Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.01.10
22:48
Із Леоніда Сергєєва
– Четвертий, Четвертий, як чути? Я – П’ятий!
Не спати на чатах! Пароль – «тридцять три».
Прийнято?.. До вітру – о пів на дев’яту!
Ніяк не раніше! Прийом! Повтори!
– Так точно, о пів на дев’яту – д
– Четвертий, Четвертий, як чути? Я – П’ятий!
Не спати на чатах! Пароль – «тридцять три».
Прийнято?.. До вітру – о пів на дев’яту!
Ніяк не раніше! Прийом! Повтори!
– Так точно, о пів на дев’яту – д
2026.01.10
21:10
По українській матері-землі
ідуть колоною військовополонені.
Ідуть в донецькій проросійській млі
захисники Вкраїни нені.
І не ідуть, їх ті ведуть –
Вкраїни зрадники полукацапи.
І всі донецькі смачно ржуть:
«хохла у плен кацап зацапал!»
ідуть колоною військовополонені.
Ідуть в донецькій проросійській млі
захисники Вкраїни нені.
І не ідуть, їх ті ведуть –
Вкраїни зрадники полукацапи.
І всі донецькі смачно ржуть:
«хохла у плен кацап зацапал!»
2026.01.10
19:57
ДІЙОВІ ОСОБИ:
ВІКТОР — чоловік із гострими рисами обличчя та скляним поглядом. Одягнений охайно, але без жодного натяку на моду. Його рухи економні, голос позбавлений модуляцій.
АННА — його дружина. Жінка з живою мімікою та нервовими рухами. Вона ви
2026.01.10
10:53
Весна ніяк не переможе
І не протиснеться крізь сніг,
Крізь кригу, як через вельможу,
Що кидає дари до ніг.
Так пробивається нестало
Весна крізь перепони зим.
Колись вона таки настане,
І не протиснеться крізь сніг,
Крізь кригу, як через вельможу,
Що кидає дари до ніг.
Так пробивається нестало
Весна крізь перепони зим.
Колись вона таки настане,
2026.01.10
09:31
Хтось викрутив небо, як прачка ганчірку.
Узимку не віхола — тонни дощу.
Та, як же вмістити всю душу у збірку,
яку я, не знаю навіщо, пишу?
І хто ж потребує мелодії всує?
Та скрапує лірика чуйна з пера:
і сліз повні відра, і слів не бракує —
Узимку не віхола — тонни дощу.
Та, як же вмістити всю душу у збірку,
яку я, не знаю навіщо, пишу?
І хто ж потребує мелодії всує?
Та скрапує лірика чуйна з пера:
і сліз повні відра, і слів не бракує —
2026.01.10
01:52
Якщо вам нічого «сказать»
І боїтесь торкатись тіні —
Пора розмножитись під стать
На більш прозорливу, осінню.
Якщо розмножене впаде
У ваший гнів з сумним обличчям,
Вас не сприйматимуть ніде
Тому, що ви є та вовчиця,
І боїтесь торкатись тіні —
Пора розмножитись під стать
На більш прозорливу, осінню.
Якщо розмножене впаде
У ваший гнів з сумним обличчям,
Вас не сприйматимуть ніде
Тому, що ви є та вовчиця,
2026.01.10
00:16
Олеся сиділа на балконі пізно ввечері, обгорнута пледом. Вона тримала в руках горнятко з чаєм, яке вже охололо, і стомленим поглядом дивилася на мерехтливі вогні міста.
У голові постійно звучав гучний хор: слова матері, глузування сестри, знецінення ліка
2026.01.09
21:12
а чи знаєш за опівнічника
якого не зупиниш ти
а чи знаєш за опівнічника
що двері кухні зачинив
не чинить галасу сторожа
я ~ кіт у чорному плащі
і я зникаю завжди у морок
хай перший півень прокричить
якого не зупиниш ти
а чи знаєш за опівнічника
що двері кухні зачинив
не чинить галасу сторожа
я ~ кіт у чорному плащі
і я зникаю завжди у морок
хай перший півень прокричить
2026.01.09
19:33
Білу гриву зима розпустила,
Розвіває її заметіль.
І не видно Селени-світила,
Тільки сніжна встеляється сіль.
І в душі хуртовина тривоги,
Хоч давно відпустила його.
Крає серце від леза дороги,
Розвіває її заметіль.
І не видно Селени-світила,
Тільки сніжна встеляється сіль.
І в душі хуртовина тривоги,
Хоч давно відпустила його.
Крає серце від леза дороги,
2026.01.09
19:03
У затишку м’яких перин і покривал,
Крізь ніч бездонну,
У царстві соннім,
Я бачив, як з'явилася зима.
Без компромісів,
Де слів нема —
Лише мороз на вікнах креслить мітки.
Крізь ніч бездонну,
У царстві соннім,
Я бачив, як з'явилася зима.
Без компромісів,
Де слів нема —
Лише мороз на вікнах креслить мітки.
2026.01.09
18:28
Він сорок літ водив їх по пустелі:
Непослух батьків тому причина.
Не вірили, що для Всевишнього
Немає недосяжного і неможливого.
Покарані були за одностайну недовіру,
Кістками лягли в пустелі всі ,як один,
Нащадків їх розпорошено по всьому світі…
Непослух батьків тому причина.
Не вірили, що для Всевишнього
Немає недосяжного і неможливого.
Покарані були за одностайну недовіру,
Кістками лягли в пустелі всі ,як один,
Нащадків їх розпорошено по всьому світі…
2026.01.09
16:01
Крихкий маленький світ я шию з рими,
За межами його - зелена цвіль.
Не лізьте в душу лапами брудними!
Для вас - цікавість, а для мене - біль.
Моя земля горить під небесами,
На спогадах тримається зима.
Не лізьте в душу довгими носами -
За межами його - зелена цвіль.
Не лізьте в душу лапами брудними!
Для вас - цікавість, а для мене - біль.
Моя земля горить під небесами,
На спогадах тримається зима.
Не лізьте в душу довгими носами -
2026.01.09
15:25
це завжди про те
що всередині
вимагає виходу назовні
я біг по снігу
ніби по сторінках
ще не написаної рецензії
і раптом
світ зупинився
що всередині
вимагає виходу назовні
я біг по снігу
ніби по сторінках
ще не написаної рецензії
і раптом
світ зупинився
2026.01.09
13:09
Не смійся, мамо. Мабуть, це не смішно.
Я приберу в кімнаті і піду.
Хтось любить секс, хтось любить Харе Крішну,
а я люблю того, кого знайду.
Людину ту, яка мене спіткає,
мій щирий слух і відповідь чекає.
Я приберу в кімнаті і піду.
Хтось любить секс, хтось любить Харе Крішну,
а я люблю того, кого знайду.
Людину ту, яка мене спіткає,
мій щирий слух і відповідь чекає.
2026.01.09
11:16
Ти все сказав і я сказала!
Відріж... Не плач... Не говори!
Твої слова, мов вістря жала,
мої — отрута для жури.
Плеснув помиями в обличчя
і побажав іти туди,
де в пеклі плавиться столиця
Відріж... Не плач... Не говори!
Твої слова, мов вістря жала,
мої — отрута для жури.
Плеснув помиями в обличчя
і побажав іти туди,
де в пеклі плавиться столиця
2026.01.09
10:35
Не хочеться, щоб ранок наставав
З його пласким, безбарвним реалізмом.
Настане диво із семи дзеркал,
Ввійшовши в душу чорним оптимізмом.
Куди ідуть всі видива нічні
І казка феєрична і нестала?
Охоплюють симфонії сумні,
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...З його пласким, безбарвним реалізмом.
Настане диво із семи дзеркал,
Ввійшовши в душу чорним оптимізмом.
Куди ідуть всі видива нічні
І казка феєрична і нестала?
Охоплюють симфонії сумні,
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2025.11.29
2025.09.04
2025.08.19
2025.05.15
2025.04.30
2025.04.24
2025.03.18
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Сергій Губерначук (1969 - 2017) /
Проза
Слово, мовчання (роздуми, цитати)
Контекст : «Розсипане золото літер», стор. 146–148
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Слово, мовчання (роздуми, цитати)
* * *
Усе почалося зі Слова
й на Слові скінчиться.
* * *
Слово – від Бога у Бозі світить нам.
* * *
Великих слів велика сила.
* * *
Боже великий, Ти дотик і колір залишив,
вкрай не простивши почутих і сказаних слів.
* * *
Слухати слово треба вже з першого звуку –
тоді почуєш і зрозумієш усю приховану суть.
* * *
Дослухайся – і виймай сенс.
* * *
Слова – втілення думки.
* * *
Немає віщувань, гідних цвіркуна.
* * *
Не можеш поліпшити мовчання – мовчи.
* * *
Не можеш поліпшити сказаних слів – мовчи.
* * *
Одягай свої слова в любов і надію.
* * *
Слово – жайвір високий чи пауза, звисла від душі.
* * *
Розказав – загубив,
промовчавши – знайшов.
* * *
Не слід багато говорити.
Бо інакше – лишаться слова,
зовсім протилежні до молитви.
Знов, як завжди, лишаться слова.
* * *
Мовчання – мороз, що понтонить міст
на то́й бік, де мрії приспані.
* * *
Господи, те все, що пристеріг,
не зганяй у балакучу масу.
* * *
Кожне слово достойне споруди, навіть жах.
* * *
Чиїсь слова, мов хмиз, що не горить ніяк
і в час морозний не зігріє вогнищем.
* * *
Коли розгубилися очі i плечі твої знітилися,
як знати могла ти слово, таке випадкове i рятівне?..
* * *
Слова – для розмови, думки – у мовчанні.
* * *
Як багато всього у твоєму мовчанні.
* * *
Нащо тобі мої слова, коли німіє все.
* * *
Класична риба!
Мовчить навіть на гачку.
Мудрості глиба!
Хвала болючому мовчку.
* * *
Забагато німоти не буває.
* * *
А скажи – я молодець, що вмію тобі змовчати?!
* * *
Відсутність слів – ще не тупик,
відсутність сліз – ще не розмова.
* * *
Раніше за все було слово.
Слово за слово – змова.
* * *
Він говорив занадто багато слів,
щоб тільки не прояснялась суть до повного кінця.
* * *
Прекрасні добрі слова, вдягнені в надію та любов.
Усе почалося зі Слова
й на Слові скінчиться.
* * *
Слово – від Бога у Бозі світить нам.
* * *
Великих слів велика сила.
* * *
Боже великий, Ти дотик і колір залишив,
вкрай не простивши почутих і сказаних слів.
* * *
Слухати слово треба вже з першого звуку –
тоді почуєш і зрозумієш усю приховану суть.
* * *
Дослухайся – і виймай сенс.
* * *
Слова – втілення думки.
* * *
Немає віщувань, гідних цвіркуна.
* * *
Не можеш поліпшити мовчання – мовчи.
* * *
Не можеш поліпшити сказаних слів – мовчи.
* * *
Одягай свої слова в любов і надію.
* * *
Слово – жайвір високий чи пауза, звисла від душі.
* * *
Розказав – загубив,
промовчавши – знайшов.
* * *
Не слід багато говорити.
Бо інакше – лишаться слова,
зовсім протилежні до молитви.
Знов, як завжди, лишаться слова.
* * *
Мовчання – мороз, що понтонить міст
на то́й бік, де мрії приспані.
* * *
Господи, те все, що пристеріг,
не зганяй у балакучу масу.
* * *
Кожне слово достойне споруди, навіть жах.
* * *
Чиїсь слова, мов хмиз, що не горить ніяк
і в час морозний не зігріє вогнищем.
* * *
Коли розгубилися очі i плечі твої знітилися,
як знати могла ти слово, таке випадкове i рятівне?..
* * *
Слова – для розмови, думки – у мовчанні.
* * *
Як багато всього у твоєму мовчанні.
* * *
Нащо тобі мої слова, коли німіє все.
* * *
Класична риба!
Мовчить навіть на гачку.
Мудрості глиба!
Хвала болючому мовчку.
* * *
Забагато німоти не буває.
* * *
А скажи – я молодець, що вмію тобі змовчати?!
* * *
Відсутність слів – ще не тупик,
відсутність сліз – ще не розмова.
* * *
Раніше за все було слово.
Слово за слово – змова.
* * *
Він говорив занадто багато слів,
щоб тільки не прояснялась суть до повного кінця.
* * *
Прекрасні добрі слова, вдягнені в надію та любов.
https://mala.storinka.org/сергій-губерначук-слово-мовчання-вислови-вірші-цитати.html
https://dlib.kiev.ua/items/show/829
http://irbis-nbuv.gov.ua/ulib/item/ukr0000023497
Контекст : «Розсипане золото літер», стор. 146–148
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
