ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Нінель Новікова
2024.02.26 15:18
ЙОСИП БРОДСЬКИЙ
Переклад із рос. мови
Нінель Новікова

І ВІЧНИЙ БІЙ…

І вічний бій.
Нам спокій тільки сниться.

Ольга Олеандра
2024.02.26 10:51
Вручає доля квіти. Із вогню.
Вогняні квіти на весь обшир неба.
І хочеться відмовитись – не треба!!!
Але дарунки долі – то святе.

Палає всесвіт. Вогненний букет
заповнює і смажить поле зору.
Розпалює супротив чи покору –

Юрій Гундарєв
2024.02.26 10:32
Сніг, ніби срібне рядно.
Один. Самота.
Біле, як ватман, вікно.
Один. Саме ти.

Весь світ замело…
Навіщо ж сюди прийшов?
Щоби нести тепло.

Володимир Каразуб
2024.02.26 09:56
А справа в тім,
Що я і не приховував
Ні власний подив, ні холодних слів,
Ні пристрасті, що сходилась з іронією,
Ні те, що світ – один великий міф
З його бажанням діяти, як бачиш
Настільки хутко, щоб ніхто не зміг
Затямити його поточні риси,

Світлана Пирогова
2024.02.26 09:20
Зима. Глінтвейн. Скляні квадратики вікна.
Сплітає лютий макроме морозне.
Бузку засохлому наснилася весна,
Неначе хтось несе його з-за рогу,

А поки в фоліанті - пил і духота.
Хоч заглядає часом хуртовина,
Розлук далеких в'ється стигла глухота.

Леся Горова
2024.02.26 08:50
Всю ніч у вікно несподіваний дощ побивався.
Так гулко й настирно, що сон мій наляканий втік.
Здіймалися хвилями згадки, спліталися станси.
Було щось забуте, тремтливо-хвилююче в тім.

Як в деку кленову, бажаючу звук відродити,
Вдаряли краплини у скл

Микола Соболь
2024.02.26 06:42
Мовчить знесилена Вітчизна.
Знекровлений тече Дніпро.
Хто справить по загиблих тризну?
Якщо не ми, то вже ніхто.
Відмиють руки московити,
коли стече з багнетів кров
і стануть вчити нас любити,
і, що нацисти – полк «Азов».

Віктор Кучерук
2024.02.26 05:28
А навколо – ні сміху, ні крику,
Ні овацій, ні лаянь нема, -
Мов істоти глухі й без’язикі
Навмання поглядають сліпма.
Мов попереду зводяться тіні
Від нестерпно скрипучих стільців, –
Збайдужіло нове покоління
До творінь усіляких митців.

Олексій Могиленко
2024.02.25 20:35
Десять років чекаємо миру,
Але чуємо страшне:війна.
Ми в полоні новин із етеру
А в полоні хтось знову вмирав.
Щохвилини сивіють дружин
Сивину чорна хустка схова...
Не вернути вже брата чи сина,
Тата в діток забрала війна.

Микола Дудар
2024.02.25 20:05
Не смітять нотами… Лікують ними
В семи поборнім колі від недуг.
Є інколи й свої для цього рими
І кілька сот хвилиних вірних слуг…
А що вже там казати про ефектність,
Коли все оживає навкруги!?
Хоча й усі ми в цьому світі смертні,
Я б краще, як на

Євген Федчук
2024.02.25 16:32
Вертались чумаки в погожий день із Криму.
Воли повільно йшли, вози важкі тягли.
Розімлілі чумаки не поганяли ними.
Знайомий добре шлях, вже в котрий раз ішли.
Вже недалеко їм лишалося й додому.
Ідуть понад Дніпром, вже й Хортицю видать.
Спинилися на

Іван Потьомкін
2024.02.25 14:19
«Ти плачеш, Йоно? І за чим?
За цим кущем, який ти не садив?»
«Ні, не за цим, мій Боже».
«А за чим же?»
«Плачу, а варто б скорше вмерти, аніж далі жити...
Іще тоді, коли в китовім череві
Три дні й три безсонні ночі
Я пристрасно моливсь, щоб Ти мене

Світлана Пирогова
2024.02.25 14:11
Не вщухають пташині арії,
Вже літає пух тополиний.
Мабуть, пише весна нам сценарій,
Бо душею до тебе лину.

Світить сонце бурштином в зіниці,
Вабить травня квітучий дотик.
Ти сердечна моя таємниця,

Іван Низовий
2024.02.25 12:55
Сірооке моє дивенятко.
Хочеш,
Я розкажу тобі,
Чому
Я назвав тебе іменем Леся?

На Поліссі,
В дрімучому лісі,

Леся Горова
2024.02.25 09:26
Хто вам сказав, що я слабка,
що я корюся долі?
Хіба тремтить моя рука
чи пісня й думка кволі?
Ви чули, раз я завела
жалі та голосіння, –
то ж була буря весняна,
а не сльота осіння.

Володимир Бойко
2024.02.25 08:54
Краще незадоволений геній, ніж задоволений ідіот. Російськими цінностями вимощена дорога до пекла. Колись противника обкладали матом, нині – компроматом. Вираз «Можем повторить» - відлуння московитських запойних традицій. Диванні стратеги укр
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Поеми):

Тетяна Танета
2022.12.19

Софія Цимбалиста
2022.11.19

Емі Троян
2022.05.10

Самослав Желіба
2022.05.01

Анастасія Коноваленко
2022.04.25

Ліс Броварський Ліс Броварський
2022.03.20

Оранжевый Олег Олег
2020.03.12






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Самослав Желіба (2000) / Поеми

 Тисяча полів (ренка)
1

(1) Тисяча полів
Перед очима стали.
Наче шепіт, шум.
(2) О ні! то дощ почався
І стукає у вікна.

2

(3) Чи, може, гості
Завітали милі то,
Щоб сум розвіять?
(2) О ні! то дощ почався
І стукає у вікна.

3

(3) Чи, може, гості
Завітали милі то,
Щоб сум розвіять?
(4) Якби ж було у світі
Все так просто, друже мій!

4

(5) Листа напишеш
І тоді проясниться
В темряві душа.
(4) Якби ж було у світі
Все так просто, друже мій!

5

(5) «Листа напишеш
І тоді проясниться
В темряві душа» –
(6) Казали так давніші
У вік людства золотий.

6

(7) «Деруть нас війни,
І голод пожирає
У нашім краю» –
(6) Казали так давніші
У вік людства «золотий».

7

(7) Деруть нас війни,
І голод пожирає
У нашім краю,
(8) А я про інше зовсім
Розмірковую один.

8

(9) Як мені бути
По життю посеред бур,
Що стали зараз?
(8) А я про інше зовсім
Розмірковую один.

9

(9) Як мені бути
По життю посеред бур,
Що стали зараз?
(10) Невже вони здолають
Усе, що будував я?

10

(11) Сумніви гіркі
Всі плани довговічні
Накрили щойно –
(10) Невже вони здолають
Усе, що будував я?

11

(11) Сумніви гіркі
Всі плани довговічні
Накрили щойно –
(12) То, певне, лиш на хвильку,
А після знов те саме.

12

(13) Прокинусь, встану,
Робота, вечеря, сон...
Аж я замислюсь!
(12) То, певне, лиш на хвильку,
А після знов те саме.

13

(13) Прокинусь, встану,
Робота, вечеря, сон...
Аж я замислюсь:
(14) Яким чудовим світ є
У незмінності своїй!

14

(15) Граються хвилі,
У камінь врізаються,
Щоби зникнути –
(14) Яким чудовим світ є
У незмінності своїй!

15

(15) Граються хвилі,
У камінь врізаються,
Щоби зникнути...
(16) А я дивлюся на це,
І себе розумію.

16

(17) Дитина квітку
Зірвала біля стежки.
Радіє весні.
(16) А я дивлюся на це,
І себе розумію.

17

(17) Дитина квітку
Зірвала біля стежки;
Радіє весні.
(18) Та час незмінно летить
І скоро літо буде.

18

(19) Наближається
Весняна злива перша
Землю зросити,
(18) Та час незмінно летить
І скоро літо буде.

19

(19) Наближається
Весняна злива перша
Землю зросити,
(20) Розсипається крига
На іще сонній ріці.

20

(21) Камінь з-під ноги
Покотився швиденько,
Коли я блукав –
(20) Розсипається крига
На іще сонній ріці.

21

(21) Камінь з-під ноги
Покотився швиденько,
Коли я блукав.
(22) Сполохав звіра в хащах,
Що й сам перелякався.

22

(23) Вітер завива –
Пташині зграї з листя! –
Аж раптом стих він:
(22) Сполохав звіра в хащах,
Що й сам перелякався.

23

(23) Вітер завива –
Пташині зграї з листя! –
Аж раптом стих він
(24) І співи стихли разом,
Неначе суму хвиля.

24

(25) Раділи життю
І гуляли весілля.
Та в долоні сплеск...
(24) І співи стихли разом.
Неначе суму хвиля.

25

(25) Раділи життю
І гуляли весілля,
Та в долоні сплеск
(26) Щомиті розважав нас
У безтурботнім щасті.

26

(27) Коли ішли ми
Серед золотих полів,
Сонця промінець
(26) Щомиті розважав нас
У безтурботнім щасті.

27

(27) Коли ішли ми
Серед золотих полів,
Сонця промінець
(28) Засліпив очі твої
Для поцілунку на мить.

28

(29) Гей, чоловіче!
Згадай і посміхнися:
Зухвалий вітер
(28) Засліпив очі твої
Для поцілунку на мить.

29

(29) Гей, чоловіче!
Згадай і посміхнися:
Зухвалий вітер
(30) Усю твою одежу
Розкидав по подвір’ю.

30

(31) Лаялись, пили,
Мирилися. Ти кажеш,
Що у той день я
(30) Усю твою одежу
Розкидав по подвір’ю.

31

(31) Лаялись, пили,
Мирилися. Ти кажеш,
Що у той день я
(32) Щиріший був, ніж завжди,
А в цім своя приємність.

32

(33) Сьогодні біля
Хвиль морських замріявся,
І солоний бриз
(32) Щиріший був, ніж завжди,
А в цім своя приємність.

33

(33) Сьогодні біля
Хвиль морських замріявся,
І солоний бриз
(34) Мене збудив раптово
Від заніженого сну.

34

(35) У двері стукіт –
Незваний листоноша
Папери приніс...
(34) Мене збудив раптово
Від заніженого сну.

35

(35) У двері стукіт –
Незваний листоноша
Папери приніс...
(36) І друга лист із фото,
Де красувалось поле.

36

(37) Вітер повіяв.
Зірвав листок осінній,
А разом із ним
(36) І друга лист із фото,
Де красувалось поле.

37

(37) Вітер повіяв.
Зірвав листок осінній,
А разом із ним
(38) Полетіла та печаль,
Що подолала серце.

38

(39) Церковні співи,
«Аніма Хрісті», «Стелла» –
Звідкіль вони тут?
(38) Полетіла та печаль,
Що подолала серце.

39

(39) Церковні співи,
«Аніма Хрісті», «Стелла» –
Звідкіль вони тут?
(40) Чи не з душі твоєї
Ці звуки рознеслися?

40

(41) Як-то бувало
Почуєш голос квітки,
Що під ногами, –
(40) Чи не з душі твоєї
Ці звуки рознеслися?

41

(41) Як-то бувало
Почуєш голос квітки,
Що під ногами,
(42) Тихесенький, тендітний –
Зразу спокій і радість.

42

(43) Бачу з високих
Пагорбів зелень трави,
Шум її чую,
(42) Тихесенький, тендітний –
Зразу спокій і радість.

43

(43) Бачу з високих
Пагорбів зелень трави,
Шум її чую,
(44) А десь там гірко плачуть
За рідним краєм птахи.

44

(45) Я подумаю
Якось із чаєм в руках
У день осінній:
(44) «А десь там гірко плачуть
За рідним краєм птахи».

45

(45) Я подумаю
Якось із чаєм в руках
У день осінній
(46) Чи було би інакше,
Якби звернув зі стежки.

46

(47) Переді мною
Ріка, поле – позаду,
І небо вгорі –
(46) Чи було би інакше,
Якби звернув зі стежки?

47

(47) Переді мною
Ріка, поле – позаду,
І небо вгорі.
(48) Спочину я з дороги,
Бо дуже натомився.

48

(49) «Вітаю, бабо! –
Скажу привітно в дверях,
Присяду з чаєм –
(48) Спочину я з дороги,
Бо дуже натомився».

49

(49) «Вітаю, бабо! –
Скажу привітно в дверях,
Присяду з чаєм –
(50) І ти сідай, любенька!»
Та розмова поллється...

50

(51) На лаві парку,
Де вже весна вирує
Чарами квіток,
(50) І ти сідай, любенька!
Та розмова поллється...

51

(51) На лаві парку,
Де вже весна вирує
Чарами квіток,
(52) Спокійно оглядаюсь
І пісню наспівую.

52

(53) У теплому сні
Так багато зелені,
Бадьорих пташок.
(52) Спокійно оглядаюсь
І пісню наспівую.

53

(53) У теплому сні
Так багато зелені,
Бадьорих пташок,
(54) І тільки ти сумуєш
Неодмінно щоночі.

54

(55) Коли я пішов
До невідомих світів,
Цей світ лишився.
(54) І тільки ти сумуєш
Неодмінно щоночі.

55

(55) Коли я пішов
До невідомих світів,
Цей світ лишився.
(56) То добре, бо на мені
Чому скінчитись має?

56

(57) Як добре: діло
Моїх дідів нащадки
Продовжать мої.
(56) То добре, бо на мені
Чому скінчитись має?

57

(57) Як добре: діло
Моїх дідів нащадки
Продовжать мої,
(58) А я поступаюся
Місцем без суму й жалю.

58

(59) Ти йдеш уперед,
Перешкоди долаєш –
Тож іди, друже,
(58) А я поступаюся
Місцем без суму й жалю.

59

(59) Ти йдеш уперед,
Перешкоди долаєш –
Тож іди, друже,
(60) А негоди майбутні
Загартують нехай лиш.

60

(61) Любові в цей дім
І сумлінної праці
Задля достатку,
(60) А негоди майбутні
Загартують нехай лиш.

61

(61) Любові в цей дім
І сумлінної праці
Задля достатку,
(62) Мирне поллється життя
Упереміш зі співом.

62

(63) Літні вечори
Насувають на душу
І вітер теплий.
(62) Мирне поллється життя
Упереміш зі співом.

63

(63) Літні вечори
Насувають на душу
І вітер теплий.
(64) Добра влітку природа
Для всякої істоти.

64

(65) Липовий запах
І ранковий серпанок
Трави повили –
(64) Добра влітку природа
Для всякої істоти.

65

(65) Липовий запах
І ранковий серпанок
Трави повили.
(66) Чи не взятись до книги?
Чи почати роботу?

66

(67) Коли ти поруч,
Тоді будь-яке діло
Радісним буде.
(66) Чи не взятись до книги?
Чи почати роботу?

67

(67) Коли ти поруч,
Тоді будь-яке діло
Радісним буде.
(68) Без тебе речі скрутно
Навіть буденні підуть.

68

(69) Будь поруч, друже,
Адже вдвох веселіше
Та легше обом.
(68) Без тебе речі скрутно
Навіть буденні підуть.

69

(69) Будь поруч, друже,
Адже вдвох веселіше
Та легше обом,
(70) І громи чи посухи
Не такі вже і страшні.

70

(71) Людство могутнє,
Коли позбирається,
В порівнянні з ним
(70) І громи чи посухи
Не такі вже і страшні.

71

(71) Людство могутнє,
Коли позбирається,
В порівнянні з ним
(72) Чого варта єдина
Людина на терезах?

72

(73) Коли я бачу
Одинокі геройства,
То замислююсь:
(72) Чого варта єдина
Людина на терезах?

73

(73) Коли я бачу
Одинокі геройства,
То замислююсь:
(74) А й у героїв діти
Та дружини, певно, є.

74

(75) Думають інші,
Що їм далеко дуже
До особливих.
(74) А й у героїв діти
Та дружини, певно, є.

75

(75) Думають інші,
Що їм далеко дуже
До особливих.
(76) Справді: як не старатись,
То не здолати шляху.

76

(77) Гляну на гори –
Вершини засніжені.
Зійти на одну?
(76) Справді: як не старатись,
То не здолати шляху.

77

(77) Гляну на гори –
Вершини засніжені.
Зійти на одну?
(78) Чи поки тут посидіть
Біля квітів останніх?

78

(79) Ходіть до столу,
Там чай і тепло буде.
Поки не прийду.
(78) Чи поки тут посидіть
Біля квітів останніх.

79

(79) Ходіть до столу,
Там чай і тепло буде.
Поки не прийду.
(80) Та й без мене знайдеться
В домі якась розвага.

80

(81) В дорогу пора
Й через те не сумую:
Запрацюються,
(80) Та й без мене знайдеться
В домі якась розвага.

81

(81) В дорогу пора
Й через те не сумую:
Запрацюються
(82) В мирнім полі селяне,
Що дивитися тепло.

82

(83) Пахощі літа
І зелень, і золото,
І ріки буйні;
(82) В мирнім полі селяне,
Що дивитися тепло.

83

(83) Пахощі літа
І зелень, і золото,
І ріки буйні;
(84) Світ закликає душу
До миру та роботи.

84

(85) Я би почитав
Чи помріяв самотньо,
Та гляну в вікно –
(84) Світ закликає душу
До миру та роботи.

85

(85) Я би почитав
Чи помріяв самотньо,
Та гляну в вікно,
(86) Бо ні книги, ні мрії
Не можу знайти собі.

86

(87) Весело? Сумно?
Ніяк – сказати краще.
«Чому?» – питаю.
(86) Бо ні книги, ні мрії
Не можу знайти собі.

87

(87) «Весело? Сумно?»
«Ніяк – сказати краще».
«Чому питаю? –
(88) Ти ж для мене найближча
У цьому світі душа!»

88

(89) Злагоди хочу
І тобі помагати
В усьому хочу.
(88) Ти ж для мене найближча
У цьому світі душа…

89

(89) Злагоди хочу
І тобі помагати
В усьому хочу.
(90) Чи хвороба це якась
Зненацька так напала?

90

(91) Храм на вершині –
Аж зачхався завзято.
Неба синява?
(90) Чи хвороба це якась
Зненацька так напала?

91

(91) Храм на вершині –
Аж зачхався завзято.
Неба синява
(92) Приємна, та водночас,
Лоскоче дратівливо.

92

(93) Що є подруга –
Радість або нещастя?
В одній обидві!
(92) Приємна, та водночас,
Лоскоче дратівливо.

93

(93) «Що є подруга –
Радість або нещастя?»
«В одній обидві!» –
(94) Так відповів товариш,
І вдарили ми кухлі.

94

(95) «Зберемось колись
Чи навік розійдемось?»
«Вирішить Бог те». –
(94) Так відповів товариш,
І вдарили ми кухлі.

95

(95) Зберемось колись
Чи навік розійдемось? –
Вирішить Бог те.
(96) А сам не знаю, люба,
Чи прокинуся завтра.

96

(97) Думка про зустріч,
Неначе про минуле,
Що вже відбулось,
(96) А сам не знаю, люба,
Чи прокинуся завтра.

97

(97) Думка про зустріч,
Неначе про минуле,
Що вже відбулось,
(98) Та вона ось триває.
І нудьга мене точить.

98

(99) Життя мінливість!
Де вона, де? Покажи!
Краса нетлінна!
(98) Та вона ось триває...
І нудьга мене точить.

99

(99) Життя мінливість!
Де вона, де? Покажи!
Краса нетлінна!
(100) Потонути можливо
У дивовижі такій.

100

(1) Тисяча полів
Перед очима стали,
Наче шепіт, шум.
(100) Потонути можливо
У дивовижі такій.




      Можлива допомога "Майстерням"


Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання     Зв'язок із адміністрацією     Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Без фото
Дата публікації 2023-12-20 02:40:01
Переглядів сторінки твору 57
* Творчий вибір автора: Майстер-клас
* Статус від Майстерень: Любитель поезії
* Народний рейтинг 0 / --  (4.336 / 5.5)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (4.336 / 5.5)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.775
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Автор востаннє на сайті 2024.02.23 19:38
Автор у цю хвилину відсутній