Здається, Ніколай Погорєлов (Соболь) саме від мене вперше почув такі слова, як: Стефан Турчак, Ігор Римарук, Академічний театр імені Франка, Іван Марчук тощо. Але він чомусь вважає це «русским миром». І це не дивно, адже його ерудиція на тому самому рівні, що й пунктуація…
Соболь явно плутає «русский мир» - з його ракетами, масовими вбивствами, цинічною брехнею - з російською мовою. А російська мова - це мова Алли Пугачової і Володимира Сорокіна, Бориса Гребенщикова і Віри Полозкової, багатьох інших порядних людей, які з перших днів війни активно підтримують нашу героїчну країну. Зрештою, це мова тих російськомовних юнаків і дівчат, які віддали свої молоді життя за нашу Незалежність або лежать у шпиталях із єдиним бажанням - якомога скоріше повернутися на фронт…
До речі, наскільки я помітив, російська мова не заборонена на ПМ - щодня у Вибраних віршах можна почитати поезії Ніколая Гумільова, Юрія Левітанського, інших видатних поетів. Не заборонено російську мову й на інших українських літературних порталах. І це зрозуміло, адже Україна - демократична держава. Як зрозуміло й те, що імперська агресивна політика рф на довгі роки наклала чорну тінь на мову Толстого і Чехова… І водночас дедалі активніше набирає популярності у світі українська мова. Я навіть на власному скромному досвіді це помітив, публікуючи в інтернет-виданнях США свої поезії, добра половина яких написана саме українською.
На цьому сайті у мене є два умовних полюси (як то кажуть: відчуй різницю!): Іван Потьомкін і Ніколай Погорєлов.
Перша постать - людина доброзичлива, толерантна, привітна, яка блискуче володіє і українською, і російською, вільно почуває себе й у прозових, й у поетичних жанрах. Такі люди, безперечно, прикрашають самою своєю присутністю будь-який портал.
І друга - груба, самовпевнена, малоосвічена особа, яка щиро вважає, що за нею мають вигрібати численні помилки якісь літературні негри, яка до того ж ничтоже сумняшеся щодня «позичає» чергових «птахів, що б‘ються у серці» на чужих «птахофермах». Ви можете на хвилинку уявити, скажімо, Максима Рильського чи Миколу Бажана, які користуються послугами мовних лакеїв? Та вони згоріли б від сорому, адже з гідністю носили дароване Богом звання - Поет!..
На превеликий жаль, Погорєлов сам наділив себе правом забороняти і поливати базарним брудом. І такий поліцай, який нагадує одного з героїв Салтикова-Щедріна, що мав одну мовну функцію: «Раз-зорю!», є вчителем, хай і з фізкультури, працює з дітьми…
Звичайно, не варто малювати портрет мого опонента лише однією - чорною - фарбою. Так, у нього є певні природні здібності, а брак фахової мовно-стилістичної підготовки він компенсує щоденною справді титанічною працею. Але … Але, щоб вийти на рівень - культурний, мовний, моральний тощо - пана Івана, Ніколаю доведеться здолати довгий важкий шлях. Якщо, ясна річ, не заважатиме його самовпевненість, що межує з самозакоханістю…
І завершити ці невеличкі нотатки мені хотілося б рядками Бориса Пастернака:
Город. Зимнее небо.
Тьма. Пролёты ворот.
У Бориса и Глеба
Свет, и служба идёт…
Бачите, Світло не має мовних кордонів. Як, на жаль, і Темрява…

Автор: Юрій Гундарєв
2023 рік