Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.11.21
14:59
ПЗ неба червоно захід хлюпає,
Зафарбовує сокурину.
Будуть в осені сумнолюбої
Ще погідні та теплі днини.
Будуть в осені любоніжної
Над водою легкі тумани.
Буде осінь щоранку іншою,
Зафарбовує сокурину.
Будуть в осені сумнолюбої
Ще погідні та теплі днини.
Будуть в осені любоніжної
Над водою легкі тумани.
Буде осінь щоранку іншою,
2026.11.21
13:13
Я лезами тендітних пелюсток
Прийду у край нечуваний, незнаний
Крізь сонце і розпечений пісок,
Де квітне час глибокий, несказанний.
Так важко парадоксами іти,
Шляхами незбагненними, чужими.
Ти битим склом дістанешся мети,
Прийду у край нечуваний, незнаний
Крізь сонце і розпечений пісок,
Де квітне час глибокий, несказанний.
Так важко парадоксами іти,
Шляхами незбагненними, чужими.
Ти битим склом дістанешся мети,
2026.11.21
12:33
Гусак містом ходить-бродить*
винуватий без вини,
що шукає – не знаходить
бо довкола стан війни.
Ой, шкода як, сумний пташе,
не гроза, не буревій
так змінили життя наше –
винуватий без вини,
що шукає – не знаходить
бо довкола стан війни.
Ой, шкода як, сумний пташе,
не гроза, не буревій
так змінили життя наше –
2026.11.21
11:57
Ні промінчика. Ніч смоляна.
Вже націлені жерла…
Люд у світі дивується нам:
Ще живі, ще не вмерли.
Стіни зводим і сієм жита,
Хоч війна за війною,
І бороним безцінне життя –
Та якою ціною…
Вже націлені жерла…
Люд у світі дивується нам:
Ще живі, ще не вмерли.
Стіни зводим і сієм жита,
Хоч війна за війною,
І бороним безцінне життя –
Та якою ціною…
2026.11.21
11:18
Унаслідок російської атаки на Київ 19 листопада 2026 року вибухова хвиля від падіння уламків пошкодила вікна, рами та окремі елементи фасаду й карнизів Володимирського собору.
Одними з авторів розписів у цьому храмі є видатні художники Віктор Васнєцов і
Одними з авторів розписів у цьому храмі є видатні художники Віктор Васнєцов і
2026.11.21
07:39
Із Василя Лебедєва-Кумача)
Барвить РАНОК світозорий
мури в древньому Кремлі.
Прокидається бадьорий
люд радянської землі.
Прохолода добромисно
Барвить РАНОК світозорий
мури в древньому Кремлі.
Прокидається бадьорий
люд радянської землі.
Прохолода добромисно
2026.11.21
07:20
Німіють, поколюють, просто болять
Натруджені працею руки,
Та хочуть, як завжди, мене обійнять
Опісля гіркої розлуки.
В зусиллі притиснуть - прожиті літа,
Турбота, терпіння і ласка,
І мамина мудрість, одвічно свята,
Що з буднів утворює казку.
Натруджені працею руки,
Та хочуть, як завжди, мене обійнять
Опісля гіркої розлуки.
В зусиллі притиснуть - прожиті літа,
Турбота, терпіння і ласка,
І мамина мудрість, одвічно свята,
Що з буднів утворює казку.
2026.11.20
23:44
Колись, не так давно, в часи не такі уже й давні і навіть не епічні, і не міфічні я написав новелу «Дружина прокурора». Мене тоді звинуватили в упередженості, однобічності, суб’єктивності, надлишковій актуальності (це не література, мовляв), гіперболізова
2026.11.20
22:24
видива осінні
мокнуть під дощем
красоту зацінить
дехто із нікчем
начебто дизайнер
інколи естет
часом копірайтер
може і поет
мокнуть під дощем
красоту зацінить
дехто із нікчем
начебто дизайнер
інколи естет
часом копірайтер
може і поет
2026.11.20
21:23
Догоряє свіча горизонту,
Розповзається напівпітьма.
Вовкулаки незримого фронту
У облогу беруть крадькома.
Поховалися далі чимдалі,
Світ уклався у відстань руки.
Лиш в астралі, мов авта на ралі
Розповзається напівпітьма.
Вовкулаки незримого фронту
У облогу беруть крадькома.
Поховалися далі чимдалі,
Світ уклався у відстань руки.
Лиш в астралі, мов авта на ралі
2026.11.20
21:11
Осіння ніч
примчала на колісниці,
зупинилась…
п'є чашу темряви
до самого дна.
Ловить крізь тишу звуки -
гучно…
гучно…
примчала на колісниці,
зупинилась…
п'є чашу темряви
до самого дна.
Ловить крізь тишу звуки -
гучно…
гучно…
2026.11.20
20:59
Не забуду! І свічка ніколи не згасне!
Я шукаю Її серед суму алей,
Заглядаю в обличчя байдужих людей,
Все навколо здається пустим і невчасним.
О, насніться мені, рідні очі прекрасні!
Вся реальність - поламана. Все шкереберть.
Ніжний погляд юрбою спап
Я шукаю Її серед суму алей,
Заглядаю в обличчя байдужих людей,
Все навколо здається пустим і невчасним.
О, насніться мені, рідні очі прекрасні!
Вся реальність - поламана. Все шкереберть.
Ніжний погляд юрбою спап
2026.11.20
13:05
Чоловік, що прожив небагато
І розтанув у розквіті сил,
Мов згоріле до часу багаття,
Наче птах без польоту і крил.
По собі він залишив надгробок,
Ну а пам'ять розтала в літах,
Почорнілих, як зношена роба,
І розтанув у розквіті сил,
Мов згоріле до часу багаття,
Наче птах без польоту і крил.
По собі він залишив надгробок,
Ну а пам'ять розтала в літах,
Почорнілих, як зношена роба,
2026.11.20
12:46
Настала драма у комедіанта –
розтанули ілюзії і ось
нема кому у вічі заглядати,
прокажене продовжує стріляти,
а західне недочуває, – SOS!!!
***
Малоросійців зомбувати просто
розтанули ілюзії і ось
нема кому у вічі заглядати,
прокажене продовжує стріляти,
а західне недочуває, – SOS!!!
***
Малоросійців зомбувати просто
2026.11.20
10:40
Від ракетного вибуху тремтить земля,
а надворі дитячий голос: «Бабах!»…
Не відає ще нерозумне маля,
що війна - жах…
Воно думає, що це просто гра:
дорослі ж не можуть його вбити
чи завдати важких ран!
а надворі дитячий голос: «Бабах!»…
Не відає ще нерозумне маля,
що війна - жах…
Воно думає, що це просто гра:
дорослі ж не можуть його вбити
чи завдати важких ран!
2026.11.20
05:52
У наших жилах предків міць і сила,
А в пам'яті - звитяги чималі, -
Шукаю гідних, щоби відомстили
За сльози української землі.
Пліч-о-пліч станем проти супостата,
З'єднаємось в єдиний моноліт,
Бо час уже йому борги вертати,
Прийшла пора за все дав
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...А в пам'яті - звитяги чималі, -
Шукаю гідних, щоби відомстили
За сльози української землі.
Пліч-о-пліч станем проти супостата,
З'єднаємось в єдиний моноліт,
Бо час уже йому борги вертати,
Прийшла пора за все дав
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2026.07.04
2026.04.29
2026.04.23
2026.03.31
2026.03.19
2026.02.11
2026.01.11
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Сергій Губерначук (1969 - 2017) /
Проза
Бог, небеса, святе, віра (роздуми, цитати)
Контекст : «Розсипане золото літер», стор. 11–19
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Бог, небеса, святе, віра (роздуми, цитати)
* * *
Священний подарунок від Бога – й до Бога
для кожної живої душі – дорога Віри, Надії й Любові,
аби пізнати справжнє торжество Розуму і Духа.
* * *
Золотом пишеться Боже ім’я
і промовляється золотовусто.
* * *
А Бог єдиний. І Він Православний.
І ім'я Йому – Ісус Христос. І не тому, що Ви всі так бажаєте,
або знаєте, або співпереживаєте, а тому, що Сам Господь Бог
імені Собі Самому не зажадав… Бог же єсмь Бог…
А Синові Своєму Ім'я те дав.
* * *
Є Святий Дух, але з Вічністю (Богом) Він єдино поєднаний.
* * *
Єдин Святий Дух –
душ вічний пастух –
спрямовує Розуму Рух!
* * *
Дух живіший за все живе.
І Він рухає людською душею від її народження
аж до кінця, не сподіваючись на подяку.
* * *
Легше позбутися власних очей,
ніж бачити на власні очі
спотворення Твоїх вчень, Отче!
* * *
Бачиш Бога в Небесах?
* * *
Хвала як Отцю і Сину
з нас за ціле й за частину!
За життя й за землю пухом
хвала скрізь Святому Духу!
* * *
Усе почалося зі Слова й на Слові скінчиться.
* * *
Божі думки́ з осяяних небес –
мов пахощі єванґельських чудес.
Вбираймо вчасно їх, несі́мо їх у світ,
де сонце тонко точить віковічний лід.
* * *
Господи, щедроти Твої безмежні,
турботи Твої належні.
Ми минулі й прийдешні.
* * *
Господи! Дай чисту віру грішному миру.
* * *
Пŏшли же нам, Боже, на кожен наш час
Покро́ву, Рŏздво, Паску, Трŏйцÿ і Спас.
* * *
О, Боже наш, Ти віру для життя вручив.
* * *
Ніхто не знищить віри нашої – Христової –
в якій душа до раю входить.
* * *
Я молитися не перестану – за віру.
* * *
Як Молитва стає реальною в своєму відображенні
крізь час до зірок, які такі мінливі?
* * *
Якби ж основою молитви не було Небо,
то не було б і життя тут.
* * *
Тихий світ однієї молитви
упокоєно і сокровенно
став Твоїм, став моїм знаме́ном –
небом..,
небом чи1стих святих сподівань.
* * *
Є єдина сила, хаотична сила – небесний рух.
* * *
Боже наш, навчи нас терпеливості
в молитвах пречистих до очей Твоїх святих.
* * *
Плоди молитов – діючі, сильні і то́чні.
* * *
Твердої віри та безмежної любові всім нам!
* * *
Нас малює Бог.
* * *
Не бійся, брате, давно в нас Бог закохався,
тому що Він – Любов i дороговказна зірка.
* * *
Боже наш, усе – з Твоєї милості.
* * *
Ісус багато що сказав, але Його почули мало.
* * *
Бог мріє серцем кожним переважить
з «мінусів» на «плюс».
* * *
Швидше вищу мову вчи.
* * *
На жаль, Людина – не Бог,
хоча за подобою Божою Богом
була створена. На жаль, Людина жахлива,
хоча прекрасною створена була.
* * *
Як нам на землі обжити свої Небеса!?
* * *
Надто дороге твоє спасіння!
* * *
Біжіть до церкви всі,
щоб час вам став на небесі.
* * *
Які небеса міцні й високі!
* * *
Не розмінюй рай на окови земні.
* * *
По колу ходимо від миру до війни
і Бога славимо, бо грішні ми.
* * *
Полуда
Горбатого чіпляли на хреста.
Він грішник і просив у себе вмерти.
Він від життя натхнення не дістав,
так тужився його почути в смерті.
Зібрався суд і не відмовив жертві,
хтось згоду дав від імені Христа,
люд з горбаня сміявся –
й не признав
Ісуса,
Що прощався вдруге,
втретє…
* * *
Рятує всіх Господь, одного разу... і в кінці.
Обтяжує – плоть, всім злом в одному лиці.
* * *
На дні не нашого раю
шукаємо своє власне яблуко.
Всі яблука побито ще весною,
ще квітами занесено у пекло.
* * *
Людино, ти Богу смерть розпочала,
а Бог – живий, бо не фанатик.
* * *
Нескінченний рахунок – яскраві гріхи.
* * *
Різні – всі, а гріх – подібний.
* * *
На́с гріхи ведуть на Божий Суд.
* * *
Немає гріхів після старості.
* * *
Гріх, як грім, за ним – полуда, –
дасть Ісус, Аллах та Будда.
* * *
Коли в душі блукає ніч,
а світ мигтіє в міражі,
як може сповідь помогти,
коли зневірився в житті?
* * *
В усіх обрядах світу будь святим.
Не зневажай святих обрядів світу.
* * *
У кожного із нас є свій секрет,
який Бог дав, а диявол вкрав.
* * *
Поквапся на сповідь.
Бо в мандри Христові
гріхи не пустять тебе…
Додай до любові
слова, вже готові
здійснитися тут і тепер…
Ти йдеш на воскреслість?
Ти йдеш до загину!,
не знаючи, хто́ ти такий.
* * *
Бог усе простить, якщо Він в душі звучить.
* * *
Причащаймось частіше й чистішими,
інакше – упадемо в розпусту.
* * *
Творець вручає кожному свій талант і терпіння.
* * *
Не кидай камінь у небо,
все одно він упаде на землю.
* * *
У небі – зірки.
А ми – земля.
Боже, як важко жити
з власним «я»!
* * *
Кричи за небо й хліб!
* * *
Забудься про все – хай працюють молитви,
якими ми встигли півнеба полити.
* * *
Молитва здійснила рейд багатьма жилами
вже вмираючого минулого.
* * *
Слава Тобі, Господи,
за священні ро́зклади!
За духовний наш багаж –
хвала Тобі, Боже наш!
* * *
За лаштунками неба завжди сховано рай.
* * *
Квітка в раю вічністю жива.
* * *
Відпочинок є,
і місце відпочинку – рай.
* * *
Пекло просочене раєм.
* * *
Пекло – нескінченне,
а рай – не на Землі
і Бог – не між людьми.
* * *
Тепер про пекло.
Воно тут, між нас, безвірих.
* * *
На Бога надійся – і сам не гріши.
Не плач і не смійся – не псуй, не бреши.
* * *
З любові лише починається дорога в зоряний рай,
і саме з Землі починається дорога в зоряний рай.
* * *
За небесною межею – маячня земна.
* * *
Собор на свято стає свічкою,
замість хрестів – вогні.
* * *
У свято посміхається місто сонцем крізь куполи.
* * *
Віруй, Надіє, в Любов!
* * *
Чому у віри, надії, любові жіночі імена?
* * *
Надію викорінити неможливо.
* * *
Надія – біле дерево в пустелі.
* * *
Дві краси.
Одна з них – земна.
* * *
Йди поза час, Боже праведний мій,
йди, обминай нерозкаяних.
* * *
Призупиняй свій погляд й темп,
а з Неба сподівайся на підтримку.
* * *
Тим, хто любить читати тишу,
хто мовчить, хто людей не будить,
думку Божу знайти простіше.
Без людей Любов їх людить.
* * *
Гідно неси свій хрест,
щоб Господь у душі воскрес.
Священний подарунок від Бога – й до Бога
для кожної живої душі – дорога Віри, Надії й Любові,
аби пізнати справжнє торжество Розуму і Духа.
* * *
Золотом пишеться Боже ім’я
і промовляється золотовусто.
* * *
А Бог єдиний. І Він Православний.
І ім'я Йому – Ісус Христос. І не тому, що Ви всі так бажаєте,
або знаєте, або співпереживаєте, а тому, що Сам Господь Бог
імені Собі Самому не зажадав… Бог же єсмь Бог…
А Синові Своєму Ім'я те дав.
* * *
Є Святий Дух, але з Вічністю (Богом) Він єдино поєднаний.
* * *
Єдин Святий Дух –
душ вічний пастух –
спрямовує Розуму Рух!
* * *
Дух живіший за все живе.
І Він рухає людською душею від її народження
аж до кінця, не сподіваючись на подяку.
* * *
Легше позбутися власних очей,
ніж бачити на власні очі
спотворення Твоїх вчень, Отче!
* * *
Бачиш Бога в Небесах?
* * *
Хвала як Отцю і Сину
з нас за ціле й за частину!
За життя й за землю пухом
хвала скрізь Святому Духу!
* * *
Усе почалося зі Слова й на Слові скінчиться.
* * *
Божі думки́ з осяяних небес –
мов пахощі єванґельських чудес.
Вбираймо вчасно їх, несі́мо їх у світ,
де сонце тонко точить віковічний лід.
* * *
Господи, щедроти Твої безмежні,
турботи Твої належні.
Ми минулі й прийдешні.
* * *
Господи! Дай чисту віру грішному миру.
* * *
Пŏшли же нам, Боже, на кожен наш час
Покро́ву, Рŏздво, Паску, Трŏйцÿ і Спас.
* * *
О, Боже наш, Ти віру для життя вручив.
* * *
Ніхто не знищить віри нашої – Христової –
в якій душа до раю входить.
* * *
Я молитися не перестану – за віру.
* * *
Як Молитва стає реальною в своєму відображенні
крізь час до зірок, які такі мінливі?
* * *
Якби ж основою молитви не було Небо,
то не було б і життя тут.
* * *
Тихий світ однієї молитви
упокоєно і сокровенно
став Твоїм, став моїм знаме́ном –
небом..,
небом чи1стих святих сподівань.
* * *
Є єдина сила, хаотична сила – небесний рух.
* * *
Боже наш, навчи нас терпеливості
в молитвах пречистих до очей Твоїх святих.
* * *
Плоди молитов – діючі, сильні і то́чні.
* * *
Твердої віри та безмежної любові всім нам!
* * *
Нас малює Бог.
* * *
Не бійся, брате, давно в нас Бог закохався,
тому що Він – Любов i дороговказна зірка.
* * *
Боже наш, усе – з Твоєї милості.
* * *
Ісус багато що сказав, але Його почули мало.
* * *
Бог мріє серцем кожним переважить
з «мінусів» на «плюс».
* * *
Швидше вищу мову вчи.
* * *
На жаль, Людина – не Бог,
хоча за подобою Божою Богом
була створена. На жаль, Людина жахлива,
хоча прекрасною створена була.
* * *
Як нам на землі обжити свої Небеса!?
* * *
Надто дороге твоє спасіння!
* * *
Біжіть до церкви всі,
щоб час вам став на небесі.
* * *
Які небеса міцні й високі!
* * *
Не розмінюй рай на окови земні.
* * *
По колу ходимо від миру до війни
і Бога славимо, бо грішні ми.
* * *
Полуда
Горбатого чіпляли на хреста.
Він грішник і просив у себе вмерти.
Він від життя натхнення не дістав,
так тужився його почути в смерті.
Зібрався суд і не відмовив жертві,
хтось згоду дав від імені Христа,
люд з горбаня сміявся –
й не признав
Ісуса,
Що прощався вдруге,
втретє…
* * *
Рятує всіх Господь, одного разу... і в кінці.
Обтяжує – плоть, всім злом в одному лиці.
* * *
На дні не нашого раю
шукаємо своє власне яблуко.
Всі яблука побито ще весною,
ще квітами занесено у пекло.
* * *
Людино, ти Богу смерть розпочала,
а Бог – живий, бо не фанатик.
* * *
Нескінченний рахунок – яскраві гріхи.
* * *
Різні – всі, а гріх – подібний.
* * *
На́с гріхи ведуть на Божий Суд.
* * *
Немає гріхів після старості.
* * *
Гріх, як грім, за ним – полуда, –
дасть Ісус, Аллах та Будда.
* * *
Коли в душі блукає ніч,
а світ мигтіє в міражі,
як може сповідь помогти,
коли зневірився в житті?
* * *
В усіх обрядах світу будь святим.
Не зневажай святих обрядів світу.
* * *
У кожного із нас є свій секрет,
який Бог дав, а диявол вкрав.
* * *
Поквапся на сповідь.
Бо в мандри Христові
гріхи не пустять тебе…
Додай до любові
слова, вже готові
здійснитися тут і тепер…
Ти йдеш на воскреслість?
Ти йдеш до загину!,
не знаючи, хто́ ти такий.
* * *
Бог усе простить, якщо Він в душі звучить.
* * *
Причащаймось частіше й чистішими,
інакше – упадемо в розпусту.
* * *
Творець вручає кожному свій талант і терпіння.
* * *
Не кидай камінь у небо,
все одно він упаде на землю.
* * *
У небі – зірки.
А ми – земля.
Боже, як важко жити
з власним «я»!
* * *
Кричи за небо й хліб!
* * *
Забудься про все – хай працюють молитви,
якими ми встигли півнеба полити.
* * *
Молитва здійснила рейд багатьма жилами
вже вмираючого минулого.
* * *
Слава Тобі, Господи,
за священні ро́зклади!
За духовний наш багаж –
хвала Тобі, Боже наш!
* * *
За лаштунками неба завжди сховано рай.
* * *
Квітка в раю вічністю жива.
* * *
Відпочинок є,
і місце відпочинку – рай.
* * *
Пекло просочене раєм.
* * *
Пекло – нескінченне,
а рай – не на Землі
і Бог – не між людьми.
* * *
Тепер про пекло.
Воно тут, між нас, безвірих.
* * *
На Бога надійся – і сам не гріши.
Не плач і не смійся – не псуй, не бреши.
* * *
З любові лише починається дорога в зоряний рай,
і саме з Землі починається дорога в зоряний рай.
* * *
За небесною межею – маячня земна.
* * *
Собор на свято стає свічкою,
замість хрестів – вогні.
* * *
У свято посміхається місто сонцем крізь куполи.
* * *
Віруй, Надіє, в Любов!
* * *
Чому у віри, надії, любові жіночі імена?
* * *
Надію викорінити неможливо.
* * *
Надія – біле дерево в пустелі.
* * *
Дві краси.
Одна з них – земна.
* * *
Йди поза час, Боже праведний мій,
йди, обминай нерозкаяних.
* * *
Призупиняй свій погляд й темп,
а з Неба сподівайся на підтримку.
* * *
Тим, хто любить читати тишу,
хто мовчить, хто людей не будить,
думку Божу знайти простіше.
Без людей Любов їх людить.
* * *
Гідно неси свій хрест,
щоб Господь у душі воскрес.
https://mala.storinka.org/сергій-губерначук-бог-небеса-святе-віра-роздуми-вислови-
цитати.html
https://dlib.kiev.ua/items/show/829
http://irbis-nbuv.gov.ua/ulib/item/ukr0000023497
Контекст : «Розсипане золото літер», стор. 11–19
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
