
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2025.09.18
19:05
Жив в одного пана старець, ходив, побирався
Доки й помер і до Бога чи в пекло подався.
Залишилась після нього тільки одна свита.
Та погана, що і бідний погидує вдіти.
Двірник свиту, навіть, в руки не схотів узяти,
Тож підняв її на вила й закинув на х
Доки й помер і до Бога чи в пекло подався.
Залишилась після нього тільки одна свита.
Та погана, що і бідний погидує вдіти.
Двірник свиту, навіть, в руки не схотів узяти,
Тож підняв її на вила й закинув на х
2025.09.18
18:13
Байдуже – до пекла чи до раю.
Рішення приймати не мені.
Нині лиш на тебе я чекаю –
Наяву чекаю і у сні.
За плечами сорок вісім років –
І вони злетіли, наче мить.
Я збагнув, наскільки світ широкий,
Рішення приймати не мені.
Нині лиш на тебе я чекаю –
Наяву чекаю і у сні.
За плечами сорок вісім років –
І вони злетіли, наче мить.
Я збагнув, наскільки світ широкий,
2025.09.18
12:14
Чоловіче шо ти як ти
Проспектом оцим-во хиляючи стильно
Дам – ді – дам – ді – да – ділі – ді
Мама зве тебе додому йди
Ситчику-читчику йди розкажи
Cпустошення все ще чатує мовби
Тон рожевий електрична блакить
Проспектом оцим-во хиляючи стильно
Дам – ді – дам – ді – да – ділі – ді
Мама зве тебе додому йди
Ситчику-читчику йди розкажи
Cпустошення все ще чатує мовби
Тон рожевий електрична блакить
2025.09.18
11:46
Осінь починається з цілунків
все ще розпашілих літніх вуст.
Вереснем прокочується лунко
сонячних обіймів перший хруст.
Це прощання буде неквапливим.
Вгорнутим у ніжну теплоту.
Вітер, то бурхливо, то пестливо
все ще розпашілих літніх вуст.
Вереснем прокочується лунко
сонячних обіймів перший хруст.
Це прощання буде неквапливим.
Вгорнутим у ніжну теплоту.
Вітер, то бурхливо, то пестливо
2025.09.18
09:21
СІМ ЧУДЕС ЮВІЛЯРА
Отже, мені виповнилося 70 років!
З огляду на цю поважну цифру хотів би поділитися деяким нагромадженим досвідом. Можливо, він зацікавить когось із тих моїх читачів, хто лише наближається до такого далекого рубежу, який у дитинстві ч
2025.09.18
07:12
В'язень мрій і невільник турбот,
Часто змінюю плани позицій,
Бо упертий у чімсь, як осот,
Піддаюся всьому, мов мокриця.
Одягнувши сталеву броню,
Захистившись од куль і осколків, -
Я надалі боюся вогню
Допомоги чиєїсь без толку.
Часто змінюю плани позицій,
Бо упертий у чімсь, як осот,
Піддаюся всьому, мов мокриця.
Одягнувши сталеву броню,
Захистившись од куль і осколків, -
Я надалі боюся вогню
Допомоги чиєїсь без толку.
2025.09.18
01:11
Щастя любить тишу,
тож плекаєш в домі;
у душі колишеш
почуття знайомі.
Затуляєш вікна,
запіркою двері —
квіточка тендітна
в пишнім інтер'єрі.
тож плекаєш в домі;
у душі колишеш
почуття знайомі.
Затуляєш вікна,
запіркою двері —
квіточка тендітна
в пишнім інтер'єрі.
2025.09.17
22:28
Руїни зруйнованого міста.
Від міста нічого не лишилося.
Надгризені скелети будинків.
Бита цегла, щелепи дверей,
вищир безуства.
Що нам хочуть сказати
ці руїни? Вони не стануть
руїнами Херсонеса,
Від міста нічого не лишилося.
Надгризені скелети будинків.
