* * *
Космос – безіменний автор нас –
трембітами безсмертності урочить.

* * *
Космос промовляє нотами Баха.

* * *
Космос шаленіє бурями.
Дощами йдуть комети й астероїди.
На Сонці вітер підіймає куряви.

* * *
Краєм ока космос не буває.

* * *
Чумацький Шлях далекий…
Як багато зірок поєднав в одну –
в одну доро́гу той титан стоокий.

* * *
Легкі зірки лишилися на небі,
а важкі – попадали.

* * *
Навіть зірка може перетворитися на камінь.

* * *
«Реальне життя» – воно є мить, обірвана смертю,
аби знову перейти в духовне життя – вічність,
обробити інформацію, яка є родовим і минулим,
що сконцентровано йде в Космос із тієї планети
чи субстанції, де проходить нарощення розуму.

* * *
Небесні стволи та земні розгалуження.

* * *
Великий мозок – Космос живиться завдяки нашим
еволюціонізуючим мізкам, які борються.
Тому легко сказати, що є марними ці земні радощі,
досягнення й кар’єри, що ми робимо тут, на Землі,
переступаючи подекуди через нашу мораль,
яка стримує нас від зайвої витрати часу.

* * *
Розум, який закодований у дусі, що пливе після смерті
в Космос, є вічним, тим, що розвивається.

* * *
Вічно живим є все, крім то́го, що вмирає.

* * *
Це ніяке не царство. І не загублений острів. А далека –
до глибини багатотриліярдного болю – далечина.
Омріяний здогадами далечезний космос. Ніяка й не планета.
І не зірка. І не чорна діра, яку, напевне, хтось сподівається
натрапити, аби перейти в інший вимір. Це звичайнісінький
космос. Космічний простір, серед якого розкинулася
вибаглива мара, схожа на якесь існування…
А таки забігаючи дещо наперед, я зізнаюся, що це Вічність.

* * *
Вічносте, даних про людство бракує.

* * *
Кожен камінь кричить,
особливо камінь спотикання.

* * *
Істина – в тіні,
а тінь – від стіни суті.

* * *
Не зводь дві істини в одно.

* * *
Бог наш по крихті з хаосу ночі
світло і світ цей створив.

* * *
Створюючи новий світогляд на старій планеті,
слід думати не стільки про майбутнє, як про найглибше
я́кщонайнаймайбутніше і що́якнайнайминуліше.

* * *
Земля в космосі схожа на дитину в колисці часу.

* * *
Мов піліґрими, ста́ріють віки
і йдуть за обрій з вивченими віршами.

* * *
Світ нам цей потрібен.
Людям усієї землі Земля потрібна.

* * *
Земний ковчег на хвилях вічного життя
то піднесеться, то пірне в космічний шторм.

* * *
Розгойдують Землю кліматичні шторми:
і в жилах – дрижання.

* * *
Над кожним днем ще вище небо.
Бо нижчає земля.

* * *
Як добре, що є Земля,
і на Землі тій – ти і я.

* * *
Світ тісний, як квадрат покою.

* * *
Як дивно світ улаштований…
Я думаю – він хворий.
Собою залишитися вільний.

* * *
Світ осягни-обніми від душі.

* * *
Світ – не журнал і не ефір,
а живий величезний світ.

* * *
Гігантський світ,
і вистачить всього нам на весь наш вік.

* * *
Покохайте світ і помилу́йте.

* * *
ХХІ століття промайне між зірок.
ХХІ століття – двадцять перший урок.

* * *
Космічні тенденції:
Прийшов той час, коли усе,
давно пов’язане з Землею,
змінивши сутність, нас несе
у божевільну ґалерею.

* * *
Усе тече і змінюється,
адже обертається Земля.

* * *
Земля летить…
шукає більшого,
шукає виходу.

* * *
Старішає світ.
От-от – і мине неоліт.

* * *
О світе мій, в руках моїх ти!
Хай принадиш одно́го злом,
інший – знатиме, що зробити,
бо помолиться перед сном.

* * *
Світ (я певен) – повний нуль,
що застряг між круглих дуг.

* * *
Неміряно ідей!
Війна – на всі смаки!
Сьогодні світ такий,
яким не був ніколи!

* * *
Наш світ великий – в нім стежок багато.
Одні ведуть до пекла, інші – в рай.

* * *
А світ сидить закутий поточними думками,
ковтаючи секунди роками і віками.

* * *
Людина в цьому світі – гість,
чогось чекає.

* * *
Малюється світ тим, хто весь перед ним.

* * *
Дива на світі відбуваються.

* * *
Цей такий скупий на легковажність світ.

* * *
Світ у віках перевтілений, вийди назустріч мені.

* * *
О, світе мій, ти був моєю тінню,
бо я руками сонце пеленав.

* * *
О світе мій!
Я блукав твоєю тінню.
Дякую тобі за сумніви...
без сумніву.

* * *
Світ сповнений барв, поезій і мелодій.

* * *
Коли в мене будуть власні ключі
від цього сонця, від цього неба,
від цього світу,
коли?

* * *
Між нами і світом – трепетний гіпноз.

* * *
Усе примелькалось, усе горить вогнями
вночі, вранці, ввечері та днями.

* * *
До межі Небес – метушня і маячня земна.

* * *
Світ підводний чи то космос земний?

* * *
Щодня він ходив на край світу і щодня запізнювався.
?
Щодня на 12:00 він поспішав на край світу
і щоразу не встигав.
Учора він вийшов з дому о пів на дванадцяту –
і запізнився! Сьогодні він вийшов без однієї хвилини
дванадцять годин – і встиг!
Просто край світу з кожним днем – наближався.

* * *
Уявіть собі, що весь світ – Любов.

* * *
Мабуть, те, що належить перу,
та любов, що складає літопис,
залишивши печеру стару,
спише Землю, покинувши глобус.

* * *
Цей світ майне коротким манівцем,
затисненим скарба́ми між галактик.

* * *
Подаруй світу енергію любові.

* * *
Скоро засяє Земля з Божої милості.

https://mala.storinka.org/сергій-губерначук-всесвіт-космос-вічність-світ-земля-роздуми-цитати-вислови-вірші.html
https://dlib.kiev.ua/items/show/829
http://irbis-nbuv.gov.ua/ulib/item/ukr0000023497