I
Ти найбільше
В моєму житті
Відкриття,
Мій Донбасе.
З твоїх життєдайних
Пластів
Проростають і квітнуть
Мільйони життів –
Серед них
і моє
життя.

ІІ
Я з тобою вітаюся вранці
І бажаю звитяжної праці:
Щоби м’язи були тужаві
В будівельника й гірника.
А вугілля м’яке
У лаві,
І цеглина, як пух,
Легка.
Я вітаю тебе увечері,
Тисну руки,
Металом обпечені,
І радію разом з тобою:
Не зміліла сталева ріка,
А з вибою,
Немов із бою
Переможного –
Пісня дзвінка!

ІІІ
Я перш за все малюю гірника,
Малюю очі,
Виповнені світом,
Де просторо і вишням біловітим,
І гордокрилим птахам –
Літакам.

Малюю руки…
Що одна рука
В траві лежить,
Натомлена й стосила.
На ній бджола
на хвилечку
присіла,
Така ручна,
Довірлива така.
Малюю руки…
З другої руки,
Неначе квітка
Дивна й неповторна,
Зоріє антрациту крихта чорна,
Незримі розпустивши пелюстки.
Я перш за все малюю гірника,
Затим копри малюю,
Терикони,
Лисиче над прозорою рікою,
Яка з моєї мрії витіка;
Малюю степ:
Сріблястим – пшениці…
Малюю небо:
Голубим – хмарини…
Чудове тло
для дивної зорини,
Що в гірника пригрілася в руці!

1977

(с) Низовий Іван Данилович
«Стебло» (поетична збірка)
Київ. – 1977. – 64 с. – С. 24 – 26