ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯАвторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2025.01.11
10:49
Димами гіркне осінь золота,
уперто миті сіє поміж пальці,
а час гарує, ніби на скакалці,
і уплітає зиму у літа…
І маятник калатає хутчіш,
позаду десь уже весняні грози,
удень усе частіш нічні морози
уперто миті сіє поміж пальці,
а час гарує, ніби на скакалці,
і уплітає зиму у літа…
І маятник калатає хутчіш,
позаду десь уже весняні грози,
удень усе частіш нічні морози
2025.01.11
09:54
січня народився поет неймовірного обдарування, стійкості,
справді європейської освіченості.
Я довго вчив граматику кохання,
граматику грудей і губ твоїх.
Ти утікала і ховала сміх,
межи зубів затиснений востаннє…
справді європейської освіченості.
Я довго вчив граматику кохання,
граматику грудей і губ твоїх.
Ти утікала і ховала сміх,
межи зубів затиснений востаннє…
2025.01.11
09:34
Іще печаль не виїла душі,
але таке, здається, неминуче,
коли поллють у суглинок дощі,
що принесе важка, свинцева туча.
Стріла ввіткнеться в землю із пітьми,
на небі теж усе не слава богу,
там лаються пройдисвіти громи,
що місто взяли в дощову облог
але таке, здається, неминуче,
коли поллють у суглинок дощі,
що принесе важка, свинцева туча.
Стріла ввіткнеться в землю із пітьми,
на небі теж усе не слава богу,
там лаються пройдисвіти громи,
що місто взяли в дощову облог
2025.01.11
08:39
Ніч пливе молоком. Небо дивно підсвічене, то
Розливається місяць в тумані, що злегка нависнув.
А де вітер його розірвав, там зоріє місток,
У якого перила оздоблені сяйним намистом.
Затамовую подих. Мене ряснозоряний міст
Вабить покликом незрозуміли
Розливається місяць в тумані, що злегка нависнув.
А де вітер його розірвав, там зоріє місток,
У якого перила оздоблені сяйним намистом.
Затамовую подих. Мене ряснозоряний міст
Вабить покликом незрозуміли
2025.01.11
07:53
Сутінь сіра, тиха, сонна
Ще чаїться за вікном,
А вже зграя гайвороння
Зично кряче над селом.
Ще досвітні зоряниці
Мерехтять вгорі кругом,
А в хліві дзвенить дійниця
Й тягне в хату молоком.
Ще чаїться за вікном,
А вже зграя гайвороння
Зично кряче над селом.
Ще досвітні зоряниці
Мерехтять вгорі кругом,
А в хліві дзвенить дійниця
Й тягне в хату молоком.
2025.01.10
22:58
Не я один в кінці старого року
надіюся на світову толоку –
перемагати ворога пора!
Вітаю рядових і командирів
із наступаючою армією миру,
озброєною силою добра.
ІІ
надіюся на світову толоку –
перемагати ворога пора!
Вітаю рядових і командирів
із наступаючою армією миру,
озброєною силою добра.
ІІ
2025.01.10
21:37
Останній промінь втомленого сонця
Ліниво впав за обрій і погас.
А вслід за ним, підкравшись незнайомцем,
Холодний морок вкрив усе нараз.
Загинув день, змарнівши у риданнях,
Затих (чи зник кудись?) веселий сміх.
Забути все — одне лише бажання,
Ліниво впав за обрій і погас.
А вслід за ним, підкравшись незнайомцем,
Холодний морок вкрив усе нараз.
Загинув день, змарнівши у риданнях,
Затих (чи зник кудись?) веселий сміх.
Забути все — одне лише бажання,
2025.01.10
20:59
іній ламаних ліній пониклих старечих плечей
не розтоплює жмут полуденного щедрого сонця…
вона тихо сивіє поміж недоречних речей
і погладжує сивого пса – співрозмовника і охоронця…
низка жовтих світлин ніби цвинтарний ряд порцелян…
в’язка стертих лис
не розтоплює жмут полуденного щедрого сонця…
вона тихо сивіє поміж недоречних речей
і погладжує сивого пса – співрозмовника і охоронця…
низка жовтих світлин ніби цвинтарний ряд порцелян…
в’язка стертих лис
2025.01.10
19:56
Мій садок промовляє до мене:
"Хто ж мене так безжально спалив?
Я ж, немов найдорожчі знамена,
Тобі яблука рясно родив".
Відгоріло, пригасло, заснуло,
Із пожежею плавно злились
Те, що стиха промовило, чуло
"Хто ж мене так безжально спалив?
Я ж, немов найдорожчі знамена,
Тобі яблука рясно родив".
Відгоріло, пригасло, заснуло,
Із пожежею плавно злились
Те, що стиха промовило, чуло
2025.01.10
18:50
Пекучим словом душу не ганьби,
тоді, коли тремка сльоза на віях.
Від щастя чорні очі соловіють,
смарагдові темніють від журби.
Я здатна ще здолати сто доріг,
високі гори і глибокі кручі,
і вирвати з грудей голки ядучі,
тоді, коли тремка сльоза на віях.
Від щастя чорні очі соловіють,
смарагдові темніють від журби.
Я здатна ще здолати сто доріг,
високі гори і глибокі кручі,
і вирвати з грудей голки ядучі,
2025.01.10
18:05
На мить серця позбулися печалі,
Звільнилися від розпачу тюрми.
Знов радощі нам доля дарувала --
Моя душа цвіте серед зими.
Січневий дощ -- немов мої ридання,
Ущух, розгладив брижі на ставу.
І сонечко леліяло кохання,
Звільнилися від розпачу тюрми.
Знов радощі нам доля дарувала --
Моя душа цвіте серед зими.
Січневий дощ -- немов мої ридання,
Ущух, розгладив брижі на ставу.
І сонечко леліяло кохання,
2025.01.10
11:35
Як гірко плачуть наші діти,
коли неправедно караємо.
Мовби журавель, підбитий
над посмутнілим небокраєм.
А найстрашніші тихі схлипи,
зойки до остраху і дрожі...
Немовби вдарили під дихало -
кричати б треба...А не можу.
коли неправедно караємо.
Мовби журавель, підбитий
над посмутнілим небокраєм.
А найстрашніші тихі схлипи,
зойки до остраху і дрожі...
Немовби вдарили під дихало -
кричати б треба...А не можу.
2025.01.10
10:22
Минув самообман, немов опале листя,
Обірване розлюченим вітриськом.
Летить мерщій стара труха зі хрипо-свистом,
Замітивши іще гарячий присок
Від полум'я зотлілої давно любові.
Упала сіра пелена додолу,
Яку відчули на світанку навіть збої.
Нове пр
Обірване розлюченим вітриськом.
Летить мерщій стара труха зі хрипо-свистом,
Замітивши іще гарячий присок
Від полум'я зотлілої давно любові.
Упала сіра пелена додолу,
Яку відчули на світанку навіть збої.
Нове пр
2025.01.10
09:40
Січень - справді його місяць.
8 числа народився, а 10-го відійшов у засвіти цей унікальний британський рок-музикант, актор, художник…
У мертвій тиші
запалив чорну зірку -
стало світліше…
Та все одно гірко,
що так надто рано
8 числа народився, а 10-го відійшов у засвіти цей унікальний британський рок-музикант, актор, художник…
У мертвій тиші
запалив чорну зірку -
стало світліше…
Та все одно гірко,
що так надто рано
2025.01.10
08:35
Сонця яблуко підморожене
З неба скочується так швидко,
В хмарі тоне, лишивши схожу на
Сподівання рожеву нитку.
Нитка світиться в сірій тканці ледь,
Хмара сонячний погляд хмурить,
А він сяє на білім стакселі,
З неба скочується так швидко,
В хмарі тоне, лишивши схожу на
Сподівання рожеву нитку.
Нитка світиться в сірій тканці ледь,
Хмара сонячний погляд хмурить,
А він сяє на білім стакселі,
2025.01.10
05:49
Смерть не така вже і містика,
вона реальна,
небо розріже балістика
надто вульгарно,
кожен на згубу приречений
на роздоріжжі,
місто війною обпечене –
Запоріжжя.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...вона реальна,
небо розріже балістика
надто вульгарно,
кожен на згубу приречений
на роздоріжжі,
місто війною обпечене –
Запоріжжя.
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Поезія):
2025.01.02
2025.01.02
2024.12.30
2024.12.25
2024.12.24
2024.12.18
2024.12.13
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Микола Соболь (1973) /
Вірші
Пустунка доля
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Пустунка доля
Пустунка доля зваблює людей,
веде за руку, солодко щебече,
когось притисне сильно до грудей,
обніме з насолодою за плечі…
ці пестощі знайомі геть усім,
вони хисткі, як восени стеблина,
мені здається просто річ у тім,
що мойра легко підштовхне у спину
і полетить усе геть шкереберть,
і сам собі не радий будеш, друже,
як хочеш їсти житній хліб, не дерть,
не уповай на долю свою дуже.
23.09.23р.
веде за руку, солодко щебече,
когось притисне сильно до грудей,
обніме з насолодою за плечі…
ці пестощі знайомі геть усім,
вони хисткі, як восени стеблина,
мені здається просто річ у тім,
що мойра легко підштовхне у спину
і полетить усе геть шкереберть,
і сам собі не радий будеш, друже,
як хочеш їсти житній хліб, не дерть,
не уповай на долю свою дуже.
23.09.23р.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
КАРТА САЙТУ | Щодо "Майстерень" | Щодо Поезії | Поетичні дійства. Відзначення, конкурси | Щодо СЦЕНИ" | КОНТАКТИ
© Усі права застережено. Авторські права на все опубліковане належать їх авторам. Всі права на сайт належать адміністрації "Майстерень"
Адміністрація "Майстерень" несе відповідальність за все, що діється на сайті. Автори - відповідальні за те, що діється на їх особистих сторінках!
Executed in 0.1434 seconds
© Усі права застережено. Авторські права на все опубліковане належать їх авторам. Всі права на сайт належать адміністрації "Майстерень"
Адміністрація "Майстерень" несе відповідальність за все, що діється на сайті. Автори - відповідальні за те, що діється на їх особистих сторінках!
Executed in 0.1434 seconds