
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2025.08.25
05:50
Почуттів усіх навала,
В серці радості прилив, –
До грудей грудьми припала,
Як обійми їй розкрив.
Уст торкалася вустами,
Вибачаючись щомить
За кохання до нестями,
Що у ній вогнем пашить.
В серці радості прилив, –
До грудей грудьми припала,
Як обійми їй розкрив.
Уст торкалася вустами,
Вибачаючись щомить
За кохання до нестями,
Що у ній вогнем пашить.
2025.08.24
22:12
В її житті майже не було
чоловіків. Останній залицяльник
зник у пучинах часу.
Його голос розчинився
у сипучих пісках,
доторки рук розтанули,
поцілунки вицвіли.
Самотність огортає жінку,
чоловіків. Останній залицяльник
зник у пучинах часу.
Його голос розчинився
у сипучих пісках,
доторки рук розтанули,
поцілунки вицвіли.
Самотність огортає жінку,
2025.08.24
15:28
Як же доля зовсім різно у людей складається.
Хтось накоїть людям лиха, ворогам продасться.
А в потомках за святого він уже вважається.
Хоча б Невського згадати у тій клятій Рашці.
А другий нічого ж, наче не зробить такого.
Інші, бува набагато більше
Хтось накоїть людям лиха, ворогам продасться.
А в потомках за святого він уже вважається.
Хоча б Невського згадати у тій клятій Рашці.
А другий нічого ж, наче не зробить такого.
Інші, бува набагато більше
2025.08.24
11:51
був ти для мене тільки чотирикутником паперу
але моє серце має ту ж форму
був ти зрештою моїм серцем
і той самий поспішний ритм оживляв папір
вивищував до розміру дерева
слова твої були листям
а смуток мій вітром
але моє серце має ту ж форму
був ти зрештою моїм серцем
і той самий поспішний ритм оживляв папір
вивищував до розміру дерева
слова твої були листям
а смуток мій вітром
2025.08.24
10:55
Відвойована ніч, вир із обстрілів - день…
Ми у плетиві рішень і мареві мрій.
кат закручує Світ у брехню теревень…
Світ продовжує рух за життя і надії….
Ми у плетиві рішень і мареві мрій.
кат закручує Світ у брехню теревень…
Світ продовжує рух за життя і надії….
2025.08.24
09:29
Із Бориса Заходера
Злетіла сорока високо,
і зверху стрекоче сорока,
що цукор страшенно солений,
що яйця беруть зі смаженей,
що раки зимують на дубі,
що риби гуляють у шубі,
Злетіла сорока високо,
і зверху стрекоче сорока,
що цукор страшенно солений,
що яйця беруть зі смаженей,
що раки зимують на дубі,
що риби гуляють у шубі,
2025.08.24
09:23
Я на колінах попрошу Святих,
щоб рідні всі були здорові,
а поруч ти була завжди
у буднях сірих й кольорових.
Не дайте дітям гинути, Святі,
хай біль такий не точить струмом душу,
коли на цвинтарі на крихітній плиті
щоб рідні всі були здорові,
а поруч ти була завжди
у буднях сірих й кольорових.
Не дайте дітям гинути, Святі,
хай біль такий не точить струмом душу,
коли на цвинтарі на крихітній плиті
2025.08.24
06:35
Освітлені місяцем хвилі
Пшениці, як шовк, шурхотіли, –
І в сяєві срібнім іскрились
Очам хлібороба на милість.
У руки його працьовиті,
Неначе просилось щомиті,
Колосся тужаве, налите
І потом старанно обмите…
Пшениці, як шовк, шурхотіли, –
І в сяєві срібнім іскрились
Очам хлібороба на милість.
У руки його працьовиті,
Неначе просилось щомиті,
Колосся тужаве, налите
І потом старанно обмите…
2025.08.23
21:39
Кістки дерев. Нестерпний, дикий холод
Так пробирає до самих глибин.
Реальність відчувається, як голод,
Як море без коралів і рибин.
Ідеш у парк віддалений, забутий
У цю зимову пору, мов чернець,
Встромивши ніж у нестерпимий будень,
Так пробирає до самих глибин.
Реальність відчувається, як голод,
Як море без коралів і рибин.
Ідеш у парк віддалений, забутий
У цю зимову пору, мов чернець,
Встромивши ніж у нестерпимий будень,
2025.08.23
20:58
Друже і брате,
тут все, як завжди -
бруд і вогонь,
сплати без решти,
тижні без дати,
видзвони скронь!
Боже боронь
тут все, як завжди -
бруд і вогонь,
сплати без решти,
тижні без дати,
видзвони скронь!
Боже боронь
2025.08.23
16:25
Слова - оригінальна поезія Світлани-Майї Залізняк, без втручання ШІ, музика та вокал згенеровані за допомогою штучного інтелекту в Suno. У відеоряді використано 8 ілюстрацій - згенерованих ШІ за описом авторки, ексклюзивно для цієї поезії.
Муза смієтьс
Муза смієтьс
2025.08.23
13:02
Серед тваринних звичок москалів найхарактерніша – мітити чужі території.
Носії істини в останній інстанції частенько надривають пупа під своєю ношею.
Манія величі для недомірків – майже професійне захворювання.
Найбільше світ намагаються змінити
2025.08.23
12:36
Із поезією Сергія Жадана я познайомився у Львові. На дошці меню студентського кафе, яку виставили просто на вулицю, білою крейдою були написані такі не дуже рівні літери:
Вирощено і нищівно
над каменями і кущами
повітря заповнене щільно
душами і дощ
2025.08.23
06:03
Хоч сохне листя й менше цвіту,
І далі більш німіє світ, –
Я ще живу в своєму літі
І звідтіля вам шлю привіт.
Я вам повідаю про свято
Без усілякої журби,
Адже продовжую зростати
І визрівати щодоби.
І далі більш німіє світ, –
Я ще живу в своєму літі
І звідтіля вам шлю привіт.
Я вам повідаю про свято
Без усілякої журби,
Адже продовжую зростати
І визрівати щодоби.
2025.08.22
21:59
У кожній посмішці є посмішка скелета.
У кожному початку є кінець.
Усе потопить невблаганна Лета,
Наблизивши нежданий реченець.
Ця посмішка скелета нам розкриє
На дні надії голі черепки,
Шпилі високі, хижі чорториї,
У кожному початку є кінець.
Усе потопить невблаганна Лета,
Наблизивши нежданий реченець.
Ця посмішка скелета нам розкриє
На дні надії голі черепки,
Шпилі високі, хижі чорториї,
2025.08.22
20:35
іде війна, о Господи, іде війна
налито чашу смерті аж по самі вінця
і накопичує себе чужа вина
іде війна до найостаннішого українця
приспів:
мій Друже, нам цей хрест тепер нести
не піддавайся шалу і знемозі
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...налито чашу смерті аж по самі вінця
і накопичує себе чужа вина
іде війна до найостаннішого українця
приспів:
мій Друже, нам цей хрест тепер нести
не піддавайся шалу і знемозі
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів

2025.08.19
2025.04.24
2025.03.18
2025.03.09
2025.02.12
2024.12.24
2024.10.17
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Автори /
Ольга Чернетка /
Проза
Музькіни сни і страхи
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Музькіни сни і страхи
І
Музі Пегасько наснився Поет-її-мрії. Яка ж панянка, від бубочки до старої шкапи, знехтує нагодою ощасливити
об'єкт свого захоплення переповідкою сну? Музька відчинила електронну скриньку, зробила глибокий вдих ... і на
видиху зрозуміла, що у льосі під бурхливими почуттями шкрябається щось вперте, штрикате, відпихаючи листа убік.
Чубилися текстики.
ІІ
Городок был шагаловски лубочно-витражным, алейхемовски хлопотливо-любопытным. И вполне культурным.
Мог похвастаться собственными хинчиком, брандмейстером, гицелем и даже библиотекарем.
Но явление Дирижёра взбудоражило всех горожан, вплоть до мух. В их исполнении «дири-ж-ж-ж-ж...»
интриговало ещё сильнее.
Воскресным днём, столь же непримечательным, как и все остальные, покосившийся доминошно-шашковый
павильон посреди пыльного сквера окутала Музыка.
Невидимый оркестр звучал слаженно. Дирижёр плавно вёл мелодию кончиками пальцев. По мелодии плелась
жимолость, юные белые цветки благоухали Аква ди джоей от Армани, подуставшие золотистые – Гуччи блум
аква ди фьори, заглушая запах перепревших картофельных лушпаек и прокисших арбузных корок.
Музыка лилась свободно, её вдоволь хватало всем желающим, желающим обещания всемогущего детства.
Музя узнала в Дирижёре Поэта-своей-мечты, не удивилась и удобнее завернулась в одеяльце сна.
ІІІ
Задиркувата Пегасько заклякла від остраху.
А як кареза-ніч продовбе і жадібно висмокче її яйце-райце?
А як ґалаґан-день мозолястими лапами розтрощить тендітну шкаралупку?
Раптом ніколи-ніколи не зацоркотять її зубки та пазюрки, не видзьобається
вона - ілюзія-алюзія-алегорія-алігаторка-літераторка...
Ховайся, кареза-ніч!
Принишкни, ґалаґан-день!
ante bellum
Музі Пегасько наснився Поет-її-мрії. Яка ж панянка, від бубочки до старої шкапи, знехтує нагодою ощасливити
об'єкт свого захоплення переповідкою сну? Музька відчинила електронну скриньку, зробила глибокий вдих ... і на
видиху зрозуміла, що у льосі під бурхливими почуттями шкрябається щось вперте, штрикате, відпихаючи листа убік.
Чубилися текстики.
ІІ
Городок был шагаловски лубочно-витражным, алейхемовски хлопотливо-любопытным. И вполне культурным.
Мог похвастаться собственными хинчиком, брандмейстером, гицелем и даже библиотекарем.
Но явление Дирижёра взбудоражило всех горожан, вплоть до мух. В их исполнении «дири-ж-ж-ж-ж...»
интриговало ещё сильнее.
Воскресным днём, столь же непримечательным, как и все остальные, покосившийся доминошно-шашковый
павильон посреди пыльного сквера окутала Музыка.
Невидимый оркестр звучал слаженно. Дирижёр плавно вёл мелодию кончиками пальцев. По мелодии плелась
жимолость, юные белые цветки благоухали Аква ди джоей от Армани, подуставшие золотистые – Гуччи блум
аква ди фьори, заглушая запах перепревших картофельных лушпаек и прокисших арбузных корок.
Музыка лилась свободно, её вдоволь хватало всем желающим, желающим обещания всемогущего детства.
Музя узнала в Дирижёре Поэта-своей-мечты, не удивилась и удобнее завернулась в одеяльце сна.
ІІІ
Задиркувата Пегасько заклякла від остраху.
А як кареза-ніч продовбе і жадібно висмокче її яйце-райце?
А як ґалаґан-день мозолястими лапами розтрощить тендітну шкаралупку?
Раптом ніколи-ніколи не зацоркотять її зубки та пазюрки, не видзьобається
вона - ілюзія-алюзія-алегорія-алігаторка-літераторка...
Ховайся, кареза-ніч!
Принишкни, ґалаґан-день!
ante bellum
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію