ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Проза):
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2024.05.01
10:27
«На кремені вирослий колос...»
Отак системі на догоду назвав поет предивний край,
Де чорнозем, ліси і води, й багаті надра Господь дав...
Благословенний край, з якого лиш висотували жили...
Ще й досьогодні дивно, як люди в ньому вижили?
...Страшна
Отак системі на догоду назвав поет предивний край,
Де чорнозем, ліси і води, й багаті надра Господь дав...
Благословенний край, з якого лиш висотували жили...
Ще й досьогодні дивно, як люди в ньому вижили?
...Страшна
2024.05.01
08:57
Вранішні роси - цнотливості роси
З блиском перлинним в шовковій траві.
Свіжі, розкішні, розніжено-босі.
Розсипи щедрості звабно-живі.
Дерево кожне вкрите краплистими,
Кущ росянисто зомлів у саду.
Мов із пацьорок скотилось намисто,
З блиском перлинним в шовковій траві.
Свіжі, розкішні, розніжено-босі.
Розсипи щедрості звабно-живі.
Дерево кожне вкрите краплистими,
Кущ росянисто зомлів у саду.
Мов із пацьорок скотилось намисто,
2024.05.01
05:52
Небо грайливими хмарами
місто велике розбудить.
Ніч сон утримує чарами.
Гей! Прокидайтеся, люди!
Мружиться киця на сонечку,
божа корівка п’є роси,
щастя тобі нехай, донечко,
ранок травневий приносить.
місто велике розбудить.
Ніч сон утримує чарами.
Гей! Прокидайтеся, люди!
Мружиться киця на сонечку,
божа корівка п’є роси,
щастя тобі нехай, донечко,
ранок травневий приносить.
2024.05.01
05:27
Усе чіткіше кожен крок
Її вбачаю всюди знову, –
Горять тюльпани, а бузок
Яріє світлом світанковим.
Стає гучніше спів птахів
І сонце дужче припікає, –
Мов несподівано забрів
Услід за юною до раю.
Її вбачаю всюди знову, –
Горять тюльпани, а бузок
Яріє світлом світанковим.
Стає гучніше спів птахів
І сонце дужче припікає, –
Мов несподівано забрів
Услід за юною до раю.
2024.05.01
05:24
На білий сніг стікає з ліхтарів
Вечірній промінь тьмяно-бурштиновий.
Скрізь тихо. Ані звука, ані слова...
Я десь далеко чую дивний спів.
Одне життя, а в ньому - сто життів...
Незрозуміла, потойбічна мова...
Мене так зустрічає ніч зимова...
Вечірній промінь тьмяно-бурштиновий.
Скрізь тихо. Ані звука, ані слова...
Я десь далеко чую дивний спів.
Одне життя, а в ньому - сто життів...
Незрозуміла, потойбічна мова...
Мене так зустрічає ніч зимова...
2024.04.30
22:48
Ти була красива, наче юна Геба*,
Як у поцілунку ніжному злились.
Заясніле, чисте нам відкрилось небо
Підняло на крилах у блакитну вись.
Далечінь вечірня пломеніла в тиші,
Як рожеві щічки, сяяли вогні.
В світлому багатті ми — найщасливіші --
Як у поцілунку ніжному злились.
Заясніле, чисте нам відкрилось небо
Підняло на крилах у блакитну вись.
Далечінь вечірня пломеніла в тиші,
Як рожеві щічки, сяяли вогні.
В світлому багатті ми — найщасливіші --
2024.04.30
14:02
Перенеслись у перше травня!!!
Ніяких більше зобов’язень...
Мотив й мелодія їх давня
Поміж всіляких зауважень.
Перенеслись… ну що ж, доцільно
Було б усе перечеркнути,
А те, що зветься "не стабільно" —
Згорнути з часом, щоб не чути…
Ніяких більше зобов’язень...
Мотив й мелодія їх давня
Поміж всіляких зауважень.
Перенеслись… ну що ж, доцільно
Було б усе перечеркнути,
А те, що зветься "не стабільно" —
Згорнути з часом, щоб не чути…
2024.04.30
13:53
М-оя душа проникливо сприймає
О-цей прекрасний Божий світ.
Є в нім ті закутки, немов із раю.
Н-атхнення - із емоцій квіт.
А глибина думок у ритмі моря
Т-анок плете зі слів та фраз.
Х-аризма Всесвіту, вечірні зорі...
О-цей прекрасний Божий світ.
Є в нім ті закутки, немов із раю.
Н-атхнення - із емоцій квіт.
А глибина думок у ритмі моря
Т-анок плете зі слів та фраз.
Х-аризма Всесвіту, вечірні зорі...
2024.04.30
11:05
Ходить бісова невіра
І шукає собі віру.
Як давали колись їсти,
Він пошився в атеїсти,
А тепер така дорога,
Що без віри жить незмога.
Навіть ленінці в законі
Припадають до ікони.
І шукає собі віру.
Як давали колись їсти,
Він пошився в атеїсти,
А тепер така дорога,
Що без віри жить незмога.
Навіть ленінці в законі
Припадають до ікони.
2024.04.30
09:40
У розтині часу нам істини вже не знайти,
плачуть старезні дерева шрапнеллю побиті,
у герці смертельнім схрестили мечі два світи –
діти козачі й нащадки орди – московити.
Глянь, кров’ю омиті до краю безкраї степи,
небо жаріє, як бабина піч оксамитом…
плачуть старезні дерева шрапнеллю побиті,
у герці смертельнім схрестили мечі два світи –
діти козачі й нащадки орди – московити.
Глянь, кров’ю омиті до краю безкраї степи,
небо жаріє, як бабина піч оксамитом…
2024.04.30
09:33
Ти з дитинства не любиш усі ті кайдани правил.
Ти відтоді ненавидиш плентатись у хвості.
Де усі повертають ліворуч, тобі – управо.
Незбагненні та недослідими твої путі.
Ти не любиш також у житті натискать на гальма,
Бо давно зрозуміла: найшвидше на
Ти відтоді ненавидиш плентатись у хвості.
Де усі повертають ліворуч, тобі – управо.
Незбагненні та недослідими твої путі.
Ти не любиш також у житті натискать на гальма,
Бо давно зрозуміла: найшвидше на
2024.04.30
09:00
Росою осідає на волосся
Невтішний ранок, мул ріка несе.
Вся повість помістилася в есе,
У сотню слів. В минуле переносить
Вода куширу порване плісе,
В заплаву хвилі каламутні гонить.
І коливається на глибині
Стокротка, що проснулася на дні -
Невтішний ранок, мул ріка несе.
Вся повість помістилася в есе,
У сотню слів. В минуле переносить
Вода куширу порване плісе,
В заплаву хвилі каламутні гонить.
І коливається на глибині
Стокротка, що проснулася на дні -
2024.04.30
06:01
Так вперіщило зненацька,
Що від зливи навіть хвацька
Заховатися не встигла дітвора, –
В хмаровинні чорно-білім
Блискотіло і гриміло,
І лилося звідтіля, мов із відра.
Потекли брудні струмочки,
Від подвір’я до садочка,
Що від зливи навіть хвацька
Заховатися не встигла дітвора, –
В хмаровинні чорно-білім
Блискотіло і гриміло,
І лилося звідтіля, мов із відра.
Потекли брудні струмочки,
Від подвір’я до садочка,
2024.04.29
23:07
Шепіт весни над містом
В шелесті яворів…
Люляй, Маля, -
Мати-Земля
Квітом укрила Львів.
Люляй-люлій, Леве, радій,
Сонце встає огненне.
В шелесті яворів…
Люляй, Маля, -
Мати-Земля
Квітом укрила Львів.
Люляй-люлій, Леве, радій,
Сонце встає огненне.
2024.04.29
13:58
Найважливіший перший крок…
І якби там вже не шкварчало,
Ти зголосись, полюбиш рок
І зрозумієш, що замало…
А вже тоді оглянь мотив
І всі навколишні акорди,
І налагодиться порив
Твоєї древньої породи…
І якби там вже не шкварчало,
Ти зголосись, полюбиш рок
І зрозумієш, що замало…
А вже тоді оглянь мотив
І всі навколишні акорди,
І налагодиться порив
Твоєї древньої породи…
2024.04.29
12:22
Хочеш вірити в бога - вір.
Хочеш їсти - сідай та їж.
За війною ховається мир,
За халявою гострий ніж.
За безпам'яттю - кров, біда,
А за зрадою темні дні.
Пахне болем свята вода,
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Хочеш їсти - сідай та їж.
За війною ховається мир,
За халявою гострий ніж.
За безпам'яттю - кров, біда,
А за зрадою темні дні.
Пахне болем свята вода,
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Проза):
2024.04.01
2024.02.08
2023.12.19
2023.11.15
2023.10.26
2023.07.27
2023.07.15
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Євген Дмитренко (1987) /
Проза
Як ти кличеш свою матусю?
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Як ти кличеш свою матусю?
Якось загубився один маленький котик. Та такий маленький, що тільки от ходити навчився. А тому й загубився, бо ж ходив-блукав аж поки не заблукав.
Тож, сів маленький котик на землю й почав голосно плакати. Як раптом підлетіла до нього бджілка та й запитує:
— Чому ти плачеш?
— Я загубився! І не знаю дороги додому.
— А ти голосно-голосно поклич матусю. Вона обов’язково тебе почує й одразу ж прибіжить!
— Я дуже далеко відбіг від дому. Боюся, що вона мене не почує.
— Ти що, це ж матуся. Вона завжди чує.
Послухав котик бджілку. Підтер носика, а потім:
— А як кликати матусю? Я ніколи її не кликав, бо ж вона завжди була поряд!
— А ти спробуй як я! І бджілка голосно-голосно задзижчала: "Дзззззмуся!"
Котик також спробував задзижчати, але зміг вимовити лише тихе "няу".
— Ні, не вийде в мене дзижчати.
Розплакався бідолаха й пішов собі далі. А на зустріч йому теля.
— Чому ти плачеш? — запитало телятко.
— Я загубився! І не знаю дорогу додому.
— А ти голосно-голосно поклич матусю. Вона обов’язково тебе почує й одразу ж прибіжить!
— Я... я не знаю, як кликати матусю. — плачучи промовив котик.
— То ти спробуй як я.
І корівка голосно-голосно замукала: “Му-му-мууууся!”
Котик також спробував замукати, але зміг вимовити лише тихе "няу".
— Ні, не вийде в мене мукати.
Розплакався бідолаха й пішов собі далі. А на зустріч йому кізонька.
— Чому ти плачеш? — запитала кізонька.
— Я загубився! І не знаю дорогу додому.
— А ти голосно-голосно поклич матусю. Вона обов’язково тебе почує й одразу ж прибіжить!
— Я... я не знаю, як кликати матусю. — плачучи промовив маленький котик.
— То ти спробуй як я.
І кізонька голосно-голосно замекала: “Ме-ме-мееееееееся!”
Котик також спробував замекати, але зміг вимовити лише тихе "няу".
— Ні, не вийде в мене мекати.
Розплакався бідолаха й пішов собі далі. А на зустріч йому свинка.
— Чому ти плачеш? — запитала вона.
— Я загубився! І не знаю дорогу додому.
— А ти голосно-голосно поклич матусю. Вона обов’язково тебе почує й одразу ж прибіжить!
— Я... я не знаю, як кликати матусю. — плачучи промовив маленький котик.
— То ти спробуй як я.
І свинка голосно-голосно захрюкала: “Хрю-хрю-хрююююся!”
Котик також спробував захрюкати, але зміг вимовити лише тихе "няу".
— Ні, не вийде в мене хрюкати.
Розплакався бідолаха й пішов собі далі. А на зустріч йому півник.
— Чому ти плачеш? — запитав він.
— Я загубився! І не знаю дорогу додому.
— А ти голосно-голосно поклич матусю. Вона обов’язково тебе почує й одразу ж прибіжить!
— Я... я не знаю, як кликати матусю. — плачучи промовив маленький котик.
— То ти спробуй як я.
І півник голосно-голосно закукурікав: “Ку-ка-рі-кууууся!”
Котик також спробував закукурікати, але окрім тихого "няу" в нього нічого не вийшло.
— Ні, не вийде в мене кукурікати.
Розплакався бідолаха й пішов собі далі. Як раптом, почув він дуже знайоме нявчання й одразу ж голосно-голосно занявчав у відповідь: "Няв-няв-няся!"
І до маленького котика прибігла стурбована матуся. Вона міцно його обійняла промовивши:
– Я тебе почула, синку!
2023
Тож, сів маленький котик на землю й почав голосно плакати. Як раптом підлетіла до нього бджілка та й запитує:
— Чому ти плачеш?
— Я загубився! І не знаю дороги додому.
— А ти голосно-голосно поклич матусю. Вона обов’язково тебе почує й одразу ж прибіжить!
— Я дуже далеко відбіг від дому. Боюся, що вона мене не почує.
— Ти що, це ж матуся. Вона завжди чує.
Послухав котик бджілку. Підтер носика, а потім:
— А як кликати матусю? Я ніколи її не кликав, бо ж вона завжди була поряд!
— А ти спробуй як я! І бджілка голосно-голосно задзижчала: "Дзззззмуся!"
Котик також спробував задзижчати, але зміг вимовити лише тихе "няу".
— Ні, не вийде в мене дзижчати.
Розплакався бідолаха й пішов собі далі. А на зустріч йому теля.
— Чому ти плачеш? — запитало телятко.
— Я загубився! І не знаю дорогу додому.
— А ти голосно-голосно поклич матусю. Вона обов’язково тебе почує й одразу ж прибіжить!
— Я... я не знаю, як кликати матусю. — плачучи промовив котик.
— То ти спробуй як я.
І корівка голосно-голосно замукала: “Му-му-мууууся!”
Котик також спробував замукати, але зміг вимовити лише тихе "няу".
— Ні, не вийде в мене мукати.
Розплакався бідолаха й пішов собі далі. А на зустріч йому кізонька.
— Чому ти плачеш? — запитала кізонька.
— Я загубився! І не знаю дорогу додому.
— А ти голосно-голосно поклич матусю. Вона обов’язково тебе почує й одразу ж прибіжить!
— Я... я не знаю, як кликати матусю. — плачучи промовив маленький котик.
— То ти спробуй як я.
І кізонька голосно-голосно замекала: “Ме-ме-мееееееееся!”
Котик також спробував замекати, але зміг вимовити лише тихе "няу".
— Ні, не вийде в мене мекати.
Розплакався бідолаха й пішов собі далі. А на зустріч йому свинка.
— Чому ти плачеш? — запитала вона.
— Я загубився! І не знаю дорогу додому.
— А ти голосно-голосно поклич матусю. Вона обов’язково тебе почує й одразу ж прибіжить!
— Я... я не знаю, як кликати матусю. — плачучи промовив маленький котик.
— То ти спробуй як я.
І свинка голосно-голосно захрюкала: “Хрю-хрю-хрююююся!”
Котик також спробував захрюкати, але зміг вимовити лише тихе "няу".
— Ні, не вийде в мене хрюкати.
Розплакався бідолаха й пішов собі далі. А на зустріч йому півник.
— Чому ти плачеш? — запитав він.
— Я загубився! І не знаю дорогу додому.
— А ти голосно-голосно поклич матусю. Вона обов’язково тебе почує й одразу ж прибіжить!
— Я... я не знаю, як кликати матусю. — плачучи промовив маленький котик.
— То ти спробуй як я.
І півник голосно-голосно закукурікав: “Ку-ка-рі-кууууся!”
Котик також спробував закукурікати, але окрім тихого "няу" в нього нічого не вийшло.
— Ні, не вийде в мене кукурікати.
Розплакався бідолаха й пішов собі далі. Як раптом, почув він дуже знайоме нявчання й одразу ж голосно-голосно занявчав у відповідь: "Няв-няв-няся!"
І до маленького котика прибігла стурбована матуся. Вона міцно його обійняла промовивши:
– Я тебе почула, синку!
2023
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію