Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.05.07
19:50
Коли війна ця, врешті, закінчиться,
Повернуться додому українці,
Які по закордонах рятувались,
Дітей порятувати намагались?
Питання багатьох сьогодні мучить.
Я думаю, історія научить,
Як це питання треба розглядати,
Щоб відповідь на нього точну да
Повернуться додому українці,
Які по закордонах рятувались,
Дітей порятувати намагались?
Питання багатьох сьогодні мучить.
Я думаю, історія научить,
Як це питання треба розглядати,
Щоб відповідь на нього точну да
2026.05.07
19:40
Сів Василь під образами,
Умивається сльозами.
Увіходить в хату мати,
Давай сина розпікати:
"Знов думками у вдовиці?
Бодай їй вже утопиться.
Не позволю вдову брати,
Вдова вміє чарувати..."
Умивається сльозами.
Увіходить в хату мати,
Давай сина розпікати:
"Знов думками у вдовиці?
Бодай їй вже утопиться.
Не позволю вдову брати,
Вдова вміє чарувати..."
2026.05.07
18:11
Сліди, сліди... О , скільки їх стежками!
Таких несхожих, як самі стежки.
Коли ходила, що по них шукала?
Куди спішила ними навпрошки?
Вони то вдалині, то за порогом,
Вкриваються то в сніг, то в жовтий лист,
То радо розбігаються на боки,
Таких несхожих, як самі стежки.
Коли ходила, що по них шукала?
Куди спішила ними навпрошки?
Вони то вдалині, то за порогом,
Вкриваються то в сніг, то в жовтий лист,
То радо розбігаються на боки,
2026.05.07
13:44
Летять роями —
через брук, асфальти, ями,
виють гальма, ниють шини —
машини, машини, машини.
Переходи, світлофори —
потвори, потвори, потвори.
Вже майже дикі —
через брук, асфальти, ями,
виють гальма, ниють шини —
машини, машини, машини.
Переходи, світлофори —
потвори, потвори, потвори.
Вже майже дикі —
2026.05.07
13:41
По вулиці моїй який вже рік
Лунають кроки, — друзі йдуть від мене.
Загублений тим втратам з часом лік,
Та темрява їх знає поіменно.
Там справи всі запущені давно.
В оселях зникли музика і співи.
Лише Дега, дівчатка, все одно
Лунають кроки, — друзі йдуть від мене.
Загублений тим втратам з часом лік,
Та темрява їх знає поіменно.
Там справи всі запущені давно.
В оселях зникли музика і співи.
Лише Дега, дівчатка, все одно
2026.05.07
13:16
собак простих із передмістя
ми пам’ятаємо усіх
як обривалися з ланців
як викупляли їх від гицлів
у них була правдивість що
згальмовувала твою гідність
і всяку дійсність теж і тож
при паркані довкіл обійстя
ми пам’ятаємо усіх
як обривалися з ланців
як викупляли їх від гицлів
у них була правдивість що
згальмовувала твою гідність
і всяку дійсність теж і тож
при паркані довкіл обійстя
2026.05.07
12:27
Де я здобуду свій нічліг,
Паломник без мети й дороги?
Прийшло, мов звір-єдиноріг,
Прозріння посеред тривоги.
Я ліг і зразу занеміг.
Хитаються святі триноги.
Яка вакханка уночі
Паломник без мети й дороги?
Прийшло, мов звір-єдиноріг,
Прозріння посеред тривоги.
Я ліг і зразу занеміг.
Хитаються святі триноги.
Яка вакханка уночі
2026.05.07
11:57
О, здалося, це кошмарний сон
Але усе реально
Іще казали “Не зволікай, бо
Диявол іде за нами”
Утікай-но зі джунглів
Утікай-но зі джунглів
Утікай-но зі джунглів
Але усе реально
Іще казали “Не зволікай, бо
Диявол іде за нами”
Утікай-но зі джунглів
Утікай-но зі джунглів
Утікай-но зі джунглів
2026.05.07
11:06
Навесні так легко дихать –
удихну на повні груди,
Де не кинеш оком, бачиш
арабески та причуди,
Вухо милі ловить пильне
сміху дзвони звідусюди
І забулися в коханні,
квіти, птиці, звірі й люди.
удихну на повні груди,
Де не кинеш оком, бачиш
арабески та причуди,
Вухо милі ловить пильне
сміху дзвони звідусюди
І забулися в коханні,
квіти, птиці, звірі й люди.
2026.05.07
08:54
Бутерброди на столі
і горілка з перцем,
а на серці мозолі
роз'ятрили щем цей.
Душе, ну давай хоч раз
виверни назовні –
що ти смажиш повсякчас
і горілка з перцем,
а на серці мозолі
роз'ятрили щем цей.
Душе, ну давай хоч раз
виверни назовні –
що ти смажиш повсякчас
2026.05.07
08:13
Вдягнути довгий кардиган,
В лавровий ліс зайти подвійно,
Назватись Хроносом між бран,
Знайти дупло екзістенційне,
Відгородитися від снів,
В склепінні рук ,зібгавши ліру ,
Початок дій і стусанів
В лавровий ліс зайти подвійно,
Назватись Хроносом між бран,
Знайти дупло екзістенційне,
Відгородитися від снів,
В склепінні рук ,зібгавши ліру ,
Початок дій і стусанів
2026.05.06
18:30
Сьогодні річниця по смерті видатного українського письменника
Валерія Шевчука.
Магічна проза - справжній діамант,
це не якась дешева біжутерія,
тут майже кожне прізвище - гігант:
від Борхеса до Шевчука Валерія.…
Валерія Шевчука.
Магічна проза - справжній діамант,
це не якась дешева біжутерія,
тут майже кожне прізвище - гігант:
від Борхеса до Шевчука Валерія.…
2026.05.06
16:44
Весна! А я і не помітив...
В повітрі осяйні октави
Наспівує красивий травень,
Народжуються білі квіти.
Двір мій, промінням оповитий,
Костюм примірив золотавий.
Весна! А я і не помітив...
В повітрі осяйні октави
Наспівує красивий травень,
Народжуються білі квіти.
Двір мій, промінням оповитий,
Костюм примірив золотавий.
Весна! А я і не помітив...
2026.05.06
16:34
Поету гроші не потрібні!
Достатньо хліба та водиці.
Усі таланти - люди бідні,
Це вже давно не таємниця.
Цей світ краде щоденно сили,
Недосконалий, недолугий.
Поет сидить на хмарці білій
Достатньо хліба та водиці.
Усі таланти - люди бідні,
Це вже давно не таємниця.
Цей світ краде щоденно сили,
Недосконалий, недолугий.
Поет сидить на хмарці білій
2026.05.06
14:38
Працює, піднімаючись все вище.
У резиденції його весь світ.
Світило дня, дароване Всевишнім
Живе і житиме мільярди літ.
Несе і світло, і тепло завзято,
Гігантське і всесильне для землі
І для людей. Небес правічне свято,
У резиденції його весь світ.
Світило дня, дароване Всевишнім
Живе і житиме мільярди літ.
Несе і світло, і тепло завзято,
Гігантське і всесильне для землі
І для людей. Небес правічне свято,
2026.05.06
12:22
ТАНКА галицько-пуерто-риканська.
Я - ніби кролик,
З котрого чупакабра
Кров відсмоктала.
Крівці мого кохання
Достатньо тобі на ланч?
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Я - ніби кролик,
З котрого чупакабра
Кров відсмоктала.
Крівці мого кохання
Достатньо тобі на ланч?
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2026.04.29
2026.04.23
2026.03.31
2026.02.11
2025.11.29
2025.09.04
2025.08.19
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Олександр Сушко (1969) /
Проза
Жінка
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Жінка
Жінка - вічна спокуса для чоловіка. Вже й сил немає ногу підняти з ліжка, блохи доїдають кузьку в ширінці, а око сканує з голови до п'ят струнку фігуру невідомої красуні і.
Я теж у цій справі задніх не пасу, особливо, коли жінка відвернеться в іншу сторону.
А чому? А тому що дуже люблю жінок. І якщо гриизу одне солодке яблучко, але хочеться вкусити незвіданого.
Хай молоде ябко буде кислим, хай терпким, хай доведеться його потім сплюнути, мов гіркий євшан,, але...хочеться! Аж п'яти сверблять!
Ось, їду електричкою, а навпроти сидить звабниця зі смартфоном в руках. Навушники запхано куди треба. Щось слухає, бідолашна. А на мене навіть не дивиться
Бо я - старий. Нецікавий. Ніхто. І майбутнього у стосунках нуль. Бо вона керується здоровим ґлуздом і генетичною програмою, яка відціджує, мов лайно на цідилці, неповноцінних чоловіків. І правильно робить. Духм'яні циці повинні вигодувати дитинку того чоловіка, який буде забезпечувати достаток і душевний спокій до глибокої старості а не до до першого інфаркту чоловіка. Чи інсульту....
Коли упала перша бомба - жінка не зрозуміла, що це війна. Просто гучний звук. Але коли хата вдесяте підплигнула на фундаменті - побіліла. І сказала:
- Чоловіче, неси воду в бутлях в погреб і матрац. Я в хаті спати не буду.
Приніс дружині матрац, постелив між відсіками з бульбою та консервацією, дві ковдри, ліхтарик, свічки, каструлю з борщем і ще дещо. І почалапав до сільради за автоматом. Власними руками перетворив комфортний побут жінки на життя у холодній ямі...
Чи міг я цьому запобігти? Міг. Міг, друзі. Бо, свого часу, кинув активне політичне життя, перестав гавкати на владу, перестав вчитися та працювати з закордонням. А колись гавкав - о-го-го! Але нині це не рахується. Давно це було. Хоча останні кілька років просто бив у набат і кричав: "Готуйтесь до війни!".
Гриз команду "Зе!", гриз Порошенка, показував помилки. Про Кучми не кажу - там мені вистачало сил
А нині руки опускаються, коли уранці бачу очі дружини. Щоденні вибухи її доконують, хоча я вже звик. Добре, що її минулого вівторка не було у столиці поруч зі мною.
А що буде завтра? Як я їй поясню, що у мене з'явилися борги перед банком? Хто мені їх спише і за що? Це не просто позика, друзі, це багатий позичає в скруті бідному, через банк. Так зручніше. Але віддавати треба! А можливості немає, бо війна розвалила усе, чим я жив.
Минулого місяця тільки одна людина купила книжку...
Я боюся за жінку.
Лягаю з тривогою і устаю. Бачу, як вона мучається . Сам варю їсти, сам працюю на городі, їжджу на працю. І книжки, які вже готові до видання - непідйомний тягар для сім'ї. От і перетворився митець на робочого воляку. Доки витримаю. А виною всьому ... війна.
20.05.2023р.
Я теж у цій справі задніх не пасу, особливо, коли жінка відвернеться в іншу сторону.
А чому? А тому що дуже люблю жінок. І якщо гриизу одне солодке яблучко, але хочеться вкусити незвіданого.
Хай молоде ябко буде кислим, хай терпким, хай доведеться його потім сплюнути, мов гіркий євшан,, але...хочеться! Аж п'яти сверблять!
Ось, їду електричкою, а навпроти сидить звабниця зі смартфоном в руках. Навушники запхано куди треба. Щось слухає, бідолашна. А на мене навіть не дивиться
Бо я - старий. Нецікавий. Ніхто. І майбутнього у стосунках нуль. Бо вона керується здоровим ґлуздом і генетичною програмою, яка відціджує, мов лайно на цідилці, неповноцінних чоловіків. І правильно робить. Духм'яні циці повинні вигодувати дитинку того чоловіка, який буде забезпечувати достаток і душевний спокій до глибокої старості а не до до першого інфаркту чоловіка. Чи інсульту....
Коли упала перша бомба - жінка не зрозуміла, що це війна. Просто гучний звук. Але коли хата вдесяте підплигнула на фундаменті - побіліла. І сказала:
- Чоловіче, неси воду в бутлях в погреб і матрац. Я в хаті спати не буду.
Приніс дружині матрац, постелив між відсіками з бульбою та консервацією, дві ковдри, ліхтарик, свічки, каструлю з борщем і ще дещо. І почалапав до сільради за автоматом. Власними руками перетворив комфортний побут жінки на життя у холодній ямі...
Чи міг я цьому запобігти? Міг. Міг, друзі. Бо, свого часу, кинув активне політичне життя, перестав гавкати на владу, перестав вчитися та працювати з закордонням. А колись гавкав - о-го-го! Але нині це не рахується. Давно це було. Хоча останні кілька років просто бив у набат і кричав: "Готуйтесь до війни!".
Гриз команду "Зе!", гриз Порошенка, показував помилки. Про Кучми не кажу - там мені вистачало сил
А нині руки опускаються, коли уранці бачу очі дружини. Щоденні вибухи її доконують, хоча я вже звик. Добре, що її минулого вівторка не було у столиці поруч зі мною.
А що буде завтра? Як я їй поясню, що у мене з'явилися борги перед банком? Хто мені їх спише і за що? Це не просто позика, друзі, це багатий позичає в скруті бідному, через банк. Так зручніше. Але віддавати треба! А можливості немає, бо війна розвалила усе, чим я жив.
Минулого місяця тільки одна людина купила книжку...
Я боюся за жінку.
Лягаю з тривогою і устаю. Бачу, як вона мучається . Сам варю їсти, сам працюю на городі, їжджу на працю. І книжки, які вже готові до видання - непідйомний тягар для сім'ї. От і перетворився митець на робочого воляку. Доки витримаю. А виною всьому ... війна.
20.05.2023р.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
