
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2025.07.12
14:16
А літо виставляє слайди:
гаряче сонце та асфальт гарячий;
із льодом склянку і мохіто...
Лиш думкою несешся в мандри.
Суцільна спека нині влітку,
а дощ, як зваба, вдалині маячить.
У нас ні краплі, лиш сушарка
гаряче сонце та асфальт гарячий;
із льодом склянку і мохіто...
Лиш думкою несешся в мандри.
Суцільна спека нині влітку,
а дощ, як зваба, вдалині маячить.
У нас ні краплі, лиш сушарка
2025.07.12
13:54
в очах моїх ти
в очах моїх ти
в очах моїх ти ще на порозі
нумо зайдім іще для чогось
іще для чогось іще для чогось
в очах моїх ти
в очах моїх ти
в очах моїх ти
в очах моїх ти ще на порозі
нумо зайдім іще для чогось
іще для чогось іще для чогось
в очах моїх ти
в очах моїх ти
2025.07.12
12:38
Нехай мене Зоська про вірш не просить,
Бо коли Зоська до вітчизни верне,
То квітка кожна вірш проголосить,
Зіронька кожна заспіває напевне.
Допоки квітка розквітне,
Допоки зіронька в леті,
Слухай, бо то щонайкращі поети.
Зірки блакитні, рожеві квіт
Бо коли Зоська до вітчизни верне,
То квітка кожна вірш проголосить,
Зіронька кожна заспіває напевне.
Допоки квітка розквітне,
Допоки зіронька в леті,
Слухай, бо то щонайкращі поети.
Зірки блакитні, рожеві квіт
2025.07.12
10:12
Якось незрозуміло…
Ось він ще зовсім маленький хлопчик. Утім, відчуває себе центром Всесвіту, навколо якого обертаються тато, мама, бабуся і навіть пухнастий песик Віскі…
Вони живуть у сивому будинку в самісінькому центрі чарівного міста.
Оточують його
2025.07.12
09:50
річний український воїн Костянтин втратив на війні обидві ноги…
Але саме там знайшов своє кохання - Ірину.
Миру і любові молодому подружжю!
Війна - це свіжі хрести,
це сльози, біль і руїни…
Ірина і Костянтин,
Костянтин та Ірина.
Але саме там знайшов своє кохання - Ірину.
Миру і любові молодому подружжю!
Війна - це свіжі хрести,
це сльози, біль і руїни…
Ірина і Костянтин,
Костянтин та Ірина.
2025.07.12
07:39
В Парижі люди слухають Бізе,
У Римі носять вітчизняні кеди.
А в мене вже давно інакше все -
Четвертий рік я слухаю "шахеди".
Хоча відвідувати хочу теж
Борделі дорогі, кафе гостинні.
Базікають експерти з соцмереж:
У Римі носять вітчизняні кеди.
А в мене вже давно інакше все -
Четвертий рік я слухаю "шахеди".
Хоча відвідувати хочу теж
Борделі дорогі, кафе гостинні.
Базікають експерти з соцмереж:
2025.07.12
05:15
Хоч задум розумом відхилений
Бував разів, напевно, п’ять, –
Думки, надіями окрилені,
В одному напрямку летять.
Здійснити хочеться задумане
І врешті вирушить мені
До облюбованої Умані
На швидкоплинні вихідні.
Бував разів, напевно, п’ять, –
Думки, надіями окрилені,
В одному напрямку летять.
Здійснити хочеться задумане
І врешті вирушить мені
До облюбованої Умані
На швидкоплинні вихідні.
2025.07.11
21:58
Він писав сценарії для тупих серіалів,
а вночі мріяв про справжню прозу.
Ці мрії були як утрачена Атлантида,
як підземна течія, непомітна назовні.
І ось він відчув, як його талант
стирається, як він перестає
бути самим собою, митець
уже не здат
а вночі мріяв про справжню прозу.
Ці мрії були як утрачена Атлантида,
як підземна течія, непомітна назовні.
І ось він відчув, як його талант
стирається, як він перестає
бути самим собою, митець
уже не здат
2025.07.11
18:19
Ти наступила, як наступає на крила метелика вітер.
Легкість приборкана. Попіл весни у спалених дотиках квітів.
Місячним сяйвом до спраглої згуби намокла цнотливість паперу,
чайною хаткою серце чекає ходи церемонної. Ще раз
сад розібрався, він вивчив
Легкість приборкана. Попіл весни у спалених дотиках квітів.
Місячним сяйвом до спраглої згуби намокла цнотливість паперу,
чайною хаткою серце чекає ходи церемонної. Ще раз
сад розібрався, він вивчив
2025.07.11
06:20
Прохолодні туманності
Повсякденних світань, –
Відчуття первозданності
Вберегла глухомань.
Відчуття безконечності
Найглухіших боліт,
Де від всіх суперечностей
Ізольований світ.
Повсякденних світань, –
Відчуття первозданності
Вберегла глухомань.
Відчуття безконечності
Найглухіших боліт,
Де від всіх суперечностей
Ізольований світ.
2025.07.11
05:53
Метушня й штовхання ліктем
У кольоровій веремії
Явиться на зламі блиском
Інша сцена за хвилину
В темній самоті зійшло
Був ключем калейдоскоп
У кольоровій веремії
Явиться на зламі блиском
Інша сцена за хвилину
В темній самоті зійшло
Був ключем калейдоскоп
2025.07.11
00:03
Кожне світило вважає, що світ має обертатися довкола нього.
Де ванька напаскудив – там і «русскій дух».
Велика брехня – спосіб реалізації великої політики.
Ті, що не зупинили зло, так само за нього відповідальні.
Велич у спадок не передається,
2025.07.10
21:40
Опадає цвіт безнадійно,
Опадає цвіт, як любов.
Опадає цвіт, як події,
Що хитають твердині основ.
Опадає цвіт прямо в серце
І кривавий лишає слід.
Поцілунком цвіт озоветься,
Опадає цвіт, як любов.
Опадає цвіт, як події,
Що хитають твердині основ.
Опадає цвіт прямо в серце
І кривавий лишає слід.
Поцілунком цвіт озоветься,
2025.07.10
14:10
Стара Планина – лісом криті гори,
лунає мило поряд… саксофон.
До горизонту тепле, синє море
і раптом – голос скрипки їм у тон!
Легенький вітер пестить сосен віти,
метелики вальсують поміж крон…
У розпалі гаряче мирне літо,
лунає мило поряд… саксофон.
До горизонту тепле, синє море
і раптом – голос скрипки їм у тон!
Легенький вітер пестить сосен віти,
метелики вальсують поміж крон…
У розпалі гаряче мирне літо,
2025.07.10
13:42
Мені уже двічі по віку Христа,
то що я від інших ще хочу?
Пора вже туди, де зоря золота
завершує долю пророчу.
Де Бог заколисує тишу небес
утомленим сонцем в зеніті,
де праведний порох в час тління воскрес
то що я від інших ще хочу?
Пора вже туди, де зоря золота
завершує долю пророчу.
Де Бог заколисує тишу небес
утомленим сонцем в зеніті,
де праведний порох в час тління воскрес
2025.07.10
08:11
Кришталем іскряться зорі
І холоне літня ніч, -
Десь, невидимо для зору,
Підвиває хижий сич.
Тишу різко ріже сплеском
На ставку, мабуть, карась, -
Від водойми безшелесно
Потяглася тінь якась.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...І холоне літня ніч, -
Десь, невидимо для зору,
Підвиває хижий сич.
Тишу різко ріже сплеском
На ставку, мабуть, карась, -
Від водойми безшелесно
Потяглася тінь якась.
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів

2025.04.24
2025.03.18
2025.03.09
2025.02.12
2024.12.24
2024.10.17
2024.08.04
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Автори /
Олександр Сушко (1969) /
Проза
Жінка
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Жінка
Жінка - вічна спокуса для чоловіка. Вже й сил немає ногу підняти з ліжка, блохи доїдають кузьку в ширінці, а око сканує з голови до п'ят струнку фігуру невідомої красуні і.
Я теж у цій справі задніх не пасу, особливо, коли жінка відвернеться в іншу сторону.
А чому? А тому що дуже люблю жінок. І якщо гриизу одне солодке яблучко, але хочеться вкусити незвіданого.
Хай молоде ябко буде кислим, хай терпким, хай доведеться його потім сплюнути, мов гіркий євшан,, але...хочеться! Аж п'яти сверблять!
Ось, їду електричкою, а навпроти сидить звабниця зі смартфоном в руках. Навушники запхано куди треба. Щось слухає, бідолашна. А на мене навіть не дивиться
Бо я - старий. Нецікавий. Ніхто. І майбутнього у стосунках нуль. Бо вона керується здоровим ґлуздом і генетичною програмою, яка відціджує, мов лайно на цідилці, неповноцінних чоловіків. І правильно робить. Духм'яні циці повинні вигодувати дитинку того чоловіка, який буде забезпечувати достаток і душевний спокій до глибокої старості а не до до першого інфаркту чоловіка. Чи інсульту....
Коли упала перша бомба - жінка не зрозуміла, що це війна. Просто гучний звук. Але коли хата вдесяте підплигнула на фундаменті - побіліла. І сказала:
- Чоловіче, неси воду в бутлях в погреб і матрац. Я в хаті спати не буду.
Приніс дружині матрац, постелив між відсіками з бульбою та консервацією, дві ковдри, ліхтарик, свічки, каструлю з борщем і ще дещо. І почалапав до сільради за автоматом. Власними руками перетворив комфортний побут жінки на життя у холодній ямі...
Чи міг я цьому запобігти? Міг. Міг, друзі. Бо, свого часу, кинув активне політичне життя, перестав гавкати на владу, перестав вчитися та працювати з закордонням. А колись гавкав - о-го-го! Але нині це не рахується. Давно це було. Хоча останні кілька років просто бив у набат і кричав: "Готуйтесь до війни!".
Гриз команду "Зе!", гриз Порошенка, показував помилки. Про Кучми не кажу - там мені вистачало сил
А нині руки опускаються, коли уранці бачу очі дружини. Щоденні вибухи її доконують, хоча я вже звик. Добре, що її минулого вівторка не було у столиці поруч зі мною.
А що буде завтра? Як я їй поясню, що у мене з'явилися борги перед банком? Хто мені їх спише і за що? Це не просто позика, друзі, це багатий позичає в скруті бідному, через банк. Так зручніше. Але віддавати треба! А можливості немає, бо війна розвалила усе, чим я жив.
Минулого місяця тільки одна людина купила книжку...
Я боюся за жінку.
Лягаю з тривогою і устаю. Бачу, як вона мучається . Сам варю їсти, сам працюю на городі, їжджу на працю. І книжки, які вже готові до видання - непідйомний тягар для сім'ї. От і перетворився митець на робочого воляку. Доки витримаю. А виною всьому ... війна.
20.05.2023р.
Я теж у цій справі задніх не пасу, особливо, коли жінка відвернеться в іншу сторону.
А чому? А тому що дуже люблю жінок. І якщо гриизу одне солодке яблучко, але хочеться вкусити незвіданого.
Хай молоде ябко буде кислим, хай терпким, хай доведеться його потім сплюнути, мов гіркий євшан,, але...хочеться! Аж п'яти сверблять!
Ось, їду електричкою, а навпроти сидить звабниця зі смартфоном в руках. Навушники запхано куди треба. Щось слухає, бідолашна. А на мене навіть не дивиться
Бо я - старий. Нецікавий. Ніхто. І майбутнього у стосунках нуль. Бо вона керується здоровим ґлуздом і генетичною програмою, яка відціджує, мов лайно на цідилці, неповноцінних чоловіків. І правильно робить. Духм'яні циці повинні вигодувати дитинку того чоловіка, який буде забезпечувати достаток і душевний спокій до глибокої старості а не до до першого інфаркту чоловіка. Чи інсульту....
Коли упала перша бомба - жінка не зрозуміла, що це війна. Просто гучний звук. Але коли хата вдесяте підплигнула на фундаменті - побіліла. І сказала:
- Чоловіче, неси воду в бутлях в погреб і матрац. Я в хаті спати не буду.
Приніс дружині матрац, постелив між відсіками з бульбою та консервацією, дві ковдри, ліхтарик, свічки, каструлю з борщем і ще дещо. І почалапав до сільради за автоматом. Власними руками перетворив комфортний побут жінки на життя у холодній ямі...
Чи міг я цьому запобігти? Міг. Міг, друзі. Бо, свого часу, кинув активне політичне життя, перестав гавкати на владу, перестав вчитися та працювати з закордонням. А колись гавкав - о-го-го! Але нині це не рахується. Давно це було. Хоча останні кілька років просто бив у набат і кричав: "Готуйтесь до війни!".
Гриз команду "Зе!", гриз Порошенка, показував помилки. Про Кучми не кажу - там мені вистачало сил
А нині руки опускаються, коли уранці бачу очі дружини. Щоденні вибухи її доконують, хоча я вже звик. Добре, що її минулого вівторка не було у столиці поруч зі мною.
А що буде завтра? Як я їй поясню, що у мене з'явилися борги перед банком? Хто мені їх спише і за що? Це не просто позика, друзі, це багатий позичає в скруті бідному, через банк. Так зручніше. Але віддавати треба! А можливості немає, бо війна розвалила усе, чим я жив.
Минулого місяця тільки одна людина купила книжку...
Я боюся за жінку.
Лягаю з тривогою і устаю. Бачу, як вона мучається . Сам варю їсти, сам працюю на городі, їжджу на працю. І книжки, які вже готові до видання - непідйомний тягар для сім'ї. От і перетворився митець на робочого воляку. Доки витримаю. А виною всьому ... війна.
20.05.2023р.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію