
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2025.09.02
13:41
Ще день малює гарне щось:
Ясні шовки останні літа.
І стільки барв іще знайшлось,
Тепла і радості палітра.
Вдягає сонце в кольори
Усе навкруж під усміх щирий.
Світлішим світ стає старий,
Ясні шовки останні літа.
І стільки барв іще знайшлось,
Тепла і радості палітра.
Вдягає сонце в кольори
Усе навкруж під усміх щирий.
Світлішим світ стає старий,
2025.09.02
12:17
Небувале, довгождане,
На краю земних доріг, -
Ти - кохання безнастанне
В смутках-радощах моїх.
За твої уста вологі
І за тіняву очей, -
Закохався до знемоги,
Як душа про це рече.
На краю земних доріг, -
Ти - кохання безнастанне
В смутках-радощах моїх.
За твої уста вологі
І за тіняву очей, -
Закохався до знемоги,
Як душа про це рече.
2025.09.02
08:19
Слова - оригінальна поезія Світлани-Майї Залізняк, без втручання ШІ, музика та вокал згенеровані за допомогою штучного інтелекту в Suno. У відеоряді використано 10 ілюстрацій - згенерованих ШІ за описом авторки, ексклюзивно для цієї поезії. Для "оживленн
2025.09.01
23:38
О, літо! Йди! Мені тебе не шкода!
Сховайся в герметичний саркофаг.
Зробило ти мені таку погоду,
Що захлинаюсь у сльозах-дощах.
Ти зіпсувало зошит мій для віршів,
У ньому оселилася печаль.
Ти відібрало в мене найцінніше!
Сховайся в герметичний саркофаг.
Зробило ти мені таку погоду,
Що захлинаюсь у сльозах-дощах.
Ти зіпсувало зошит мій для віршів,
У ньому оселилася печаль.
Ти відібрало в мене найцінніше!
2025.09.01
22:21
Мій голос обірвався у зеніті,
Мої слова згоріли у золі.
Мої думки у полі переритім
Замерзли нерозквітлими в землі.
До кого я кричу в безмежнім полі?
Зі світом же обірваний зв'язок.
Лиш холоднеча, як безжальність долі,
Мої слова згоріли у золі.
Мої думки у полі переритім
Замерзли нерозквітлими в землі.
До кого я кричу в безмежнім полі?
Зі світом же обірваний зв'язок.
Лиш холоднеча, як безжальність долі,
2025.09.01
12:07
Із Бориса Заходера
Ледве ми виперлись з решти приматів
й рушили вдаль з усієї снаги –
з нами побігли, без жодних дебатів,
мордочка, хвіст та чотири ноги.
Часом блукаємо ми у хаосі, –
Ледве ми виперлись з решти приматів
й рушили вдаль з усієї снаги –
з нами побігли, без жодних дебатів,
мордочка, хвіст та чотири ноги.
Часом блукаємо ми у хаосі, –
2025.09.01
09:47
Останній день літа.
Все сонцем залите.
І ніде вмістити
безмежжя тепла.
Пронизана світлом
серпнева тендітна
струїть малахітом
прощання пора.
Все сонцем залите.
І ніде вмістити
безмежжя тепла.
Пронизана світлом
серпнева тендітна
струїть малахітом
прощання пора.
2025.09.01
05:51
В частоколі останніх років
Причаїлася тиша німотна, –
Ми з тобою, мов крила, близькі
І водночас, як зорі, самотні.
Не засліплює зір відбиття
Учорашніх цілунків тривалих, –
Десь поділись палкі почуття,
Що серця нам обом зігрівали.
Причаїлася тиша німотна, –
Ми з тобою, мов крила, близькі
І водночас, як зорі, самотні.
Не засліплює зір відбиття
Учорашніх цілунків тривалих, –
Десь поділись палкі почуття,
Що серця нам обом зігрівали.
2025.09.01
00:32
Чергова епоха раптово пішла,
Немов розчинилася, втратила цінність.
Можливо, це просто миттєвість життя,
Яку б я хотів розтягнути на вічність.
Не хочу про осінь, холодну і злу,
Чи сніг, що впаде на замерзлі дороги.
Про них надто рано, а біль та вій
Немов розчинилася, втратила цінність.
Можливо, це просто миттєвість життя,
Яку б я хотів розтягнути на вічність.
Не хочу про осінь, холодну і злу,
Чи сніг, що впаде на замерзлі дороги.
Про них надто рано, а біль та вій
2025.08.31
22:37
Зникло в мороку все. Ні очей, ні облич.
Тільки губи в цілунку злились навмання…
Нині трапилось диво – Тетянина ніч –
І у щасті своєму я віри не йняв!
Я на неї чекав кілька тисяч ночей,
Утираючи сльози, ковтаючи страх.
Допоміг мені ямб, дав надію х
Тільки губи в цілунку злились навмання…
Нині трапилось диво – Тетянина ніч –
І у щасті своєму я віри не йняв!
Я на неї чекав кілька тисяч ночей,
Утираючи сльози, ковтаючи страх.
Допоміг мені ямб, дав надію х
2025.08.31
22:13
Всесвітній холод, як тюрма німа.
Всесвітнє безголосся, ніби тундра.
Безлюдність так жорстоко обійма.
Лягає тиша так велично й мудро.
І птах замерзне й тихо упаде
У невідомість, як в обійми страху.
Не знайдеш прихисток уже ніде,
Всесвітнє безголосся, ніби тундра.
Безлюдність так жорстоко обійма.
Лягає тиша так велично й мудро.
І птах замерзне й тихо упаде
У невідомість, як в обійми страху.
Не знайдеш прихисток уже ніде,
2025.08.31
19:04
Пора поезії щемлива
Уже ступає на поріг.
І ллється віршів буйна злива,
І злото стелиться до ніг
Непрохано-медовим смутком,
Жалем за літечком ясним...
Що ніби квітка незабудка --
Уже ступає на поріг.
І ллється віршів буйна злива,
І злото стелиться до ніг
Непрохано-медовим смутком,
Жалем за літечком ясним...
Що ніби квітка незабудка --
2025.08.31
18:30
Моє кохання - вигаданий грант.
Життя мене нічого не навчило.
Для тебе вже букет зібрав троянд -
Поверне він твої забуті крила!
Засяй, немов яскравий діамант,
Забудь минуле, долю чорно-білу!
Римує сни твій вірний ад'ютант,
Життя мене нічого не навчило.
Для тебе вже букет зібрав троянд -
Поверне він твої забуті крила!
Засяй, немов яскравий діамант,
Забудь минуле, долю чорно-білу!
Римує сни твій вірний ад'ютант,
2025.08.31
14:23
Люба, уяви лише
розмах крил птаха Рух –
Це частинка лиш розмаху
мого кохання...
Не відпускати б довіку
мені твоїх рук...
Твоє ложе встелю
простирадлом – Праною.
розмах крил птаха Рух –
Це частинка лиш розмаху
мого кохання...
Не відпускати б довіку
мені твоїх рук...
Твоє ложе встелю
простирадлом – Праною.
2025.08.31
14:03
Сидить Петрик у кімнаті, а надворі злива.
У вікно краплини б’ються та по склу стікають.
Громові удари часом хлопчика лякають.
Він тоді до діда очі повертає живо.
Дід Остап сидить спокійно, на те не звертає.
Його грім той не лякає, видно звик до того,
У вікно краплини б’ються та по склу стікають.
Громові удари часом хлопчика лякають.
Він тоді до діда очі повертає живо.
Дід Остап сидить спокійно, на те не звертає.
Його грім той не лякає, видно звик до того,
2025.08.31
12:34
Глядача цікавого містер Кайт
Усяко розважає на трамплінові
І Гендерсони будуть теж
Щойно Пабло Фанкез Феа одплескав їм
Над людом і кіньми й підв’язками
Урешті через бочку з огнем на споді!
У цей спосіб містер Кей кидає свій виклик!
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Усяко розважає на трамплінові
І Гендерсони будуть теж
Щойно Пабло Фанкез Феа одплескав їм
Над людом і кіньми й підв’язками
Урешті через бочку з огнем на споді!
У цей спосіб містер Кей кидає свій виклик!
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів

2025.08.19
2025.04.24
2025.03.18
2025.03.09
2025.02.12
2024.12.24
2024.10.17
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Автори /
Сергій Губерначук (1969 - 2017) /
Проза
Думка, мрії, бажання (роздуми, цитати)
Контекст : «Розсипане золото літер», стор. 108–113
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Думка, мрії, бажання (роздуми, цитати)
* * *
Не тільки ж неба, що над світом
Є – Мисль, Яка найвищий чин.
Вона в присязі з Заповітом,
Якого склав Господь Єдин!
* * *
Світова Думка незламна, бо об’єктивна, як Божі Клейноди.
* * *
Зворотній шлях думки – до височини Премудрості,
Праукраїнської Істини для патріота – найдорожчий.
* * *
А ти – свята без імені й без назви,
ти – просто думка, випадковий гість.
* * *
Мозок прагне думки.
* * *
Зірка, осяяна думкою, ближче.
* * *
Думкою розбагатівши, можна скорити світи,
розум ніколи не втішить серце, примушене йти.
* * *
Тяжко знати.
Думки, мов кормиги.
* * *
Голова.
Багатокутник відображень.
Утроба релігій і символ
якоїсь причетності.
* * *
У казарменої сили бездумність – надійне кермо.
* * *
Між нагромаджених думок
і чакр, зачинених навічно,
душа говіє, мов димок,
про щось сиґналить потойбічно.
* * *
А світ сидить закутий поточними думками,
ковтаючи секунди роками і віками.
* * *
Думки мої…
Говорячи, мовчу і сам з собою у мовчанку граю.
* * *
Мої думки в скляному будиночку голови кидаються камінням.
* * *
Час кинув якір у глибінь
останніх роздумів про суще.
* * *
У дуплі повного місяця соло – роздум.
* * *
Як навчитися пливти за течією чужих фантазій?
* * *
Коли ми фантазуємо і забуваємо про реальність
і живемо там, але мало,
бо реальність кличе нас прокинутись.
* * *
Філософія – завжди обман,
завжди впевненість дужа і дуже.
* * *
Моя втрачена надія – моя́, бо вона живила знання,
непотрібні іншим людям… Спасибі їй (надії)…
Вона мене любила. Вона підганяла мене жити
за системою ілюзій.
* * *
Світ давно – потвора проти мрій,
що мріють на яву.
* * *
Є мрії – до небес.
* * *
Мрійте!
Але не забувайте речі на краю світу.
Не залишайте свої шарфи на зірках.
* * *
Мрія грає всіма барвами веселки.
* * *
Мрія – як вночі зірка.
Вона палає, як полум'я серця.
Твоя мрія завжди з тобою.
Вона – твоя надія.
* * *
Знайди мрію в небесах.
Піднімись вище, мов синій птах.
* * *
Мрія повна святих сподівань.
* * *
Просто небо читай – і мрій по зірках.
* * *
Ці мрії вищі за любов,
якою ти мене тавруєш…
Дай, Боже-Господи, обнов
цим прагненням, що їх даруєш.
* * *
Якби ж за мріями – у вир!
Якби ж нам крила – а не руки!
* * *
Мрія не може випариться –
вона не дощ, не птиця.
* * *
Де ти, мріє?
Я у тебе вірю.
Я дійду до краю зоряного раю.
* * *
Чужі мрії не займай – це не твої мрії.
* * *
Збіг, як дощ, у долину мрій.
* * *
Моїми мріями не хтив,
вони – мої високі гори –
їх ще ніхто не прикорив,
їх був створив мій Бог суворий.
* * *
Стань-но на мо́сті орантовім,
мрію всю вголос читай.
* * *
Створи мрії, де оживуть твої квіти.
* * *
Кожен раз, як до мрії – ступ,
а від себе у далеч – геть.
* * *
Знову залишаю
мій маленький острів.
Вкотре вирушаю
у космічний простір.
* * *
Зі своєї мрії я склав тебе.
* * *
Мрії свої вголос читай,
нехай починається рай.
* * *
Куди заведуть тебе мрії?..
* * *
Коли во плоті́ із ліній
мереживо мрій закуто, –
воно доросте до спрута,
воно і тебе скрутить,
і тих, хто у сотім коліні,
якщо їхня плоть із ліні.
* * *
Мріє моя цикламенова, час згородив частокіл…
* * *
Горішні мрії, сховані світи,
в моїй красі земній горять, як ватра.
* * *
Бажання як лаваш, поламаний руками.
* * *
Всі двері зачинені.
Навіщо ти втекла з моїх мрій?
* * *
Не кидайте свої мрії під ноги.
* * *
Навіть вітер гріє мрію у душі.
* * *
Нехай збудеться все, про що мурчимо.
* * *
Хай нездійсне́нна сьогодні мета
завтра в найвищій лунатиме ноті!
* * *
Любов – вершина великодніх мрій.
* * *
Бажання розсипані всередині нас.
* * *
Як нема бажання любити,
тоді можливість ненавидіти
забороняє далі жити, пам'ятати,
відчувати, бачити.
* * *
Коли втрачаєш надії, надходить мить
з бажанням подвійним – любить.
Не тільки ж неба, що над світом
Є – Мисль, Яка найвищий чин.
Вона в присязі з Заповітом,
Якого склав Господь Єдин!
* * *
Світова Думка незламна, бо об’єктивна, як Божі Клейноди.
* * *
Зворотній шлях думки – до височини Премудрості,
Праукраїнської Істини для патріота – найдорожчий.
* * *
А ти – свята без імені й без назви,
ти – просто думка, випадковий гість.
* * *
Мозок прагне думки.
* * *
Зірка, осяяна думкою, ближче.
* * *
Думкою розбагатівши, можна скорити світи,
розум ніколи не втішить серце, примушене йти.
* * *
Тяжко знати.
Думки, мов кормиги.
* * *
Голова.
Багатокутник відображень.
Утроба релігій і символ
якоїсь причетності.
* * *
У казарменої сили бездумність – надійне кермо.
* * *
Між нагромаджених думок
і чакр, зачинених навічно,
душа говіє, мов димок,
про щось сиґналить потойбічно.
* * *
А світ сидить закутий поточними думками,
ковтаючи секунди роками і віками.
* * *
Думки мої…
Говорячи, мовчу і сам з собою у мовчанку граю.
* * *
Мої думки в скляному будиночку голови кидаються камінням.
* * *
Час кинув якір у глибінь
останніх роздумів про суще.
* * *
У дуплі повного місяця соло – роздум.
* * *
Як навчитися пливти за течією чужих фантазій?
* * *
Коли ми фантазуємо і забуваємо про реальність
і живемо там, але мало,
бо реальність кличе нас прокинутись.
* * *
Філософія – завжди обман,
завжди впевненість дужа і дуже.
* * *
Моя втрачена надія – моя́, бо вона живила знання,
непотрібні іншим людям… Спасибі їй (надії)…
Вона мене любила. Вона підганяла мене жити
за системою ілюзій.
* * *
Світ давно – потвора проти мрій,
що мріють на яву.
* * *
Є мрії – до небес.
* * *
Мрійте!
Але не забувайте речі на краю світу.
Не залишайте свої шарфи на зірках.
* * *
Мрія грає всіма барвами веселки.
* * *
Мрія – як вночі зірка.
Вона палає, як полум'я серця.
Твоя мрія завжди з тобою.
Вона – твоя надія.
* * *
Знайди мрію в небесах.
Піднімись вище, мов синій птах.
* * *
Мрія повна святих сподівань.
* * *
Просто небо читай – і мрій по зірках.
* * *
Ці мрії вищі за любов,
якою ти мене тавруєш…
Дай, Боже-Господи, обнов
цим прагненням, що їх даруєш.
* * *
Якби ж за мріями – у вир!
Якби ж нам крила – а не руки!
* * *
Мрія не може випариться –
вона не дощ, не птиця.
* * *
Де ти, мріє?
Я у тебе вірю.
Я дійду до краю зоряного раю.
* * *
Чужі мрії не займай – це не твої мрії.
* * *
Збіг, як дощ, у долину мрій.
* * *
Моїми мріями не хтив,
вони – мої високі гори –
їх ще ніхто не прикорив,
їх був створив мій Бог суворий.
* * *
Стань-но на мо́сті орантовім,
мрію всю вголос читай.
* * *
Створи мрії, де оживуть твої квіти.
* * *
Кожен раз, як до мрії – ступ,
а від себе у далеч – геть.
* * *
Знову залишаю
мій маленький острів.
Вкотре вирушаю
у космічний простір.
* * *
Зі своєї мрії я склав тебе.
* * *
Мрії свої вголос читай,
нехай починається рай.
* * *
Куди заведуть тебе мрії?..
* * *
Коли во плоті́ із ліній
мереживо мрій закуто, –
воно доросте до спрута,
воно і тебе скрутить,
і тих, хто у сотім коліні,
якщо їхня плоть із ліні.
* * *
Мріє моя цикламенова, час згородив частокіл…
* * *
Горішні мрії, сховані світи,
в моїй красі земній горять, як ватра.
* * *
Бажання як лаваш, поламаний руками.
* * *
Всі двері зачинені.
Навіщо ти втекла з моїх мрій?
* * *
Не кидайте свої мрії під ноги.
* * *
Навіть вітер гріє мрію у душі.
* * *
Нехай збудеться все, про що мурчимо.
* * *
Хай нездійсне́нна сьогодні мета
завтра в найвищій лунатиме ноті!
* * *
Любов – вершина великодніх мрій.
* * *
Бажання розсипані всередині нас.
* * *
Як нема бажання любити,
тоді можливість ненавидіти
забороняє далі жити, пам'ятати,
відчувати, бачити.
* * *
Коли втрачаєш надії, надходить мить
з бажанням подвійним – любить.
https://mala.storinka.org/сергій-губерначук-думка-мрії-бажання-роздуми-вислови-цитати.html
https://dlib.kiev.ua/items/show/829
http://irbis-nbuv.gov.ua/ulib/item/ukr0000023497
Контекст : «Розсипане золото літер», стор. 108–113
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію