«Вірші з глини» – таку назву має одна з книг
латиноамериканського поета Р.О. Моралеса,
вбитого «конкістадорами» ХХ ст.

1
Він ліпив свої вірші з глини,
Червоної від крові пращурів.
Він ліпив свої вірші з червоної глини,
Беручи її з тіла планети.

І гартовані в полум’ї серця
Поетового,
Порцеляновим дзвоном ті вірші будили
Голоси наших пращурів
В наших серцях.
На майданах Америки,
Азії,
Африки,
На брукованих площах старої Європи
Порцеляновий дзвін дисонансом вривався
В какофонію цивілізацій.

Червоніла від сорому
Сива історія світу,
Конкістадори бились
В передсмертних конвульсіях,
В буреломі лисніючих тіл готентотів
Захлиналася кров’ю республіка бурів.


2
Він ліпив свої вірші з червоної глини
Й гартував їх у полум’ї власного серця…
Протиставлення глини
Сучасним металам?
Безумство!
Адже чорні метали
змітали міста,
мов пилину
з асфальту!..
Протиставлення слова
Мурованим тюрмам?
Наївність!
Адже в стінах без вікон
сконають слова
непочуті!..
Та ніхто від минулого
Відмахнутись не владен,
Від червоної глини відмахнутись –
Не владен,
Від лисніючих тіл готентотів –
Не владен,
Від Треблінки –
Не владен,
Хіросіми –
Не владен,
Від червоної глини,
а значить, і віршів із глини –
Не владен!!!


3
Він лежить на останньому ложі
з червоної глини –
Покійний…
(Ніби можна впокоїти серце
Борця за свободу!)
Він лежить серед спокою
рідної сельви –
Спокійний…
(Ніби можна вспокоїти серце поета!)
Він лежить в непокірній землі –
Непокірний,
Той,
Що вірші ліпив із червоної крові
Планети.

1977
Львів – Луганськ

(с) Низовий Іван Данилович
«Від травня до травня» (поезії)
Луганськ: Глобус. – 2002. – 88 с., портр. – С. 40 – 42