Бита цегла, щелепи дверей,
вищир безуства.
Що нам хочуть сказати
ці руїни? Вони не стануть
руїнами Херсонеса,
2025.09.17
18:46
Я обійму тебе…
У дотиках моїх
Забудь свої печалі і тривоги,
Забудь напругу буднів гомінких,
Знайди спочинок на складних дорогах.
…..
…..
Нехай в моїх обіймах плине час
У дотиках моїх
Забудь свої печалі і тривоги,
Забудь напругу буднів гомінких,
Знайди спочинок на складних дорогах.
…..
…..
Нехай в моїх обіймах плине час
2025.09.17
18:18
Знаючи, надходить ніч і сонце палить кораблі
Я чекатиму оркестру, пограти на трубі
Став на берег би праворуч, а ліворуч на пісок
І вінка плів би з волошок, і рояль би грав ото
Капричіо ріжком виймає павутини з вух моїх
Я цей раз одверто голий. Не с
Я чекатиму оркестру, пограти на трубі
Став на берег би праворуч, а ліворуч на пісок
І вінка плів би з волошок, і рояль би грав ото
Капричіо ріжком виймає павутини з вух моїх
Я цей раз одверто голий. Не с
2025.09.17
17:57
Ходу вповільнив і спинивсь
Раптово чоловік,
Схопивсь за груди та униз
Зваливсь на лівий бік.
Ногами сіпавсь і хрипів
До піни на устах,
Немов пояснював без слів,
Чому ця хрипота
Раптово чоловік,
Схопивсь за груди та униз
Зваливсь на лівий бік.
Ногами сіпавсь і хрипів
До піни на устах,
Немов пояснював без слів,
Чому ця хрипота
2025.09.17
16:58
Заливався світанок пташино,
Зачекався бджоли липи цвіт.
Я сьогодні вдихав Батьківщину,
Видихаючи прожитість літ.
Приспів:
Від обійм Чужина – мати-мачуха,
Світла крайці і крихти тепла.
Зачекався бджоли липи цвіт.
Я сьогодні вдихав Батьківщину,
Видихаючи прожитість літ.
Приспів:
Від обійм Чужина – мати-мачуха,
Світла крайці і крихти тепла.
2025.09.17
11:14
Нетрадиційність нині в моді,
Ярмо традицій – на смітник!
Здоровий глузд шукати годі,
Бо навіть слід по ньому зник.
Коли розкручують амбіції,
Передусім цькують традиції.
Ярмо традицій – на смітник!
Здоровий глузд шукати годі,
Бо навіть слід по ньому зник.
Коли розкручують амбіції,
Передусім цькують традиції.
2025.09.17
08:56
вересня - День народження видатного українського письменника
Його називали соняшником, адже найбільше він любив сонце…
Шляхетний, стрункий, красивий,
по сходах життя пілігрим,
він ніколи не буде сивим,
він ніколи не буде старим.
Його називали соняшником, адже найбільше він любив сонце…
Шляхетний, стрункий, красивий,
по сходах життя пілігрим,
він ніколи не буде сивим,
він ніколи не буде старим.
2025.09.17
02:36
Прийшла ця година,
за Отче, за Сина
зайшло в Україну
звести в домовину,
почавши з Стефана
несе смертні рани
як пік благочестя
зухвале нечестя.
за Отче, за Сина
зайшло в Україну
звести в домовину,
почавши з Стефана
несе смертні рани
як пік благочестя
зухвале нечестя.
2025.09.17
00:22
О життя ти мойого -- світання,
Чарівливе таке, осяйне.
І любов на цім світі остання --
Хай ніколи вона не мине.
Феєричне небес розгортання --
Спалах ніжності, світлості дня.
І обіймів палких огортання,
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Чарівливе таке, осяйне.
І любов на цім світі остання --
Хай ніколи вона не мине.
Феєричне небес розгортання --
Спалах ніжності, світлості дня.
І обіймів палких огортання,
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів

2025.08.19
2025.04.30
2025.04.24
2025.03.18
2025.03.09
2025.02.12
2024.12.24
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Автори /
Сергій Губерначук (1969 - 2017) /
Проза
Бог, небеса, святе, віра (роздуми, цитати)
Контекст : «Розсипане золото літер», стор. 11–19
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Бог, небеса, святе, віра (роздуми, цитати)
* * *
Священний подарунок від Бога – й до Бога
для кожної живої душі – дорога Віри, Надії й Любові,
аби пізнати справжнє торжество Розуму і Духа.
* * *
Золотом пишеться Боже ім’я
і промовляється золотовусто.
* * *
А Бог єдиний. І Він Православний.
І ім'я Йому – Ісус Христос. І не тому, що Ви всі так бажаєте,
або знаєте, або співпереживаєте, а тому, що Сам Господь Бог
імені Собі Самому не зажадав… Бог же єсмь Бог…
А Синові Своєму Ім'я те дав.
* * *
Є Святий Дух, але з Вічністю (Богом) Він єдино поєднаний.
* * *
Єдин Святий Дух –
душ вічний пастух –
спрямовує Розуму Рух!
* * *
Дух живіший за все живе.
І Він рухає людською душею від її народження
аж до кінця, не сподіваючись на подяку.
* * *
Легше позбутися власних очей,
ніж бачити на власні очі
спотворення Твоїх вчень, Отче!
* * *
Бачиш Бога в Небесах?
* * *
Хвала як Отцю і Сину
з нас за ціле й за частину!
За життя й за землю пухом
хвала скрізь Святому Духу!
* * *
Усе почалося зі Слова й на Слові скінчиться.
* * *
Божі думки́ з осяяних небес –
мов пахощі єванґельських чудес.
Вбираймо вчасно їх, несі́мо їх у світ,
де сонце тонко точить віковічний лід.
* * *
Господи, щедроти Твої безмежні,
турботи Твої належні.
Ми минулі й прийдешні.
* * *
Господи! Дай чисту віру грішному миру.
* * *
Пŏшли же нам, Боже, на кожен наш час
Покро́ву, Рŏздво, Паску, Трŏйцÿ і Спас.
* * *
О, Боже наш, Ти віру для життя вручив.
* * *
Ніхто не знищить віри нашої – Христової –
в якій душа до раю входить.
* * *
Я молитися не перестану – за віру.
* * *
Як Молитва стає реальною в своєму відображенні
крізь час до зірок, які такі мінливі?
* * *
Якби ж основою молитви не було Небо,
то не було б і життя тут.
* * *
Тихий світ однієї молитви
упокоєно і сокровенно
став Твоїм, став моїм знаме́ном –
небом..,
небом чи1стих святих сподівань.
* * *
Є єдина сила, хаотична сила – небесний рух.
* * *
Боже наш, навчи нас терпеливості
в молитвах пречистих до очей Твоїх святих.
* * *
Плоди молитов – діючі, сильні і то́чні.
* * *
Твердої віри та безмежної любові всім нам!
* * *
Нас малює Бог.
* * *
Не бійся, брате, давно в нас Бог закохався,
тому що Він – Любов i дороговказна зірка.
* * *
Боже наш, усе – з Твоєї милості.
* * *
Ісус багато що сказав, але Його почули мало.
* * *
Бог мріє серцем кожним переважить
з «мінусів» на «плюс».
* * *
Швидше вищу мову вчи.
* * *
На жаль, Людина – не Бог,
хоча за подобою Божою Богом
була створена. На жаль, Людина жахлива,
хоча прекрасною створена була.
* * *
Як нам на землі обжити свої Небеса!?
* * *
Надто дороге твоє спасіння!
* * *
Біжіть до церкви всі,
щоб час вам став на небесі.
* * *
Які небеса міцні й високі!
* * *
Не розмінюй рай на окови земні.
* * *
По колу ходимо від миру до війни
і Бога славимо, бо грішні ми.
* * *
Полуда
Горбатого чіпляли на хреста.
Він грішник і просив у себе вмерти.
Він від життя натхнення не дістав,
так тужився його почути в смерті.
Зібрався суд і не відмовив жертві,
хтось згоду дав від імені Христа,
люд з горбаня сміявся –
й не признав
Ісуса,
Що прощався вдруге,
втретє…
* * *
Рятує всіх Господь, одного разу... і в кінці.
Обтяжує – плоть, всім злом в одному лиці.
* * *
На дні не нашого раю
шукаємо своє власне яблуко.
Всі яблука побито ще весною,
ще квітами занесено у пекло.
* * *
Людино, ти Богу смерть розпочала,
а Бог – живий, бо не фанатик.
* * *
Нескінченний рахунок – яскраві гріхи.
* * *
Різні – всі, а гріх – подібний.
* * *
На́с гріхи ведуть на Божий Суд.
* * *
Немає гріхів після старості.
* * *
Гріх, як грім, за ним – полуда, –
дасть Ісус, Аллах та Будда.
* * *
Коли в душі блукає ніч,
а світ мигтіє в міражі,
як може сповідь помогти,
коли зневірився в житті?
* * *
В усіх обрядах світу будь святим.
Не зневажай святих обрядів світу.
* * *
У кожного із нас є свій секрет,
який Бог дав, а диявол вкрав.
* * *
Поквапся на сповідь.
Бо в мандри Христові
гріхи не пустять тебе…
Додай до любові
слова, вже готові
здійснитися тут і тепер…
Ти йдеш на воскреслість?
Ти йдеш до загину!,
не знаючи, хто́ ти такий.
* * *
Бог усе простить, якщо Він в душі звучить.
* * *
Причащаймось частіше й чистішими,
інакше – упадемо в розпусту.
* * *
Творець вручає кожному свій талант і терпіння.
* * *
Не кидай камінь у небо,
все одно він упаде на землю.
* * *
У небі – зірки.
А ми – земля.
Боже, як важко жити
з власним «я»!
* * *
Кричи за небо й хліб!
* * *
Забудься про все – хай працюють молитви,
якими ми встигли півнеба полити.
* * *
Молитва здійснила рейд багатьма жилами
вже вмираючого минулого.
* * *
Слава Тобі, Господи,
за священні ро́зклади!
За духовний наш багаж –
хвала Тобі, Боже наш!
* * *
За лаштунками неба завжди сховано рай.
* * *
Квітка в раю вічністю жива.
* * *
Відпочинок є,
і місце відпочинку – рай.
* * *
Пекло просочене раєм.
* * *
Пекло – нескінченне,
а рай – не на Землі
і Бог – не між людьми.
* * *
Тепер про пекло.
Воно тут, між нас, безвірих.
* * *
На Бога надійся – і сам не гріши.
Не плач і не смійся – не псуй, не бреши.
* * *
З любові лише починається дорога в зоряний рай,
і саме з Землі починається дорога в зоряний рай.
* * *
За небесною межею – маячня земна.
* * *
Собор на свято стає свічкою,
замість хрестів – вогні.
* * *
У свято посміхається місто сонцем крізь куполи.
* * *
Віруй, Надіє, в Любов!
* * *
Чому у віри, надії, любові жіночі імена?
* * *
Надію викорінити неможливо.
* * *
Надія – біле дерево в пустелі.
* * *
Дві краси.
Одна з них – земна.
* * *
Йди поза час, Боже праведний мій,
йди, обминай нерозкаяних.
* * *
Призупиняй свій погляд й темп,
а з Неба сподівайся на підтримку.
* * *
Тим, хто любить читати тишу,
хто мовчить, хто людей не будить,
думку Божу знайти простіше.
Без людей Любов їх людить.
* * *
Гідно неси свій хрест,
щоб Господь у душі воскрес.
Священний подарунок від Бога – й до Бога
для кожної живої душі – дорога Віри, Надії й Любові,
аби пізнати справжнє торжество Розуму і Духа.
* * *
Золотом пишеться Боже ім’я
і промовляється золотовусто.
* * *
А Бог єдиний. І Він Православний.
І ім'я Йому – Ісус Христос. І не тому, що Ви всі так бажаєте,
або знаєте, або співпереживаєте, а тому, що Сам Господь Бог
імені Собі Самому не зажадав… Бог же єсмь Бог…
А Синові Своєму Ім'я те дав.
* * *
Є Святий Дух, але з Вічністю (Богом) Він єдино поєднаний.
* * *
Єдин Святий Дух –
душ вічний пастух –
спрямовує Розуму Рух!
* * *
Дух живіший за все живе.
І Він рухає людською душею від її народження
аж до кінця, не сподіваючись на подяку.
* * *
Легше позбутися власних очей,
ніж бачити на власні очі
спотворення Твоїх вчень, Отче!
* * *
Бачиш Бога в Небесах?
* * *
Хвала як Отцю і Сину
з нас за ціле й за частину!
За життя й за землю пухом
хвала скрізь Святому Духу!
* * *
Усе почалося зі Слова й на Слові скінчиться.
* * *
Божі думки́ з осяяних небес –
мов пахощі єванґельських чудес.
Вбираймо вчасно їх, несі́мо їх у світ,
де сонце тонко точить віковічний лід.
* * *
Господи, щедроти Твої безмежні,
турботи Твої належні.
Ми минулі й прийдешні.
* * *
Господи! Дай чисту віру грішному миру.
* * *
Пŏшли же нам, Боже, на кожен наш час
Покро́ву, Рŏздво, Паску, Трŏйцÿ і Спас.
* * *
О, Боже наш, Ти віру для життя вручив.
* * *
Ніхто не знищить віри нашої – Христової –
в якій душа до раю входить.
* * *
Я молитися не перестану – за віру.
* * *
Як Молитва стає реальною в своєму відображенні
крізь час до зірок, які такі мінливі?
* * *
Якби ж основою молитви не було Небо,
то не було б і життя тут.
* * *
Тихий світ однієї молитви
упокоєно і сокровенно
став Твоїм, став моїм знаме́ном –
небом..,
небом чи1стих святих сподівань.
* * *
Є єдина сила, хаотична сила – небесний рух.
* * *
Боже наш, навчи нас терпеливості
в молитвах пречистих до очей Твоїх святих.
* * *
Плоди молитов – діючі, сильні і то́чні.
* * *
Твердої віри та безмежної любові всім нам!
* * *
Нас малює Бог.
* * *
Не бійся, брате, давно в нас Бог закохався,
тому що Він – Любов i дороговказна зірка.
* * *
Боже наш, усе – з Твоєї милості.
* * *
Ісус багато що сказав, але Його почули мало.
* * *
Бог мріє серцем кожним переважить
з «мінусів» на «плюс».
* * *
Швидше вищу мову вчи.
* * *
На жаль, Людина – не Бог,
хоча за подобою Божою Богом
була створена. На жаль, Людина жахлива,
хоча прекрасною створена була.
* * *
Як нам на землі обжити свої Небеса!?
* * *
Надто дороге твоє спасіння!
* * *
Біжіть до церкви всі,
щоб час вам став на небесі.
* * *
Які небеса міцні й високі!
* * *
Не розмінюй рай на окови земні.
* * *
По колу ходимо від миру до війни
і Бога славимо, бо грішні ми.
* * *
Полуда
Горбатого чіпляли на хреста.
Він грішник і просив у себе вмерти.
Він від життя натхнення не дістав,
так тужився його почути в смерті.
Зібрався суд і не відмовив жертві,
хтось згоду дав від імені Христа,
люд з горбаня сміявся –
й не признав
Ісуса,
Що прощався вдруге,
втретє…
* * *
Рятує всіх Господь, одного разу... і в кінці.
Обтяжує – плоть, всім злом в одному лиці.
* * *
На дні не нашого раю
шукаємо своє власне яблуко.
Всі яблука побито ще весною,
ще квітами занесено у пекло.
* * *
Людино, ти Богу смерть розпочала,
а Бог – живий, бо не фанатик.
* * *
Нескінченний рахунок – яскраві гріхи.
* * *
Різні – всі, а гріх – подібний.
* * *
На́с гріхи ведуть на Божий Суд.
* * *
Немає гріхів після старості.
* * *
Гріх, як грім, за ним – полуда, –
дасть Ісус, Аллах та Будда.
* * *
Коли в душі блукає ніч,
а світ мигтіє в міражі,
як може сповідь помогти,
коли зневірився в житті?
* * *
В усіх обрядах світу будь святим.
Не зневажай святих обрядів світу.
* * *
У кожного із нас є свій секрет,
який Бог дав, а диявол вкрав.
* * *
Поквапся на сповідь.
Бо в мандри Христові
гріхи не пустять тебе…
Додай до любові
слова, вже готові
здійснитися тут і тепер…
Ти йдеш на воскреслість?
Ти йдеш до загину!,
не знаючи, хто́ ти такий.
* * *
Бог усе простить, якщо Він в душі звучить.
* * *
Причащаймось частіше й чистішими,
інакше – упадемо в розпусту.
* * *
Творець вручає кожному свій талант і терпіння.
* * *
Не кидай камінь у небо,
все одно він упаде на землю.
* * *
У небі – зірки.
А ми – земля.
Боже, як важко жити
з власним «я»!
* * *
Кричи за небо й хліб!
* * *
Забудься про все – хай працюють молитви,
якими ми встигли півнеба полити.
* * *
Молитва здійснила рейд багатьма жилами
вже вмираючого минулого.
* * *
Слава Тобі, Господи,
за священні ро́зклади!
За духовний наш багаж –
хвала Тобі, Боже наш!
* * *
За лаштунками неба завжди сховано рай.
* * *
Квітка в раю вічністю жива.
* * *
Відпочинок є,
і місце відпочинку – рай.
* * *
Пекло просочене раєм.
* * *
Пекло – нескінченне,
а рай – не на Землі
і Бог – не між людьми.
* * *
Тепер про пекло.
Воно тут, між нас, безвірих.
* * *
На Бога надійся – і сам не гріши.
Не плач і не смійся – не псуй, не бреши.
* * *
З любові лише починається дорога в зоряний рай,
і саме з Землі починається дорога в зоряний рай.
* * *
За небесною межею – маячня земна.
* * *
Собор на свято стає свічкою,
замість хрестів – вогні.
* * *
У свято посміхається місто сонцем крізь куполи.
* * *
Віруй, Надіє, в Любов!
* * *
Чому у віри, надії, любові жіночі імена?
* * *
Надію викорінити неможливо.
* * *
Надія – біле дерево в пустелі.
* * *
Дві краси.
Одна з них – земна.
* * *
Йди поза час, Боже праведний мій,
йди, обминай нерозкаяних.
* * *
Призупиняй свій погляд й темп,
а з Неба сподівайся на підтримку.
* * *
Тим, хто любить читати тишу,
хто мовчить, хто людей не будить,
думку Божу знайти простіше.
Без людей Любов їх людить.
* * *
Гідно неси свій хрест,
щоб Господь у душі воскрес.
https://mala.storinka.org/сергій-губерначук-бог-небеса-святе-віра-роздуми-вислови-
цитати.html
https://dlib.kiev.ua/items/show/829
http://irbis-nbuv.gov.ua/ulib/item/ukr0000023497
Контекст : «Розсипане золото літер», стор. 11–19
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію