три яблуньки на горі
купочкою стали,
радять раду про війну,
мов три генерали.

нам щодня потрібно більше
і грошей, і зброї.
ця війна вже набуває
ознак світової.

безперечно: ця війна —
спроба світової
змови києва зі злом —
битви києва зі злом,
складеним утроє.

тут якісь в електриці
хвилі та прибої;
а в цілому: сила правди
ломить силу зброї.

я б сказала навіть так:
битва? отакої!
що те зло супроти правди,
як воно — без зброї?

сили зла бояться правди;
хто боїться зброї?
лиш могутні прямокутні
клоуни-герої.

назагал ні одіссей,
ні брати аякси
не спроможні заглушити
наші інтерфакси.

тобто інтелектуали,
що вони, ледачі,
лиш презирливо плюють
на свої задачі.

кожне спить собі на лаврах,
мов сірко на сонці, —
не бажають послужити
обраній сторонці.

люди бідкаються: що та
зброя без доктрини?
думайте та вчітеся,
діти україни!

а доктрина ж нам потрібна,
мабуть, не фанерна,
а нова, передова,
щира та модерна:

третій день реве, мов буря,
світова арена:
ллється кров, тріщать списи
й майорять знамена:

на арені — президентів
бійка навкулачки:
хто до кого доповзе,
мов до неба, рачки.

доповзе, переконає,
за бороду вхопить —
а той йому з переляку
в пику як затопить!

так і б'ються. чия правда,
знає лиш ворожка,
що у неї на столі —
атомна матрьошка.

а ці двоє, мов фальшиві
мудреці зі сходу,
ловлять ґав, пускають фейки
й каламутять воду. —

пред'являють кожен свій
грізний ультиматум,
а кивають на той самий
невблаганний фатум.

баба каже: переможуть
і правда, й росія. —
що то, сестри? параноя
чи парафренія?

хоч би як, а нам не треба
лаятися матом,
чи кивати на якийсь
неподільний атом.

та коли вже ми сказали
ні шизофренії,
де ті всі раціональні
мрії та надії?

порівняти наші втрати
і втрати росії:
чи не лити в цей вогонь
мирної олії?

порівняти наші сили
та тії ворожі:
чия правда? наші люди —
то ягнята божі.

але їхні — левчуки
та брудні собаки:
і ведмеді, і вовки,
і таке всіляке.

хоч би як, а ця війна —
тимчасове лихо.
незабаром в світі стане
безтурботно й тихо.

де не взявся буйний вітер:
не меліть макухи!
хто за що, а в україні
люди мруть, як мухи.

чули? хоч такого слова
навіть не існує,
повпливаю на народ,
хай мене цитує:

вам, зважаючи на це,
можна, як не дивно,
про війну, мов про погоду,
плямкати всерівно.

заспокойтеся, шановний!
вам бракує клепки,
бо не шилися б так явно
в п'яні пришелепки.

гроші, війни — то про людські
справи; а про наші
хай базікають невинні
телята на паші.

ну, а я вам — не теля?
теж дурним буваю:
так лютую-бешкетую,
аж дуби ламаю.

втім, сьогодні вам приніс
таки добру звістку:
президентом знов обрали
соньку-популістку