ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Артур Курдіновський
2026.06.09 00:50
Між королівством лютої зими
Та царством перекресленого літа
Я намертво оточений людьми -
Нема на кому погляд зупинити.

Навколо - безпросвітна каламуть...
Однакові, безбарвні силуети
Всі в мене, як в опудало плюють,

Домінік Арфіст
2026.06.08 22:41
я до межі натягнена струна
я до кінця мого життя – війна
мені болітиме вночі весняний грім…
і де тепер моя душа?.. і де мій дім?
там де воронками розтерзана земля?
де марно друзів виглядаю звіддаля?
де увірвалася провалиною путь?
де прапор

хома дідим
2026.06.08 21:04
маршують у чоті своїй
усе звитяжні та успішні
їм невідоме слово стій
а хто із грішми
той не грішник
чого іще ти не купив
чого ще не придбав
сердего

Борис Костиря
2026.06.08 12:51
Як добре, що не треба поспішати
Кудись уранці, що є вільний день.
Читати ці складні Упанішади
Із вільних і замучених пісень.
Кохати, ображатись і прощати
Когось далекого, немовби трель.

Як добре, що заглибитися можна

Вячеслав Руденко
2026.06.08 11:31
Будь ласка!-довгий сквош
Нам подарунком долі
В борні за майбуття,
Яке не оминуть,
Можливо донесуть
Ракетки проти волі
Раптове – Схаменись!
Дитяче – не забудь!

Юхим Семеняко
2026.06.08 08:02
Випасали телят Баскервілі,
Та на вигляд вони підозрілі.
І стоїть гавкотня.
Тож ні ночі, ні дня
Недоспали оті Баскервілі.

Хто б до Адамсів би не приїхав,
Для Пилипа нечувана втіха.

Віктор Кучерук
2026.06.08 06:02
Розбуджений співами зябликів ліс
Нарешті звільнився від літнього сну, -
Почулось здаля шелестіння беріз,
Побачився заєць, що в гущу гайнув.
Привітно махають гілками кущі
Ліщини з плодами, що стиглості ждуть, -
І радість одразу зростає в душі,
І біл

Неїл Лорен
2026.06.08 02:06
написати б комусь листа
от мовляв і привіт і здрастуй
в тридесяте міфічне царство
без поважних на те підстав

написати б на зло смертям
живу там-то займаюсь тим-то
всюди звісно вогонь і дим — то

хома дідим
2026.06.07 21:42
жовтогарячі нагідки
та лілії тигрові
пташки співочі навкруги
немовби у діброві
увесь такий ліричний ти
замислений на слові
життя же промовля утім
на мові невідомій

Євген Федчук
2026.06.07 17:17
Як знімали Хрущова і намагалися Горбачова.

Так, багато при Хрущову устигли зробити.
І супутник, і людину перші запустити
В космос. Цілину при тому дружно піднімали,
Хоча про те у казахів згоди не питали.
Культ особи «подолали», невинних звільнили,

Володимир Ляшкевич
2026.06.07 16:40
То мир і справді є театром? Як не глянеш:
актори, сцена, мла за нею, глядачі,
а ще присутні в цій великій виставиці
і ті, що обирають непримітні ролі,
але міняють долі участю своєю.

Коли ж вони у втомі покидають сцену,
тоді провіщене доходи

Борис Костиря
2026.06.07 13:28
Дайте випити кави ковток
Перед боєм важливим, вагомим
І пізнати життєвий урок,
Що промчиться в стрімкому вагоні.

Дайте випити чашу до дна
Хоч вина, хоч рясної цикути.
Не моя буде в тому вина,

Олег Герман
2026.06.07 11:42
Шукаю дорогу між тисяч думок,
Де цінності тонуть у шумі розмови,
Де кожен навколо — мудрець та пророк,
Хоч жоден насправді нічого не робить.

Змішалися контури, знаки, слова,
Ховаються тексти за тінню контексту.
У цих лабіринтах болить голова

Вячеслав Руденко
2026.06.07 11:10
… на човнику не видно пасажирів,
біля корми не чути руху сліз,
де заповіт новий що склали за ранжиром
під юним місяцем ховають до валіз,

раніше тут з півдюжини агентів
у квітень дощовий плели з верби вінки,
тепер щури рятуються в моменті

Віктор Кучерук
2026.06.07 06:27
В тепле літо золоті ворота
Відчиняє червнева пора, -
Душу вабить лежача робота
І напущена в сплячку мара.
Зріє літо пахуче, півсонне
І принадне в наряді своїм, -
Барви й звуки його ніжнотонні
Час від часу сполохує грім.

Володимир Бойко
2026.06.07 01:22
Окремі москалі нібито і не страшні. Вони, як і вовки, небезпечні, коли збиваються у зграї. Без московської мавпи з гранатою світ поки що не здатний уявити собі миротворчий процес. Гіркий досвід – незамінний інгредієнт у кулінарії. Людям найпрості
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Поезія):

Неїл Лорен
2026.06.08

Володимир Журавльов
2026.06.05

Мария Дутко
2026.06.01

Андрій Олінковський
2026.05.31

Аліса Бєздєтна
2026.05.14

Сак Юлия Сак Юлия
2026.05.13

Андрій Стельмахер
2026.04.29






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Ольга Чернетка / Вірші

 Мара (my own)

Валентина Саніна-Шлеє (1894?-1989), Нью-Йорк, -
Олександру Вертинському (1889-1957), Москва,
травень 1949

(imagine...)


Хоч би в горлі поросло тобі пір’я!
Я зів’яла!!!??? Теж, пошарпаний мачо!
Тягне соки слов’янське коріння
Із Нью-Йорка. Квітне сяюча вдача.

Від Полісся... Крізь Європу транзитом...
Вбрана чаплею, стрімка, пурхокрила
По новОсвітних евінью-стрітах
Вільно втілюю поезію стилю.

Уяви, таку ж струнку маю талію,
Як в кав’ярні на Сумській, до Совєтов.
А ти, darling, у багні на проталінках
Розмірковуєш про долю поета.

Та листами удавилися б миші!
Й не палають. Незабутня. Довіку.
Порожнеча за лаштунками. Тиша.
І вокзальний мій уклін. Замість ... крику.

Рік ante bellum
_____________________________________
(really...)

Александр Вертинский, Москва –
[Валентине Саниной-Шлее, Нью-Йорк]
апрель 1949


Мыши съели Ваши письма и записки.
Как забвенны "незабвенные" слова!
Как Вы были мне когда-то близки!
Как от Вас кружилась голова!

Я Вас помню юною актрисой.
Внешность... Ноздри, полные огня...
То Вы были Норой, то Ларисой,
То печальною сестрою Беатрисой...
Но играли, в общем, для меня.

А со мной Вы гневно объяснялись,
Голос Ваш мог "потрясать миры"!
И для сцены Вы "практиковались",
Я ж был только "жертвою игры".

Всё тогда, что требовали музы,
Я тащил покорно на алтарь.
Видел в Вас Элеонору Дузе
И не замечал, что Вы - бездарь!

Где теперь Вы вянете, старея?
Годы ловят женщин в сеть морщин.
Так в стакане вянет орхидея,
Если в воду ей не бросить аспирин.

Хорошо, что Вы не здесь, в Союзе.
Что б Вы делали у нас теперь, когда
Наши женщины не вампы, не медузы,
А разумно кончившие вузы
Воины науки и труда!

И живём мы так, чтоб не краснея
Наши дети вспоминали нас.
Впрочем, Вы бездетны. И грустнее
Что же может быть для женщины сейчас?

Скоро полночь. Звуки в доме тише,
Но знакомый шорох узнаю.
Это где-то доедают мыши
Ваши письма - молодость мою.


Александр Вертинский - Валентине Саниной
Харьков
декабрь 1918

Вы стояли в театре, в углу, за кулисами,
А за Вами, словами звеня,
Парикмахер, суфлёр и актёры с актрисами
Потихоньку ругали меня.

Кто-то злобно шипел: «Молодой, да удаленький.
Вот кто за нос умеет водить».
И тогда Вы сказали: «Послушайте, маленький,
Можно мне Вас тихонько любить?»

Вот окончен концерт... Помню степь белоснежную..
На вокзале Ваш мягкий поклон.
В этот вечер Вы были особенно нежною,
Как лампадка у старых икон...

А потом — города, степь, дороги, проталинки...
Я забыл то, чего не хотел бы забыть.
И осталась лишь фраза: «Послушайте, маленький,
Можно мне Вас тихонько любить?




      Можлива допомога "Майстерням"


Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання     Зв'язок із адміністрацією     Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Без фото
Дата публікації 2024-01-13 09:17:45
Переглядів сторінки твору 245
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: Любитель поезії
* Народний рейтинг 0 / --  (4.614 / 5.48)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (4.302 / 5.44)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.738
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Конкурси. Теми Хроніки забутих часів
Автор востаннє на сайті 2026.04.01 20:08
Автор у цю хвилину відсутній