
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2025.06.21
15:16
Маючи за плечима 12 років досвіду роботи в психіатрії та 9 — у психотерапії, я щодня стикаюся зі складністю людських переживань. Поряд із цією професійною діяльністю моє життя завжди супроводжує любов до поезії — як до читання, так і до написання. Нерідко
2025.06.21
12:57
І виростають покоління,
Котрі не чули тишини.
О найстрашніше з літочислень -
Війна війною до війни"
Ліна Костенко
Війни невигойні стигмати.
Котрі не чули тишини.
О найстрашніше з літочислень -
Війна війною до війни"
Ліна Костенко
Війни невигойні стигмати.
2025.06.21
05:06
Хлопчик має хом’яка, –
І без відпочинку
Всюди носить на руках
Чарівну тваринку.
З хом’яком і спить, і їсть,
І уроки учить, –
Ні подій нема, ні місць,
Що близьких розлучать.
І без відпочинку
Всюди носить на руках
Чарівну тваринку.
З хом’яком і спить, і їсть,
І уроки учить, –
Ні подій нема, ні місць,
Що близьких розлучать.
2025.06.20
21:58
Мовчання, як вулкан.
Мовчання, як гора,
яка здатна народити
невідомо що:
красеня чи потвору,
але в будь-якому разі
щось грандіозне.
Мовчання, як плід,
Мовчання, як гора,
яка здатна народити
невідомо що:
красеня чи потвору,
але в будь-якому разі
щось грандіозне.
Мовчання, як плід,
2025.06.20
15:51
Начебто дві голови у тебе
І два люстерка у руці
Проповідники з цегли із хрестами золотими
І твій ніс задрібний у краю цім
У голові твоїй місто
У твоїй кімнаті в’язниця
Натомість рота слонячий хобот
Пияцтво
І два люстерка у руці
Проповідники з цегли із хрестами золотими
І твій ніс задрібний у краю цім
У голові твоїй місто
У твоїй кімнаті в’язниця
Натомість рота слонячий хобот
Пияцтво
2025.06.20
15:22
Слова - оригінальна поезія Світлани-Майї Залізняк, без втручання ШІ, музика та вокал згенеровані за допомогою штучного інтелекту в Suno. У відеоряді використано 8 ілюстрацій - згенерованих ШІ за описом авторки, ексклюзивно для цієї поезії.
Панно Фа
Панно Фа
2025.06.20
14:58
Якщо порівнювати між собою такі явища, як політику, релігію і проституцію, відверто оцінюючи їх із точки зору людської моралі, то доведеться визнати, що остання із цієї тріади для суспільства – уже найменше зло.
2025.06.20
07:48
Вигулюючи песика на лузі,
Побачилась картинка отака:
Стоїть рогата із великим пузом
І вим’я так набралось молока,
Що я дійки відтягую руками,
Дійничку наповняючи ущерть,
Як тричі за добу робила мама,
Допоки я маленький був іще.
Побачилась картинка отака:
Стоїть рогата із великим пузом
І вим’я так набралось молока,
Що я дійки відтягую руками,
Дійничку наповняючи ущерть,
Як тричі за добу робила мама,
Допоки я маленький був іще.
2025.06.19
21:35
Снігова маса розтає,
як магма часу.
Усе робиться хиским,
непевним у пухкому снігу.
Снігова маса проникає
у черевики, як сутності,
які ми не помічали,
як невидимі смисли,
як магма часу.
Усе робиться хиским,
непевним у пухкому снігу.
Снігова маса проникає
у черевики, як сутності,
які ми не помічали,
як невидимі смисли,
2025.06.19
20:51
На вулиці спекотно, навіть парко,
Здавалось, сонце ладне спопелить.
Дідусь з онуком прогулялись парком,
На лавці сіли трохи відпочить.
Дерева прохолоду їм давали.
Пташки співали радісні пісні.
Отож, вони сиділи, спочивали.
Кущі позаду виросли тісні
Здавалось, сонце ладне спопелить.
Дідусь з онуком прогулялись парком,
На лавці сіли трохи відпочить.
Дерева прохолоду їм давали.
Пташки співали радісні пісні.
Отож, вони сиділи, спочивали.
