Вся сімʼя давно чекала свято Водохреща
Особливо зять коханий,
Що поспорив з тещею.
Тож удвох перед роботою
Поспішили хутко
На водойму, не субота ж
Повною маршруткою…
Потім теліпали пішки
Зо три кілометри,
Теща мовчки це терпіла,
(Вже воліла б вмерти)
Ледь віддихалась, зять каже:
Можна роздягатись!
Думала, що тут і зляже,
Та треба триматись!
Роздягнулась і полізла
Мовчки в ополонку…
Там за всі часи прозріла,
Але знов замовкла:
Треба ж марку їй тримати
Пасувати - ницо,
Щоб поставить того зятя
В відповідне місце
Тож разок присіла в воду
Очі аж завмерли
Що є сили руки й ноги
Для зігріву терла,
Вже тріумфом десь заграло
У здубілім тілі
Та зятьок кричить : це мало,
Ви разок присіли,
А по всім законам, мамо
Треба сісти тричі,
Щоб гріхи вам позмивало
У святій водичці…
Ледь втрималась, закусила
З погордою губи
І з розмаху двічі впала
З головою в воду,
А як вже на берег вийшла
І розкрила рота,
Час синіти випав зятю,
Що згадав й роботу,
На яку мабуть спізнився
Через ці купання:
Ясно вся вина на мамі,
От і все зізнання…

Як не було б, та пів січня
Не було безкарним,
Кожен ранок поспішає
Зять тепер в лікарню,
Щоб провідать любу тещу
Пиріжки- до столу,
Результатом Водохреща -
Програш членів спору.
Бо не виграли ні один
З них як не старались
Глупість його , її гордість
Святе свято вдалось!


Січень 2024р.