Так, Таню, особисто я зрікся московської у 14 році, бо стало соромно за себе перед собою. Але наразі бачу, як деякі автори свідомо тягнуть російську у літературний простір України. Хочу звернутися до них: схаменіться, бо кожне російське речення чи навіть слово це ще один жовто-блакитний прапор на цвинтарі. Дякую за відгук.

Колю, на жаль, не всі такої думки і на те є різні причини, головне не цуратися рідної мови вивчати її, розмовляти нею, але ж палицею людей не переконаєш. Я завжди люблила російську літературу, особливо: Достоєвського, Чехова, Толстого, там багато життєвої мудрості, філософії, історії. Під час другої світової нікому на думку не спало вилучити видатних Німецьких письменників: Гете, Кафки, Римарка і багато інших зі світової літератури. Хіба Пушкін, чи Лєрмонтов винні у тому, що Россія порушила українські кордони? Якщо дивитися з точки зору політиків, а не творчості, то прибравши всесвітню літературу світ змаліє. Навіть ворога потрібно знати в обличчя. Я не кажу, що треба розповсюджувати, рекламувати книги написані російською мовою, але спалювати навіщо? Не доведи Господи, щоб колись хтось спалював наші книги, бо так нічого не залишиться нащадкам, вони не будуть знати якого вони роду та племені. Ми були під монгольським ігом, Польщею, а мову і свою літературу зберегли. В історії людства багато воєн, але потрібно розуміти, що є явори, які не варто рубати. Можливо, моя думка і не співпадає з твоєю, але сказала те, що думаю. Вибач, коли що не так!

Тут краще Сергія Притули стосовно російської літератури та культури не скажеш. Знайди його відео. З повагою.

Розумному пояснювати, Юро, не треба, а дурень не зрозуміє. То чи варто тратити свій час на твоє непорозуміння.