Ужинок «Війна і ми»

Опубликовано в интернет-журнале «Чайка» (США)
30 мая 2023 года


1.

Мой город опять бомбили всю ночь,
взрывы ухали в Дарнице и Святошино…
Крестами на окнах вспыхивал скотч,
по небу метались огненные горошины…

По сердцу будто кованой плетью -
такое и в страшном сне не приснится…
Вдумайтесь только: это в двадцать первом столетии
матерь городов русских - в кровавых зарницах!

Но мой город велик и вечен.
Его никому не превратить в руины…
Горят над городом звёзды-свечи.
Многоголосие за окном: «Украина!».


2.

ЗавждИ у темряві біси точать роги -
всі темні справи коять саме вночі.
Оскільки Бог спить і не чує нічого,
а тому допоки, напевно, мовчить…

І хтось запускає крилату ракету:
-Та що ж ти робиш?
-Наказ виконую!
Летять на місто пекельні комети,
тремтять від вибухів шибки віконні.

Не спить півночі руденький хлопчина,
він кличе маму, а краще - тата…
А вранці з заплющеними очима
до дитсадка за руку на самокаті.

Та Бог вже не спить - вкрай безсоння мучить,
він бачить очі без вини закатованих,
Ірпінь, Маріуполь, Бахмут і Бучу,
страждання і кров - знову і знову…

Ні, Бог не спить - він все чує і бачить,
в його очах - відчайдушний щем…
Він знає твердо - ніяких пробачень!
Катам ніколи - жодних прощень!


3.

Сирена…
                    Спускайся до сховища!
На кухні - термос із кавою,
візьми для душі Андруховича
чи, може, Акутагаву…

А я нагорі залишусь
закрити молитвою небо,
щоб нам повернути тишу…
Щоб бути знов біля тебе.

Автор: Юрій Гундарєв
2023 рік