рай.
* * *
А світ сидить закутий поточними думками,
ковтаючи секунди роками і віками.
* * *
Людина в цьому світі – гість,
чогось чекає.
* * *
Малюється світ тим, хто весь перед ним.
* * *
Дива на світі відбуваються.
* * *
Цей такий скупий на легковажність світ.
* * *
Світ у віках перевтілений, вийди назустріч мені.
* * *
О, світе мій, ти був моєю тінню,
бо я руками сонце пеленав.
* * *
О світе мій!
Я блукав твоєю тінню.
Дякую тобі за сумніви...
без сумніву.
* * *
Світ сповнений барв, поезій і мелодій.
* * *
Коли в мене будуть власні ключі
від цього сонця, від цього неба,
від цього світу,
коли?
* * *
Між нами і світом – трепетний гіпноз.
* * *
Усе примелькалось, усе горить вогнями
вночі, вранці, ввечері та днями.
* * *
До межі Небес – метушня і маячня земна.
* * *
Світ підводний чи то космос земний?
* * *
Щодня він ходив на край світу і щодня запізнювався.
?
Щодня на 12:00 він поспішав на край світу
і щоразу не встигав.
Учора він вийшов з дому о пів на дванадцяту –
і запізнився! Сьогодні він вийшов без однієї хвилини
дванадцять годин – і встиг!
Просто край світу з кожним днем – наближався.
* * *
Уявіть собі, що весь світ – Любов.
* * *
Мабуть, те, що належить перу,
та любов, що складає літопис,
залишивши печеру стару,
спише Землю, покинувши глобус.
* * *
Цей світ майне коротким манівцем,
затисненим скарба́ми між галактик.
* * *
Подаруй світу енергію любові.
* * *
Скоро засяє Земля з Божої милості.
https://mala.storinka.org/сергій-губерначук-всесвіт-космос-вічність-світ-земля-роздуми-цитати-вислови-вірші.html
https://dlib.kiev.ua/items/show/829
http://irbis-nbuv.gov.ua/ulib/item/ukr0000023497
• Текст твору редагувався.
Дивитись першу версію.
Контекст : «Розсипане золото літер», стор. 20–26Дивитись першу версію.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію