Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.03.06
16:03
у кожної дороги є поріг...
у квітки -
мати душу кольорову...
є чорна шаль
для кутання зорі...
солодкі сни -
на ніжну колискову
у квітки -
мати душу кольорову...
є чорна шаль
для кутання зорі...
солодкі сни -
на ніжну колискову
2026.03.06
15:55
Життя - безодня,
Безбарвна мить.
Усе сьогодні
Гниє, смердить.
Читати мушу
Я до кінця
Фальшиві душі,
Безбарвна мить.
Усе сьогодні
Гниє, смердить.
Читати мушу
Я до кінця
Фальшиві душі,
2026.03.06
11:48
Анатолій Д’Актиль (1890-1942)
А ми – червоні кінники,
і це про нас
поповнюють билинники
пісень запас –
про те, як днями млистими
й ночами багрянистими
А ми – червоні кінники,
і це про нас
поповнюють билинники
пісень запас –
про те, як днями млистими
й ночами багрянистими
2026.03.06
11:12
Як дні летять! Їх годі зупинити.
І аркуші злітають стрімголов
З календаря, мов невідчутні миті,
Та крізь папери проступає кров.
Зима, весна і літо пронесуться,
Як марення, як навіжений сон.
Крізь них прогляне невмолима сутність,
І аркуші злітають стрімголов
З календаря, мов невідчутні миті,
Та крізь папери проступає кров.
Зима, весна і літо пронесуться,
Як марення, як навіжений сон.
Крізь них прогляне невмолима сутність,
2026.03.06
09:54
березня 1980 року завершив свій земний шлях неповторний майстер новели, письменник трагічної долі, який завжди був «Собою, Особою, себто особливим»…
У нього є пронизлива новела «Дивак». Головний її герой хлопчик Олесь - НЕ такий, як інші. Він полюбляє ма
У нього є пронизлива новела «Дивак». Головний її герой хлопчик Олесь - НЕ такий, як інші. Він полюбляє ма
2026.03.06
07:58
продовження)
Ярослав Саландяк
Наїв! Наїв! Продовжу про наїв —
мистецький напрям, ворог формалізму.
Мене він часто ранив і гоїв
мою з дитинства логіку залізну,
Ярослав Саландяк
Наїв! Наїв! Продовжу про наїв —
мистецький напрям, ворог формалізму.
Мене він часто ранив і гоїв
мою з дитинства логіку залізну,
2026.03.06
06:05
Ранкове затишшя... Півсонні тумани
На луках вологих незрушно лежать, -
Порушує явно світання бажане
Затверджений часом короткий формат.
Подовжує лінощі сяйне проміння
І птиці не пробують ритми й лади, -
Сповиті ще з ночі важким безгомінням,
У моро
На луках вологих незрушно лежать, -
Порушує явно світання бажане
Затверджений часом короткий формат.
Подовжує лінощі сяйне проміння
І птиці не пробують ритми й лади, -
Сповиті ще з ночі важким безгомінням,
У моро
2026.03.06
00:43
Дарую щедро крижані октави
І білосніжні радісні свята.
Вдягну, мов для красивої вистави,
У білі шуби села та міста.
Різдвяна зірка сяє вам ласкаво,
А хуртовина смуток заміта.
Неначе режисер, почую "браво",
І білосніжні радісні свята.
Вдягну, мов для красивої вистави,
У білі шуби села та міста.
Різдвяна зірка сяє вам ласкаво,
А хуртовина смуток заміта.
Неначе режисер, почую "браво",
2026.03.06
00:21
Мовою ворога шукають друзів серед ворогів.
Між політиками і повіями існують взаємоповага і взаємозамінність.
Вічний диктатор – «вічний двигун» московської влади.
Той, хто голосніше кричить, створює ефект чисельної переваги.
Злочинам сприяють б
2026.03.05
19:21
Підгаєцький міф у правдивих живих світлинах
Дійові особи
Голос поза світлинами
Ярослав Саландяк
Іван Банах
Степан Колодницький
Володимир Федорчук
Дійові особи
Голос поза світлинами
Ярослав Саландяк
Іван Банах
Степан Колодницький
Володимир Федорчук
2026.03.05
17:59
Бува, дорветься хтось до влади і вважа,
Що він величніший з правителів усіх.
Що усі люди – то комашки біля ніг,
Він оком кине й всі виконувать біжать.
Що знає він, як всі народи мають жить
І має право шлях указувати їм.
Що за життя ще має стати він
Що він величніший з правителів усіх.
Що усі люди – то комашки біля ніг,
Він оком кине й всі виконувать біжать.
Що знає він, як всі народи мають жить
І має право шлях указувати їм.
Що за життя ще має стати він
2026.03.05
15:16
І
І живу, й виживаю окремо
від юрби, що заковтує сир
мишоловки. Лякає дилема –
чи герой, чи фальшивий кумир,
чи дрімуче, чи дуже зелене
Україну веде у ясир?
І стає, навіть дуже, помітно,
І живу, й виживаю окремо
від юрби, що заковтує сир
мишоловки. Лякає дилема –
чи герой, чи фальшивий кумир,
чи дрімуче, чи дуже зелене
Україну веде у ясир?
І стає, навіть дуже, помітно,
2026.03.05
11:31
Весна. Нарешті. Цього року тебе чекала особливо.
Хоча зима, морозна й сніжна, була вражаюче красива.
Ходила в білому й шапками поснулі віти прикрашала.
І дихала на перехожих сліпучо-мерехливим жаром.
Але тепла не вистачало. А без тепла краси замало.
Хоча зима, морозна й сніжна, була вражаюче красива.
Ходила в білому й шапками поснулі віти прикрашала.
І дихала на перехожих сліпучо-мерехливим жаром.
Але тепла не вистачало. А без тепла краси замало.
2026.03.05
11:30
Скарай мене, Поезіє, дорогою.
Я стільки не добрав на ній думок.
Дорогою і людською тривогою,
Карай! Карай, щоб голос мій не мовк.
2
Отак би йшов і йшов
До скону підошов,
Я стільки не добрав на ній думок.
Дорогою і людською тривогою,
Карай! Карай, щоб голос мій не мовк.
2
Отак би йшов і йшов
До скону підошов,
2026.03.05
11:24
Закутий дощами в оселі тісній,
Не можеш ти вийти нікуди навколо,
Немовби закутий в темниці німій.
Стоїть чатовим незворушливий Молох.
Закутий дощами в кайданах тяжких,
Не можеш ти рушити птахом на волю.
Закутий дощами в тенетах сумних,
Не можеш ти вийти нікуди навколо,
Немовби закутий в темниці німій.
Стоїть чатовим незворушливий Молох.
Закутий дощами в кайданах тяжких,
Не можеш ти рушити птахом на волю.
Закутий дощами в тенетах сумних,
2026.03.05
10:09
Вже кілька сот в душі поранень
І безліч стомлених думок.
Чи хтось, чи щось до себе манить.
Не відгадати, не пророк…
І біль розмножився у болі…
Дійшло, і раптом зрозумів,
Що поруч шастає недоля,
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...І безліч стомлених думок.
Чи хтось, чи щось до себе манить.
Не відгадати, не пророк…
І біль розмножився у болі…
Дійшло, і раптом зрозумів,
Що поруч шастає недоля,
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2026.02.11
2025.11.29
2025.09.04
2025.08.19
2025.05.15
2025.04.30
2025.04.24
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Сергій Губерначук (1969 - 2017) /
Проза
Думка, мрії, бажання (роздуми, цитати)
Контекст : «Розсипане золото літер», стор. 108–113
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Думка, мрії, бажання (роздуми, цитати)
* * *
Не тільки ж неба, що над світом
Є – Мисль, Яка найвищий чин.
Вона в присязі з Заповітом,
Якого склав Господь Єдин!
* * *
Світова Думка незламна, бо об’єктивна, як Божі Клейноди.
* * *
Зворотній шлях думки – до височини Премудрості,
Праукраїнської Істини для патріота – найдорожчий.
* * *
А ти – свята без імені й без назви,
ти – просто думка, випадковий гість.
* * *
Мозок прагне думки.
* * *
Зірка, осяяна думкою, ближче.
* * *
Думкою розбагатівши, можна скорити світи,
розум ніколи не втішить серце, примушене йти.
* * *
Тяжко знати.
Думки, мов кормиги.
* * *
Голова.
Багатокутник відображень.
Утроба релігій і символ
якоїсь причетності.
* * *
У казарменої сили бездумність – надійне кермо.
* * *
Між нагромаджених думок
і чакр, зачинених навічно,
душа говіє, мов димок,
про щось сиґналить потойбічно.
* * *
А світ сидить закутий поточними думками,
ковтаючи секунди роками і віками.
* * *
Думки мої…
Говорячи, мовчу і сам з собою у мовчанку граю.
* * *
Мої думки в скляному будиночку голови кидаються камінням.
* * *
Час кинув якір у глибінь
останніх роздумів про суще.
* * *
У дуплі повного місяця соло – роздум.
* * *
Як навчитися пливти за течією чужих фантазій?
* * *
Коли ми фантазуємо і забуваємо про реальність
і живемо там, але мало,
бо реальність кличе нас прокинутись.
* * *
Філософія – завжди обман,
завжди впевненість дужа і дуже.
* * *
Моя втрачена надія – моя́, бо вона живила знання,
непотрібні іншим людям… Спасибі їй (надії)…
Вона мене любила. Вона підганяла мене жити
за системою ілюзій.
* * *
Світ давно – потвора проти мрій,
що мріють на яву.
* * *
Є мрії – до небес.
* * *
Мрійте!
Але не забувайте речі на краю світу.
Не залишайте свої шарфи на зірках.
* * *
Мрія грає всіма барвами веселки.
* * *
Мрія – як вночі зірка.
Вона палає, як полум'я серця.
Твоя мрія завжди з тобою.
Вона – твоя надія.
* * *
Знайди мрію в небесах.
Піднімись вище, мов синій птах.
* * *
Мрія повна святих сподівань.
* * *
Просто небо читай – і мрій по зірках.
* * *
Ці мрії вищі за любов,
якою ти мене тавруєш…
Дай, Боже-Господи, обнов
цим прагненням, що їх даруєш.
* * *
Якби ж за мріями – у вир!
Якби ж нам крила – а не руки!
* * *
Мрія не може випариться –
вона не дощ, не птиця.
* * *
Де ти, мріє?
Я у тебе вірю.
Я дійду до краю зоряного раю.
* * *
Чужі мрії не займай – це не твої мрії.
* * *
Збіг, як дощ, у долину мрій.
* * *
Моїми мріями не хтив,
вони – мої високі гори –
їх ще ніхто не прикорив,
їх був створив мій Бог суворий.
* * *
Стань-но на мо́сті орантовім,
мрію всю вголос читай.
* * *
Створи мрії, де оживуть твої квіти.
* * *
Кожен раз, як до мрії – ступ,
а від себе у далеч – геть.
* * *
Знову залишаю
мій маленький острів.
Вкотре вирушаю
у космічний простір.
* * *
Зі своєї мрії я склав тебе.
* * *
Мрії свої вголос читай,
нехай починається рай.
* * *
Куди заведуть тебе мрії?..
* * *
Коли во плоті́ із ліній
мереживо мрій закуто, –
воно доросте до спрута,
воно і тебе скрутить,
і тих, хто у сотім коліні,
якщо їхня плоть із ліні.
* * *
Мріє моя цикламенова, час згородив частокіл…
* * *
Горішні мрії, сховані світи,
в моїй красі земній горять, як ватра.
* * *
Бажання як лаваш, поламаний руками.
* * *
Всі двері зачинені.
Навіщо ти втекла з моїх мрій?
* * *
Не кидайте свої мрії під ноги.
* * *
Навіть вітер гріє мрію у душі.
* * *
Нехай збудеться все, про що мурчимо.
* * *
Хай нездійсне́нна сьогодні мета
завтра в найвищій лунатиме ноті!
* * *
Любов – вершина великодніх мрій.
* * *
Бажання розсипані всередині нас.
* * *
Як нема бажання любити,
тоді можливість ненавидіти
забороняє далі жити, пам'ятати,
відчувати, бачити.
* * *
Коли втрачаєш надії, надходить мить
з бажанням подвійним – любить.
Не тільки ж неба, що над світом
Є – Мисль, Яка найвищий чин.
Вона в присязі з Заповітом,
Якого склав Господь Єдин!
* * *
Світова Думка незламна, бо об’єктивна, як Божі Клейноди.
* * *
Зворотній шлях думки – до височини Премудрості,
Праукраїнської Істини для патріота – найдорожчий.
* * *
А ти – свята без імені й без назви,
ти – просто думка, випадковий гість.
* * *
Мозок прагне думки.
* * *
Зірка, осяяна думкою, ближче.
* * *
Думкою розбагатівши, можна скорити світи,
розум ніколи не втішить серце, примушене йти.
* * *
Тяжко знати.
Думки, мов кормиги.
* * *
Голова.
Багатокутник відображень.
Утроба релігій і символ
якоїсь причетності.
* * *
У казарменої сили бездумність – надійне кермо.
* * *
Між нагромаджених думок
і чакр, зачинених навічно,
душа говіє, мов димок,
про щось сиґналить потойбічно.
* * *
А світ сидить закутий поточними думками,
ковтаючи секунди роками і віками.
* * *
Думки мої…
Говорячи, мовчу і сам з собою у мовчанку граю.
* * *
Мої думки в скляному будиночку голови кидаються камінням.
* * *
Час кинув якір у глибінь
останніх роздумів про суще.
* * *
У дуплі повного місяця соло – роздум.
* * *
Як навчитися пливти за течією чужих фантазій?
* * *
Коли ми фантазуємо і забуваємо про реальність
і живемо там, але мало,
бо реальність кличе нас прокинутись.
* * *
Філософія – завжди обман,
завжди впевненість дужа і дуже.
* * *
Моя втрачена надія – моя́, бо вона живила знання,
непотрібні іншим людям… Спасибі їй (надії)…
Вона мене любила. Вона підганяла мене жити
за системою ілюзій.
* * *
Світ давно – потвора проти мрій,
що мріють на яву.
* * *
Є мрії – до небес.
* * *
Мрійте!
Але не забувайте речі на краю світу.
Не залишайте свої шарфи на зірках.
* * *
Мрія грає всіма барвами веселки.
* * *
Мрія – як вночі зірка.
Вона палає, як полум'я серця.
Твоя мрія завжди з тобою.
Вона – твоя надія.
* * *
Знайди мрію в небесах.
Піднімись вище, мов синій птах.
* * *
Мрія повна святих сподівань.
* * *
Просто небо читай – і мрій по зірках.
* * *
Ці мрії вищі за любов,
якою ти мене тавруєш…
Дай, Боже-Господи, обнов
цим прагненням, що їх даруєш.
* * *
Якби ж за мріями – у вир!
Якби ж нам крила – а не руки!
* * *
Мрія не може випариться –
вона не дощ, не птиця.
* * *
Де ти, мріє?
Я у тебе вірю.
Я дійду до краю зоряного раю.
* * *
Чужі мрії не займай – це не твої мрії.
* * *
Збіг, як дощ, у долину мрій.
* * *
Моїми мріями не хтив,
вони – мої високі гори –
їх ще ніхто не прикорив,
їх був створив мій Бог суворий.
* * *
Стань-но на мо́сті орантовім,
мрію всю вголос читай.
* * *
Створи мрії, де оживуть твої квіти.
* * *
Кожен раз, як до мрії – ступ,
а від себе у далеч – геть.
* * *
Знову залишаю
мій маленький острів.
Вкотре вирушаю
у космічний простір.
* * *
Зі своєї мрії я склав тебе.
* * *
Мрії свої вголос читай,
нехай починається рай.
* * *
Куди заведуть тебе мрії?..
* * *
Коли во плоті́ із ліній
мереживо мрій закуто, –
воно доросте до спрута,
воно і тебе скрутить,
і тих, хто у сотім коліні,
якщо їхня плоть із ліні.
* * *
Мріє моя цикламенова, час згородив частокіл…
* * *
Горішні мрії, сховані світи,
в моїй красі земній горять, як ватра.
* * *
Бажання як лаваш, поламаний руками.
* * *
Всі двері зачинені.
Навіщо ти втекла з моїх мрій?
* * *
Не кидайте свої мрії під ноги.
* * *
Навіть вітер гріє мрію у душі.
* * *
Нехай збудеться все, про що мурчимо.
* * *
Хай нездійсне́нна сьогодні мета
завтра в найвищій лунатиме ноті!
* * *
Любов – вершина великодніх мрій.
* * *
Бажання розсипані всередині нас.
* * *
Як нема бажання любити,
тоді можливість ненавидіти
забороняє далі жити, пам'ятати,
відчувати, бачити.
* * *
Коли втрачаєш надії, надходить мить
з бажанням подвійним – любить.
https://mala.storinka.org/сергій-губерначук-думка-мрії-бажання-роздуми-вислови-цитати.html
https://dlib.kiev.ua/items/show/829
http://irbis-nbuv.gov.ua/ulib/item/ukr0000023497
Контекст : «Розсипане золото літер», стор. 108–113
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
