Це - вже значно краще. Але знову ж порушено правило жанру, за яким пародія має бути за обсягом не меншою, аніж фрагмент, на який пишеться пародія. Тобто - мало написали, пані і панове! Окрім того - "памфлет-пародія" - це якесь масло масляне. Де у вас наголос у слові НАЗАВЖДИ? Варто подумати й над розділовими знаками, аби текст став виразнішим, а то справді виглядає, що "за нещирість серця вкрився глузд імлою".

Шановний Валентине, чи не журналіст ви за фахом, бо дуже очевидною є практика перекручування фактів? :) Почитайте, ознайомтесь, спробуйте відрізнити одне від одного. Чи із цим теж проблеми?

ПАРОДІЯ, -ї, ж. 1. Сатиричний літературний, музичний і т. ін. твір, що використовує які-небудь риси іншого твору, а також його форму. 2. Підтекстовка нового тексту (нерідко сатиричного за замислом) до існуючої мелодії. 3. Сатиричне, іронічне наслідування кого-, чого-небудь. 4. перен. Невдале, лише зовнішнє наслідування чого-небудь, яке перекручує суть того, що наслідують.

ПАМФЛЕТ, -а, ч. Публіцистичний твір сатиричного характеру, спрямований проти якого-небудь політичного або суспільного явища чи окремої особи.

Для нас ось масло масляне у ваших однотипних, фарисейських творіннях, де ви так "дбаєте" про інших! Пора і про себе трохи, пора!
Та не переживайте, відтепер ми вас дбайливо лікуватимемо - і від зазнайства, і від менторського тону, і від графоманії.

Дехто дякує мені за моє дбання. Коли б ви були чемними, то теж подякували б. Про ваші гібриди памфлетопародій, то можете поекспериментувати ще. Наприклад, я колись писав епіграмотафію. цікаво вийшло. Жанрів багато - можете наколотити - вільному воля. Те що ви перейшли до звертань цивілізованіших - похвально, але те, що ви від творів переходите до професійних якостей - не дуже чемно. І останнє: "Та не переживайте, відтепер ми вас дбайливо лікуватимемо - і від зазнайства, і від менторського тону, і від графоманії". Чи не здається вам, що для таких заяв і такої місії вам треба мати якісь вагомі підстави та саме ті характерні властивості, які ви мені приписуєте?

Насправді ми вважаємо, що для вас, вельмишановний Валентине, на відміну від ситуації із деякими героями ваших творів, ще не все втрачено, бо щось людяне час від часу пробивається - жива природа, стлумлена брилами в оці. Але не в цьому творі.
Ось ви любите повчати інших, і досить безапеляційно, але ж, переважно знаходитесь в одній площині банального чорно-білого сприйняття, відкрийте оба ока - світ кольоровий! І зовсім не побудований за принципом свій і ворог :)

А чи гоже отак запанібрата і всує звертатися до Бога? Чому не до себе, щомиті критикуючи себе самостійно, бо коли інші це стале робитимуть, то не до сміху буде?
"Боже, може, сон це?"
"Боже, може, встану?" - застарілий інфантилізм? Чи деградація? Чи й Бога не боїться такий герой з такими звертаннями? :(
"буду ще живим..." - це ж які гріхи потрібно було скоїти вашому герою, щоби так глибоко сумніватися у своїй життєздатності? чи то може правда сама пробивається назовні, мимо авторської свідомості?
У будь-якому разі, не варто вам публікувати все підряд.

Пожаліли бозю? Мій Бог прощає мені усі мої гріхи. Коли б він не був таким, то я б до нього не звертався. Він лише ставить певні вимоги, котрих я не порушую.
Коли комусь охота мене щомиті критикувати, то хай робить це. Обридне і перестане. А не перестане, то матиме собі цілий клопіт...

Вже й Бога зачепили... Вам самим не обридло?

:) А вам?
Я його від вашого героя рятую! :(

;)---