Ти кажеш - друг тобі потрібен,
І не потрібен взагалі,
Ти прагнеш більшого від світу,
Й так мало він дає тобі.

Ти кажеш можеш все зробити,
Дійти і до країв землі,
Ніщо не здатне зупинити,
Немає перешкод тобі.

Твій дух і воля непохитна
Самотності щитом прикрита.

Не знаю, чи буває страшно?
Чи лячно хоч колись бува
Можливо це лише обачність
Не знаю, чи ти взагалі права?

Не знаю що ми в світі значим,
І чим ми цінні взагалі?
Ми лиш на мить на цій землі.
Чи всі борги мені пробачиш?

Ідемо разом, чи порізно?
Чи поряд, чи у різнобіч?
І все - однаково тобі,
Я знаю, що уже запізно.

І я не знаю, що чекати.
Куди брести, і з ким іти?
Чи все зробити навпаки?
Самотність як мою сховати?

Жорстокість біль мені приносить,
Байдужість болю завдає,
Подіям сенсу надає
У новім дні, лиш добре слово.

Моє життя - чи воно повне?
Пусте, чи значуще життя?
Чи може слово випадкове
Від лихоліття врятувать?

Не пам'ятаю я нічого,
Того, що до цього було,
Я прагну лише одне слово,
І не чекаю я його.

Не знаю, що тобі казати,
Не знаю думаю що я,
Не хочу більше відчувати,
Я хочу знов у небуття.

Забути, і не відчувати,
Забути й навіть не згадати,
Тікати, плакати, кричати,
Сховатись, і не повертатись.
Чи диво поєднає нас?
Як бути поряд увесь час?

Ми різні дуже, дуже різні,
Вода й вогонь, як світло й тінь.
Чи буде у прийдешнім ніжність?
Нажаль не буде взагалі.

Немає спільного пізнання,
Нема поєднання життів,
Нема, й не буде, побажання,
Й з тобою спільних відкриттів.

Куди іти? - я знов не знаю,
І як іти? - забула я,
І доля знов мене карає,
І викривляє сприйняття.

Моє, твоє, і всього світу.
Немає затишку мені.
Не знаю де себе подіти,
Як з пережитого втекти?

Немає знову порятунку,
Немає знову укриття,
Немає долі подарунків,
І хочу я у небуття...

25.06.2023