Скіфський степ гуде набатом:
Йдуть сармати! Йдуть сармати!
Прийдуть, будуть убивати,
Воювати степ собі.
Всі, хто вміє меч тримати,
Мають на шляху їх стати.
Хай не думають сармати,
Що вже сколоти слабі.
Так, їх слава відгриміла,
Розлінились, запаніли,
Вже забули, як ходили
Воювати край чужий.
І царі не ті вже стали.
Ті, що славно царювали
Під курганами лежали.
Вже не стати їм на бій.
Та, поки в руках є сила,
Поки кров тече у жилах,
Кожен сколот стане сміло
Супроти тії орди.
Не радійте так, сармати.
Є кому вас зустрічати.
Крові пустимо багато,
Коли прийдете сюди.
Хай, можливо всі загинем,
Але рідний край не кинем,
Не покажемо вам спини
Так, що милості не ждіть.
Хай у вас багато люду
Та земля нам в поміч буде.
Смерть чигатиме вас всюди,
Кожен крок і кожну мить.
Бо за нами степ наш милий,
Предків бойових могили,
Є нам звідки брати сили,
І належно вас зустріть.
У житті раз помирати.
Скіфський степ гуде набатом:
Йдуть сармати! Йдуть сармати!
Щоб тут голови зложить.