
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2025.09.02
13:41
Ще день малює гарне щось:
Ясні шовки останні літа.
І стільки барв іще знайшлось,
Тепла і радості палітра.
Вдягає сонце в кольори
Усе навкруж під усміх щирий.
Світлішим світ стає старий,
Ясні шовки останні літа.
І стільки барв іще знайшлось,
Тепла і радості палітра.
Вдягає сонце в кольори
Усе навкруж під усміх щирий.
Світлішим світ стає старий,
2025.09.02
12:17
Небувале, довгождане,
На краю земних доріг, -
Ти - кохання безнастанне
В смутках-радощах моїх.
За твої уста вологі
І за тіняву очей, -
Закохався до знемоги,
Як душа про це рече.
На краю земних доріг, -
Ти - кохання безнастанне
В смутках-радощах моїх.
За твої уста вологі
І за тіняву очей, -
Закохався до знемоги,
Як душа про це рече.
2025.09.02
08:19
Слова - оригінальна поезія Світлани-Майї Залізняк, без втручання ШІ, музика та вокал згенеровані за допомогою штучного інтелекту в Suno. У відеоряді використано 10 ілюстрацій - згенерованих ШІ за описом авторки, ексклюзивно для цієї поезії. Для "оживленн
2025.09.01
23:38
О, літо! Йди! Мені тебе не шкода!
Сховайся в герметичний саркофаг.
Зробило ти мені таку погоду,
Що захлинаюсь у сльозах-дощах.
Ти зіпсувало зошит мій для віршів,
У ньому оселилася печаль.
Ти відібрало в мене найцінніше!
Сховайся в герметичний саркофаг.
Зробило ти мені таку погоду,
Що захлинаюсь у сльозах-дощах.
Ти зіпсувало зошит мій для віршів,
У ньому оселилася печаль.
Ти відібрало в мене найцінніше!
2025.09.01
22:21
Мій голос обірвався у зеніті,
Мої слова згоріли у золі.
Мої думки у полі переритім
Замерзли нерозквітлими в землі.
До кого я кричу в безмежнім полі?
Зі світом же обірваний зв'язок.
Лиш холоднеча, як безжальність долі,
Мої слова згоріли у золі.
Мої думки у полі переритім
Замерзли нерозквітлими в землі.
До кого я кричу в безмежнім полі?
Зі світом же обірваний зв'язок.
Лиш холоднеча, як безжальність долі,
2025.09.01
12:07
Із Бориса Заходера
Ледве ми виперлись з решти приматів
й рушили вдаль з усієї снаги –
з нами побігли, без жодних дебатів,
мордочка, хвіст та чотири ноги.
Часом блукаємо ми у хаосі, –
Ледве ми виперлись з решти приматів
й рушили вдаль з усієї снаги –
з нами побігли, без жодних дебатів,
мордочка, хвіст та чотири ноги.
Часом блукаємо ми у хаосі, –
2025.09.01
09:47
Останній день літа.
Все сонцем залите.
І ніде вмістити
безмежжя тепла.
Пронизана світлом
серпнева тендітна
струїть малахітом
прощання пора.
Все сонцем залите.
І ніде вмістити
безмежжя тепла.
Пронизана світлом
серпнева тендітна
струїть малахітом
прощання пора.
2025.09.01
05:51
В частоколі останніх років
Причаїлася тиша німотна, –
Ми з тобою, мов крила, близькі
І водночас, як зорі, самотні.
Не засліплює зір відбиття
Учорашніх цілунків тривалих, –
Десь поділись палкі почуття,
Що серця нам обом зігрівали.
Причаїлася тиша німотна, –
Ми з тобою, мов крила, близькі
І водночас, як зорі, самотні.
Не засліплює зір відбиття
Учорашніх цілунків тривалих, –
Десь поділись палкі почуття,
Що серця нам обом зігрівали.
2025.09.01
00:32
Чергова епоха раптово пішла,
Немов розчинилася, втратила цінність.
Можливо, це просто миттєвість життя,
Яку б я хотів розтягнути на вічність.
Не хочу про осінь, холодну і злу,
Чи сніг, що впаде на замерзлі дороги.
Про них надто рано, а біль та вій
Немов розчинилася, втратила цінність.
Можливо, це просто миттєвість життя,
Яку б я хотів розтягнути на вічність.
Не хочу про осінь, холодну і злу,
Чи сніг, що впаде на замерзлі дороги.
Про них надто рано, а біль та вій
2025.08.31
22:37
Зникло в мороку все. Ні очей, ні облич.
Тільки губи в цілунку злились навмання…
Нині трапилось диво – Тетянина ніч –
І у щасті своєму я віри не йняв!
Я на неї чекав кілька тисяч ночей,
Утираючи сльози, ковтаючи страх.
Допоміг мені ямб, дав надію х
Тільки губи в цілунку злились навмання…
Нині трапилось диво – Тетянина ніч –
І у щасті своєму я віри не йняв!
Я на неї чекав кілька тисяч ночей,
Утираючи сльози, ковтаючи страх.
Допоміг мені ямб, дав надію х
2025.08.31
22:13
Всесвітній холод, як тюрма німа.
Всесвітнє безголосся, ніби тундра.
Безлюдність так жорстоко обійма.
Лягає тиша так велично й мудро.
І птах замерзне й тихо упаде
У невідомість, як в обійми страху.
Не знайдеш прихисток уже ніде,
Всесвітнє безголосся, ніби тундра.
Безлюдність так жорстоко обійма.
Лягає тиша так велично й мудро.
І птах замерзне й тихо упаде
У невідомість, як в обійми страху.
Не знайдеш прихисток уже ніде,
2025.08.31
19:04
Пора поезії щемлива
Уже ступає на поріг.
І ллється віршів буйна злива,
І злото стелиться до ніг
Непрохано-медовим смутком,
Жалем за літечком ясним...
Що ніби квітка незабудка --
Уже ступає на поріг.
І ллється віршів буйна злива,
І злото стелиться до ніг
Непрохано-медовим смутком,
Жалем за літечком ясним...
Що ніби квітка незабудка --
2025.08.31
18:30
Моє кохання - вигаданий грант.
Життя мене нічого не навчило.
Для тебе вже букет зібрав троянд -
Поверне він твої забуті крила!
Засяй, немов яскравий діамант,
Забудь минуле, долю чорно-білу!
Римує сни твій вірний ад'ютант,
Життя мене нічого не навчило.
Для тебе вже букет зібрав троянд -
Поверне він твої забуті крила!
Засяй, немов яскравий діамант,
Забудь минуле, долю чорно-білу!
Римує сни твій вірний ад'ютант,
2025.08.31
14:23
Люба, уяви лише
розмах крил птаха Рух –
Це частинка лиш розмаху
мого кохання...
Не відпускати б довіку
мені твоїх рук...
Твоє ложе встелю
простирадлом – Праною.
розмах крил птаха Рух –
Це частинка лиш розмаху
мого кохання...
Не відпускати б довіку
мені твоїх рук...
Твоє ложе встелю
простирадлом – Праною.
2025.08.31
14:03
Сидить Петрик у кімнаті, а надворі злива.
У вікно краплини б’ються та по склу стікають.
Громові удари часом хлопчика лякають.
Він тоді до діда очі повертає живо.
Дід Остап сидить спокійно, на те не звертає.
Його грім той не лякає, видно звик до того,
У вікно краплини б’ються та по склу стікають.
Громові удари часом хлопчика лякають.
Він тоді до діда очі повертає живо.
Дід Остап сидить спокійно, на те не звертає.
Його грім той не лякає, видно звик до того,
2025.08.31
12:34
Глядача цікавого містер Кайт
Усяко розважає на трамплінові
І Гендерсони будуть теж
Щойно Пабло Фанкез Феа одплескав їм
Над людом і кіньми й підв’язками
Урешті через бочку з огнем на споді!
У цей спосіб містер Кей кидає свій виклик!
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Усяко розважає на трамплінові
І Гендерсони будуть теж
Щойно Пабло Фанкез Феа одплескав їм
Над людом і кіньми й підв’язками
Урешті через бочку з огнем на споді!
У цей спосіб містер Кей кидає свій виклик!
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів

2025.08.19
2025.04.24
2025.03.18
2025.03.09
2025.02.12
2024.12.24
2024.10.17
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Автори /
Сергій Губерначук (1969 - 2017) /
Проза
Бог, небеса, святе, віра (роздуми, цитати)
Контекст : «Розсипане золото літер», стор. 11–19
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Бог, небеса, святе, віра (роздуми, цитати)
* * *
Священний подарунок від Бога – й до Бога
для кожної живої душі – дорога Віри, Надії й Любові,
аби пізнати справжнє торжество Розуму і Духа.
* * *
Золотом пишеться Боже ім’я
і промовляється золотовусто.
* * *
А Бог єдиний. І Він Православний.
І ім'я Йому – Ісус Христос. І не тому, що Ви всі так бажаєте,
або знаєте, або співпереживаєте, а тому, що Сам Господь Бог
імені Собі Самому не зажадав… Бог же єсмь Бог…
А Синові Своєму Ім'я те дав.
* * *
Є Святий Дух, але з Вічністю (Богом) Він єдино поєднаний.
* * *
Єдин Святий Дух –
душ вічний пастух –
спрямовує Розуму Рух!
* * *
Дух живіший за все живе.
І Він рухає людською душею від її народження
аж до кінця, не сподіваючись на подяку.
* * *
Легше позбутися власних очей,
ніж бачити на власні очі
спотворення Твоїх вчень, Отче!
* * *
Бачиш Бога в Небесах?
* * *
Хвала як Отцю і Сину
з нас за ціле й за частину!
За життя й за землю пухом
хвала скрізь Святому Духу!
* * *
Усе почалося зі Слова й на Слові скінчиться.
* * *
Божі думки́ з осяяних небес –
мов пахощі єванґельських чудес.
Вбираймо вчасно їх, несі́мо їх у світ,
де сонце тонко точить віковічний лід.
* * *
Господи, щедроти Твої безмежні,
турботи Твої належні.
Ми минулі й прийдешні.
* * *
Господи! Дай чисту віру грішному миру.
* * *
Пŏшли же нам, Боже, на кожен наш час
Покро́ву, Рŏздво, Паску, Трŏйцÿ і Спас.
* * *
О, Боже наш, Ти віру для життя вручив.
* * *
Ніхто не знищить віри нашої – Христової –
в якій душа до раю входить.
* * *
Я молитися не перестану – за віру.
* * *
Як Молитва стає реальною в своєму відображенні
крізь час до зірок, які такі мінливі?
* * *
Якби ж основою молитви не було Небо,
то не було б і життя тут.
* * *
Тихий світ однієї молитви
упокоєно і сокровенно
став Твоїм, став моїм знаме́ном –
небом..,
небом чи1стих святих сподівань.
* * *
Є єдина сила, хаотична сила – небесний рух.
* * *
Боже наш, навчи нас терпеливості
в молитвах пречистих до очей Твоїх святих.
* * *
Плоди молитов – діючі, сильні і то́чні.
* * *
Твердої віри та безмежної любові всім нам!
* * *
Нас малює Бог.
* * *
Не бійся, брате, давно в нас Бог закохався,
тому що Він – Любов i дороговказна зірка.
* * *
Боже наш, усе – з Твоєї милості.
* * *
Ісус багато що сказав, але Його почули мало.
* * *
Бог мріє серцем кожним переважить
з «мінусів» на «плюс».
* * *
Швидше вищу мову вчи.
* * *
На жаль, Людина – не Бог,
хоча за подобою Божою Богом
була створена. На жаль, Людина жахлива,
хоча прекрасною створена була.
* * *
Як нам на землі обжити свої Небеса!?
* * *
Надто дороге твоє спасіння!
* * *
Біжіть до церкви всі,
щоб час вам став на небесі.
* * *
Які небеса міцні й високі!
* * *
Не розмінюй рай на окови земні.
* * *
По колу ходимо від миру до війни
і Бога славимо, бо грішні ми.
* * *
Полуда
Горбатого чіпляли на хреста.
Він грішник і просив у себе вмерти.
Він від життя натхнення не дістав,
так тужився його почути в смерті.
Зібрався суд і не відмовив жертві,
хтось згоду дав від імені Христа,
люд з горбаня сміявся –
й не признав
Ісуса,
Що прощався вдруге,
втретє…
* * *
Рятує всіх Господь, одного разу... і в кінці.
Обтяжує – плоть, всім злом в одному лиці.
* * *
На дні не нашого раю
шукаємо своє власне яблуко.
Всі яблука побито ще весною,
ще квітами занесено у пекло.
* * *
Людино, ти Богу смерть розпочала,
а Бог – живий, бо не фанатик.
* * *
Нескінченний рахунок – яскраві гріхи.
* * *
Різні – всі, а гріх – подібний.
* * *
На́с гріхи ведуть на Божий Суд.
* * *
Немає гріхів після старості.
* * *
Гріх, як грім, за ним – полуда, –
дасть Ісус, Аллах та Будда.
* * *
Коли в душі блукає ніч,
а світ мигтіє в міражі,
як може сповідь помогти,
коли зневірився в житті?
* * *
В усіх обрядах світу будь святим.
Не зневажай святих обрядів світу.
* * *
У кожного із нас є свій секрет,
який Бог дав, а диявол вкрав.
* * *
Поквапся на сповідь.
Бо в мандри Христові
гріхи не пустять тебе…
Додай до любові
слова, вже готові
здійснитися тут і тепер…
Ти йдеш на воскреслість?
Ти йдеш до загину!,
не знаючи, хто́ ти такий.
* * *
Бог усе простить, якщо Він в душі звучить.
* * *
Причащаймось частіше й чистішими,
інакше – упадемо в розпусту.
* * *
Творець вручає кожному свій талант і терпіння.
* * *
Не кидай камінь у небо,
все одно він упаде на землю.
* * *
У небі – зірки.
А ми – земля.
Боже, як важко жити
з власним «я»!
* * *
Кричи за небо й хліб!
* * *
Забудься про все – хай працюють молитви,
якими ми встигли півнеба полити.
* * *
Молитва здійснила рейд багатьма жилами
вже вмираючого минулого.
* * *
Слава Тобі, Господи,
за священні ро́зклади!
За духовний наш багаж –
хвала Тобі, Боже наш!
* * *
За лаштунками неба завжди сховано рай.
* * *
Квітка в раю вічністю жива.
* * *
Відпочинок є,
і місце відпочинку – рай.
* * *
Пекло просочене раєм.
* * *
Пекло – нескінченне,
а рай – не на Землі
і Бог – не між людьми.
* * *
Тепер про пекло.
Воно тут, між нас, безвірих.
* * *
На Бога надійся – і сам не гріши.
Не плач і не смійся – не псуй, не бреши.
* * *
З любові лише починається дорога в зоряний рай,
і саме з Землі починається дорога в зоряний рай.
* * *
За небесною межею – маячня земна.
* * *
Собор на свято стає свічкою,
замість хрестів – вогні.
* * *
У свято посміхається місто сонцем крізь куполи.
* * *
Віруй, Надіє, в Любов!
* * *
Чому у віри, надії, любові жіночі імена?
* * *
Надію викорінити неможливо.
* * *
Надія – біле дерево в пустелі.
* * *
Дві краси.
Одна з них – земна.
* * *
Йди поза час, Боже праведний мій,
йди, обминай нерозкаяних.
* * *
Призупиняй свій погляд й темп,
а з Неба сподівайся на підтримку.
* * *
Тим, хто любить читати тишу,
хто мовчить, хто людей не будить,
думку Божу знайти простіше.
Без людей Любов їх людить.
* * *
Гідно неси свій хрест,
щоб Господь у душі воскрес.
Священний подарунок від Бога – й до Бога
для кожної живої душі – дорога Віри, Надії й Любові,
аби пізнати справжнє торжество Розуму і Духа.
* * *
Золотом пишеться Боже ім’я
і промовляється золотовусто.
* * *
А Бог єдиний. І Він Православний.
І ім'я Йому – Ісус Христос. І не тому, що Ви всі так бажаєте,
або знаєте, або співпереживаєте, а тому, що Сам Господь Бог
імені Собі Самому не зажадав… Бог же єсмь Бог…
А Синові Своєму Ім'я те дав.
* * *
Є Святий Дух, але з Вічністю (Богом) Він єдино поєднаний.
* * *
Єдин Святий Дух –
душ вічний пастух –
спрямовує Розуму Рух!
* * *
Дух живіший за все живе.
І Він рухає людською душею від її народження
аж до кінця, не сподіваючись на подяку.
* * *
Легше позбутися власних очей,
ніж бачити на власні очі
спотворення Твоїх вчень, Отче!
* * *
Бачиш Бога в Небесах?
* * *
Хвала як Отцю і Сину
з нас за ціле й за частину!
За життя й за землю пухом
хвала скрізь Святому Духу!
* * *
Усе почалося зі Слова й на Слові скінчиться.
* * *
Божі думки́ з осяяних небес –
мов пахощі єванґельських чудес.
Вбираймо вчасно їх, несі́мо їх у світ,
де сонце тонко точить віковічний лід.
* * *
Господи, щедроти Твої безмежні,
турботи Твої належні.
Ми минулі й прийдешні.
* * *
Господи! Дай чисту віру грішному миру.
* * *
Пŏшли же нам, Боже, на кожен наш час
Покро́ву, Рŏздво, Паску, Трŏйцÿ і Спас.
* * *
О, Боже наш, Ти віру для життя вручив.
* * *
Ніхто не знищить віри нашої – Христової –
в якій душа до раю входить.
* * *
Я молитися не перестану – за віру.
* * *
Як Молитва стає реальною в своєму відображенні
крізь час до зірок, які такі мінливі?
* * *
Якби ж основою молитви не було Небо,
то не було б і життя тут.
* * *
Тихий світ однієї молитви
упокоєно і сокровенно
став Твоїм, став моїм знаме́ном –
небом..,
небом чи1стих святих сподівань.
* * *
Є єдина сила, хаотична сила – небесний рух.
* * *
Боже наш, навчи нас терпеливості
в молитвах пречистих до очей Твоїх святих.
* * *
Плоди молитов – діючі, сильні і то́чні.
* * *
Твердої віри та безмежної любові всім нам!
* * *
Нас малює Бог.
* * *
Не бійся, брате, давно в нас Бог закохався,
тому що Він – Любов i дороговказна зірка.
* * *
Боже наш, усе – з Твоєї милості.
* * *
Ісус багато що сказав, але Його почули мало.
* * *
Бог мріє серцем кожним переважить
з «мінусів» на «плюс».
* * *
Швидше вищу мову вчи.
* * *
На жаль, Людина – не Бог,
хоча за подобою Божою Богом
була створена. На жаль, Людина жахлива,
хоча прекрасною створена була.
* * *
Як нам на землі обжити свої Небеса!?
* * *
Надто дороге твоє спасіння!
* * *
Біжіть до церкви всі,
щоб час вам став на небесі.
* * *
Які небеса міцні й високі!
* * *
Не розмінюй рай на окови земні.
* * *
По колу ходимо від миру до війни
і Бога славимо, бо грішні ми.
* * *
Полуда
Горбатого чіпляли на хреста.
Він грішник і просив у себе вмерти.
Він від життя натхнення не дістав,
так тужився його почути в смерті.
Зібрався суд і не відмовив жертві,
хтось згоду дав від імені Христа,
люд з горбаня сміявся –
й не признав
Ісуса,
Що прощався вдруге,
втретє…
* * *
Рятує всіх Господь, одного разу... і в кінці.
Обтяжує – плоть, всім злом в одному лиці.
* * *
На дні не нашого раю
шукаємо своє власне яблуко.
Всі яблука побито ще весною,
ще квітами занесено у пекло.
* * *
Людино, ти Богу смерть розпочала,
а Бог – живий, бо не фанатик.
* * *
Нескінченний рахунок – яскраві гріхи.
* * *
Різні – всі, а гріх – подібний.
* * *
На́с гріхи ведуть на Божий Суд.
* * *
Немає гріхів після старості.
* * *
Гріх, як грім, за ним – полуда, –
дасть Ісус, Аллах та Будда.
* * *
Коли в душі блукає ніч,
а світ мигтіє в міражі,
як може сповідь помогти,
коли зневірився в житті?
* * *
В усіх обрядах світу будь святим.
Не зневажай святих обрядів світу.
* * *
У кожного із нас є свій секрет,
який Бог дав, а диявол вкрав.
* * *
Поквапся на сповідь.
Бо в мандри Христові
гріхи не пустять тебе…
Додай до любові
слова, вже готові
здійснитися тут і тепер…
Ти йдеш на воскреслість?
Ти йдеш до загину!,
не знаючи, хто́ ти такий.
* * *
Бог усе простить, якщо Він в душі звучить.
* * *
Причащаймось частіше й чистішими,
інакше – упадемо в розпусту.
* * *
Творець вручає кожному свій талант і терпіння.
* * *
Не кидай камінь у небо,
все одно він упаде на землю.
* * *
У небі – зірки.
А ми – земля.
Боже, як важко жити
з власним «я»!
* * *
Кричи за небо й хліб!
* * *
Забудься про все – хай працюють молитви,
якими ми встигли півнеба полити.
* * *
Молитва здійснила рейд багатьма жилами
вже вмираючого минулого.
* * *
Слава Тобі, Господи,
за священні ро́зклади!
За духовний наш багаж –
хвала Тобі, Боже наш!
* * *
За лаштунками неба завжди сховано рай.
* * *
Квітка в раю вічністю жива.
* * *
Відпочинок є,
і місце відпочинку – рай.
* * *
Пекло просочене раєм.
* * *
Пекло – нескінченне,
а рай – не на Землі
і Бог – не між людьми.
* * *
Тепер про пекло.
Воно тут, між нас, безвірих.
* * *
На Бога надійся – і сам не гріши.
Не плач і не смійся – не псуй, не бреши.
* * *
З любові лише починається дорога в зоряний рай,
і саме з Землі починається дорога в зоряний рай.
* * *
За небесною межею – маячня земна.
* * *
Собор на свято стає свічкою,
замість хрестів – вогні.
* * *
У свято посміхається місто сонцем крізь куполи.
* * *
Віруй, Надіє, в Любов!
* * *
Чому у віри, надії, любові жіночі імена?
* * *
Надію викорінити неможливо.
* * *
Надія – біле дерево в пустелі.
* * *
Дві краси.
Одна з них – земна.
* * *
Йди поза час, Боже праведний мій,
йди, обминай нерозкаяних.
* * *
Призупиняй свій погляд й темп,
а з Неба сподівайся на підтримку.
* * *
Тим, хто любить читати тишу,
хто мовчить, хто людей не будить,
думку Божу знайти простіше.
Без людей Любов їх людить.
* * *
Гідно неси свій хрест,
щоб Господь у душі воскрес.
https://mala.storinka.org/сергій-губерначук-бог-небеса-святе-віра-роздуми-вислови-
цитати.html
https://dlib.kiev.ua/items/show/829
http://irbis-nbuv.gov.ua/ulib/item/ukr0000023497
Контекст : «Розсипане золото літер», стор. 11–19
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію