Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.11.15
18:29
Не зупинятися у слові,
Коли сягнеш глибин, вершин.
Слова спочинуть охололі.
На слово сяде херувим.
Не зупинятися в розгоні,
В польоті до далеких зір,
Здолати мури й перепони
У прагненні забутих вір.
Коли сягнеш глибин, вершин.
Слова спочинуть охололі.
На слово сяде херувим.
Не зупинятися в розгоні,
В польоті до далеких зір,
Здолати мури й перепони
У прагненні забутих вір.
2026.11.15
17:40
Гортаю в Інтернеті сторінки,
Новини і погоду розглядаю,
Чогось собі цікавого шукаю
І, зокрема, якісь нові книжки.
На сайтах їх багато викладають.
Дивлюся, що читають москалі.
Вже й не дивуюсь їм узагалі,
То просто дикість, що вони читають.
Новини і погоду розглядаю,
Чогось собі цікавого шукаю
І, зокрема, якісь нові книжки.
На сайтах їх багато викладають.
Дивлюся, що читають москалі.
Вже й не дивуюсь їм узагалі,
То просто дикість, що вони читають.
2026.11.15
09:14
Його серце зупинилося 27 березня на Слов’янському напрямку. Прощання відбулося у Вербну неділю. Траурний кортеж розтягнувся через увесь Київ — від Майдану Незалежності до Лівого берега, де він жив.
На Троєщині та Лісовому масиві люди виходили з машин, ст
На Троєщині та Лісовому масиві люди виходили з машин, ст
2026.11.15
07:43
«ДЖОРДАНО БРУНО: Попіл нескінченності, або Ніч на площі Квітів»
(Драматичний есей-містерія на три дії з прологом)
Дійові особи:
Джордано Бруно (Ноланець) – філософ-домініканець, мандрівний мислитель-пантеїст, якому належить теорі
(Драматичний есей-містерія на три дії з прологом)
Дійові особи:
Джордано Бруно (Ноланець) – філософ-домініканець, мандрівний мислитель-пантеїст, якому належить теорі
2026.11.15
07:07
Ні зорі, ні душі, ані тіні -
Тільки тиша й пітьма навкруги,
Тож в уяві малюю видіння
Місць отих, де іти до снаги.
Не буває там темряви й тиші,
І відсутні тривожні думки,
І хмарини там вітер колише ,
І світіння торкає щоки.
Тільки тиша й пітьма навкруги,
Тож в уяві малюю видіння
Місць отих, де іти до снаги.
Не буває там темряви й тиші,
І відсутні тривожні думки,
І хмарини там вітер колише ,
І світіння торкає щоки.
2026.11.15
01:14
Людожерам непогано вдаються ролі людинолюбців.
Хтось демократією живе, хтось нею грається.
Політик – це особа, яка однією рукою будує державу, а іншою її руйнує.
Навіть наймізернішим людцям доступні цукерки «Гулівер» в асортименті.
Криводушн
2026.11.14
23:50
З молитви проростаєм до життя.
Комусь шляхи чи стежка невеличка.
А весни, як горобчики, летять.
Міліє, висихає люд, як річка.
Щодня кудись мчимо, як хитрий грак.
І враз, як тінь, в землі минаєм поспіль.
Комусь шляхи чи стежка невеличка.
А весни, як горобчики, летять.
Міліє, висихає люд, як річка.
Щодня кудись мчимо, як хитрий грак.
І враз, як тінь, в землі минаєм поспіль.
2026.11.14
22:44
Безконечний дощ зі слів ллє в паперовий келих
Током, досхочу свавільним, сковзаючи крізь усесвіт
Сум водойм і хвилі втіх поймають мій відкритий розум
Осяюючи, пестячи
Jai Guru Deva Om
Світ незмінний, хай би що
Світ незмінний, хай би що
Током, досхочу свавільним, сковзаючи крізь усесвіт
Сум водойм і хвилі втіх поймають мій відкритий розум
Осяюючи, пестячи
Jai Guru Deva Om
Світ незмінний, хай би що
Світ незмінний, хай би що
2026.11.14
22:03
Вуалями туманними вкриває листопад.
Мокріють і сиріють вулиці навколо.
Не залишилось майже осені чудних принад.
І сонця барва виглядає досить кволо.
Застигли сумно голі клени в сірому ряду.
Лапате листя застелило легко стежку,
(Нахаба вітер враз й
Мокріють і сиріють вулиці навколо.
Не залишилось майже осені чудних принад.
І сонця барва виглядає досить кволо.
Застигли сумно голі клени в сірому ряду.
Лапате листя застелило легко стежку,
(Нахаба вітер враз й
2026.11.14
21:48
Лише у пам’яті спливає
дуга над плесами води
і сум за веселковим краєм.
На тому березі за плаєм
лишилися мої сліди.
У лузі, де росла калина
і де-не-де чортополох,
дуга над плесами води
і сум за веселковим краєм.
На тому березі за плаєм
лишилися мої сліди.
У лузі, де росла калина
і де-не-де чортополох,
2026.11.14
21:34
«Йдучи до жінки, -Ніцше говорив,- треба брать батіг з собою».
І ось він укупі з приятелем- філософом запряжені тягнуть віз,
А підганяє обох їх батогом нічим, здавалося б, невиразна жінка.
Обом судилось невблаганне «НІ» від неї,як мова заходила
2026.11.14
18:51
присіла ґава на димар
при іншій думці нерозкритій
який-сякий еміль верхарн
кому його державні ритми
старий єврей біля дверей
в його руках сезонні квіти
у нього власний апогей
він відає про смак амрити
при іншій думці нерозкритій
який-сякий еміль верхарн
кому його державні ритми
старий єврей біля дверей
в його руках сезонні квіти
у нього власний апогей
він відає про смак амрити
2026.11.14
14:46
Кричить мені осінь захоплене "браво",
Дарує римовані оплески з листя.
Себе відчуваю воскреслим артистом -
Та вже нема сил на реакцію жваву.
Ні з ким у житті не співав я в октаву.
За те, що не змерз у порожньому місті
Кричить мені осінь захоплен
Дарує римовані оплески з листя.
Себе відчуваю воскреслим артистом -
Та вже нема сил на реакцію жваву.
Ні з ким у житті не співав я в октаву.
За те, що не змерз у порожньому місті
Кричить мені осінь захоплен
2026.11.14
13:30
У 1895 році після завершення навчання в Київському інституті шляхетних дівчат доля закинула мене в одне подільське містечко N., де були білі хати-мазанки з солом’яними горобцевими стріхами, де круторогі корови та нечемні гуси ходили просто вулицями, де с
2026.11.14
13:04
То так сумно, як знову торкається подихом
Неминуча зима, що почином бентежила,
Як губилася поміж циклонними межами,
Снігу мокрого в ніч насипаючи потайки,
Щоб вернути мене за зимовими мештами
Від порогу, де біле узрію я з подивом.
То так прикро,
Неминуча зима, що почином бентежила,
Як губилася поміж циклонними межами,
Снігу мокрого в ніч насипаючи потайки,
Щоб вернути мене за зимовими мештами
Від порогу, де біле узрію я з подивом.
То так прикро,
2026.11.14
10:30
Не віриться, що зараз травень
Отак неждано підійшов.
І музика крізь свіжі трави
Вливається крізь біль і шок.
Нові надії пробивають
Жорсткі заслони небуття.
Зупиниться новітній варвар
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Отак неждано підійшов.
І музика крізь свіжі трави
Вливається крізь біль і шок.
Нові надії пробивають
Жорсткі заслони небуття.
Зупиниться новітній варвар
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2026.07.04
2026.04.29
2026.04.23
2026.03.31
2026.03.19
2026.02.11
2025.11.29
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Сергій Губерначук (1969 - 2017) /
Проза
Всесвіт, космос, вічність, світ, Земля (роздуми, цитати)
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Всесвіт, космос, вічність, світ, Земля (роздуми, цитати)
* * *
Космос – безіменний автор нас –
трембітами безсмертності урочить.
* * *
Космос промовляє нотами Баха.
* * *
Космос шаленіє бурями.
Дощами йдуть комети й астероїди.
На Сонці вітер підіймає куряви.
* * *
Краєм ока космос не буває.
* * *
Чумацький Шлях далекий…
Як багато зірок поєднав в одну –
в одну доро́гу той титан стоокий.
* * *
Легкі зірки лишилися на небі,
а важкі – попадали.
* * *
Навіть зірка може перетворитися на камінь.
* * *
«Реальне життя» – воно є мить, обірвана смертю,
аби знову перейти в духовне життя – вічність,
обробити інформацію, яка є родовим і минулим,
що сконцентровано йде в Космос із тієї планети
чи субстанції, де проходить нарощення розуму.
* * *
Небесні стволи та земні розгалуження.
* * *
Великий мозок – Космос живиться завдяки нашим
еволюціонізуючим мізкам, які борються.
Тому легко сказати, що є марними ці земні радощі,
досягнення й кар’єри, що ми робимо тут, на Землі,
переступаючи подекуди через нашу мораль,
яка стримує нас від зайвої витрати часу.
* * *
Розум, який закодований у дусі, що пливе після смерті
в Космос, є вічним, тим, що розвивається.
* * *
Вічно живим є все, крім то́го, що вмирає.
* * *
Це ніяке не царство. І не загублений острів. А далека –
до глибини багатотриліярдного болю – далечина.
Омріяний здогадами далечезний космос. Ніяка й не планета.
І не зірка. І не чорна діра, яку, напевне, хтось сподівається
натрапити, аби перейти в інший вимір. Це звичайнісінький
космос. Космічний простір, серед якого розкинулася
вибаглива мара, схожа на якесь існування…
А таки забігаючи дещо наперед, я зізнаюся, що це Вічність.
* * *
Вічносте, даних про людство бракує.
* * *
Кожен камінь кричить,
особливо камінь спотикання.
* * *
Істина – в тіні,
а тінь – від стіни суті.
* * *
Не зводь дві істини в одно.
* * *
Бог наш по крихті з хаосу ночі
світло і світ цей створив.
* * *
Створюючи новий світогляд на старій планеті,
слід думати не стільки про майбутнє, як про найглибше
я́кщонайнаймайбутніше і що́якнайнайминуліше.
* * *
Земля в космосі схожа на дитину в колисці часу.
* * *
Мов піліґрими, ста́ріють віки
і йдуть за обрій з вивченими віршами.
* * *
Світ нам цей потрібен.
Людям усієї землі Земля потрібна.
* * *
Земний ковчег на хвилях вічного життя
то піднесеться, то пірне в космічний шторм.
* * *
Розгойдують Землю кліматичні шторми:
і в жилах – дрижання.
* * *
Над кожним днем ще вище небо.
Бо нижчає земля.
* * *
Як добре, що є Земля,
і на Землі тій – ти і я.
* * *
Світ тісний, як квадрат покою.
* * *
Як дивно світ улаштований…
Я думаю – він хворий.
Собою залишитися вільний.
* * *
Світ осягни-обніми від душі.
* * *
Світ – не журнал і не ефір,
а живий величезний світ.
* * *
Гігантський світ,
і вистачить всього нам на весь наш вік.
* * *
Покохайте світ і помилу́йте.
* * *
ХХІ століття промайне між зірок.
ХХІ століття – двадцять перший урок.
* * *
Космічні тенденції:
Прийшов той час, коли усе,
давно пов’язане з Землею,
змінивши сутність, нас несе
у божевільну ґалерею.
* * *
Усе тече і змінюється,
адже обертається Земля.
* * *
Земля летить…
шукає більшого,
шукає виходу.
* * *
Старішає світ.
От-от – і мине неоліт.
* * *
О світе мій, в руках моїх ти!
Хай принадиш одно́го злом,
інший – знатиме, що зробити,
бо помолиться перед сном.
* * *
Світ (я певен) – повний нуль,
що застряг між круглих дуг.
* * *
Неміряно ідей!
Війна – на всі смаки!
Сьогодні світ такий,
яким не був ніколи!
* * *
Наш світ великий – в нім стежок багато.
Одні ведуть до пекла, інші – в рай.
* * *
А світ сидить закутий поточними думками,
ковтаючи секунди роками і віками.
* * *
Людина в цьому світі – гість,
чогось чекає.
* * *
Малюється світ тим, хто весь перед ним.
* * *
Дива на світі відбуваються.
* * *
Цей такий скупий на легковажність світ.
* * *
Світ у віках перевтілений, вийди назустріч мені.
* * *
О, світе мій, ти був моєю тінню,
бо я руками сонце пеленав.
* * *
О світе мій!
Я блукав твоєю тінню.
Дякую тобі за сумніви...
без сумніву.
* * *
Світ сповнений барв, поезій і мелодій.
* * *
Коли в мене будуть власні ключі
від цього сонця, від цього неба,
від цього світу,
коли?
* * *
Між нами і світом – трепетний гіпноз.
* * *
Усе примелькалось, усе горить вогнями
вночі, вранці, ввечері та днями.
* * *
До межі Небес – метушня і маячня земна.
* * *
Світ підводний чи то космос земний?
* * *
Щодня він ходив на край світу і щодня запізнювався.
?
Щодня на 12:00 він поспішав на край світу
і щоразу не встигав.
Учора він вийшов з дому о пів на дванадцяту –
і запізнився! Сьогодні він вийшов без однієї хвилини
дванадцять годин – і встиг!
Просто край світу з кожним днем – наближався.
* * *
Уявіть собі, що весь світ – Любов.
* * *
Мабуть, те, що належить перу,
та любов, що складає літопис,
залишивши печеру стару,
спише Землю, покинувши глобус.
* * *
Цей світ майне коротким манівцем,
затисненим скарба́ми між галактик.
* * *
Подаруй світу енергію любові.
* * *
Скоро засяє Земля з Божої милості.
Космос – безіменний автор нас –
трембітами безсмертності урочить.
* * *
Космос промовляє нотами Баха.
* * *
Космос шаленіє бурями.
Дощами йдуть комети й астероїди.
На Сонці вітер підіймає куряви.
* * *
Краєм ока космос не буває.
* * *
Чумацький Шлях далекий…
Як багато зірок поєднав в одну –
в одну доро́гу той титан стоокий.
* * *
Легкі зірки лишилися на небі,
а важкі – попадали.
* * *
Навіть зірка може перетворитися на камінь.
* * *
«Реальне життя» – воно є мить, обірвана смертю,
аби знову перейти в духовне життя – вічність,
обробити інформацію, яка є родовим і минулим,
що сконцентровано йде в Космос із тієї планети
чи субстанції, де проходить нарощення розуму.
* * *
Небесні стволи та земні розгалуження.
* * *
Великий мозок – Космос живиться завдяки нашим
еволюціонізуючим мізкам, які борються.
Тому легко сказати, що є марними ці земні радощі,
досягнення й кар’єри, що ми робимо тут, на Землі,
переступаючи подекуди через нашу мораль,
яка стримує нас від зайвої витрати часу.
* * *
Розум, який закодований у дусі, що пливе після смерті
в Космос, є вічним, тим, що розвивається.
* * *
Вічно живим є все, крім то́го, що вмирає.
* * *
Це ніяке не царство. І не загублений острів. А далека –
до глибини багатотриліярдного болю – далечина.
Омріяний здогадами далечезний космос. Ніяка й не планета.
І не зірка. І не чорна діра, яку, напевне, хтось сподівається
натрапити, аби перейти в інший вимір. Це звичайнісінький
космос. Космічний простір, серед якого розкинулася
вибаглива мара, схожа на якесь існування…
А таки забігаючи дещо наперед, я зізнаюся, що це Вічність.
* * *
Вічносте, даних про людство бракує.
* * *
Кожен камінь кричить,
особливо камінь спотикання.
* * *
Істина – в тіні,
а тінь – від стіни суті.
* * *
Не зводь дві істини в одно.
* * *
Бог наш по крихті з хаосу ночі
світло і світ цей створив.
* * *
Створюючи новий світогляд на старій планеті,
слід думати не стільки про майбутнє, як про найглибше
я́кщонайнаймайбутніше і що́якнайнайминуліше.
* * *
Земля в космосі схожа на дитину в колисці часу.
* * *
Мов піліґрими, ста́ріють віки
і йдуть за обрій з вивченими віршами.
* * *
Світ нам цей потрібен.
Людям усієї землі Земля потрібна.
* * *
Земний ковчег на хвилях вічного життя
то піднесеться, то пірне в космічний шторм.
* * *
Розгойдують Землю кліматичні шторми:
і в жилах – дрижання.
* * *
Над кожним днем ще вище небо.
Бо нижчає земля.
* * *
Як добре, що є Земля,
і на Землі тій – ти і я.
* * *
Світ тісний, як квадрат покою.
* * *
Як дивно світ улаштований…
Я думаю – він хворий.
Собою залишитися вільний.
* * *
Світ осягни-обніми від душі.
* * *
Світ – не журнал і не ефір,
а живий величезний світ.
* * *
Гігантський світ,
і вистачить всього нам на весь наш вік.
* * *
Покохайте світ і помилу́йте.
* * *
ХХІ століття промайне між зірок.
ХХІ століття – двадцять перший урок.
* * *
Космічні тенденції:
Прийшов той час, коли усе,
давно пов’язане з Землею,
змінивши сутність, нас несе
у божевільну ґалерею.
* * *
Усе тече і змінюється,
адже обертається Земля.
* * *
Земля летить…
шукає більшого,
шукає виходу.
* * *
Старішає світ.
От-от – і мине неоліт.
* * *
О світе мій, в руках моїх ти!
Хай принадиш одно́го злом,
інший – знатиме, що зробити,
бо помолиться перед сном.
* * *
Світ (я певен) – повний нуль,
що застряг між круглих дуг.
* * *
Неміряно ідей!
Війна – на всі смаки!
Сьогодні світ такий,
яким не був ніколи!
* * *
Наш світ великий – в нім стежок багато.
Одні ведуть до пекла, інші – в рай.
* * *
А світ сидить закутий поточними думками,
ковтаючи секунди роками і віками.
* * *
Людина в цьому світі – гість,
чогось чекає.
* * *
Малюється світ тим, хто весь перед ним.
* * *
Дива на світі відбуваються.
* * *
Цей такий скупий на легковажність світ.
* * *
Світ у віках перевтілений, вийди назустріч мені.
* * *
О, світе мій, ти був моєю тінню,
бо я руками сонце пеленав.
* * *
О світе мій!
Я блукав твоєю тінню.
Дякую тобі за сумніви...
без сумніву.
* * *
Світ сповнений барв, поезій і мелодій.
* * *
Коли в мене будуть власні ключі
від цього сонця, від цього неба,
від цього світу,
коли?
* * *
Між нами і світом – трепетний гіпноз.
* * *
Усе примелькалось, усе горить вогнями
вночі, вранці, ввечері та днями.
* * *
До межі Небес – метушня і маячня земна.
* * *
Світ підводний чи то космос земний?
* * *
Щодня він ходив на край світу і щодня запізнювався.
?
Щодня на 12:00 він поспішав на край світу
і щоразу не встигав.
Учора він вийшов з дому о пів на дванадцяту –
і запізнився! Сьогодні він вийшов без однієї хвилини
дванадцять годин – і встиг!
Просто край світу з кожним днем – наближався.
* * *
Уявіть собі, що весь світ – Любов.
* * *
Мабуть, те, що належить перу,
та любов, що складає літопис,
залишивши печеру стару,
спише Землю, покинувши глобус.
* * *
Цей світ майне коротким манівцем,
затисненим скарба́ми між галактик.
* * *
Подаруй світу енергію любові.
* * *
Скоро засяє Земля з Божої милості.
https://mala.storinka.org/сергій-губерначук-всесвіт-космос-вічність-світ-земля-роздуми-цитати-вислови-вірші.html
https://dlib.kiev.ua/items/show/829
http://irbis-nbuv.gov.ua/ulib/item/ukr0000023497
• Текст твору редагувався.
Дивитись першу версію.
Контекст : «Розсипане золото літер», стор. 20–26Дивитись першу версію.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
