Перепрошую тебе, дорогий читальнику, за те, що забираю час, який ти міг би вжити на господарювання, на прогулянку по саду, а коли любиш працю, на догляд того саду. Але мова сьогодні до того, кого захопив неспокій і хто шукає свого саду не у речах матер'яльних, а в іншому, чого прагне неупокорена душа…

Перечитую роман Валерія Шевчука «Три листки за вікном»…
У мене є традиція - за кілька годин до чергового нового року визначати для нього певну духовну тональність. Це може бути, приміром, улюблений фільм за участю Одрі Хепберн чи Чарлі Чапліна, пронизлива музика Вангеліса чи Франка Дюваля…
Цей рік я зустрічав із Валерієм Шевчуком.
Дві з половиною години триває інтерв‘ю з видатним українським письменником. І я певен, що тепер цей рік складеться для мене, як, дуже сподіваюсь, й для кожного з нас, - життєдайним, справді українським, переможним. Після спілкування з такою людиною по-іншому просто не може бути…
Більше ніж переконаний у тому, що Валерій Шевчук - письменник світового масштабу. Це, на мій погляд, рівень Фолкнера і Маркеса. Це ще один великий нелауреат Нобелівської премії. І це - надто переконлива відповідь на твердження деяких кремлівських алхіміків про нібито вторинність української культури...
Знаю, що пану Валерію не до вподоби різнобарвні ярлики щодо його неймовірної прози (готична, химерна, магічна тощо). Але магія тут точно присутня.
Магія творця.
Магія слова.


Такі на цій землі волею божою теж навіщось творяться, і їхнє покликання — жити і дороги, наче їжу, через себе перепускати. Зрештою, такою неупокореною душею, признаюся щиросердно, є і я, тож у цій бесіді з тобою, дорогим читальником, шукаю собі товариша і співбесідника; хай не знаю я тебе і в якому часі житимеш, маю в тобі невідхильну потребу…

Автор: Юрій Гундарєв
2024 рік