Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.01.24
09:35
Та годі вже цькувати Президента!
Бо президентом бути – це не сміх:
в свій офіс, ледь прокинувшись, він плента –
і мерзне там, один за нас усіх!
Він здрить удаль – й важку гадає думу,
йому – от чесно! – соромно за нас:
чому не надонатили всю суму
Бо президентом бути – це не сміх:
в свій офіс, ледь прокинувшись, він плента –
і мерзне там, один за нас усіх!
Він здрить удаль – й важку гадає думу,
йому – от чесно! – соромно за нас:
чому не надонатили всю суму
2026.01.23
22:44
Друзі, що скажу я вам:
Люди, звірі, зорі,
Воскурімо фіміам
Самохвалу Борі.
Вклякнім, хоч не кожен звик
Буть м'якішим вати.
Ми не годні черевик
Люди, звірі, зорі,
Воскурімо фіміам
Самохвалу Борі.
Вклякнім, хоч не кожен звик
Буть м'якішим вати.
Ми не годні черевик
2026.01.23
20:35
Цікаво, швендяє де лютий
І що у нього на умі?
Можливо березнем припнутий?
Можливо знов на Колимі?..
Січневі дні ось-ось злетять вже.
Морози знижаться… Чомусь
Зв’язки і світло із мережі
Лишили в пам’яті: «готуйсь»…
І що у нього на умі?
Можливо березнем припнутий?
Можливо знов на Колимі?..
Січневі дні ось-ось злетять вже.
Морози знижаться… Чомусь
Зв’язки і світло із мережі
Лишили в пам’яті: «готуйсь»…
2026.01.23
18:46
Із Леоніда Сергєєва
Якось раз, лежу в лікарні
(впав на мене стос каністр).
Й раптом чую вісті гарні:
приїздить прем’єр-міністр!
Тут набігла тьма народу,
Якось раз, лежу в лікарні
(впав на мене стос каністр).
Й раптом чую вісті гарні:
приїздить прем’єр-міністр!
Тут набігла тьма народу,
2026.01.23
17:05
плачуть листям осінні гаї
відпускають у вирій зозуль
не жалій моє серце ти їх
небо чисте і вільне від куль
за ночами проносяться дні
та за ними тужити не варто
і шукати притулку у сні
відпускають у вирій зозуль
не жалій моє серце ти їх
небо чисте і вільне від куль
за ночами проносяться дні
та за ними тужити не варто
і шукати притулку у сні
2026.01.23
16:55
Мобільний вимкнули зв'язок,
нема у домі світла, газу,
і сум проймає до кісток
щоразу, пташечко, щоразу.
Така жура, що хоч ридай
на грудях ночі безутішно.
Невже минуле через край
нема у домі світла, газу,
і сум проймає до кісток
щоразу, пташечко, щоразу.
Така жура, що хоч ридай
на грудях ночі безутішно.
Невже минуле через край
2026.01.23
11:23
Я відчуваю грань, коли настане морок.
Я відчуваю грань, коли іде розвал,
Як вічності вино проб'є недужий корок,
Здолавши метушню і миготливість зал.
Я відійду за грань людського розуміння,
По той бік цінностей, уявлень і понять.
Мене накриє
Я відчуваю грань, коли іде розвал,
Як вічності вино проб'є недужий корок,
Здолавши метушню і миготливість зал.
Я відійду за грань людського розуміння,
По той бік цінностей, уявлень і понять.
Мене накриє
2026.01.23
10:52
Розкажи,
що думаєш про мене.
Розкажи,
що сниться уночі.
Розкажи
про мрії потаєнні.
Передай
надії радісні й сумні.
що думаєш про мене.
Розкажи,
що сниться уночі.
Розкажи
про мрії потаєнні.
Передай
надії радісні й сумні.
2026.01.23
06:16
Є бездверний дім і
Я живу там
І зимно уночі
Анічим не легший днів тягар
Не існує даху
Вповзає дощ у дім
Ллє в мої думки
Поки я виважую час
Я живу там
І зимно уночі
Анічим не легший днів тягар
Не існує даху
Вповзає дощ у дім
Ллє в мої думки
Поки я виважую час
2026.01.23
03:55
Падаю? Вклоняюся снігам...
Ця зима за мене все напише.
Кожен з власним горем - сам на сам,
Найболючішим та найстрашнішим.
Ось і я не виняток. Іду
В білий січень і його тенета.
Зустрічаю тільки самоту,
Ця зима за мене все напише.
Кожен з власним горем - сам на сам,
Найболючішим та найстрашнішим.
Ось і я не виняток. Іду
В білий січень і його тенета.
Зустрічаю тільки самоту,
2026.01.23
00:27
не задивляйтеся за вікно
там вишита я
там ти і ти і ти
там одні хрестики
і хрести
а що тут а що тут
заховалося за картон
варіант а
там вишита я
там ти і ти і ти
там одні хрестики
і хрести
а що тут а що тут
заховалося за картон
варіант а
2026.01.22
21:27
Говорять, що узнати московітів
Доволі легко по усьому світі.
Вони ведуть нахабно, вічно п’яні
На вулиці чи десь у ресторані.
Без мату не спроможні говорити.
Такі ж самі нахабні їхні діти,
Яких вони із криками повчають.
Хоч ті перед очима приклад ма
Доволі легко по усьому світі.
Вони ведуть нахабно, вічно п’яні
На вулиці чи десь у ресторані.
Без мату не спроможні говорити.
Такі ж самі нахабні їхні діти,
Яких вони із криками повчають.
Хоч ті перед очима приклад ма
2026.01.22
17:05
Є сміх, коли за животи беруться
І сплескують руками об коліна.
Навіть ті, хто не знає, в чім причина,
Спиняються і сміються без запитань.
Та є сміх, коли спіткнувся хтось
І впав. Од болі невзмозі вимовити щось.
«П’яниця! На свиню ти схожий!»-
Р
І сплескують руками об коліна.
Навіть ті, хто не знає, в чім причина,
Спиняються і сміються без запитань.
Та є сміх, коли спіткнувся хтось
І впав. Од болі невзмозі вимовити щось.
«П’яниця! На свиню ти схожий!»-
Р
2026.01.22
16:29
Коли понюхаю чужу білизну -
Натхнення так і пре з душі одразу!
Повір, мій читачу, я не навмисно!
Бо тільки так підкорюю Пегаса.
Я спалюю свої безсонні ночі,
Приймаю сильні ліки перорально.
І стежу пильно, хто кого там хоче,
Натхнення так і пре з душі одразу!
Повір, мій читачу, я не навмисно!
Бо тільки так підкорюю Пегаса.
Я спалюю свої безсонні ночі,
Приймаю сильні ліки перорально.
І стежу пильно, хто кого там хоче,
2026.01.22
14:05
Не забуваю малу дітвору,
вшиту снопами хатину
скраю узлісся в глухому яру
над ручаями за тином,
а поза нею – висока гора,
а під горою – дорога,
де поєдналися туга, жура,
радощі, щастя і горе.
вшиту снопами хатину
скраю узлісся в глухому яру
над ручаями за тином,
а поза нею – висока гора,
а під горою – дорога,
де поєдналися туга, жура,
радощі, щастя і горе.
2026.01.22
12:14
Зима у біло-чорних кольорах,
Слова барвистістю не сяють.
Сумує в тишині настінна бра,
Дрижить серденько, ніби сарна,
А люди-відчайдухи на нулі,
Щодня під обстрілом воюють.
Радіють щиро: побратим вцілів,
Хоч січень холодом лютує.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Слова барвистістю не сяють.
Сумує в тишині настінна бра,
Дрижить серденько, ніби сарна,
А люди-відчайдухи на нулі,
Щодня під обстрілом воюють.
Радіють щиро: побратим вцілів,
Хоч січень холодом лютує.
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2025.11.29
2025.09.04
2025.08.19
2025.05.15
2025.04.30
2025.04.24
2025.03.18
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Наталія Валерівна Кравчук (1985) /
Проза
Подвійне лице
Минули роки. І оскільки обличчя впертості завжди було приховано маскою, оточуючі забули, як вона виглядає насправді.
Усі подружки Дівчини вийшли заміж, народили дітей. А нещасна жила зі своїми, ще нещаснішими, батьками і ніхто не бачив її обличчя.
Ці історії дійшли до прекрасного Принца їхнього королівства. Вражений глибиною трагедії, він вирішив на власні очі побачити Дівчину та чоловіка.
Поглинаючись у роздумах принц вирішив запросити одну людину та заодно побачиться з дівчиною.
Якось людина отримала запрошення на бал-маскарад від принца.
Він з'явився на свято у яскравому костюмі та веселій масці арлекіна. Привернув до себе увагу танцями та жартами, витівками та розіграшами. І в його компанії всім іншим гостям бал виявився веселішим, ніж будь-яке інше свято.
Але на інший бал він пішов у масці нещасного П'єро, розповівши історію розбитого серця, нерозділеного кохання і страждань, викликаних жорстокою бурею пристрастей. І всі інші гості співчували йому і співчували.
Втретє він прийшов вирядився у пух і порох у масці Казанови - бауте, і зачаровував одну даму за іншою, обходжуючи їх компліментами, подарунками, і жодна коломбіна і моррета не могла встояти перед чарівністю білої маски під заздрісні погляди, що стоять осторонь Панталоне. , і зітхання на балконах Леліо.
Іншого разу прокрався він на бал у звичайному одязі в непоказній масці вольто і всі спілкувалися з ним, як із рядовим гостем, говорячи про повсякденні справи, обговорюючи насущні проблеми і ділячись житейськими плітками.
Вп'яте гість прийшов у таємничій масці лікаря. І заворожив людей секретами алхімії та таємними знаннями, показуючи їм чудеса, витягуючи з келиха шампанського діамант, показуючи в дзеркалі бачення стародавньої старовини та позамежних місць, заклинаючи духів стихій. І гостям здавалося, що не зустрічали вони у своєму житті таку мудру і незвичайну людину.
На цьому Бал - маскараді зустрілися принц і дівчина, на її обличчі, як завжди, була маска. Майбутнього короля вразили грація та голос Дівчата. Він одразу закохався. Вже за годину спадкоємець престолу схилив свою голову і, тремтячим від хвилювання голосом, попросив її руки, і серця. Він сказав Дівчині, що любитиме її вічно, незалежно від виду її обличчя.
Дівчині Принц також дуже сподобався. Вона навіть заплакала. Але не уявляючи свого життя без маски, йому відмовила.
Тоді батьки Дівчини, в повному розпачі, впали перед Принцем на коліна і попросили дати їм три дні.
Але одного разу, принц вирішив влаштувати новий маскарад, щоб перевірити дійсність, то ця людина прийшла на бал без маски. Ходив він по залах і балконах, а інші гості шарахалися від нього, йшли в інші кімнати, відверталися зі здивованими й обуреними поглядами. Так він і тинявся самотній, втрачений, не розуміючи – чому ніхто більше не хоче знатися з ним.
І коли свято закінчилося, підійшов до нього господар урочистостей і тихо запитав:
- Навіщо ж ви одягли цю маску?
Після побаченого майбутній король вирішів знову приїхати до дівчини додому, і батьки вивели свою доньку без маски, закоханий онімів від щастя. Красою нареченої були вражені всі присутні. Щастя не було меж...
Тільки батьки Дівчини виглядали стомленими. Три дні вони щосили боролися за щастя своєї дитини:
- перший день – до хрипоти, умовляли;
- другий – до упаду, ловили;
- весь третій день, тато з мамою насильно змивали з обличчя дочки, що засохли за стільки років маски: огіркову, гарбузову, бананову, яєчну, грязьову.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Подвійне лице
Притча
Наташа
Давним-давно, у далекій Країні жила одна звичайна Дівчина та чоловік, яка чомусь вважала себе негарною. Щоб змінити свою зовнішність, за порадою проїжджої чужинки, вона почала робити різні маски. Від цього заняття, батьки Дівчини прийшли в невимовний жах. Вони просили і благали її зупинитися, погрожували та вимагали. Але Дівчина була непохитною.Минули роки. І оскільки обличчя впертості завжди було приховано маскою, оточуючі забули, як вона виглядає насправді.
Усі подружки Дівчини вийшли заміж, народили дітей. А нещасна жила зі своїми, ще нещаснішими, батьками і ніхто не бачив її обличчя.
Ці історії дійшли до прекрасного Принца їхнього королівства. Вражений глибиною трагедії, він вирішив на власні очі побачити Дівчину та чоловіка.
Поглинаючись у роздумах принц вирішив запросити одну людину та заодно побачиться з дівчиною.
Якось людина отримала запрошення на бал-маскарад від принца.
Він з'явився на свято у яскравому костюмі та веселій масці арлекіна. Привернув до себе увагу танцями та жартами, витівками та розіграшами. І в його компанії всім іншим гостям бал виявився веселішим, ніж будь-яке інше свято.
Але на інший бал він пішов у масці нещасного П'єро, розповівши історію розбитого серця, нерозділеного кохання і страждань, викликаних жорстокою бурею пристрастей. І всі інші гості співчували йому і співчували.
Втретє він прийшов вирядився у пух і порох у масці Казанови - бауте, і зачаровував одну даму за іншою, обходжуючи їх компліментами, подарунками, і жодна коломбіна і моррета не могла встояти перед чарівністю білої маски під заздрісні погляди, що стоять осторонь Панталоне. , і зітхання на балконах Леліо.
Іншого разу прокрався він на бал у звичайному одязі в непоказній масці вольто і всі спілкувалися з ним, як із рядовим гостем, говорячи про повсякденні справи, обговорюючи насущні проблеми і ділячись житейськими плітками.
Вп'яте гість прийшов у таємничій масці лікаря. І заворожив людей секретами алхімії та таємними знаннями, показуючи їм чудеса, витягуючи з келиха шампанського діамант, показуючи в дзеркалі бачення стародавньої старовини та позамежних місць, заклинаючи духів стихій. І гостям здавалося, що не зустрічали вони у своєму житті таку мудру і незвичайну людину.
На цьому Бал - маскараді зустрілися принц і дівчина, на її обличчі, як завжди, була маска. Майбутнього короля вразили грація та голос Дівчата. Він одразу закохався. Вже за годину спадкоємець престолу схилив свою голову і, тремтячим від хвилювання голосом, попросив її руки, і серця. Він сказав Дівчині, що любитиме її вічно, незалежно від виду її обличчя.
Дівчині Принц також дуже сподобався. Вона навіть заплакала. Але не уявляючи свого життя без маски, йому відмовила.
Тоді батьки Дівчини, в повному розпачі, впали перед Принцем на коліна і попросили дати їм три дні.
Але одного разу, принц вирішив влаштувати новий маскарад, щоб перевірити дійсність, то ця людина прийшла на бал без маски. Ходив він по залах і балконах, а інші гості шарахалися від нього, йшли в інші кімнати, відверталися зі здивованими й обуреними поглядами. Так він і тинявся самотній, втрачений, не розуміючи – чому ніхто більше не хоче знатися з ним.
І коли свято закінчилося, підійшов до нього господар урочистостей і тихо запитав:
- Навіщо ж ви одягли цю маску?
Після побаченого майбутній король вирішів знову приїхати до дівчини додому, і батьки вивели свою доньку без маски, закоханий онімів від щастя. Красою нареченої були вражені всі присутні. Щастя не було меж...
Тільки батьки Дівчини виглядали стомленими. Три дні вони щосили боролися за щастя своєї дитини:
- перший день – до хрипоти, умовляли;
- другий – до упаду, ловили;
- весь третій день, тато з мамою насильно змивали з обличчя дочки, що засохли за стільки років маски: огіркову, гарбузову, бананову, яєчну, грязьову.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
