Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2025.12.04
13:42
Тільки через певний час
ти даси мені свою руку.
Але це знову будуть сновидіння.
Це знову буде дзвоник,
до якого я не добіжу,
бо я писатиму ці вірші,
які набагато важливіші,
ніж те, що я… тебе люблю.
ти даси мені свою руку.
Але це знову будуть сновидіння.
Це знову буде дзвоник,
до якого я не добіжу,
бо я писатиму ці вірші,
які набагато важливіші,
ніж те, що я… тебе люблю.
2025.12.04
13:12
В неволі я відшукую свободу,
А у свободі - пута кам'яні.
Отримуєш найвищу нагороду -
Із ноосфери квіти неземні.
У рабстві ти відшукуєш бунтарство,
А в бунті - підступ, зраду і удар,
У ницості - величність, в черні - панство,
А у свободі - пута кам'яні.
Отримуєш найвищу нагороду -
Із ноосфери квіти неземні.
У рабстві ти відшукуєш бунтарство,
А в бунті - підступ, зраду і удар,
У ницості - величність, в черні - панство,
2025.12.04
10:51
Привіт, зима! Я знову входжу в тебе.
Ти зустрічаєш, відкриваючись мені
безкраїм полотном живого неба,
в якім горять немеркнучі вогні,
в якім ростуть дива і дивовижі,
з якого сипле ласка і дари.
в якім живе тепло глибоких зближень,
де тануть нашаров
Ти зустрічаєш, відкриваючись мені
безкраїм полотном живого неба,
в якім горять немеркнучі вогні,
в якім ростуть дива і дивовижі,
з якого сипле ласка і дари.
в якім живе тепло глибоких зближень,
де тануть нашаров
2025.12.04
06:06
Щось ухопив на око, гадав, що збагнув
Але залишив усе це позаду
Якби я знав тоді, що знаю зараз
Гадаєш, я сліпим зостався би?
Перемовлюся із колодязем бажань
Про своє останнє бажання ще
Якщо ідеш за мною, ділися надбаннями
Бо настала ніч, я в ній г
Але залишив усе це позаду
Якби я знав тоді, що знаю зараз
Гадаєш, я сліпим зостався би?
Перемовлюся із колодязем бажань
Про своє останнє бажання ще
Якщо ідеш за мною, ділися надбаннями
Бо настала ніч, я в ній г
2025.12.04
05:01
Вкрути ж мені, вкрути,
Бо все перегоріло,
Врятуй від темноти,
Щоб в грудях зажевріло,
Завібрували щоб
Енергії вібрацій,
Щоб як нова копійка
Бо все перегоріло,
Врятуй від темноти,
Щоб в грудях зажевріло,
Завібрували щоб
Енергії вібрацій,
Щоб як нова копійка
2025.12.04
03:24
Як уже десь тут було сказано, на все свій час і своє врем'я.
Час розставляти ноги і врем'я стискати коліна, час подавати заяву в ЗАГС і врем'я на позов до суду, час одягати джинси і врем'я знімати труси, час висякатися і врем'я витирати рукавом носа
2025.12.04
00:46
Найпевніший спосіб здолати українців – поділити їх і розсварити.
Хто зазирнув у душу політика – тому дідько вже не страшний.
На зміну турецьким башибузукам прийшли російські рашибузуки.
Краще ламати стереотипи, аніж ламати себе.
Дзеркало душі
2025.12.04
00:28
Я скоріш всього сова,
що боїться світла
і улесливі слова,
що яскраво світять.
Не розказую про те,
як яси жадаю —
вранці сонце золоте
запиваю чаєм.
що боїться світла
і улесливі слова,
що яскраво світять.
Не розказую про те,
як яси жадаю —
вранці сонце золоте
запиваю чаєм.
2025.12.03
22:58
М-алий Фонтан - для серця люба батьківщина.
А-вжеж, найкращеє в житті село.
Л-юблю красу його і неньку Україну.
И-верень - грудочку землі і тло.
Й-оржисті трави, щедрий ліс, гаї, дорогу.
Ф-онтанські зваби - поле і ставок.
О-бійстя і садки. Летить
А-вжеж, найкращеє в житті село.
Л-юблю красу його і неньку Україну.
И-верень - грудочку землі і тло.
Й-оржисті трави, щедрий ліс, гаї, дорогу.
Ф-онтанські зваби - поле і ставок.
О-бійстя і садки. Летить
2025.12.03
21:51
НЕ ТРЕБА "ПОТІМ" (діалог у співавторстві з Лілія Ніколаєнко)
***
Прощай сьогодні. “Потім” вже не треба.
Я скнію в римах, ніби в ланцюгах.
Від тебе в них тікаю, та нудьга
Згорілими рядками вкрила небо.
***
Прощай сьогодні. “Потім” вже не треба.
Я скнію в римах, ніби в ланцюгах.
Від тебе в них тікаю, та нудьга
Згорілими рядками вкрила небо.
2025.12.03
21:39
Куди і з ким — не коментую.
Лишила осінь повноважень.
Це наче в ліс послати тую
Від алілуї персонажем…
Коли кого — вже не цікавить.
Лишила ніч передумови.
Це наче вдих бензин заправить
Лишила осінь повноважень.
Це наче в ліс послати тую
Від алілуї персонажем…
Коли кого — вже не цікавить.
Лишила ніч передумови.
Це наче вдих бензин заправить
2025.12.03
18:52
Зима ударила у бруд
Лицем в безсилості нещасній.
І бруд заполоняє брук,
Мов Брут з ножем несвоєчасним.
Зима пірнула у абсурд
І стала стала осінню неждано.
І Божий замисел заглух
Лицем в безсилості нещасній.
І бруд заполоняє брук,
Мов Брут з ножем несвоєчасним.
Зима пірнула у абсурд
І стала стала осінню неждано.
І Божий замисел заглух
2025.12.03
15:31
Якби лише земля мала
тримала на цім світі,
то я б під хатою росла,
Черемхою у цвіті.
Пахтіла б медом навесні,
і раювала літом,
а восени удалині
блищала фіанітом.
тримала на цім світі,
то я б під хатою росла,
Черемхою у цвіті.
Пахтіла б медом навесні,
і раювала літом,
а восени удалині
блищала фіанітом.
2025.12.03
01:01
хотів тобі я наспівати
про любов
про блиски у очах
і як бурлила кров
і блиснуло в очах
і закипіла кров
нам у вогні палати
в ритмі рок-ен-рол
про любов
про блиски у очах
і як бурлила кров
і блиснуло в очах
і закипіла кров
нам у вогні палати
в ритмі рок-ен-рол
2025.12.02
22:34
Потойбіч і посейбіч – все це ти.
Ти розпростерся мало не по самий Ніжин.
А в серці, як колись і нині, й вічно –
Одна і та ж синівська ніжність.
На древніх пагорбах стою,
Немовби зависаю над святим Єрусалимом,
І, як йому, тобі пересилаю ці рядки:
“М
Ти розпростерся мало не по самий Ніжин.
А в серці, як колись і нині, й вічно –
Одна і та ж синівська ніжність.
На древніх пагорбах стою,
Немовби зависаю над святим Єрусалимом,
І, як йому, тобі пересилаю ці рядки:
“М
2025.12.02
22:17
Насправді грудень не зігріє,
мою невтішну безнадію,
сніжниці білу заметіль.
Жасминові, легкі, перові
летять лелітки пелюсткові —
на смак не цукор і не сіль.
Льодяники із океану,
що на губах рожевих тануть
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...мою невтішну безнадію,
сніжниці білу заметіль.
Жасминові, легкі, перові
летять лелітки пелюсткові —
на смак не цукор і не сіль.
Льодяники із океану,
що на губах рожевих тануть
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2025.11.29
2025.09.04
2025.08.19
2025.05.15
2025.04.30
2025.04.24
2025.03.18
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Сергій Губерначук (1969 - 2017) /
Проза
Думка, мрії, бажання (роздуми, цитати)
Контекст : «Розсипане золото літер», стор. 108–113
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Думка, мрії, бажання (роздуми, цитати)
* * *
Не тільки ж неба, що над світом
Є – Мисль, Яка найвищий чин.
Вона в присязі з Заповітом,
Якого склав Господь Єдин!
* * *
Світова Думка незламна, бо об’єктивна, як Божі Клейноди.
* * *
Зворотній шлях думки – до височини Премудрості,
Праукраїнської Істини для патріота – найдорожчий.
* * *
А ти – свята без імені й без назви,
ти – просто думка, випадковий гість.
* * *
Мозок прагне думки.
* * *
Зірка, осяяна думкою, ближче.
* * *
Думкою розбагатівши, можна скорити світи,
розум ніколи не втішить серце, примушене йти.
* * *
Тяжко знати.
Думки, мов кормиги.
* * *
Голова.
Багатокутник відображень.
Утроба релігій і символ
якоїсь причетності.
* * *
У казарменої сили бездумність – надійне кермо.
* * *
Між нагромаджених думок
і чакр, зачинених навічно,
душа говіє, мов димок,
про щось сиґналить потойбічно.
* * *
А світ сидить закутий поточними думками,
ковтаючи секунди роками і віками.
* * *
Думки мої…
Говорячи, мовчу і сам з собою у мовчанку граю.
* * *
Мої думки в скляному будиночку голови кидаються камінням.
* * *
Час кинув якір у глибінь
останніх роздумів про суще.
* * *
У дуплі повного місяця соло – роздум.
* * *
Як навчитися пливти за течією чужих фантазій?
* * *
Коли ми фантазуємо і забуваємо про реальність
і живемо там, але мало,
бо реальність кличе нас прокинутись.
* * *
Філософія – завжди обман,
завжди впевненість дужа і дуже.
* * *
Моя втрачена надія – моя́, бо вона живила знання,
непотрібні іншим людям… Спасибі їй (надії)…
Вона мене любила. Вона підганяла мене жити
за системою ілюзій.
* * *
Світ давно – потвора проти мрій,
що мріють на яву.
* * *
Є мрії – до небес.
* * *
Мрійте!
Але не забувайте речі на краю світу.
Не залишайте свої шарфи на зірках.
* * *
Мрія грає всіма барвами веселки.
* * *
Мрія – як вночі зірка.
Вона палає, як полум'я серця.
Твоя мрія завжди з тобою.
Вона – твоя надія.
* * *
Знайди мрію в небесах.
Піднімись вище, мов синій птах.
* * *
Мрія повна святих сподівань.
* * *
Просто небо читай – і мрій по зірках.
* * *
Ці мрії вищі за любов,
якою ти мене тавруєш…
Дай, Боже-Господи, обнов
цим прагненням, що їх даруєш.
* * *
Якби ж за мріями – у вир!
Якби ж нам крила – а не руки!
* * *
Мрія не може випариться –
вона не дощ, не птиця.
* * *
Де ти, мріє?
Я у тебе вірю.
Я дійду до краю зоряного раю.
* * *
Чужі мрії не займай – це не твої мрії.
* * *
Збіг, як дощ, у долину мрій.
* * *
Моїми мріями не хтив,
вони – мої високі гори –
їх ще ніхто не прикорив,
їх був створив мій Бог суворий.
* * *
Стань-но на мо́сті орантовім,
мрію всю вголос читай.
* * *
Створи мрії, де оживуть твої квіти.
* * *
Кожен раз, як до мрії – ступ,
а від себе у далеч – геть.
* * *
Знову залишаю
мій маленький острів.
Вкотре вирушаю
у космічний простір.
* * *
Зі своєї мрії я склав тебе.
* * *
Мрії свої вголос читай,
нехай починається рай.
* * *
Куди заведуть тебе мрії?..
* * *
Коли во плоті́ із ліній
мереживо мрій закуто, –
воно доросте до спрута,
воно і тебе скрутить,
і тих, хто у сотім коліні,
якщо їхня плоть із ліні.
* * *
Мріє моя цикламенова, час згородив частокіл…
* * *
Горішні мрії, сховані світи,
в моїй красі земній горять, як ватра.
* * *
Бажання як лаваш, поламаний руками.
* * *
Всі двері зачинені.
Навіщо ти втекла з моїх мрій?
* * *
Не кидайте свої мрії під ноги.
* * *
Навіть вітер гріє мрію у душі.
* * *
Нехай збудеться все, про що мурчимо.
* * *
Хай нездійсне́нна сьогодні мета
завтра в найвищій лунатиме ноті!
* * *
Любов – вершина великодніх мрій.
* * *
Бажання розсипані всередині нас.
* * *
Як нема бажання любити,
тоді можливість ненавидіти
забороняє далі жити, пам'ятати,
відчувати, бачити.
* * *
Коли втрачаєш надії, надходить мить
з бажанням подвійним – любить.
Не тільки ж неба, що над світом
Є – Мисль, Яка найвищий чин.
Вона в присязі з Заповітом,
Якого склав Господь Єдин!
* * *
Світова Думка незламна, бо об’єктивна, як Божі Клейноди.
* * *
Зворотній шлях думки – до височини Премудрості,
Праукраїнської Істини для патріота – найдорожчий.
* * *
А ти – свята без імені й без назви,
ти – просто думка, випадковий гість.
* * *
Мозок прагне думки.
* * *
Зірка, осяяна думкою, ближче.
* * *
Думкою розбагатівши, можна скорити світи,
розум ніколи не втішить серце, примушене йти.
* * *
Тяжко знати.
Думки, мов кормиги.
* * *
Голова.
Багатокутник відображень.
Утроба релігій і символ
якоїсь причетності.
* * *
У казарменої сили бездумність – надійне кермо.
* * *
Між нагромаджених думок
і чакр, зачинених навічно,
душа говіє, мов димок,
про щось сиґналить потойбічно.
* * *
А світ сидить закутий поточними думками,
ковтаючи секунди роками і віками.
* * *
Думки мої…
Говорячи, мовчу і сам з собою у мовчанку граю.
* * *
Мої думки в скляному будиночку голови кидаються камінням.
* * *
Час кинув якір у глибінь
останніх роздумів про суще.
* * *
У дуплі повного місяця соло – роздум.
* * *
Як навчитися пливти за течією чужих фантазій?
* * *
Коли ми фантазуємо і забуваємо про реальність
і живемо там, але мало,
бо реальність кличе нас прокинутись.
* * *
Філософія – завжди обман,
завжди впевненість дужа і дуже.
* * *
Моя втрачена надія – моя́, бо вона живила знання,
непотрібні іншим людям… Спасибі їй (надії)…
Вона мене любила. Вона підганяла мене жити
за системою ілюзій.
* * *
Світ давно – потвора проти мрій,
що мріють на яву.
* * *
Є мрії – до небес.
* * *
Мрійте!
Але не забувайте речі на краю світу.
Не залишайте свої шарфи на зірках.
* * *
Мрія грає всіма барвами веселки.
* * *
Мрія – як вночі зірка.
Вона палає, як полум'я серця.
Твоя мрія завжди з тобою.
Вона – твоя надія.
* * *
Знайди мрію в небесах.
Піднімись вище, мов синій птах.
* * *
Мрія повна святих сподівань.
* * *
Просто небо читай – і мрій по зірках.
* * *
Ці мрії вищі за любов,
якою ти мене тавруєш…
Дай, Боже-Господи, обнов
цим прагненням, що їх даруєш.
* * *
Якби ж за мріями – у вир!
Якби ж нам крила – а не руки!
* * *
Мрія не може випариться –
вона не дощ, не птиця.
* * *
Де ти, мріє?
Я у тебе вірю.
Я дійду до краю зоряного раю.
* * *
Чужі мрії не займай – це не твої мрії.
* * *
Збіг, як дощ, у долину мрій.
* * *
Моїми мріями не хтив,
вони – мої високі гори –
їх ще ніхто не прикорив,
їх був створив мій Бог суворий.
* * *
Стань-но на мо́сті орантовім,
мрію всю вголос читай.
* * *
Створи мрії, де оживуть твої квіти.
* * *
Кожен раз, як до мрії – ступ,
а від себе у далеч – геть.
* * *
Знову залишаю
мій маленький острів.
Вкотре вирушаю
у космічний простір.
* * *
Зі своєї мрії я склав тебе.
* * *
Мрії свої вголос читай,
нехай починається рай.
* * *
Куди заведуть тебе мрії?..
* * *
Коли во плоті́ із ліній
мереживо мрій закуто, –
воно доросте до спрута,
воно і тебе скрутить,
і тих, хто у сотім коліні,
якщо їхня плоть із ліні.
* * *
Мріє моя цикламенова, час згородив частокіл…
* * *
Горішні мрії, сховані світи,
в моїй красі земній горять, як ватра.
* * *
Бажання як лаваш, поламаний руками.
* * *
Всі двері зачинені.
Навіщо ти втекла з моїх мрій?
* * *
Не кидайте свої мрії під ноги.
* * *
Навіть вітер гріє мрію у душі.
* * *
Нехай збудеться все, про що мурчимо.
* * *
Хай нездійсне́нна сьогодні мета
завтра в найвищій лунатиме ноті!
* * *
Любов – вершина великодніх мрій.
* * *
Бажання розсипані всередині нас.
* * *
Як нема бажання любити,
тоді можливість ненавидіти
забороняє далі жити, пам'ятати,
відчувати, бачити.
* * *
Коли втрачаєш надії, надходить мить
з бажанням подвійним – любить.
https://mala.storinka.org/сергій-губерначук-думка-мрії-бажання-роздуми-вислови-цитати.html
https://dlib.kiev.ua/items/show/829
http://irbis-nbuv.gov.ua/ulib/item/ukr0000023497
Контекст : «Розсипане золото літер», стор. 108–113
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