Кущі позаду виросли тісні
2025.06.19
12:21
Літо видихає спеку,
і не тільки сонце розпеклось,
нечестивці пруть ракети,
скручена у мізках, мабуть, трость.
В них давно згоріла совість.
КАБи і шахеди дістають.
Падають безсилі сови,
в попелищі гине мирний люд.
і не тільки сонце розпеклось,
нечестивці пруть ракети,
скручена у мізках, мабуть, трость.
В них давно згоріла совість.
КАБи і шахеди дістають.
Падають безсилі сови,
в попелищі гине мирний люд.
2025.06.19
09:59
Голосистою напрочуд
Зрана горлиця та є,
Що в гайку щодня туркоче
Й довше спати не дає.
А батьки казали сину:
Їдь скоріше у село
І там гарно відпочиниш,
Нашим бідам всім на зло.
Зрана горлиця та є,
Що в гайку щодня туркоче
Й довше спати не дає.
А батьки казали сину:
Їдь скоріше у село
І там гарно відпочиниш,
Нашим бідам всім на зло.
2025.06.18
22:44
Слова - оригінальна поезія Світлани-Майї Залізняк, без втручання ШІ, музика та вокал згенеровані за допомогою штучного інтелекту в Suno. У відеоряді використано 7 ілюстрацій - згенерованих ШІ за описом авторки, ексклюзивно для цієї поезії.
Рожеві метел
Рожеві метел
2025.06.18
21:33
Уламки любові, уламки світів,
Які народились, щоб швидко померти.
Ти космос зруйнуєш без меж і мостів,
Де вже не існує народжень і смерті.
Уламки любові ніяк не збереш,
Вони розлетілися в простір печальний.
У дикому реготі буйних пожеж
Які народились, щоб швидко померти.
Ти космос зруйнуєш без меж і мостів,
Де вже не існує народжень і смерті.
Уламки любові ніяк не збереш,
Вони розлетілися в простір печальний.
У дикому реготі буйних пожеж
2025.06.18
19:14
Слухаючи брехливу московську пропаганду, неодноразово ловиш себе на тому, що десь уже читав про це: що зроду-віку не було ніякої тобі України, що мова українська – це діалект російської... Та ще чимало чого можна почути з екранів телевізора чи надибати
2025.06.18
14:52
У цьому архіві знаходиться коментарі співробітників sub-порталу "Пиріжкарня Асорті", які були видалені одним з активних користувачів поетичного порталу "Поетичні майстерні" разом з його римованими текстами.
Коментарі свого часу сподобались, як сві
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Останні коментарі: сьогодні | 7 днів

2025.04.24
2025.03.18
2025.03.09
2025.02.12
2024.12.24
2024.10.17
2024.08.04
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Автори /
Сергій Губерначук (1969 - 2017) /
Проза
Думка, мрії, бажання (роздуми, цитати)
Контекст : «Розсипане золото літер», стор. 108–113
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Думка, мрії, бажання (роздуми, цитати)
* * *
Не тільки ж неба, що над світом
Є – Мисль, Яка найвищий чин.
Вона в присязі з Заповітом,
Якого склав Господь Єдин!
* * *
Світова Думка незламна, бо об’єктивна, як Божі Клейноди.
* * *
Зворотній шлях думки – до височини Премудрості,
Праукраїнської Істини для патріота – найдорожчий.
* * *
А ти – свята без імені й без назви,
ти – просто думка, випадковий гість.
* * *
Мозок прагне думки.
* * *
Зірка, осяяна думкою, ближче.
* * *
Думкою розбагатівши, можна скорити світи,
розум ніколи не втішить серце, примушене йти.
* * *
Тяжко знати.
Думки, мов кормиги.
* * *
Голова.
Багатокутник відображень.
Утроба релігій і символ
якоїсь причетності.
* * *
У казарменої сили бездумність – надійне кермо.
* * *
Між нагромаджених думок
і чакр, зачинених навічно,
душа говіє, мов димок,
про щось сиґналить потойбічно.
* * *
А світ сидить закутий поточними думками,
ковтаючи секунди роками і віками.
* * *
Думки мої…
Говорячи, мовчу і сам з собою у мовчанку граю.
* * *
Мої думки в скляному будиночку голови кидаються камінням.
* * *
Час кинув якір у глибінь
останніх роздумів про суще.
* * *
У дуплі повного місяця соло – роздум.
* * *
Як навчитися пливти за течією чужих фантазій?
* * *
Коли ми фантазуємо і забуваємо про реальність
і живемо там, але мало,
бо реальність кличе нас прокинутись.
* * *
Філософія – завжди обман,
завжди впевненість дужа і дуже.
* * *
Моя втрачена надія – моя́, бо вона живила знання,
непотрібні іншим людям… Спасибі їй (надії)…
Вона мене любила. Вона підганяла мене жити
за системою ілюзій.
* * *
Світ давно – потвора проти мрій,
що мріють на яву.
* * *
Є мрії – до небес.
* * *
Мрійте!
Але не забувайте речі на краю світу.
Не залишайте свої шарфи на зірках.
* * *
Мрія грає всіма барвами веселки.
* * *
Мрія – як вночі зірка.
Вона палає, як полум'я серця.
Твоя мрія завжди з тобою.
Вона – твоя надія.
* * *
Знайди мрію в небесах.
Піднімись вище, мов синій птах.
* * *
Мрія повна святих сподівань.
* * *
Просто небо читай – і мрій по зірках.
* * *
Ці мрії вищі за любов,
якою ти мене тавруєш…
Дай, Боже-Господи, обнов
цим прагненням, що їх даруєш.
* * *
Якби ж за мріями – у вир!
Якби ж нам крила – а не руки!
* * *
Мрія не може випариться –
вона не дощ, не птиця.
* * *
Де ти, мріє?
Я у тебе вірю.
Я дійду до краю зоряного раю.
* * *
Чужі мрії не займай – це не твої мрії.
* * *
Збіг, як дощ, у долину мрій.
* * *
Моїми мріями не хтив,
вони – мої високі гори –
їх ще ніхто не прикорив,
їх був створив мій Бог суворий.
* * *
Стань-но на мо́сті орантовім,
мрію всю вголос читай.
* * *
Створи мрії, де оживуть твої квіти.
* * *
Кожен раз, як до мрії – ступ,
а від себе у далеч – геть.
* * *
Знову залишаю
мій маленький острів.
Вкотре вирушаю
у космічний простір.
* * *
Зі своєї мрії я склав тебе.
* * *
Мрії свої вголос читай,
нехай починається рай.
* * *
Куди заведуть тебе мрії?..
* * *
Коли во плоті́ із ліній
мереживо мрій закуто, –
воно доросте до спрута,
воно і тебе скрутить,
і тих, хто у сотім коліні,
якщо їхня плоть із ліні.
* * *
Мріє моя цикламенова, час згородив частокіл…
* * *
Горішні мрії, сховані світи,
в моїй красі земній горять, як ватра.
* * *
Бажання як лаваш, поламаний руками.
* * *
Всі двері зачинені.
Навіщо ти втекла з моїх мрій?
* * *
Не кидайте свої мрії під ноги.
* * *
Навіть вітер гріє мрію у душі.
* * *
Нехай збудеться все, про що мурчимо.
* * *
Хай нездійсне́нна сьогодні мета
завтра в найвищій лунатиме ноті!
* * *
Любов – вершина великодніх мрій.
* * *
Бажання розсипані всередині нас.
* * *
Як нема бажання любити,
тоді можливість ненавидіти
забороняє далі жити, пам'ятати,
відчувати, бачити.
* * *
Коли втрачаєш надії, надходить мить
з бажанням подвійним – любить.
Не тільки ж неба, що над світом
Є – Мисль, Яка найвищий чин.
Вона в присязі з Заповітом,
Якого склав Господь Єдин!
* * *
Світова Думка незламна, бо об’єктивна, як Божі Клейноди.
* * *
Зворотній шлях думки – до височини Премудрості,
Праукраїнської Істини для патріота – найдорожчий.
* * *
А ти – свята без імені й без назви,
ти – просто думка, випадковий гість.
* * *
Мозок прагне думки.
* * *
Зірка, осяяна думкою, ближче.
* * *
Думкою розбагатівши, можна скорити світи,
розум ніколи не втішить серце, примушене йти.
* * *
Тяжко знати.
Думки, мов кормиги.
* * *
Голова.
Багатокутник відображень.
Утроба релігій і символ
якоїсь причетності.
* * *
У казарменої сили бездумність – надійне кермо.
* * *
Між нагромаджених думок
і чакр, зачинених навічно,
душа говіє, мов димок,
про щось сиґналить потойбічно.
* * *
А світ сидить закутий поточними думками,
ковтаючи секунди роками і віками.
* * *
Думки мої…
Говорячи, мовчу і сам з собою у мовчанку граю.
* * *
Мої думки в скляному будиночку голови кидаються камінням.
* * *
Час кинув якір у глибінь
останніх роздумів про суще.
* * *
У дуплі повного місяця соло – роздум.
* * *
Як навчитися пливти за течією чужих фантазій?
* * *
Коли ми фантазуємо і забуваємо про реальність
і живемо там, але мало,
бо реальність кличе нас прокинутись.
* * *
Філософія – завжди обман,
завжди впевненість дужа і дуже.
* * *
Моя втрачена надія – моя́, бо вона живила знання,
непотрібні іншим людям… Спасибі їй (надії)…
Вона мене любила. Вона підганяла мене жити
за системою ілюзій.
* * *
Світ давно – потвора проти мрій,
що мріють на яву.
* * *
Є мрії – до небес.
* * *
Мрійте!
Але не забувайте речі на краю світу.
Не залишайте свої шарфи на зірках.
* * *
Мрія грає всіма барвами веселки.
* * *
Мрія – як вночі зірка.
Вона палає, як полум'я серця.
Твоя мрія завжди з тобою.
Вона – твоя надія.
* * *
Знайди мрію в небесах.
Піднімись вище, мов синій птах.
* * *
Мрія повна святих сподівань.
* * *
Просто небо читай – і мрій по зірках.
* * *
Ці мрії вищі за любов,
якою ти мене тавруєш…
Дай, Боже-Господи, обнов
цим прагненням, що їх даруєш.
* * *
Якби ж за мріями – у вир!
Якби ж нам крила – а не руки!
* * *
Мрія не може випариться –
вона не дощ, не птиця.
* * *
Де ти, мріє?
Я у тебе вірю.
Я дійду до краю зоряного раю.
* * *
Чужі мрії не займай – це не твої мрії.
* * *
Збіг, як дощ, у долину мрій.
* * *
Моїми мріями не хтив,
вони – мої високі гори –
їх ще ніхто не прикорив,
їх був створив мій Бог суворий.
* * *
Стань-но на мо́сті орантовім,
мрію всю вголос читай.
* * *
Створи мрії, де оживуть твої квіти.
* * *
Кожен раз, як до мрії – ступ,
а від себе у далеч – геть.
* * *
Знову залишаю
мій маленький острів.
Вкотре вирушаю
у космічний простір.
* * *
Зі своєї мрії я склав тебе.
* * *
Мрії свої вголос читай,
нехай починається рай.
* * *
Куди заведуть тебе мрії?..
* * *
Коли во плоті́ із ліній
мереживо мрій закуто, –
воно доросте до спрута,
воно і тебе скрутить,
і тих, хто у сотім коліні,
якщо їхня плоть із ліні.
* * *
Мріє моя цикламенова, час згородив частокіл…
* * *
Горішні мрії, сховані світи,
в моїй красі земній горять, як ватра.
* * *
Бажання як лаваш, поламаний руками.
* * *
Всі двері зачинені.
Навіщо ти втекла з моїх мрій?
* * *
Не кидайте свої мрії під ноги.
* * *
Навіть вітер гріє мрію у душі.
* * *
Нехай збудеться все, про що мурчимо.
* * *
Хай нездійсне́нна сьогодні мета
завтра в найвищій лунатиме ноті!
* * *
Любов – вершина великодніх мрій.
* * *
Бажання розсипані всередині нас.
* * *
Як нема бажання любити,
тоді можливість ненавидіти
забороняє далі жити, пам'ятати,
відчувати, бачити.
* * *
Коли втрачаєш надії, надходить мить
з бажанням подвійним – любить.
https://mala.storinka.org/сергій-губерначук-думка-мрії-бажання-роздуми-вислови-цитати.html
https://dlib.kiev.ua/items/show/829
http://irbis-nbuv.gov.ua/ulib/item/ukr0000023497
Контекст : «Розсипане золото літер», стор. 108–113
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію