І чого в оці брата свого ти заскалку
бачиш, колоди ж у власному оці не чуєш?

Мат. 7:3 (пер. І.Огієнка)

Із Олександра Пушкіна

Із церкви від всеношної йдучи,
Антипівна з Марфушкою сварилась:
– Даремно видиралась ти на крилас,
гріхи твої види́мі і вночі!

Ану, вгадай: хто був неподалік,
коли у стайні ти, така кобила,
з хрещеником Ванюшкою блудила?
Чекай, іще це взнає чоловік!

– Та хто б казав! – Марфушка відмовля. –
Ванюшка – він дитя і не при ділі;
а сват Трохим, що в тебе щонеділі?
В парафії це знає кожна тля!

Примовкни, кумо: грішна й ти, авжеж,
але ж – ганьбиш усіх безперестанку;
в чужій шпарині бачиш ти заскалку,
а у своїй – колоди не взнаєш.

(2023)

*** ОРИГІНАЛ ***

От все́нощной вечор идя домой,
Антипьевна с Марфушкою бранилась;
Антипьевна отменно горячилась.
– Постой, – кричит, – управлюсь я с тобой;

Ты думаешь, что я уж позабыла
Ту ночь, когда, забравшись в уголок,
Ты с крестником Ванюшкою шалила?
Постой, о всем узнает муженек!

– Тебе ль грозить! – Марфушка отвечает. –
Ванюша – что? Ведь он еще дитя;
А сват Трофим, который у тебя
И день и ночь? Весь город это знает.

Молчи ж, кума: и ты, как я, грешна,
А всякого словами разобидишь;
В чужой ‹дыре› соломинку ты видишь,
А у себя не видишь и бревна.

(1817)