ти перетворюєш моє тіло у болючу рану.
ступаєш тихо і м'яко,
пливеш у моєму морі "Тою, що біжить по хвилях",
горнешся сірою кішкою до моїх почуттів.
слухаєш мою музику,
не торкаючись мого болю.
байдуже, аби тобі не боліло.

я стріляюся своїми ж думками,
пригадую усі попередні втрати,
копаюся у своїй збіднілій пам'яті.
впадаю у безпам'ятство,
намагаючись розірвати ліани асоціацій і бажань.

ти ступаєш по моїх хвилях,
тихо, обережно, нечутно.
відгортаєш завіси моїх загадок,
відгортаючи волосся з обличчя.
заглядаєш за ширми снів...
дивишся цікавим поглядом...
не рятуєш і не топиш.
для чого я тобі, моє сонце?

грати ілюзій, кайдани страху,
часові петлі...

якщо мій дах поїде, то тільки через тебе.
...через твої м'які лапи
в моїй холодній,
незатишній душі...

грудень 2018р.