Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.07.20
15:43
Брати приїхали на рідну батьківщину,
У вигасле село, якого вже нема.
Багато хто забув їх, ніби днину
Минулого життя, що прожите дарма.
Десь юність відшуміла первозданна
На тихих вулицях, у цих місцях.
Лиш тиша пронесеться, ніби панна,
У вигасле село, якого вже нема.
Багато хто забув їх, ніби днину
Минулого життя, що прожите дарма.
Десь юність відшуміла первозданна
На тихих вулицях, у цих місцях.
Лиш тиша пронесеться, ніби панна,
2026.07.20
13:43
Шопена вальс... Шопена вальс (с)
Зарано став скорботним маршем.
Хоча й не був я сином Вашим, -
Мою дорогу на Парнас,
Таку правдиву, без прикрас,
Благословили Ви сонетом...
Від Вас приймаю естафету!
Холодний квітень... В серце - ніж.
Зарано став скорботним маршем.
Хоча й не був я сином Вашим, -
Мою дорогу на Парнас,
Таку правдиву, без прикрас,
Благословили Ви сонетом...
Від Вас приймаю естафету!
Холодний квітень... В серце - ніж.
2026.07.20
12:40
О роздуми, укупі й поодинці,
Розсипані, як сіль, горох чи кеш'ю,
Ловлю я з вами майже в кожній жінці
Печаль мою – сьогоднішню й прийдешню.
Ви зайвими буваєте тимчасом,
Коли я з ними вас позбутись радий,
Щоб не тривожили мене провісним гласом,
Розсипані, як сіль, горох чи кеш'ю,
Ловлю я з вами майже в кожній жінці
Печаль мою – сьогоднішню й прийдешню.
Ви зайвими буваєте тимчасом,
Коли я з ними вас позбутись радий,
Щоб не тривожили мене провісним гласом,
2026.07.20
11:16
Насіялось стільки...Насіялось маку.
Червоним розлилось під спекою морем.
Розлізлась ненависть, розсипала горе.
В тривозі розплакана світиться мапа.
Червоним розлилось під спекою морем.
Розлізлась ненависть, розсипала горе.
В тривозі розплакана світиться мапа.
2026.07.20
10:31
Розділ ІІІ: Ціна однієї перлини
Римські генерали вміли рахувати золото мішками, але вони не вміли рахувати розкіш. На другий вечір бенкету Антоній сидів на парчевих подушках, розхристаний, з масним від печеної дичини підборіддям і затуманеним поглядом
2026.07.20
09:43
літо йде
через окремий холод свій
і спеку звичайно
літо ж
червень липень
глипнути навіть не вспів
сліпучі майдани
розжарені вулиці
через окремий холод свій
і спеку звичайно
літо ж
червень липень
глипнути навіть не вспів
сліпучі майдани
розжарені вулиці
2026.07.20
09:30
Ярослав Олегович Чорногуз — видатний поет, патріот України, людина з вразливим серцем, щедрою душею та самобутнім гумором був моїм наставником, найкращим другом, який завжди мене підтримував, надихав та вселяв віру в свої можливості.
Серед його учнів бул
2026.07.20
07:33
Море хвилями дзвінкими
Б'є об скелі мовчазні
І мені назустріч линуть
Любі здавна позивні.
Рвійний вітер хвилі гонить
Без вагання та зусиль, -
Невгомонні та солоні
Всюдисущі бризки хвиль.
Б'є об скелі мовчазні
І мені назустріч линуть
Любі здавна позивні.
Рвійний вітер хвилі гонить
Без вагання та зусиль, -
Невгомонні та солоні
Всюдисущі бризки хвиль.
2026.07.20
01:30
Вода солона на столі
як символ сліз в чужій землі.
Гірка трава, і не одна,
як згадка рабського вона.
Сумною б трапеза була,
та ось рух ангела крила
дає надію на життя
як символ сліз в чужій землі.
Гірка трава, і не одна,
як згадка рабського вона.
Сумною б трапеза була,
та ось рух ангела крила
дає надію на життя
2026.07.19
20:36
Після кожного виступу Кіо
Продавались направо й наліво
Дефіцитні кролі,
Невеличкі й малі
З комбінату в циліндрі у Кіо.
Довела до тюрми лотерея
Одного з дідусів Гемінґвея.
Продавались направо й наліво
Дефіцитні кролі,
Невеличкі й малі
З комбінату в циліндрі у Кіо.
Довела до тюрми лотерея
Одного з дідусів Гемінґвея.
2026.07.19
18:53
Мені було лиш дев'ятнадцять,
А їй більше двадцяти трьох,
Вона мене дуже кохала,
І нам було добре удвох.
Вона була дуже гарна,
В мене аж виростали крила
Поруч з нею,
А їй більше двадцяти трьох,
Вона мене дуже кохала,
І нам було добре удвох.
Вона була дуже гарна,
В мене аж виростали крила
Поруч з нею,
2026.07.19
16:47
Хто збирав шовковицю,
Згадує й за хліб.
В ступах пил в косовицю
Проситься в політ.
Бийся дощик в озеро,
В хату Лукаша.
Там де ранком росяно,
Знайдеш слід вужа,
Згадує й за хліб.
В ступах пил в косовицю
Проситься в політ.
Бийся дощик в озеро,
В хату Лукаша.
Там де ранком росяно,
Знайдеш слід вужа,
2026.07.19
15:45
Ніч на землю опустила чорне покривало.
В небі зорі, наче маку хтось по нім розсипав.
Ароматом неймовірно п‘янким пахне липа
І виспівують цикади вечірні хорали.
Жебонить ледь чутно річка, вербам миє коси.
А над річку невелике вогнище палає.
Розсілася
В небі зорі, наче маку хтось по нім розсипав.
Ароматом неймовірно п‘янким пахне липа
І виспівують цикади вечірні хорали.
Жебонить ледь чутно річка, вербам миє коси.
А над річку невелике вогнище палає.
Розсілася
2026.07.19
14:36
Бунт посередностей - це бунт юрби гнилої,
Що розпинає завжди на горі,
Це фарисеї в масках і елої,
Вовки в овечих шкурах, трунарі.
Бунт посередностей змете усе на світі,
Що має лик, а не лише мурло.
Так паразити на веснянім цвіті
Повзуть настирливо,
Що розпинає завжди на горі,
Це фарисеї в масках і елої,
Вовки в овечих шкурах, трунарі.
Бунт посередностей змете усе на світі,
Що має лик, а не лише мурло.
Так паразити на веснянім цвіті
Повзуть настирливо,
2026.07.19
13:56
Розділ IІ: Аромат мирри на річці Кідн
Тарс задихався від спеки. Марк Антоній сидів на ринковій площі на судейському кріслі, оточений своїми легіонерами. Він був роздратований. Цариця Єгипту запізнювалася вже на тиждень.
Раптом з боку річки донісся д
2026.07.19
13:48
ЧАСТИНА ДРУГА: МАРК АНТОНІЙ. Тінь під деревом граната
«Прийди до мене, о Володарю Сили, бо серце моє відкрите для твого заліза.
Твій рев чути серед народів, але в моєму домі ти знайдеш свій спокій і своє золото».
(З написів на стінах храму Ха
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2026.04.29
2026.04.23
2026.03.31
2026.03.19
2026.02.11
2025.11.29
2025.09.04
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Сергій Губерначук (1969 - 2017) /
Проза
Думка, мрії, бажання (роздуми, цитати)
Контекст : «Розсипане золото літер», стор. 108–113
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Думка, мрії, бажання (роздуми, цитати)
* * *
Не тільки ж неба, що над світом
Є – Мисль, Яка найвищий чин.
Вона в присязі з Заповітом,
Якого склав Господь Єдин!
* * *
Світова Думка незламна, бо об’єктивна, як Божі Клейноди.
* * *
Зворотній шлях думки – до височини Премудрості,
Праукраїнської Істини для патріота – найдорожчий.
* * *
А ти – свята без імені й без назви,
ти – просто думка, випадковий гість.
* * *
Мозок прагне думки.
* * *
Зірка, осяяна думкою, ближче.
* * *
Думкою розбагатівши, можна скорити світи,
розум ніколи не втішить серце, примушене йти.
* * *
Тяжко знати.
Думки, мов кормиги.
* * *
Голова.
Багатокутник відображень.
Утроба релігій і символ
якоїсь причетності.
* * *
У казарменої сили бездумність – надійне кермо.
* * *
Між нагромаджених думок
і чакр, зачинених навічно,
душа говіє, мов димок,
про щось сиґналить потойбічно.
* * *
А світ сидить закутий поточними думками,
ковтаючи секунди роками і віками.
* * *
Думки мої…
Говорячи, мовчу і сам з собою у мовчанку граю.
* * *
Мої думки в скляному будиночку голови кидаються камінням.
* * *
Час кинув якір у глибінь
останніх роздумів про суще.
* * *
У дуплі повного місяця соло – роздум.
* * *
Як навчитися пливти за течією чужих фантазій?
* * *
Коли ми фантазуємо і забуваємо про реальність
і живемо там, але мало,
бо реальність кличе нас прокинутись.
* * *
Філософія – завжди обман,
завжди впевненість дужа і дуже.
* * *
Моя втрачена надія – моя́, бо вона живила знання,
непотрібні іншим людям… Спасибі їй (надії)…
Вона мене любила. Вона підганяла мене жити
за системою ілюзій.
* * *
Світ давно – потвора проти мрій,
що мріють на яву.
* * *
Є мрії – до небес.
* * *
Мрійте!
Але не забувайте речі на краю світу.
Не залишайте свої шарфи на зірках.
* * *
Мрія грає всіма барвами веселки.
* * *
Мрія – як вночі зірка.
Вона палає, як полум'я серця.
Твоя мрія завжди з тобою.
Вона – твоя надія.
* * *
Знайди мрію в небесах.
Піднімись вище, мов синій птах.
* * *
Мрія повна святих сподівань.
* * *
Просто небо читай – і мрій по зірках.
* * *
Ці мрії вищі за любов,
якою ти мене тавруєш…
Дай, Боже-Господи, обнов
цим прагненням, що їх даруєш.
* * *
Якби ж за мріями – у вир!
Якби ж нам крила – а не руки!
* * *
Мрія не може випариться –
вона не дощ, не птиця.
* * *
Де ти, мріє?
Я у тебе вірю.
Я дійду до краю зоряного раю.
* * *
Чужі мрії не займай – це не твої мрії.
* * *
Збіг, як дощ, у долину мрій.
* * *
Моїми мріями не хтив,
вони – мої високі гори –
їх ще ніхто не прикорив,
їх був створив мій Бог суворий.
* * *
Стань-но на мо́сті орантовім,
мрію всю вголос читай.
* * *
Створи мрії, де оживуть твої квіти.
* * *
Кожен раз, як до мрії – ступ,
а від себе у далеч – геть.
* * *
Знову залишаю
мій маленький острів.
Вкотре вирушаю
у космічний простір.
* * *
Зі своєї мрії я склав тебе.
* * *
Мрії свої вголос читай,
нехай починається рай.
* * *
Куди заведуть тебе мрії?..
* * *
Коли во плоті́ із ліній
мереживо мрій закуто, –
воно доросте до спрута,
воно і тебе скрутить,
і тих, хто у сотім коліні,
якщо їхня плоть із ліні.
* * *
Мріє моя цикламенова, час згородив частокіл…
* * *
Горішні мрії, сховані світи,
в моїй красі земній горять, як ватра.
* * *
Бажання як лаваш, поламаний руками.
* * *
Всі двері зачинені.
Навіщо ти втекла з моїх мрій?
* * *
Не кидайте свої мрії під ноги.
* * *
Навіть вітер гріє мрію у душі.
* * *
Нехай збудеться все, про що мурчимо.
* * *
Хай нездійсне́нна сьогодні мета
завтра в найвищій лунатиме ноті!
* * *
Любов – вершина великодніх мрій.
* * *
Бажання розсипані всередині нас.
* * *
Як нема бажання любити,
тоді можливість ненавидіти
забороняє далі жити, пам'ятати,
відчувати, бачити.
* * *
Коли втрачаєш надії, надходить мить
з бажанням подвійним – любить.
Не тільки ж неба, що над світом
Є – Мисль, Яка найвищий чин.
Вона в присязі з Заповітом,
Якого склав Господь Єдин!
* * *
Світова Думка незламна, бо об’єктивна, як Божі Клейноди.
* * *
Зворотній шлях думки – до височини Премудрості,
Праукраїнської Істини для патріота – найдорожчий.
* * *
А ти – свята без імені й без назви,
ти – просто думка, випадковий гість.
* * *
Мозок прагне думки.
* * *
Зірка, осяяна думкою, ближче.
* * *
Думкою розбагатівши, можна скорити світи,
розум ніколи не втішить серце, примушене йти.
* * *
Тяжко знати.
Думки, мов кормиги.
* * *
Голова.
Багатокутник відображень.
Утроба релігій і символ
якоїсь причетності.
* * *
У казарменої сили бездумність – надійне кермо.
* * *
Між нагромаджених думок
і чакр, зачинених навічно,
душа говіє, мов димок,
про щось сиґналить потойбічно.
* * *
А світ сидить закутий поточними думками,
ковтаючи секунди роками і віками.
* * *
Думки мої…
Говорячи, мовчу і сам з собою у мовчанку граю.
* * *
Мої думки в скляному будиночку голови кидаються камінням.
* * *
Час кинув якір у глибінь
останніх роздумів про суще.
* * *
У дуплі повного місяця соло – роздум.
* * *
Як навчитися пливти за течією чужих фантазій?
* * *
Коли ми фантазуємо і забуваємо про реальність
і живемо там, але мало,
бо реальність кличе нас прокинутись.
* * *
Філософія – завжди обман,
завжди впевненість дужа і дуже.
* * *
Моя втрачена надія – моя́, бо вона живила знання,
непотрібні іншим людям… Спасибі їй (надії)…
Вона мене любила. Вона підганяла мене жити
за системою ілюзій.
* * *
Світ давно – потвора проти мрій,
що мріють на яву.
* * *
Є мрії – до небес.
* * *
Мрійте!
Але не забувайте речі на краю світу.
Не залишайте свої шарфи на зірках.
* * *
Мрія грає всіма барвами веселки.
* * *
Мрія – як вночі зірка.
Вона палає, як полум'я серця.
Твоя мрія завжди з тобою.
Вона – твоя надія.
* * *
Знайди мрію в небесах.
Піднімись вище, мов синій птах.
* * *
Мрія повна святих сподівань.
* * *
Просто небо читай – і мрій по зірках.
* * *
Ці мрії вищі за любов,
якою ти мене тавруєш…
Дай, Боже-Господи, обнов
цим прагненням, що їх даруєш.
* * *
Якби ж за мріями – у вир!
Якби ж нам крила – а не руки!
* * *
Мрія не може випариться –
вона не дощ, не птиця.
* * *
Де ти, мріє?
Я у тебе вірю.
Я дійду до краю зоряного раю.
* * *
Чужі мрії не займай – це не твої мрії.
* * *
Збіг, як дощ, у долину мрій.
* * *
Моїми мріями не хтив,
вони – мої високі гори –
їх ще ніхто не прикорив,
їх був створив мій Бог суворий.
* * *
Стань-но на мо́сті орантовім,
мрію всю вголос читай.
* * *
Створи мрії, де оживуть твої квіти.
* * *
Кожен раз, як до мрії – ступ,
а від себе у далеч – геть.
* * *
Знову залишаю
мій маленький острів.
Вкотре вирушаю
у космічний простір.
* * *
Зі своєї мрії я склав тебе.
* * *
Мрії свої вголос читай,
нехай починається рай.
* * *
Куди заведуть тебе мрії?..
* * *
Коли во плоті́ із ліній
мереживо мрій закуто, –
воно доросте до спрута,
воно і тебе скрутить,
і тих, хто у сотім коліні,
якщо їхня плоть із ліні.
* * *
Мріє моя цикламенова, час згородив частокіл…
* * *
Горішні мрії, сховані світи,
в моїй красі земній горять, як ватра.
* * *
Бажання як лаваш, поламаний руками.
* * *
Всі двері зачинені.
Навіщо ти втекла з моїх мрій?
* * *
Не кидайте свої мрії під ноги.
* * *
Навіть вітер гріє мрію у душі.
* * *
Нехай збудеться все, про що мурчимо.
* * *
Хай нездійсне́нна сьогодні мета
завтра в найвищій лунатиме ноті!
* * *
Любов – вершина великодніх мрій.
* * *
Бажання розсипані всередині нас.
* * *
Як нема бажання любити,
тоді можливість ненавидіти
забороняє далі жити, пам'ятати,
відчувати, бачити.
* * *
Коли втрачаєш надії, надходить мить
з бажанням подвійним – любить.
https://mala.storinka.org/сергій-губерначук-думка-мрії-бажання-роздуми-вислови-цитати.html
https://dlib.kiev.ua/items/show/829
http://irbis-nbuv.gov.ua/ulib/item/ukr0000023497
Контекст : «Розсипане золото літер», стор. 108–113
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
